Рішення № 21431588, 09.02.2012, Господарський суд Чернігівської області

09.02.12

УКРАЇНА

Господарський суд Чернігівської області

14000, м. Чернігів, проспект Миру, 20 тел. 67-28-47 факс 77-44-62

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

09.02.2012 справа № 5028/5/3/2012

Суддя А.В.Романенко, розглянувши матеріали справи порушеної

за позовом: Приватного підприємства «Дельта Фуд»,

вул. Дніпровська, 34, м. Чернігів, 14010,

до відповідача: Приватного підприємства «Юрів»,

вул. Шкільна, 2б, с. Криски, Коропський район, Чернігівська область, 16213,

предмет спору: стягнення 47777,86грн

за участю представників сторін від:

позивача: ОСОБА_1., представник за довіреністю б/н від 20.01.2012;

відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватним підприємством «Дельта Фуд»подано позов до приватного підприємства «Юрів»про стягнення 34682,09грн заборгованості за поставлений товар за договором купівлі-продажу №ОР-142 від 11.03.2010, 2241,14грн пені, 10854,63грн штрафу /з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог №34 від 30.01.2012 / та відповідного судового збору.

До початку судового засідання, від позивача, через канцелярію суду, надійшла письмова заява №46 від 06.02.2012 про залучення до матеріалів справи, в якості доказів надсилання відповідачу копії заяви про збільшення позовних вимог від 30.01.2012, копії фіскального чеку від 30.01.2012 № 4978 та опису вкладення в цінний лист від 30.01.2012.

В судовому засіданні 09.02.2012, представник позивача надав письмове клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, яке прийнято судом. Для залучення до матеріалів справи надав копію повідомлення №00560519 про вручення відповідачу 02.02.2012 поштового відправлення /заяви про збільшення позовних вимог/.

В усних поясненнях, позовні вимоги /з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог/ підтримує в повному обсязі, посилаючись на невиконання відповідачем зобовязання по сплаті за поставлений товар.

Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення 02.02.2012 поштового відправлення №00307050 (отримано особисто Дубяга), проте в судові засідання 30.01.2012 та 09.02.2012 представник відповідача не зявився.

Враховуючи зазначене, господарський суд, приходить до висновку, що відповідно до ст.87 Господарського процесуального кодексу України, відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, та вважає за можливе розглянути справу за відсутності його представника.

У відзиві на позов та в усних поясненнях наданих у судовому засіданні 17.01.2012, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу відповідачем визнано повністю у розмірі 34682,09грн. Щодо пені, то з зазначених у відзиві підстав, визнає її у розмірі 683,99грн. Стосовно нарахованого позивачем штрафу заперечує повністю, посилаючись, зокрема, на отримання товару за видатковими накладними, а також не те, що спірний договір № ОР-142 від 11.03.2010 директором відповідача не підписувався, у звязку з чим просить визнати даний договір нікчемним.

Рішення приймається за наявними у справі документами, на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд, встановив:

Нормами ст.180 Господарського кодексу України, зокрема, визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст.ст. 638 та 642 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.03.2010, сторонами укладено Договір купівлі-продажу №ОР-142 /з додатками/ (далі - Договір).

Відповідно до п.п. 1.2. та 1.3. Договору, продавець передає у власність, а покупець приймає та оплачує товар на умовах, визначених у договорі. Найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом договору, визначаються у накладних, які оформлюються та підписуються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару. Усі накладні є складовими частинами договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості товару.

Розділом 6 спірного Договору визначено порядок прийому-передачі товару. Так, відповідно до п.6.2. Договору покупець, зокрема, взяв на себе зобов`язання протягом 3 (трьох) календарних днів з дати його підписання надати продавцю письмову інформацію про перелік осіб, уповноважених приймати товарно-матеріальні цінності, зразки їх підписів та зразки печатки/штампів, якими зазначені матеріально-відповідальні особи завіряють свій підпис на документах (накладних) про одержання товару. Така інформація оформлюється у вигляді додатку до даного Договору.

В свою чергу п. 6.1. Договору передбачено, що прийом-передача товару здійснюється представниками сторін в пункті доставки та оформлюється шляхом підписання накладних, із зазначенням номеру цього Договору.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем на виконання умов Договору передавався, а відповідачем приймався товар - алкогольна продукція в асортименті, кількості та по ціні зазначеними в накладних.

