Рішення № 21426744, 05.01.2012, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2012 р.Справа № 18/3138/11

За позовом Дочірнього підприємства "Сміт Юкрейн", юридична адреса: 38751, Полтавська область, Полтавський район, с. Розсошенці, вул. Фрунзе, 6; поштова адреса: 36008, м. Полтава, вул. Фрунзе, 225, оф. 203

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Технотерра", юридична адреса: 36008, м. Полтава, вул. Лагоди, 40; поштова адреса: 36040, м. Полтава, вул. Великотирнівська, 22-а

про стягнення 105436,94 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: Мазур Н.В.

від відповідача: Черник А.В.

В судовому засіданні 05.01.2012 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 105436,94 грн. заборгованості за договором оренди обладнання № SU/HВПТ-2010-02 від 01.09.2010 року, в т.ч. 95109,68 грн. основного боргу, 8652,57 грн. пені, 1674,69 грн. 3% річних.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судових засіданнях та у наданому до суду відзиві на позовну заяву б/н від 22.12.2011 року (а.с. 57-58) проти задоволення позовних вимог заперечує частково, визнаючи суму основного боргу в розмірі 95109,68 грн., але вважає безпідставним нарахування позивачем пені та 3% річних.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

Між Дочірнім підприємством "Сміт Юкрейн" (позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП Технотерра" (відповідач, орендар) був укладений договір оренди обладнання за № SU/HВПТ-2010-02 від 01.09.2010 року (а.с. 18-21), відповідно до умов якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар - прийняти у строкове платне володіння та користування обладнання за комплектністю та кількістю, вказаними у додатку № 1 до цього договору (далі - майно, обладнання), з метою використання для проведення капітального ремонту, буріння та випробування свердловин на території України (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 7.1. договору оренди обладнання № SU/HВПТ-2010-02 від 01.09.2010 року (далі - договір), даний договір вступає в дію з моменту підписання його сторонами та погодження із балансоутримувачем і діє до 01.06.2011 року, а стосовно фактично взятих сторонами на себе зобов'язань - до повного їх виконання.

Як вбачається з додатку № 1 (а.с. 22) до вищевказаного договору, обладнання, передання в оренду якого є предметом даного договору, включає дизель-генератор моделі Р110Е виробництва FG Wilson (потужність 100 кВА/80 кВт, напруга 400/230 В, частота 50 Гц, 1500 об./хв.).

У відповідності до п. 2.2. договору, майно за цим договором передається орендарю за актом приймання-передачі майна в оренду протягом 3 (трьох) днів, що обраховуються з наступного після дня підписання цього договору. При цьому відповідно до п. 2.3. договору, цей договір вступає в силу лише після передачі орендодавцем орендарю майна по акту приймання-передачі.

На виконання умов договору позивачем згідно акту приймання-передачі від 02.09.2010 року (а.с. 23) було передане відповідачеві в оренду визначене додатком № 1 до договору обладнання.

Згідно п. 3.3. договору, оплата вартості орендних платежів проводиться орендарем на підставі виставленого орендодавцем рахунку-фактури і підписаного сторонами акту про підтвердження користування майном шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця протягом 10 (десяти) банківських днів з дня виставлення рахунків-фактур. При цьому відповідно до п. 3.1.1. спірного договору, місячна ставка при експлуатації складає 32400,00 грн. з урахуванням ПДВ за календарний місяць.

Під час дії спірного договору між сторонами були підписані наступні акти про підтвердження користування майном:

- акт про підтвердження користування майном у січні 2011 року від 11.02.2011 року на суму 32400,00 грн., в т.ч. ПДВ 5400,00 грн. (а.с. 27);

- акт про підтвердження користування майном у лютому 2011 року від 28.02.2011 року на суму 32400,00 грн., в т.ч. ПДВ 5400,00 грн. (а.с. 30);

- акт про підтвердження користування майном у березні 2011 року від 31.03.2011 року на суму 30309,68 грн., в т.ч. ПДВ 5051,61 грн. (а.с. 33).

На підставі вказаних актів та у відповідності до п. 3.3. договору позивачем були виставлені відповідачеві наступні рахунки-фактури та податкові накладні:

- до акту про підтвердження користування майном у січні 2011 року від 11.02.2011 року - рахунок-фактура № СФ-0000012 від 11.02.2011 року на суму 32400,00 грн. та податкова накладна № 1 від 11.02.2011 року (а.с. 28-29);

- до акту про підтвердження користування майном у лютому 2011 року від 28.02.2011 року - рахунок-фактура № СФ-0000022 від 28.02.2011 року на суму 32400,00 грн. та податкова накладна № 12 від 28.02.2011 року (а.с. 31-32);

- до акту про підтвердження користування майном у березні 2011 року від 31.03.2011 року - рахунок-фактура № СФ-0000037 від 31.03.2011 року на суму 30309,68 грн. та податкова накладна № 13 від 31.03.2011 року (а.с. 34-35).

