Рішення № 21431597, 14.02.2012, Господарський суд Чернігівської області

14.02.12

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел.67-28-47

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

09 лютого 2012р. справа №5028/14/138/2011

За позовом: Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради

«Донецькміськтепломережа», вул.Постишева,68, м. Донецьк, 83001

До відповідача: Виробничо-комерційного підприємства у формі товариства з обмеженою

відповідальністю «Укрспецтехніка», вул.Київська,371, м. Прилуки,17500

Про стягнення 792 020грн. 04коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: 25.01.12р., 02.02.12р., 09.02.12р. - ОСОБА_1 представник довіреність №10 від 03.01.2012р.; 02.02.12р. - ОСОБА_2 заступник директора довіреність №376 від 30.01.12р.

Від відповідача: 25.01.12р., 02.02.12р., 09.02.12р. Глінка А.Л. директор, 02.02.12р. - ОСОБА_3 представник довіреність від 06.12.11р.

Рішення приймається після оголошеної в судовому засіданні з 25.01.12р. до 02.02.12р. та з 02.02.12р. до 09.02.12р. перерви на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача передплати в сумі 698400,00грн., здійсненої на підставі договору №96 від 25.06.10р., 53 681,13грн. пені за період з 22.01.11р. по 22.07.11р., 17 450,43грн. 3% річних за період з 22.01.11р. по 22.11.11р., 22 488,48грн. інфляційних за період з 22.01.11р. по 22.11.11р.

Представник позивача в судовому засіданні 22.12.11р. надав письмові пояснення №157юр від 22.12.11р., в яких зазначив, що 25.06.10р. під час укладання договору між ККП «Донецькміськтепломережа»та ВКП ТОВ «Укрспецтехніка»були підписані два оригінальні екземпляри, які у подальшому кожною із сторін були зареєстровані у журналах реєстрації договорів під різними номерами, таким чином, враховуючи, що текст наданої суду копії договору №187-10 у повному обсязі відповідає тексту наданої суду копії договору №96, то зазначені договори слід вважати двома екземплярами одного договору.

