Рішення № 21431448, 10.02.2012, Господарський суд Чернігівської області

10.02.12

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000,м.Чернігів телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

09 лютого 2012 року Справа № 5028/12/8/2012

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Антонівський м"ясокомбінат",

вул. Першотравнева, 1-Б, с. Мала Антонівка, Білоцерківський район, Київська область,

09138

Відповідач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробіз-12",

вул. Дружби, б. 1, кв. 18, м. Бахмач, Чернігівська область, 16500

Предмет спору: про стягнення заборгованості 54901,78 грн.

Суддя Л.М.Лавриненко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: ОСОБА_1. довіреність від 08.02.2012 р. представник

ОСОБА_2., довіреність від 08.02.2012 р., представник

від відповідача: не з»явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 54901,78 грн. боргу, як невідшкодованої товаром суми попередньої оплати, згідно Договору купівлі-продажу № 26-07-01 від 26.07.2011 року.

Відповідач був належним чином попереджений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 18110522 від 07.02.2012 року, але повноважного представника в судове засідання не направив. Документів, витребуваних ухвалою суду від 02.02.2012 року суду не надав.

Представники позивача в судовому засіданні надали письмові клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволено судом.

В судовому засіданні представник позивача виклав свої позовні вимоги та надав письмове клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом.

В судовому засіданні судом було здійснено огляд оригіналів документів: договору купівлі-продажу № 26-07-01 від 26.07.2011 р., видаткових накладних № АБ000476 від 28.07.2011 р. та № АБ000493 від 03.08.2011 р.

Інших заяв та клопотань від сторін до суду на час розгляду справи не надходило.

Ухвалою суду від 02.02.2012 року сторони були попередженні, що не зявлення в судове засідання повноважних представників, не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Не зявлення в судове засідання повноважного представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті. Рішення приймається за наявними у справі документами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників позивача, зясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив:

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець згідно договору купівліпродажу передає або зобовязується передати у власність покупцеві товар, а покупець приймає або зобов»язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

26.07.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробіз-12" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Антонівський м"ясокомбінат" (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 26-07-01.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного Договору, відповідач (продавець) взяв на себе зобовязання в порядку та на умовах визначених цим Договором передати у власність покупця (позивача) худобу та/або свиней у живій вазі (далі Товар), що відповідає по якості діючим стандартам, технічним умовам, ветеринарним вимогам для забійних тварин, а покупець (позивач) зобовязується прийняти його та сплатити кошти за придбаний товар в кількості та асортименті, згідно видаткових накладних.

Згідно п.6.1. Договору, поставка товару здійснюється за домовленістю сторін на умовах EXW/Франко склад продавця, згідно правил «ІНКОТЕРМС-2000»(в редакції 2000 р.).

Пунктом 2.3. Договору визначено, що асортимент та кількість товару визначається у видаткових накладних.

Згідно п.п. 3.1.,3.2. Договору, ціна товару погоджується сторонами у Протоколі погодження ціни, який є невід»ємною частиною договору у національній валюті України гривні. Загальна вартість даного Договору становить загальну вартість товару, поставленого протягом дії цього Договору.

Відповідно до п.13.1. Договору, останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2011 р., але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання.

Пунктом 4.2. Договору сторони визначили, що позивач (покупець) сплачує вартість фактично отриманого товару на протязі 10-ти календарних днів з дня отримання товару позивачем (покупцем). Вважається, що позивач (покупець) виконав своє зобов»язання по оплаті товару з моменту списання банком грошових коштів з банківського рахунку позивача (покупця) на банківські рахунки відповідача (продавця).

Пунктом 4.4. Договору також визначена можливість попередньої оплати товару за взаємною згодою сторін.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору позивачем було здійснено попередню оплату за товар в сумі 280000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 321 від 27.07.2011 р. на суму 140000,00 грн. та № 925 від 26.07.2011 р. на суму 140000,00 грн., а також копіями банківських виписок № БВ-0000257 за 27.07.2011 р. на № БВ-0000256 за 26.07.2011 р., які додані позивачем до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов»язання по Договору виконав лише частково, а саме поставив позивачеві товар на загальну суму 225098,22 грн., що підтверджується видатковими накладними № АБ000476 від 28.07.2011 р. на суму 116112,72 грн. та № АБ000493 від 03.08.2011 р. на суму 108985,50 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов”язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, у відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 662 Цивільного кодексу України закріплено обов»язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов»язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо сторонами не визначено строк виконання зобовязання або він визначений моментом пред»явлення вимоги, то кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, а боржник зобовязаний виконати вимогу кредитора у семиденний строк від дня предявлення вимоги кредитором.

Як слідує із аналізу договору купівлі-продажу № 26-07-01 від 26.07.2011р. сторонами не було визначено строк поставки товару.

30.12.2011р. позивачем була направлена відповідачу вимога від 28.12.2011р. щодо поставки товару, що підтверджується фіскальним чеком від 30.12.2011р. № 3080.

Як свідчать матеріали справи , відповідач вимогу позивача в установлений ст. 530 Цивільного кодексу України семиденний строк не виконав і товар не поставив.

Статтею 670 Цивільного кодексу України, якою врегульовано правові наслідки порушення умови договору щодо кількості товару, встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно ч. 2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами 30.11.2011 р. було підписано та скріплено печатками сторін акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого станом на 30.11.2011 р. у відповідача існувала заборгованість перед позивачем в сумі 54901,78 грн.

18.01.2012 р. позивачем була направлена відповідачу лист-вимога про повернення суми попередньої оплати. Факт направлення вимоги підтверджується фіскальним чеком від 18.01.2011р. № 4610.

Відповідач вимогу позивача щодо повернення суми попередньої оплати також в семиденний строк не виконав, і попередню оплату в сумі 54901,78 грн. не повернув.

Таким чином, сума неповернутої відповідачем попередньої оплати по Договору купівлі-продажу № 26-07-01 від 26.07.2011 року на момент подання позову становить 54901 грн. 78 коп.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобовязання не виконав, товар на суму перерахованої попередньої оплати повністю не поставив, суму попередньої оплати не повернув, і вимоги позивача не оспорив, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 54901,78 грн. боргу як невідшкодованої товаром суми попередньої оплати.

Оскільки спір виник у звязку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір” від 08.07.2011 року № 3674-VI, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1609 грн. 50 коп. (2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 01.01.2012р.).

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 509, 525, 526, 530, 626, 629, 662, 663, 655, 670, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 4 Закону України „Про судовий збір”, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробіз-12», вул. Дружби, буд. 1, кв. 18, м. Бахмач, Чернігівська область, 16500 ( код ЄДРПОУ 36463586, р/р 26001323212 в АТ „РайффайзенБанк Аваль”, МФО 380805, ІПН 364635825026) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Антонівський м"ясокомбінат", вул. Першотравнева, 1-Б, с. Мала Антонівка, Білоцерківський район, Київська область, 09138 (р/р 26008007831001 в ПАТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614, код ЄДРПОУ 32638227, ІПН 326382210024) 54901 грн. 78 коп. суми попередньої оплати та 1609 грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати після набранням судовим рішенням законної сили.

Суддя Л.М. Лавриненко

Повне рішення підписано 10.02.2012 р.