В порушення умов укладеного договору відповідач у встановлені договором строки за оренду обладнання у період з січня 2011 року по березень 2011 року не розрахувався, внаслідок чого сума його заборгованості перед позивачем склала 95109,68 грн., що і стало приводом для звернення до суду з даним позовом.

Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача нараховані на неї окремо по кожному акту про підтвердження користування майном за період з 28.02.2011 року по 20.10.2011 року пеню в розмірі 8652,57 грн. та 3% річних в розмірі 1674,69 грн.

Згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, підставою виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. ст. 759, 760 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно ст. ст. 509, 510 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно з вимогами ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

За змістом ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Згідно ч. 3 ст. 285 ГК України, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до приписів ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до вимог ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно приписів ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як було зазначено вище, у відзиві на позовну заяву відповідач визнає суму основного боргу в розмірі 95109,68 грн., але звертає увагу на те, що рахунки-фактури у відповідності до вимог п. 3.3. договору позивачем не виставлялися. Разом з тим, відсутність доказів виставлення рахунків-фактур не є підставою для звільнення відповідача від внесення орендної плати за користування отриманим у відповідності до умов спірного договору обладнанням, оскільки рахунок-фактура є документом, що містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти. Крім того, ненадання доказів виставлення рахунків-фактур, як і самих рахунків-фактур, не є ані відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України, ані простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, тому наявність або відсутність доказів виставлення рахунків-фактур або самих рахунків-фактур не звільняє відповідача від обов'язку внесення орендної плати. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.04.2010 року по справі № 17/207, Вищого господарського суду України від 21.07.2010 року по справі № 20/211, Вищого господарського суду України від 31.03.2011 року по справі № 58/24 та Верховного Суду України від 29.09.2009 року по справі № 37/405 (09/223). За таких обставин доводи відповідача стосовно порушення позивачем вимог п. 3.3. договору в частині виставлення рахунків-фактур судом відхиляються.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги приписи ст. 78 ГПК України, позовні вимоги про стягнення з відповідача 95109,68 грн. основного боргу судом задовольняються.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

У відзиві на позову заяву відповідач проти стягнення 3% річних заперечує, посилаючись на порушення позивачем вимог п. 3.3. договору в частині виставлення рахунків-фактур, а також на те, що відповідної вимоги про сплату 3% річних до нього позивачем не пред'явлено не було.

Наведені у відзиві на позовну заяву доводи відповідача щодо порушення позивачем п. 3.3. договору в частині виставлення рахунків-фактур судом відхиляються з викладених вище підстав.

Доводи відповідача щодо відсутності вимоги позивача про сплату 3% річних судом до уваги не приймаються, оскільки приписами ст. 625 ЦК України не передбачено форму такої вимоги, так само, як не встановлено обов'язок її пред'явлення в досудовому порядку. Відтак, пред'явлення такої вимоги в порядку позовного провадження не суперечить приписам ст. 625 ЦК України.

Суд, перевіривши за допомогою ІАЦ "Ліга" правильність нарахування позивачем 3% річних, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі.

За змістом приписів ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України, боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

Відповідно до ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України, зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до ст. ст. 547-548 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно із п. 5.3. договору, у разі прострочення по сплаті вартості оренди (п. 3.1. договору) орендар виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період, за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти стягнення пені заперечує, посилаючись знову ж таки на порушення позивачем вимог п. 3.3. договору в частині виставлення рахунків-фактур, а також на порушення позивачем положень ч. 6 ст. 232 ГК України при нарахуванні суми пені.

Доводи відповідача стосовно порушення позивачем п. 3.3. договору в частині виставлення рахунків-фактур судом відхиляються з підстав, наведених вище.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України кінцевим строком нарахування пені за актом від 11.02.2011 року є 28.08.2011 року, за актом від 28.02.2011 року - 17.09.2011 року, за актом від 31.03.2011 року - 16.10.2011 року, що не було враховано позивачем під час нарахування пені на суму основної заборгованості, починаючи з 28.08.2011 року.

За таких обставин судом за допомогою ІАЦ "Ліга" було здійснено власний перерахунок суми пені, яка склала 7417,82 грн. за період з 28.02.2011 року по 16.10.2011 року.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Технотерра" (юридична адреса: 36008, м. Полтава, вул. Лагоди, 40; поштова адреса: 36040, м. Полтава, вул. Великотирнівська, 22-а, код ЄДРПОУ 34698558) на користь Дочірнього підприємства "Сміт Юкрейн" (юридична адреса: 38751, Полтавська область, Полтавський район, с. Розсошенці, вул. Фрунзе, 6; поштова адреса: 36008, м. Полтава, вул. Фрунзе, 225, оф. 203, р/р 26006070490501 у АТ "Сведбанк (Публічне), МФО 300164, код ЄДРПОУ 33470805) - 95109,68 грн. основного боргу, 7417,82 грн. пені, 1674,69 грн. 3% річних, 1042,02 грн. державного мита та 233,24 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя Гетя Н.Г.

Повний текст рішення складено 10.01.2012 року.