Представник позивача в судовому засіданні 11.01.12р. надав пояснення №164-юр від 10.01.12р., в якому зазначив, що 25.06.10р. під час укладання договору між ККП «Донецькміськтепломережа»та ВКП ТОВ «Укрспецтехніка»були підписані два оригінальні екземпляри, які у подальшому кожною із сторін були зареєстровані у журналах реєстрації договорів під різними номерами, так ККП «Донецькміськтепломережа»зареєструвало договір на виготовлення продукції від 25.06.10р. під №187-10, а ВКП ТОВ «Укрспецтехніка»- під №96, зазначені екземпляри договору є ідентичними екземплярами одного договору на виготовлення продукції від 25.06.10р. Позивач також повідомляє про те, що 13.01.11р. були складені та підписані двосторонні акти обстеження автомобіля, в яких зазначені переліки недоліків, після усунення яких автомобіль мав бути прийнятий замовником, що 28.01.11р. виконавцем був направлений замовнику акт від 30.12.10р. приймання-передачі автомобіля ЗІЛ-131, який не був підписаний ККП «Донецькміськтепломережі»з причин того, що не були усунені усі зазначені недоліки, автомобіль не був технічно виправлений і випробуваний, що при обстеженні автомобілів у березні 2011р. після нібито усунення усіх недоліків, про що відповідач стверджував у своєму листі №38 від 25.03.11р., представниками ККП «Донецькміськтепломережа»31.03.11р. були складені акти обстеження автомобілів, де зазначено, що технічні недоліки не усунені, при повторному обстеженні, про що свідчить доповідна записка від 31.10.11р., роботи щодо усунення недоліків не проводились.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.01.12р. надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та зазначив, що позивачем було перераховано відповідачу в період з 14.09.10р. по 29.11.10р. 698400,00грн., при чому в графі призначення платежу зазначали: за договором без номеру, що, виконуючи умови договору №96 від 25.06.10р., відповідачем були поставлені в м. Донецьк пров.Коломенський,1а - 11.01.11р. та 25.03.11р. два автомобіля пересувні електростанції потужністю 100кВт на базі автомобіля ЗІЛ-131 (4х4), що позивачу як замовнику було достеменно відомо, що автомобілі ЗІЛ -131 зняті з виробництва у 1992р та виконавцем буде використано конверсійний автомобіль зазначеної моделі в справному стані із встановлення на ньому виконавцем електростанції потужністю 100кВт. Відповідач зазначає, що при передачі двох автомобілів їх приймання здійснювалося комісією в складі представників замовника, в тому числі заступником директора по комерційним питанням Солопіхіною Т.П. та були проявлені упередження до технічного стану поставлених автомобілів та після усунення дрібних недоліків по шасі представниками позивача було безпідставно відмовлено в прийнятті двох поставлених виробів, які до 29.11.11р. перебували в м. Донецьк на території ТОВ «Авторемсервіс», за що виконавець до 29.11.11р. поніс невиправдані витрати з вини позивача, будучі змушений сплачувати кошти за стоянку автомобілів, поставлених за договором №96/01 від 25.06.10р. з метою їх збереження до вирішення питання. Відповідач стверджує, що поставка третього автомобіля, який був виготовлений за цим договором, за умов невиконання позивачем приймання 2 виробів, поставлених раніше, була неможлива, так як позивач не здійснював приймання виготовлених і доставлених йому автомобілів з метою отримання назад перерахованих частково коштів. Відповідач звертає увагу на те, що ним понесені витрати на зберігання поставлених позивачу двох автомобілів в сумі 14 520,00грн., які перебувають у готовому стані, та готовий для передачі третій автомобіль. Крім того, відповідач зазначив, що з незрозумілих причин в позовній заяві є посилання на договір №187-10 від 25.06.10р. Відповідач у відзиві на позов посилається на те, що про технічний стан в графі 22 Акту технічного огляду транспортного засобу МРВ ДАІ стоїть «справний», та мається висновок науково-технічної експертизи №325002 про відповідність автомобіля, що при поставці автомобілів позивачу під час транспортування своїм ходом, в автомобілях мались дрібні підтікання мастила, які були усунуті на спеціалізованому автоцентрі в м. Донецьк та отримані відповідні документи про усунення недоліків.

Представники позивача та відповідача в судовому засіданні 02.02.12р. надали клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволено судом.

Представник позивача в судовому засіданні 02.02.12р. надав пояснення №172юр від 01.02.12р., в якому просить суд підставою позовних вимог вважати договір укладений між ККП «Донецькміськтепломережа»та ВКП ТОВ «Укрспецтехніка»25.06.10р. на виготовлення продукції, а саме 3 автомобілів АПЕС пересувної електростанції потужністю 100кВт, на базі ЗІЛ-131 (4х4), один примірник якого зареєстрований у Книзі обліку договорів ККП «Донецькміськтепломережа»під номером 187-10, та другому примірнику якого ВКП ТОВ «Укрспецтехніка»присвоїло номер 96/01, договір №96 від 25.06.10р. просить вважати помилково вказаним. Крім того, позивач уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 698400,00грн., пеню в сумі 53 681,13грн., 3% річних в сумі 17 450,43грн., інфляційні в сумі 22 488,48грн., витрати щодо оплати судового збору у розмірі 15 840,40грн. Позивач у поясненні зазначив, що у строк до 22.01.11р. ВКП ТОВ «Укрспецтехніка»автомобілі АПЕС пересувної електростанції потужністю 100кВт на базі ЗІЛ-131 (4х4) у кількості 3 автомобілі передані замовнику у м. Донецьк, пров.Коломенський,1а не були, акти приймання-передачі автомобілів згідно п.6.3 договору складені не були, момент виконання обовязку відповідачем передати три автомобілі не настав, отже вимога щодо повернення суми попередньої оплати у розмірі 698 400,00грн. є законною і обґрунтованою.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.02.12р. надав клопотання від 02.02.12р., в якому просив суд витребувати у МРЕВ ДАІ м. Прилуки за адресою вул.Індустріальна,8, м. Прилуки, по автомобілям ЗІЛ-131 шасі №135503 та шасі №538251 для огляду в судовому засіданні оригінали або належним чином завірені копії наступних документів: висновку науково-технічної експертизи, висновку спеціаліста, довідки експерта з визначення обєму двигуна та акти технічного огляду зазначених автомобілів працівником ДАЇ, оскільки зазначені документи повинні бути приєднані до матеріалів справи, так як в цих документах фахівцями працівниками ДАІ та іншими фахівцями Державного інституту стандартизації та метрології зазначено про те, що автомобілі ЗІЛ-131 шасі №135503 та шасі №538251 були перед відправленням позивачеві у технічно справному стані при проведенні технічного огляду працівниками ДАІ, про що зазначено в актах перевірки Технічного стану транспортних засобів.