Натомість, отриманий товар за видатковими накладними: №ДФ-0033446 від 08.06.2011 на суму 10106,651грн; №ДФ-0034983 від 15.06.2011 на суму 8526,000грн; №ДФ-0036934 від 22.06.2011 на суму 7 864,445грн; №ДФ-0039600 від 29.06.2011 на суму 5193,000грн та № ДФ-0041266 від 06.07.2011 на суму 4696,186грн, всього на суму з ПДВ 36386,28грн /копії додані до матеріалів справи/ відповідачем залишено без оплати.

З вказаних вище накладних вбачається, що поставлений позивачем товар приймався на підставі саме спірного договору №ОР-142 від 11.03.2010 довіреними особами відповідача, про що свідчать їх підписи та печатка підприємства на накладних.

Перелік відповідальних осіб, уповноважених покупцем приймати товарно-матеріальні цінності від постачальника, із зазначенням номерів телефонів та зразків підписів, зазначено у додатках до Договору (засвідчених підписами директора, головного бухгалтера та відбитком печатки ПП „Юрів”), а саме: Безкоровайна К.Г., Наливайко М.С. та Громова О.М., /копії знаходяться в матеріалах справи/.

Відповідачем товар отримано, будь-яких заперечень не надано, отже враховуючи положення ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В свою чергу, пунктами 5.1. та 5.2. Договору передбачено, що розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 30 календарних днів з дати прийому - передачі товару. Датою виконання покупцем своїх зобовязань по здійсненню розрахунків за товар є дата надходження відповідної суми на банківський рахунок продавця.

Таким чином, отриманий товар за накладною: №ДФ-0033446 від 08.06.2011 на суму 10106,651грн відповідач зобовязаний був оплатити до 08.07.2011 включно; за №ДФ-0034983 від 15.06.2011 на суму 8526,000грн до 15.07.2011 включно; за №ДФ-0036934 від 22.06.2011 на суму 7 864,445грн до 22.07.2011 включно; за №ДФ-0039600 від 29.06.2011 на суму 5193,000грн до 29.07.2011 включно та за №ДФ-0041266 від 06.07.2011на суму 4696,186грн до 05.08.2011 включно.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе договірні зобовязання щодо оплати поставленого товару в повному обсязі та в строк не виконав.

Часткову оплату товару здійснив у розмірі 1704,19грн, що підтверджується копіями банківських виписок /знаходяться в матеріалах справи/.

Враховуючи часткову оплату товару, заборгованість відповідача перед позивачем, на день винесення судового рішення, становить 34682,09грн.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Приймаючи до уваги, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, взяті на себе зобовязання не виконав, за поставлений товар своєчасно в повному обсязі не розрахувався, вимоги позивача не оспорив, а суму заборгованості за товар визнав повністю, суд, доходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення боргу є обґрунтованими і підлягають задоволенню в сумі 34682,09грн.

Також, умовами п.7.1. Договору, сторони визначили, що у разі несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобовязаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за кожний день прострочки.

На підставі вказаного пункту Договору позивачем нараховано пеню: в сумі 585,18грн за період з 09.07.2011 по 19.12.2011 за накладною №ДФ-0033446 від 08.06.2011; в сумі 568,44грн за період з 16.07.2011 по 19.12.2011 за накладною №ДФ-0034983 від 15.06.2011; в сумі 500,95грн за період з 23.07.2011 по 19.12.2011 за накладною №ДФ-0036934 від 22.06.2011; в сумі 315,35грн за період з 30.07.2011 по 19.12.2011 за накладною №ДФ-0039600 від 29.06.2011 та в сумі 271,22грн за період з 06.08.2011 по 19.12.2011 за накладною №ДФ-0041266 від 06.07.2011. Всього 2241,14грн.

Враховуючи зазначене, позивач просить стягнути з відповідача 2241,14грн пені.

Одночасно, п.7.4. Договору передбачено, що у випадку прострочки покупцем оплати вартості товару більше ніж на 60 календарних днів вважається, що покупець необґрунтовано відмовився від оплати товару та зобовязаний сплатити на користь продавця, крім установленої договором пені, штраф за ухилення від оплати у розмірі 30% від вартості отриманого та неоплаченого в строк товару.

