Рішення № 21429283, 09.02.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.02.12р.Справа № 10/5005/13460/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Трейд Україна", м. Донецьк

до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

Третя особа на стороні Відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державний комітет України з промислової безпеки охорони праці та гірничого нагляду в особі Криворізького гірничопромислового територіального управління, Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 786 962,22 грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Представники:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_1, дов. від 11.05.2011 р. №85-140юр, представник

ОСОБА_2, дов. від 31.01.2012 р. № 85/49юр, представник

від третьої особи: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Метал-Трейд Україна” (надалі Позивач) звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства „АрселорМіттал Кривий Ріг” (надалі Відповідач), в якому просило суд стягнути з Відповідача заборгованість за договором оренди тепловоза № 124 від 17.01.2011 року, в розмірі 786962 грн. 22 коп., в тому числі 757333,34 грн. заборгованості з орендної плати за квітень, травень, та частково червень місяць 2011 року, 20485,96 грн. пені, 3729,58 грн. три відсотки річних, 5413,34 грн. інфляційних нарахувань.

Протягом розгляду справі, Позивач неодноразово змінював розмір заявлених вимог, зокрема, 01.11.2011 року Позивач подав уточнений розрахунок, згідно якого сума заборгованості становила 817 346,15 грн., в тому числі 746666,66 грн. основного боргу, 48580,99 грн. пені, 9568,85 грн. три проценти річних, 12526,65 грн. інфляційних нарахувань.

17.01.2012 року Позивач подав клопотання про зменшення розміру позовних вимог, за змістом якого зазначив, що станом на 12.01.2012 року, заборгованість Відповідача становила 801921,02 грн. (746 666,66 грн. основного боргу, 35669,33 грн. пені, 14038,39 грн. три проценти річних, 5546,64 грн. інфляційних). 12.01.2011 року Відповідачем в добровільному порядку перераховано суму 255 827,97 грн., яку Позивач спрямовано на сплату пені 48580,99 грн., трьох процентів річних 9568,85 грн., інфляційних 12526,65 грн., та частково суми основного боргу в розмірі 200573,61 грн. Таким чином, за підрахунками Позивача, загальна сума боргу, як заявлена до стягнення, становить 547086,93 грн., в тому числі 543 093,05 основного боргу, а також 546,09 грн. пені, 447,79 грн. 3% річних, які суд має право нарахувати за пять днів з 17.01.2012 року.

Відповідач позовні вимоги визнав частково, в розмірі 255827,97 грн., що становить суму орендних платежів за час фактичного використання орендованих тепловозів (розрахунок додано). Решту заявлених вимог Відповідач не визнає, посилаючись на те, що згідно п. 4.7. Договору оренди, він звільнений від орендної плати за час простою майна у випадку якщо простій виник з вини Орендодавця, при цьому, Відповідач зазначає, що протягом спірного періоду (квітень-червень 2011 року) мали місце випадки простою орендованих тепловозів, з причин неналежного виконання Позивачем своїх зобовязань щодо здійснення технічного обслуговування, капітального та поточного ремонтів цього майна. В підтвердження своїх доводів, Відповідач посилається на первісні документи, які підтверджують факт експлуатації тепловозів, а також на розпорядження Криворізького гірничопромислового територіального управління Державного комітету України з промислової безпеки охорони праці та гірничого нагляду про заборону експлуатації тепловозів, в звязку з виявленими несправностями.

Криворізьке гірничопромислове територіальне управління (надалі Третя особа) в своїх поясненнях наданих суду, зазначає, що дійсно під час проведення перевірки на підприємстві Відповідача, було встановлено факт допущення в експлуатацію локомотивів ТЕМ 2У-9216 та ТЕМ 2У-9338 з несправностями, при наявності яких забороняється їх експлуатація, в звязку з чим, до усунення виявлених несправностей було заборонено експлуатацію зазначених локомотивів.

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 02.02.2012 до 09.12.2012, згідно ст. 77 ГПК України.

Позивачем у справі подано клопотання про закінчення розгляду справи, без участі його представника.

В засіданні суду 09.02.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників відповідача, а також представників позивача та третьої особи, які були присутні в попередніх судових засіданнях, дослідивши подані докази, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

17.01.2010 року між сторонами у справі був укладений договір оренди тепловоза № 124, згідно умов якого, Орендодавець (позивач) передав, а Орендар (відповідач) прийняв в строкове платне користування тепловоз ТЕМ-2У № 9216 та тепловоз ТЕМ-2У № 9338.

Пунктом 4.1 Договору, сторони визначили розмір орендної плати за користування одним тепловозом в сумі 160000,00 грн. на місяць.

Згідно п. 4.3. Договору, Орендар зобовязався сплачувати орендні платежі щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем на підставі актів виконаних робіт, підписаних обома сторонами, та рахунків, виставлених Орендодавцем.