Ухвалою від 02.02.12р. суд задовольнив клопотання відповідача та витребував у МРЕВ ДАІ м. Прилуки до наступного судового засідання, яке призначене на 09.02.2012р. на 12:00год. в приміщенні господарського суду Чернігівської області, належним чином завірені копії висновку науково-технічної експертизи, висновку спеціаліста, довідки експерта з визначення обєму двигуна та акти технічного огляду автомобілів ЗІЛ-131 шасі №135503 та шасі №538251, отримання вказаних документів суд доручив відповідачу.

Представник відповідача подав письмове клопотання від 09.02.12р. про залучення до матеріалів справи документів, серед яких копії документів надані МРЕВ ДАІ м. Прилуки на виконання ухвали суду від 02.02.12р. Вказане клопотання представника відповідача судом задоволено, а документи залучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

У ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони під час розгляду справи підтвердили, що між сторонами 25.06.2010р. у м. Донецьк був укладений тільки один договір на виготовлення продукції, на підставі якого між сторонами виникли відповідні зобовязання по виготовленню та постачанню автомобілів АПЕС - пересувної електростанції потужністю 100кВт на базі ЗІЛ-131 (4х4).

В підтвердження виникнення договірних зобовязань між сторонами по виготовленню та постачанню автомобілів АПЕС - пересувної електростанції потужністю 100кВт на базі ЗІЛ-131 (4х4) позивачем подано договір на виготовлення продукції від 25.06.10р. за реєстраційним номером №187-10, а відповідачем подано договір на виготовлення продукції від 25.06.10р. за реєстраційним номером №96/01. Оригінали вказаних договорів були надані суду для огляду відповідно представником позивача (договір на виготовлення продукції від 25.06.10р. за реєстраційним номером №187-10) та відповідача (договір на виготовлення продукції від 25.06.10р. за реєстраційним номером №96/01), які оглянуті судом та повернуті.

Відповідач стверджує, що не проводив реєстрації договору на виготовлення продукції від 25.06.10р. під номером №96/01, а такий договір йому було надано позивачем під час укладення договору, що на підприємстві не велась та не ведеться реєстрація діючих договорів.

Згідно книги обліку договорів, витяг із якої позивачем додано до матеріалів справи, спірний договір обліковується позивачем під порядковим номером 187, номер договору 187-10, дата укладення договору 25.06.2010р. Позивачем не надано суду доказів реєстрації спірного договору під номером 96 або 96/01, та відповідно не подані оригінали примірників таких договорів.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем тексти договорів на виготовлення продукції від 25.06.10р., вислухавши пояснення представників позивача та відповідача суд дійшов висновку, що друковані тексти договору на виготовлення продукції від 25.06.2010р. є ідентичними та не містять розбіжностей, що не заперечують і сторони, розбіжність у договорах становить їх реєстраційний номер, який згідно діючого законодавства України не є істотною умовою договору та обовязковим реквізитом договору, а тому суд розглядає позовні вимоги, виходячи з того, що між сторонами, а саме, між Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради «Донецькміськтепломережі»(позивачем у справі) та відповідачем, укладено договір на виготовлення продукції від 25 червня 2010р. (далі договір від 25.06.2010р.), який містить реєстраційний номер на примірнику договору позивача 187-10, а на примірнику договору відповідача містить реєстраційний номер 96/01.

