Рішення № 21426756, 17.01.2012, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2012 р. Справа №18/3335/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" в особі філії "Охтирський район електричних мереж", вул. Снайпера, 84,Охтирка,Охтирський район, Сумська область,42700

до Квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтава, вул. Сінна, 36,Полтава,Полтавська область,36039

про Стягнення грошових коштів в сумі 5616,82 грн.

Суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Ваценко І.В.

В судовому засіданні 17.01.2012 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України та повідомив термін виготовлення повного тексту рішення.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 5616,82 гривень, з яких 1625,34 гривень пеня, 3037,51 гривень інфляція, 953,97 гривень 3% річних, нарахованих за невиконання умов Договору про постачання електричної енергії №56 від 19.03.2009 року.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду розрахунок пені, 3% річних та інфляційних нарахувань та клопотання про проведення судового засідання без його участі.

Суд клопотання позивача задовольнив.

Також позивач у відповідності до ст.22 ГПК України зменшив позовні вимоги та просить задовольнити позовні вимоги у сумі 4559,74 грн., з них:1625,34 гривень пені, 2166,99 гривень інфляційних, 767,41 гривень 3% річних.

Згідно ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог. Суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду та розглядає позовні вимоги у новій редакції (згідно заяви позивача від 17.01.2012р.).

Представник відповідача проти задоволення позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

19 березня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством "Сумиобленерго" (надалі позивач) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Полтава (надалі відповідач), був укладений договір № 56 на користування електричною енергією, (надалі - договір). Відповідно до умов договору, позивач (постачальник за договором), продає електричну енергію відповідачу (споживач за договором) для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно до п. 2.2.3. зазначеного договору відповідач повинен оплачувати вартість електричної енергії відповідно до умов додатку № 4 до Договору.

В п. 1. додатку № 4 до Договору розрахунковим вважається період з 17 числа місяця до такого ж числа наступного місяця, а п. 3 додатку № 4 до договору встановлено, що остаточний розрахунок Відповідач проводить протягом 10 днів з моменту отримання рахунку.

Взяті на себе зобов'язання за договором відповідач належним чином не виконував і своєчасно за спожиту електроенергію не розрахувався.

В зв'язку з цим позивач нарахував відповідачу 1625,34 гривень пені, 2166,99 гривень інфляційних, 767,41 гривень 3% річних, які і просить стягнути на свою користь.

Вимоги позивача обґрунтовані, доведені наданими по справі доказами та підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу згідно якого, в силу ст. 714 ЦК України, одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст.2 цього закону, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

П. 5 додатку № 4 до договору сторони домовились, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним порядком платежів, позивач проводить відповідачу нарахування за весь час прострочення: пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюються нарахування; 3% річних з простроченої суми. Також сума боргу за спожиту електричну енергію повинна бути сплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Таким чином, позивачем нараховано відповідачу за порушення умов договору щодо вчасного розрахунку за електроенергію 1625,34 гривень пені, 166,99 гривень інфляційних, 767,41 гривень 3% річних.

Судом здійснено перерахунок пені, річних і інфляційних, заявлених до стягнення позивачем за допомогою калькулятора "Ліга: Закон Еліт". При цьому судом враховано "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" Лист Верховного Суду України від 03.04.97 г. N 62-97р.

За розрахунками суду, стягненню з відповідача підлягає 1582,80 грн. пені, 376,01 грн. інфляційних грн. та 624,33 річних, тобто, позовні вимоги в частині пені, інфляційних та річних суд задовольняє частково.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись 33,43,49,82-85 ГПК України, суддя, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Квартирно - експлуатаційного відділу (м. Полтава, вул. Сінна, 36, м. Полтава, Полтавська область,36039, р/р 35219004002942 в ГУ ДКУ Полтавської обл., МФО 831019, код 08377170) на користь Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" в особі філії "Охтирський район електричних мереж" (вул. Снайпера, 84, м. Охтирка, Охтирський район, Сумська область,42700, р/р 26003060498046 в ПАО КБ "Приватбанк", МФО 337546, код 37785014) 1582,80 гривень - пені, 376,01 гривень - інфляційних, 624,33 гривень 3% річних, 57,78 гривень державного мита, 133,69 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суддя Тимощенко О.М.

повне рішення складено 19.01.2012 року.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією