Ухвала суду № 21430012, 10.02.2012, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ С У Д Кіровоградської області У Х В А Л А "10" лютого 2012 р.Справа № 5013/2519/11 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коваленко Н.М. розглянув справу № 5013/2519/11 від 20.12.2011 року

за завою кредитора - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2

до боржника товариства з обмеженою відповідальністю “Кремінь-Кондитер” (далі ТОВ “Кремінь-Кондитер”), 27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Леніна, 94,

про банкрутство, -

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

від кредитора - ОСОБА_2, довіреність № 1376 від 29.04.2010 року;

від боржника - ОСОБА_3, довіреність № б/н від 07.10.2011 року;

Кредитор звернувся до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство щодо ТОВ “Кремінь-Кондитер” з причин невиконання ним зобовязань по договору оренди № 01/05/09-1 від 01.05.2009 року.

Боржник надав відзив на заяву кредитора про порушення справи про банкрутство заперечивши заявлені ініціюючим кредитором вимоги, оскільки ці вимоги не є “грошовими вимогами” в розумінні ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

В підготовчому засіданні суду 17.01.2012 року оголошено перерву до 11 год. 00 хв. 10.02.2012 року

Розглянувши у підготовчому засіданні наявні матеріали справи, заслухавши повноважних представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

За заявою кредитора і згідно доданих до неї документів сума безспірної заборгованості боржника перед фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, відповідно до рішення господарського суду від 16.08.2011 року по справі № 5013/1106/11, наказу господарського суду Кіровоградської області від 07.09.2011 року по справі № 5013/1106/11, рішення господарського суду від 12.10.2011 року по справі № 5013/1581/11, наказу господарського суду Кіровоградської області від 31.01..2011 року по справі № 5013/1581/11, рішення господарського суду від 23.08.2011 року по справі № 5/84, наказу господарського суду Полтавської області від 27.09.2011 року по справі № 5/84, з врахуванням часткового погашення заборгованості, станом на 19.12.2011 року (на день подання заяви кредитора про порушення провадження у справі про банкрутство до суду) складає 783 567, 68 грн.

Наявність та безспірність вказаної суми боргу, його несплата боржником понад встановлені законодавством строки сплати підтверджується матеріалами справи, в тому числі постановами про відкриття виконавчого провадження від 08.09.2011 року, від 17.11.2011 року та від 14.10.2011 року Автозаводського ВДВС Кременчуцького міського управління юстиції.

Докази сплати повністю чи частково зазначеної суми боргу боржником суду не надані.

В судових засіданнях 17.01.2012 року та 10.02.2012 року повноважний представник ініціюючого кредитора надав, пояснення в тому числі і письмові, щодо наявності у ініціюючого кредитора до боржника безспірного грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 8.2 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 року № 04-5/1193 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у підготовчому засіданні суд має перевірити наявність ознак неплатоспроможності боржника, розмір вимог кредитора (кредиторів), їх безспірність.

Метою підготовчого засідання суду є зясування ознак неплатоспроможності боржника, встановлення наявності чи відсутності для подальшого руху справи про банкрутство.

Докази, що підтверджують підстави для ініціювання справи про банкрутство, повинні бути надані до господарського суду в якості додатку до заяви ініціюючого кредитора та не можуть бути витребувані в подальшому господарським судом.

Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом“ ознаками неплатоспроможності боржника є:

а) грошові вимоги, які повинні складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати;

б) вимоги мають бути безспірними;

в) такі вимоги повинні бути не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановлення строку для їх погашення.

У відповідності до ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” безспірними є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Отже, факт безспірності вимог кредитора виникає з моменту, коли грошові вимоги кредитора підтверджуються документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, зокрема виконавчими.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою.

Відповідно, і встановлений Законом про банкрутство трьохмісячний строк починає свій відлік після предявлення виконавчих документів до виконання до державної виконавчої служби та відкриття виконавчого провадження.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 17.10.2006 р. у справі № 3/157.

З огляду на те, що ініціюючим кредитором при зверненні до суду із заявою про порушення справи про банкрутство не дотримано вимог частини 3 статті 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” щодо тримісячного строку прострочення боржником виконання зобовязання за судовими рішеннями від 12.10.2011 року по справі № 5013/1581/11 та від 23.08.2011 року по справі № 5/84, то такі вимоги не можуть слугувати підставою для порушення провадження у справі про банкрутство. При цьому, ініціюючий кредитор не позбавлений права звернення з такими вимогами до боржника в порядку ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Разом з тим дослідивши правову природу зобов'язань боржника перед ініціюючим кредитором господарський суд прийшов до висновку про необхідність припинення провадження у даній справі виходячи з наступного.

Між сторонами укладений договір оренди № 01/05/09-1 від 01.05.09р. За умовами договору орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) бере у тимчасове користування будівлю за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею 1756,8 кв. м. Орендна плата становить 26352 грн. без ПДВ і сплачується в порядку 100 % передоплати. Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2009 року. Договір підписаний позивачем і представником відповідача та посвідчений печаткою відповідача.

В додатковій угоді від 01.01.10р. сторони збільшили розмір орендної плати до 27000 грн. і продовжили строк дії договору до 30 квітня 2010 року. Додаткова угода підписана позивачем і представником відповідача та посвідчена печаткою відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 193, ст. ст. 283, 284 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ст. ст. 759, 762 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

По акту приймання-передачі від 01.05.09р. орендодавець передав орендарю орендоване приміщення. Зауважень та претензій щодо стану об'єкта оренди у сторін немає. Акт підписаний позивачем і представником відповідача.

