Рішення № 21429270, 07.02.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.02.12р.Справа № 15/5005/148/2012 За позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м.Запоріжжя

до В-1: Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

В-2: Публічного акціонерного товариства "Ясинівський коксохімічний завод", м.Макіївка

про стягнення 5 397,88 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Гурський В.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, представник за довіреністю №18-229 від 26.12.2011р.

від відповідача-1: ОСОБА_1, представник за довіреністю № 80 від 01.01.2012р.

від відповідача-2 не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" (далі-позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (далі - відповідач-1) та Публічного акціонерного товариства "Ясинівський коксохімічний завод" (далі - відповідач-2), про стягнення 5397,88грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги незбереженням прийнятого до перевезення коксового горішку на суму 5 397,88 грн.

Ухвалою господарського суду від 05.01.12р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, судове засідання призначено на 07.02.12р.

07.02.12р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Повноважний представник відповідача-1 позовні вимоги не визнає, вважає, що відповідальність за нестачу вантажу повинна бути покладена на відповідачва-2, який не підготував вантаж до перевезення у вагоні відкритого типу, про що також зазначає у відзиві, який долучено до матеріалів справи.

В свою чергу, повноважний представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився. Але, 30.01.12р. до господарського суду надійшли від відповідача-2 витребувані судом документи, а також відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу в їх задоволенні. Крім того, до суду надано клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника відповідача-2.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до договору поставки № 1007466 від 23.12.2010р., укладеного між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів", по залізничній накладній № 50357227 на адресу позивача зі станції відправлення Кринична Донецької залізниці на станцію Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці 22.10.2011р. прибув вагон № 60939576 з вантажем коксового горішку.

Відповідно до зазначеної залізничної накладної вантажовідправником є відповідач-2.

Зазначений вагон виданий позивачу згідно зі ст.ст. 52, 129 Статуту залізниць України зі складанням комерційного акту № 019628/890 від 23.10.2011р., в якому зафіксовані ознаки незбережного перевезення, а саме порушення маркування, виїмка вантажу та недостача у розмірі 3 210 кг.

Позивач зазначає, що ним було оплачено рахунок ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" № 11100233 від 20.10.2011р. на суму 95 021,92 грн. в повному обсязі, що підтверджує платіжне доручення №174421 від 30.12.2010р.

Позивач стверджує, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем-1 та відповідачем-2 своїх зобов'язань, йому спричинені збитки у розмірі 5 397,88 грн.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 суму шкоди у розмірі 5 397,88 грн.

Відповідач -1 позовні вимоги не визнає та просить суду відмовити позивачу в їх задоволенні, виходячи з наступне.

Як стверджує відповідач-1, перед навантаженням вантажів відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів.

Відповідач-1 зазначає, що у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів, щодо запобігання видуванню або просипанню вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів. Такі заходи розробляються відправником окремо для кожного виду вантажу (п. 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу).

Крім того, відповідач-1 посилається на те, що відповідно до параграфу 19 розділу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі (далі - Технічні умови) правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця. Однак, Статутом не передбачено відповідальність перевізника за пошкодження вантажу, що перевозиться на відкритому рухомому складі, тільки з тієї підстави, що при завантаженні засобами відправника залізниця перевіряла правильність розміщення та закріплення вантажу.

Таким чином, відповідач-1 вважає, що відповідальність за нестачу вантажу необхідно покласти на відповідача-2, який не підготував вантаж до перевезення у вагоні відкритого типу.

В свою чергу, відповідач-2 вважає, що відповідальність за нестачу вантажу повинен нести відповідач-1, оскільки недостача коксового горішку виникла через втрату вантажу в дорозі під час перевезення.

Відповідач-2 посилається на те, що вагон № 60939576 був виданий позивачу у відповідності до ст.ст. 52, 129 Статуту залізниць України з складанням комерційного акту серії АА №019628/890 від 23.10.2011р., в якому зафіксовані ознаки незбереження перевезення, а саме: "Маркування порушене, присутня виїмка праворуч над 1-7 люками, розміром 1200х80х40 см.