Відповідно до п.1.1 договору від 25.06.2010р. замовник (позивач по справі) доручає, а виконавець (відповідач по справі) приймає на себе зобовязання по виготовленню автомобіля АПЕС-пересувної електростанції потужністю 100кВт на базі ЗІЛ-131 (4х4) за рахунок замовника. У п.2.1 договору від 25.06.10р. сторони встановили, що загальна кількість автомобілів, що виготовляються за договором - 3 автомобіля.

Згідно п.8.1 договору від 25.06.10р. він набирає сили з моменту підписання його сторонами і діє до 01.01.11р., але в любому випадку до його повного виконання.

Договірна ціна одного автомобіля відповідно до п.3.1 договору від 25.06.10р. складає 242500,00грн., податок на додану вартість 48500,00грн., загальна ціна одного автомобіля 291000,00грн. Загальна суму за договором складає 873000,00грн., податок на додану вартість 145500,00грн. (п.3.2 договору від 25.06.10р.).

В свою чергу відповідач згідно п.п.4.1.-4.4. договору від 25.06.10р. зобовязався виконати роботи по виготовленню автомобіля по затвердженим і погодженим замовником ТЗ, виготовити автомобіль відповідно до вимог охорони праці, промсанітарії, УКРСЕПРО, НДЦ БР України, передати замовнику автомобіль з повним комплектом документів по експлуатації автомобіля, а також з усіма необхідними документами для реєстрації в ДАЇ, та передати змовнику автомобіль у терміни, зазначені у договорі.

Відповідно до п.5.1, п.5.3 договору від 25.06.10р. замовник зобовязався провести оплату за виготовлення автомобіля згідно п.7 цього договору та прийняти у виконавця виготовлений автомобіль.

Згідно п.7.1-7.2 договору від 25.06.10р. виконавець зобовязаний провести попередню оплату за виготовлення автомобіля частками в сумі 698400грн., в т.ч. ПДВ 139680грн., з моменту підписання договору до 30.11.10р. та провести остаточний розрахунок в сумі 174600грн., в т.ч. ПДВ 34920грн., після підписання акту прийому-передачі протягом 10 діб.

Відповідно до п.6.1 договору від 25.06.10р. виконавець виготовляє та передає замовнику автомобіль протягом 2 місяців з моменту проведення попередньої оплати згідно п.5.1 договору з правом дострокової поставки. Датою передачі автомобіля згідно п.6.3 договору від 25.06.10р. необхідно вважати дату підписання акта прийому-передачі.

У п.6.2. договору від 25.06.10р. сторони встановили, що передача автомобіля здійснюється в м. Донецьк, пров. Коломенській,1а (затрати по перегону автомобіля з міста Прилуки в місто Донецьк сплачуються окремо згідно рахунка та акту виконаних робіт).

За змістом укладений між сторонами договір містить елементи договору поставки, що не суперечить ст.628 Цивільного кодексу України.

В звязку із цим правомірним є застосування до правовідносин між сторонами положень Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу у відповідності до ч. 6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обовязок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст.530 цього Кодексу.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору від 25.06.10р. позивач здійснив попередню оплату в сумі 698400,00грн. згідно платіжних доручень №12065 від 14.09.10р. на суму 80000,00грн., №12692 від 06.10.10р. на суму 20000,00грн., №12845 від 11.10.10р. на суму 50000,00грн., №12674 від 05.10.10р. на суму 20000,00грн., №12904 від 12.10.10р. на суму 30000,00грн., №12987 від 15.10.10р. на суму 40000,00грн., №12948 від 13.10.10р. на суму 10000,00грн., №13063 від 19.10.10р. на суму 50000,00грн., №13785 від 26.10.10р. на суму 50000,00грн., №13859 від 27.10.10р. на суму 20000,00грн., №14218 від 09.11.10р. на суму 50000,00грн., №13955 від 01.11.10р. на суму 33000,00грн., №14601 від 22.11.10р. на суму 100000,00грн., №14758 від 26.11.10р. на суму 45400,00грн., №14429 від 16.11.10р. на суму 100000,00грн. з призначенням платежу «за виготовлення автомобілів АПЕС (передвижці електростанції потужністю 100кВт на базі ЗІЛ) згідно дог б/н від 25.06.10р.».