В претензії від 09.04.10р. і в листі від 14.04.10р. позивач повідомляв відповідача про відмову від подальшого продовження договору оренди.

В листі від 05.05.10р. позивач заперечував проти продовження строку дії договору оренди № 01/05/09-1 від 01.05.09р. і вимагав негайно повернути майно. Відповідач отримав такий лист, що підтверджується ксерокопією повідомлення про вручення поштового відправлення. Така ж вимога позивача міститься в листі від 23.05.11р.

Тому, ст. 764 ЦК України не може бути застосована до правовідносин сторін.

Як визначає ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Можливість стягнення такої неустойки визначена пунктом 6.8 договору оренди від 01.05.09р.

Сторони не надали доказів повернення орендованого майна після закінчення строку дії договору оренди від 01.05.09р. та додаткової угоди від 01.01.10р.

В позовній заяві позивач вказав період нарахування неустойки - з 12 травня 2010 року по 11 травня 2011 року, її сума становить 648000 грн. (27000 грн. орендна плата за місяць х 2 = 54000 грн. неустойка за місяць х 12 місяців = 648000 грн.).

В листі від 20.06.11р. № 78 відповідач запропонував графік погашення неустойки в період з 22 червня 2011 року до 10 липня 2012 року.

В письмовому клопотанні від 13.07.11р. представник позивача просив припинити провадження у справі в частині стягнення 471 грн. 26 коп. неустойки в зв'язку із добровільною сплатою цією суми відповідачем.

В письмовому клопотанні від 03.08.11р. представник позивача просив припинити провадження у справі в частині стягнення 20000 грн. неустойки в зв'язку із добровільною сплатою цією суми відповідачем, що підтверджується ксерокопіями платіжних доручень від 13 і 27 липня 2011 року.

Суд у межах справи № 5013/1106/11 задовольнив клопотання представника позивача і на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, відсутній предмет спору, припинив провадження по справі в частині стягнення 20471 грн. 26 коп. неустойки.

Добровільною сплатою частини коштів і листом від 20.06.11р. відповідач підтвердив наявність порушеного права позивача і неповернення у обумовлений строк орендованого майна.

Доказів сплати залишку неустойки в сумі 627528 грн. 74 коп. (648000 грн. - 20471 грн. 26 коп. = 627528 грн. 74 коп.) сторони, в тому числі і відповідач, суду не подали.

Позов у справі № 5013/1106/11 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Кремінь-Кондитер" на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - 627528 грн. 74 коп. неустойки, 6480 грн. сплаченого державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При цьому у ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визначено, що грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі, зобов'язання боржника - фізичної особи - підприємця, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов'язаних із здійсненням таким боржником підприємницької діяльності. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Поняття неустойки міститься у Параграфі 2 ЦК України та Главі 26 ГК України.

Стягнення неустойки передбачено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, ця неустойка є самостійною майновою відповідальністю в сфері орендних правовідносин, право на яку виникає у орендодавця у разі несвоєчасного повернення орендованого майна орендарем та підлягає стягненню за весь час прострочення обов'язку щодо повернення речі, що виключає можливість застосування шестимісячного періоду нарахування, який встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, оскільки за змістом даної норми нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. (постанова ВГСУ від 20.01.2011 року у справі № 16/151)

Неустойка, визначена ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, не є різновидом орендної плати.

Відповідно, зобов'язання, які виникли у боржника перед кредитором є неустойкою (самостійною майновою відповідальністю в сфері орендних правовідносин, право на яку виникає у орендодавця у разі несвоєчасного повернення орендованого майна орендарем та підлягає стягненню за весь час прострочення обов'язку щодо повернення речі), яка не є грошовим зобов'язанням боржника, які є підставою для порушення провадження у справі про банкрутство. Решта вимог ініціюючого кредитора до боржника складає суму меншу 300 мінімальних заробітних плат, наявність яких слугує підставою для порушення справи про банкрутство.

Пунктом 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009 року передбачено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору)".

Враховуючи вищевикладене, правові підстави щодо подальшого провадження у цій справі відсутні, провадження у справі про банкрутство слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 1, 5, 6, 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. ст. 4-1, 80, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У Х В А Л И В:

1. Провадження у справі № 5013/2519/11 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю “Кремінь-Кондитер” (ідент. код ЄДРПОУ 34451013) припинити.

2. Вважати закінченою дію мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника, введеного ухвалою суду від 20.12.2011 року про порушення провадження у справі.

3. Скасувати заходи щодо забезпечення вимог кредиторів в частині заборони товариству з обмеженою відповідальністю “Кремінь-Кондитер” і всім його органам управління відчуження у будь - який спосіб належних боржнику на праві власності основних засобів (фондів) та вчинення дій щодо ліквідації та реорганізації юридичної особи боржника, застосовані ухвалою суду про порушення провадження у справі від 20.12.2011 року.

4. Ухвалу може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку визначеному ГПК України.

5. Примірники цієї ухвали направити кредитору, боржнику (за адресами: 27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Леніна, 94 та АДРЕСА_3), Світловодській ОДПІ, відділу з питань банкрутства Головного управління юстиції у Кіровоградській області, Світловодському міськрайонному суду, відділу ДВС Світловодського міськрайонного управління юстиції, Автозаводському відділу ДВС Кременчуцького міського управління юстиції, виконавчому комітету Світловодської міської ради для державного реєстратора, Головному управлінню статистики у Кіровоградській області, засновнику гр. ОСОБА_4 (АДРЕСА_1).

Суддя Н.М. Коваленко