На підставі цього пункту Договору позивачем нараховано та заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь 10854,63грн штрафу.

Чинним законодавством України встановлено, що при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, тобто мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно частини першої ст.230 та частини четвертої ст.231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Штрафні санкції за порушення зобовязання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання.

В свою чергу у частині другій ст.343 Господарського кодексу України прямо вказується на те, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Натомість, що стосується одночасного стягнення з відповідача пені і штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язання, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини першої ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притримання, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобовязань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Під неустойкою розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Кваліфікуючими ознаками штрафу є можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов`язання: а) невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов`язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пеня ж, як різновид неустойки, характеризується наступними ознаками: а) застосування виключно у грошових зобов`язаннях; б) можливість встановлення за такий вид порушення зобов`язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання; г) триваючий характер нарахування пені за кожний день прострочення. Отже, штраф і пеня є різновидом неустойки.

Перелічені ознаки штрафу та пені законодавець визначив імперативно, не надавши сторонам зобовязання можливості їх змінювати.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано спеціальним законом - Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з п.п. 1 та 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний (якщо він встановлений).

З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Одночасне стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у спірний період, від несплаченої суми за кожний день прострочення, і штрафу за прострочку покупцем оплати вартості товару більше ніж на 60 календарних днів, буде порушенням норм Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Крім того, відповідно до ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Аналогічні думки з даного питання висловлено в постанові Вищого господарського суду України від 06.10.2011 у справі №5023/2454/11, а також у постановах Верховного Суду України від 01.11.2011 та Вищого господарського суду України від 21.12.2011 у справі №5002-2/5109-2010.

Враховуючи вищезазначені норми та беручи до уваги, що матеріалами справи підтверджено затримку виконання відповідачем взятих на себе договірних зобовязань, суд, з врахуванням виправленої арифметичної помилки допущеної позивачем при поданні позовної заяви, доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення пені за вказані вище періоди саме у розмірі 2241,14грн є обґрунтованими, підлягають задоволенню в повному обсязі.

У задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 10854,63грн штрафу, відмовити.

Щодо заявленого відповідачем у відзиві №3 від 24.01.2012 клопотання про визнання договору №ОР-142 від 11.03.2011 нікчемним, господарський суд зазначає наступне.

Вимога стосовно визнання договору нікчемним є окремою, самостійною матеріально-правовою вимогою, яка має розглядатися судом в окремому господарському провадженні, або, з врахуванням вимог ст.60 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), одночасно з первісним позовом, при поданні відповідачем зустрічної позовної заяви. При цьому подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів, з додержанням вимог ст.ст. 54-58 ГПК України щодо форми і змісту позовних заяв.

Виходячи з зазначеного, клопотання відповідача про визнання договору №ОР-142 від 11.03.2011 задоволенню не підлягає.

Усне твердження відповідача про те, що спірний Договір між ним та позивачем не укладався судом до уваги не приймається з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, відповідно до ст.218 Цивільного кодексу України, заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Якщо стороною у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі спірного Договору позивачем надавався, а відповідачем приймався товар - алкогольна продукція в асортименті. Заборгованість за товар, та нарахована за відповідний період пеня відповідачем визнана, натомість належних і допустимих доказів на підтвердження того, що договір №ОР-142 від 11.03.2011 між ним та позивачем не укладався суду не надано.

Оскільки спір виник з вини відповідача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог, підлягає стягненню на користь позивача 1090,81грн витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Юрів», вул. Шкільна, 2-Б, с. Криски, Коропський район, Чернігівська область, 16213 (код ЄДРПОУ 33761560, р/р 26001310023402 у Коропському відділенні Ощадбанку, МФО 343080) на користь приватного підприємства «Дельта Фуд», вул. Дніпровська, 34, м. Чернігів, 14010 (код 36430765, р/р 26006000002108 в Банк «Демарк»м. Чернігів, МФО 353575) 34682,09грн основного боргу, 2241,14грн пені та 1090,81грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя А.В.Романенко

Повний текст рішення складено та підписано 14.02.2012.

Суддя А.В.Романенко