При викладених обставинах вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Спірні відносини сторін виникли при перевезенні вантажів залізницею, тому, відповідно до ч. 5 ст. 306 Господарського кодексу України, мають регулюватися Статутом залізниць України, який визначає обовязки, права і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій, установ, які користуються залізничним транспортом.

Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ст. 924 Цивільного кодексу України).

У разі втрати або нестачі вантажу за заподіяну при перевезенні шкоду перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає (ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 129 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998р. (далі-Статут) обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Стаття 130 Статуту залізниць України встановлює право вантажовідправника або вантажоодержувача заявляти претензію або позов до залізниці у разі втрати, недостачі, псування або пошкодження вантажу лише за умови подання оригіналів накладної, квитанції про приймання вантажу, багажної і вантажобагажної квитанції та комерційного акту.

У відповідності до ст. ст. 110, 129 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству; обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, посвідчуються комерційним актом.

Як свідчить відмітка у залізничній накладній № 50357227 від 20.10.2011р., вантаж розміщено й закріплено згідно з п. 1-6 Гл. 1, п. 4.3, 6.3, 7, 8 Гл. 2 Прил. № 14 к СМГМ. Вантаж переданий до перевезення згідно встановлених правил і прийнятий залізницею до перевезення без будь-яких зауважень.

Згідно зі ст. ст. 113, 114 Статуту залізниць України, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Принцип належності та допустимості доказів, встановлений у статті 34 Господарського процесуального кодексу України, полягає у тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з рахунку № 11100233 від 20.10.11р., вартість за одну тонукоксового горішку без ПДВ складає 2 365,00 грн.

Таким чином, загальний розмір недостачі у вагоні № 60939576 складає 5 397,88 грн., з них:

1) 2 365,00 грн. (ціна за тону без ПДВ) х 1,902 т (розмір недостачі) = 4 498,23 грн. (вартість недостачі без ПДВ);

2) 4 498,23 грн. (вартість недостачі без ПДВ) + 899,65 грн. (розмір ПДВ) = 5397,88 грн. (вартість недостачі з ПДВ).

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На цій підставі господарський суд при вирішенні спору по суті має право і повинен надавати оцінку будь-яким доказам, в тому числі комерційному акту, актам загальної та інших форм, іншим складеним залізницею та вантажоодержувачем, вантажовідправником, документам з огляду на їх відповідність вимогам Статуту залізниць України, Правилам перевезення вантажів, інших нормативно-правових актів.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, суд вважає, що відповідачем-1, як перевізником, не було виконано належним чином свого обовязку із забезпечення схоронності переданого йому до перевезення вантажу, внаслідок чого позивачу, як вантажоодержувачу, була спричинена реальна шкода, тому позовні вимоги до відповідача-1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки, недостача коксового горішку виникла через втрату вантажу в дорозі під час перевезення відповідачем-1, відповідач-2 не повинен нести відповідальність, тому вимоги позивача щодо стягнення шкоди з відповідача-2 є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Витрати по справі слід покласти на відповідача-1.

Керуючись ст. ст. 306, 307, 314 Господарського кодексу України, ст. ст. 909, 924 Цивільного кодексу України, ст. ст. 110, 113, 114, 129, 130, 131 Статуту залізниць України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Придніпровської залізниці" (49602, м.Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, буд. 108, ЄДРПОУ 01073828) на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м. Запоріжжя, вул.Діагональна, буд. 11. ЄДРПОУ 00186542) суму шкоди у розмірі 5 397,88 грн. (п'ять тисяч триста дев'яносто сім грн. 88 коп.), витрати по сплаті судового збору у сумі 1 411,50 грн. (одна тисяча чотириста одинадцять грн. 50 коп.).

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяН.Е. Петренко Повне рішення складено 13.02.12р.