Позивач звернувся з позовом, в якому просив суд стягнути з Відповідача заборгованість з оплати орендних платежів за користування тепловозами, яка за його розрахунками станом 12.01.2012 становила: квітень 2011 року (320000,00 грн.); травень 2011 року (320000,00 грн.); червень 2011 року (106666,66 грн.)

Заперечуючи проти заявленого позову, Відповідач зазначає, що в звязку з технічною несправністю орендованого майна, яка сталася в звязку з невиконанням Позивачем зобовязання щодо проведення технічного обслуговування та поточного ремонту майна (п. 7.3. Договору) Орендар використовував тепловози в квітні місяці 2011 року ТЕМ-2У № 9338 чотири дні, ТЕМ-2У № 9216 пять днів, в травні місяці 2011 року, тепловози використовувалися 16 діб, до виведення їх з експлуатації згідно розпорядження Криворізького гірничопромислового територіального управління Державного комітету України з промислової безпеки охорони праці та гірничого нагляду від 16.05.2011 року.

З урахуванням часу фактичного використання орендованого майна, Відповідачем здійснено розрахунок, згідно якого сума орендних платежів склала 255827,97 грн.

Відповідно до положень п. 4.7. Договору, Орендар звільняється від сплати орендних платежів за час простою Майна, який виник з вини Орендодавця.

Пунктом 7.3. Договору визначено, що Орендодавець зобовязується за власний рахунок здійснювати технічні обслуговування та поточні ремонти майна, передбачені правилами ТО-3, ТР-1, ТР-2, ТР-3, капітальні ремонти, передбачені правилами КР-1, із дотриманням графіків їх проведення, які погоджені з Орендарем.

Відповідач в своєму відзиві на позовну заяву стверджує, що причиною простою орендованих тепловозів в квітні 2011 року, стала їх технічна несправність, яка виникла з причин невиконання Позивачем умов п. 7.3 Договору, щодо проведення технічного обслуговування та поточного ремонту майна, про що Орендар повідомив на адресу Орендодавця листом від 13.04.2011 № 2312-992 ( том 1, а.с. 28), а отже, Відповідач вважає, зо згідно п. 4.7. Договору, він звільнений від сплати орендних платежів за час простою майна, який виник з вини Орендодавця.

Згідно приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до вимог законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В порушення вимог зазначених процесуальних норм, Відповідач не довів суду, що простій тепловозів в квітні 2011 року виник з вини Орендодавця, а саме в звязку з невиконанням останнім п. 7.3. Договору, при цьому, надані ним матеріали, зокрема, повідомлення про виконання умов договору (том 1, а.с. 28), відомості про заправки та видаток ПММ на локомотиви (том 2, а.с.7-25), звіти про використання інвентарного парку рухомого складу залізодорожнього цеху (том 2, а.с. 86-96), журнали обліку і використання локомотивного парку (том 3, а.с. 34,35) не можуть бути прийняті судом в якості належних та допустимих доказів по справі, оскільки зазначені документи по перше, складені Відповідачем в односторонньому порядку, по друге, беззаперечно не підтверджують характер і причини несправності тепловозів, тобто не містять фактичних даних для висновку відносно простою тепловозів в квітні 2011 року саме з вини Орендодавця.

З огляду на вищевикладене, суд вважає доводи Позивача щодо існування зобовязання Відповідача зі сплати орендних платежів за користування тепловозами протягом квітня місяця 2011 року обґрунтованими.

Як убачається з матеріалів справи, 14.05.2011 року Криворізьким гірничопромисловим територіальним управлінням Державного комітету України з промислової безпеки охорони праці та гірничого нагляду, за результатами проведення перевірки на підприємстві Відповідача, було видано Розпорядження про заборону експлуатації тепловозів ТЕМ-2У № 9338 та ТЕМ-2У № 9216, з причин виявлення несправностей, які загрожують життю працівників, зміст яких викладений в тексті розпорядження № 666 від 16.05.2011 року. Зазначене розпорядження є чинним, доказів його оскарження та скасування, на час розгляду справи в суді не надано.

Порівняльний аналіз змісту розпорядження № 666 від 16.05.2011 року (том 1, а.с. 33-35), та Технологічного процесу виконання технічного обстеження тепловозів серії ТЕМ в обсязі ТО-1, ТО-2 (том 2, а.с. 97-109), дає підстав для висновку, що усунення виявлених під час перевірки несправностей тепловозів ТЕМ-2У № 9338 та ТЕМ-2У № 9216, має проводитися не в рамках ТО-1, ТО-2, обовязок проведення яких покладено на Орендаря (п. 5.5. Договору), а отже, Орендар не відповідає за обставини, з яких було заборонено експлуатацію вказаних тепловозів.