З огляду на те, що позивачем 26.11.10р. проведено останній платіж по перерахуванню повної суми попередньої оплати за автомобілі та приймаючи до уваги умови п.6.1. договору від 25.06.10р., суд дійшов висновку, що відповідач виготовляє та передає позивачу автомобілі протягом 2 місяців з моменту проведення попередньої оплати, тобто, у строк 26.01.2011р., а не у строк до 22.01.11р., як стверджує позивач.

Як свідчать матеріали справи та не заперечує позивач, відповідач вчиняв дії, направлені на поставку (13.01.11р.) одного автомобіля АПЕС - пересувної електростанції потужністю 100кВт на базі ЗІЛ-131 (4х4) до 26.01.11р. та на поставку у березні 2011 року одного автомобіля АПЕС - пересувної електростанції потужністю 100кВт на базі ЗІЛ-131 (4х4) після спливу строку (26.01.11р.) передачі позивачу автомобіля.

Як стверджує позивач, відповідач свої зобовязання за договором не виконав, автомобілі, визначені в договорі, в обумовлений строк, не передав. В обґрунтування своїх тверджень позивач зазначає, що 13.01.11р. сторонами були складені та підписані двосторонні акти обстеження автомобіля, в яких зазначені переліки недоліків, після усунення яких автомобіль мав бути прийнятий замовником. Копії вказаних актів додані позивачем до матеріалів справи (а.с.82-84 т.1).

Листом від 28.01.11р. відповідач просив позивача прийняти рішення щодо приймання спецавтомобіля, оскільки були виправлені всі зауваження щодо недоліків автомобіля.

Відповідачем не надано суду беззаперечних, належних і допустимих доказів, щодо усунення недоліків в автомобілі, які встановлені сторонами при його обстеженні 13.01.11р.

Листом №38 від 25.03.11р. відповідач просив позивача забезпечити приймання двох спеціальних автомобілів, які знаходяться на станції техобслуговування за адресою м. Донецьк, вул.Єкономічна,34, автомобілі технічно справні і готові до експлуатації.

Як вбачається із матеріалів справи, сторони не вносили змін до п.6.2 договору від 25.06.10р. стосовно місця передачі автомобілів позивачу за адресою м. Донецьк, вул.Єкономічна,34, а також змін до п.6.1 договору щодо строку поставки позивачу автомобілів.

Позивачем складені Акти обстеження автомобілів ЗІЛ-131 від 31.03.11р. та Акти обстеження дизельних двигунів 1Д6БА від 31.03.11р. (а.с.88-91 т.1), в яких позивачем наведені недоліки у поставлених відповідачем спеціальних автомобілях.

Позивачем направлено відповідачу вимогу №493 від 09.02.11р., в якій зазначив, що відповідачем не виконано умови договору №96 від 25.06.10р., не передано в обумовлені строки автомобілі та вимагав повернення сплаченої суми передплати в розмірі 698400грн. Крім того, позивачем направлено відповідачу претензію-вимогу №1108 від 24.03.11р. та лист №2855 від 08.08.11р. з вимогою повернути 698400грн.

У повідомленні №49 від 26.04.11р. та листі №93 від 12.09.11р. відповідач заперечував проти заявлених претензій позивача щодо повернення грошових коштів за виготовлення автомобілів згідно договору №96 від 25.06.10р., посилаючись на те, що при передачі двох поставлених автомобілів при їх прийманні позивачем були проявлені упередження до технічного стану автомобілів, що після усунення відповідачем недоліків позивачем було безпідставно відмовлено у прийнятті двох поставлених автомобілів.

Відповідачем у розумінні приписів ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не подано доказів виконання зобовязання щодо поставки до 26.01.2011р. позивачу третього автомобіля АПЕС - пересувної електростанції потужністю 100кВт на базі ЗІЛ-131 (4х4).

Підстави заперечення позову відповідачем судом до уваги не приймаються, враховуючи те, що єдиним доказом належного виконання зобовязання відповідачем є акт приймання-передачі, підписання якого сторонами узгоджено у п.6.3 договору від 25.06.10р. Такий акт представниками сторін не підписувався.