Згідно ч. 6 ст. 762 ЦК України, Наймач (Орендар) звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

11.06.2011 року сторонами складено та підписано акти приймання-передачі (том 1, а.с. 36-41), згідно яких тепловози ТЕМ-2У № 9338 та ТЕМ-2У № 9216 були повернуті Орендарем на користь Орендодавця.

Матеріали справи не містять доказів в підтвердження того, що в період часу з дати заборони експлуатації тепловозів ТЕМ-2У № 9338 та ТЕМ-2У № 9216 (16.05.2011) по дату повернення зазначеного майна на користь Орендодавця (11.06.2011) були усунуті несправності, які стали підставою для заборони їх експлуатації, а отже, згідно приписів ч. 6 ст. 762 ЦК України, Відповідач звільнений від сплати орендних платежів за вказаний період.

Таким чином, доводи Позивача в частині існування зобовязання Відповідача зі сплати орендних платежів за користування тепловозами протягом травня та частково червня 2011 року, є обґрунтованими лише в частині користування цим майном в період з 01.05.2011 по 16.05.2011.

З урахуванням вище встановлених обставин, обовязок Відповідача зі сплати орендних платежів за користування майном в спірному періоді, існував за один повний місяць оренди (квітень 2011), та за шістнадцять календарних днів травня місяця 2011 року.

Отже сума орендних платежів, яка підлягала сплаті на користь Позивача в спірному періоді, становила 485161 грн. 29 коп. (320000,00 грн. (квітень) + 165161,29 грн. (шістнадцять днів травня) = 485161,29 грн.).

12.01.2012 року (після предявлення позову до суду) Відповідач в добровільному порядку сплатив на користь Позивача орендну плату за договором № 124 в розмірі 255 827,97 грн.

Як убачається зі змісту клопотання про зменшення розміру позовних вимог, перерахована Відповідачем орендна плата в сумі 255827 грн. 97 коп., зарахована Позивачем в рахунок сплати пені 48580,99 грн., трьох процентів річних 9568,85 грн., інфляційних 12526,65 грн., які розраховані Позивачем, виходячи з суми основного зобовязання 745666,66 грн. (том 2, а.с. 73), а також частково в рахунок сплати суми основного боргу в розмірі 200573,61 грн.

Обґрунтовуючи здійснення зміни призначення платежу за сплаченою Відповідачем орендною платою, Позивач посилається на положення ст. 534 ЦК України, згідно якої у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобовязання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, повязані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Як вище встановлено судом, сума основного боргу Відповідача за спірний період, не відповідає розміру, який Визначений Позивачем в заявленому позові, та з урахуванням якої Позивач здійснив нарахування трьох процентів річних та інфляційних. Стосовно нарахування пені, слід зауважити, що укладений між сторонами договір оренди взагалі не передбачає, а ні виду, а ні розміру відповідальності, а ні визначає конкретного порушення умов договору, за яке можу бути застосована відповідальність.

Таким чином, нараховані Позивачем три проценти річних та інфляційні, є необґрунтованими щодо їх розміру, а нарахування пені, взагалі є безпідставним.

З огляду на викладене, здійснення Позивачем зарахування сплачених Відповідачем орендних платежів в сумі 255827,97 грн. в рахунок погашення необґрунтовано нарахованих процентів та неустойки, не відповідає вимогам чинного законодавства, в звязку з чим, відповідна сума орендних платежів, підлягає вирахуванню від розміру встановленої судом заборгованості (485161,29 грн.).

Отже сума заборгованості Відповідача зі сплати орендних платежів за спірний період становить 229 333,32 грн. (320000,00 + 165161,29 255827,97 = 229333,32).

Зважаючи на викладене, вимоги Позивача щодо стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню частково в розмірі 229333,32 грн.

Заявлені Позивачем в клопотанні про зменшення розміру позовних вимог від 17.01.2012 року пеня та три проценти річних, 546,09 грн. та 447,79 грн. відповідно, задоволенню не підлягають, оскільки вказані суми, розраховані Позивачем як відповідальність за порушення зобовязання на майбутнє (пять днів після 17.01.2012), що не відповідає приписам ст. 1 ГПК України, оскільки на час подачі відповідного клопотання порушення зобовязання ще не виникло.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 229333,32 грн. основного боргу, решта позовних вимог задоволенню не підлягає.

Згідно приписів ст. 49 ГПК України, судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства АрселорМіттал Кривий Ріг” (50095, Дніпропетровська обл., м. Кривий ріг, вул. Орджонікідзе, б. 1, код ЄДРПОУ 24432974) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Метал-Трейд Україна” (83007, м. Донецьк, вул. Жмури, б. 1, код ЄДРПОУ 33320312) 229333 грн. 32 коп. основного боргу, 4107 грн. 15 коп. витрат по сплаті державного мита, 98 грн. 92 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

В решті позову відмовити.

СуддяО.В. Ліпинський Повне рішення складено 14.02.2012