Також судом не приймаються твердження відповідача щодо належної якості поставлених автомобілів, оскільки подані на підтвердження цього копії Висновків науково-технічної експертизи №321500, №325202, Актів технічної експертизи серія КІ №00412 від 06.01.11р., серія КІ №001039 від 23.02.11р., висновків спеціаліста №25/275/54 від 11.01.11р., №25/275/474 від 03.03.11р., Актів технічного огляду ТЗ№0, ТЗ №11996, довідок експерта №25/03/22163 від 11.01.11р., №25/03/22505 від 03.03.11р. не можуть бути розцінені як належні та допустимі докази в розумінні ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вони містять або перелік вимог до технічного стану автомобіля, або визначають лише обєм двигуна, або підтверджують візуальний огляд транспортного засобу.

У відповідності зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар в установлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, аналіз наведеної статті свідчить, що у покупця право вимагати, зокрема, повернення суми попередньої оплати, виникає лише після прострочення виконання продавцем свого обовязку по передачі товару.

Позивачем виконано зобовязання за договором від 25.06.10р. щодо розміру внесення попередньої оплати у строк до 30.11.10р., частинами перераховано 698 400,00грн. Відповідач вказані кошти прийняв, але своїх зобовязань щодо передачі автомобілів позивачу у строк до 26.01.11р. не виконав. Актом звірки розрахунків станом на 01.01.12р. відповідач підтвердив наявність заборгованості перед позивачем в сумі 698400,00грн. (а.с.148-149).

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача суми попередньої оплати ґрунтуються на матеріалах справи і нормах матеріального права, а тому підлягають задоволенню.

Позивач у позовній заяві, посилаючись на п.9.2.договору, ст. 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України, за прострочення платежів нараховує відповідачу пеню в сумі 53 681,13грн. за період з 22.01.11р. по 22.07.11р. розраховану у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми попередньої оплати 698400,00грн., 3% річних у сумі 17450,43грн. за період з 22.01.11р. по 22.07.11р., інфляційні у сумі 22488,48грн. за період з 22.01.11р. по 22.07.11р., та просить стягнути з відповідача вищевказані суми.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст.ст.546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобовязань за договором поставки можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобовязання.

Пунктом 9.3. договору від 25.06.10р. передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов договору винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на період, за який сплачується пеня.

У пункті 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Дослідивши умови п.9.3. договору від 25.06.10р. суд дійшов висновку, що сторонами не визначено від якої суми проводиться нарахування пені, а отже сторонами не визначено розмір штрафних санкцій за порушення зобовязання відповідно до приписів Господарського кодексу України. Окрім того, договір від 25.06.10р. не містить умов, щодо повернення відповідачем попередньої оплати, сплаченої позивачем.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 53 681,13грн. за період з 22.01.11р. по 22.07.11р. є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання на вимогу кредитора зобовязаний сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з тексту договору на виготовлення продукції від 25.06.10р. відповідач зобовязаний був виготовити та поставити позивачу АПЕС-пересувної електростанції потужністю 100кВт, на базі ЗІЛ-131 (4х4) за рахунок замовника у кількості 3 автомобілі. Тобто, у відповідача було не грошове зобовязання, а зобовязання виражене у натуральній формі.

Стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобовязання, а є поверненням сплаченого авансу за непоставлений товар. За своєю суттю обовязок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передплата, не можна розцінювати як грошове зобовязання в розумінні ст.625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних та 3% річних необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Оскільки відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, взяті на себе зобовязання не виконав, позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення попередньої оплати у сумі 698 400 грн.00коп. В решті позову відмовити.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 13 968грн.00коп. пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст.525, 526, 530, 625, 627, 629, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.193, 216, 217, 231, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Виробничо-комерційного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецтехніка»(вул.Київська,371, м. Прилуки, р/р 26008301715974 у філії відділення ПІБ м. Прилуки МФО 353423, код 31919044) на користь Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа»(вул.Постишева,68, м. Донецьк, р/р 26004040068 в ПАО «Мегабанк»м. Харків, МФО 351629, код 33257089) 698 400 грн.00коп. попередньої оплати, 13 968грн.00коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя Н.Ю.Книш

Повний текст рішення складно 14.02.2012р.