Рішення № 21426639, 04.01.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.01.12 Справа № 5015/7107/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я., за участю представника позивача Гордієнко О.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства фірма “Грин”, м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю “Форт-Агро-Буд”, смт. Дашава про стягнення 212394 грн. 79 коп.

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство фірма “Грин”, м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Форт-Агро-Буд”, смт. Дашава про стягнення 212394 грн. 79 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 28.11.2011 р. призначив справу до розгляду на 20.12.2011 р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався 04.01.2012 р.

Представник позивача в судових засіданнях позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак, відповідач свої зобов’язання щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату звернення до суду заборгованість становить 181998 грн. 73 коп. Враховуючи наведене, просив стягнути з відповідача вартість поставленого та неоплаченого товару в сумі 181998 грн. 73 коп., а також пеню в розмірі 10597 грн. 53 коп., інфляційні втрати в розмірі 200 грн. 41 коп., проценти за користування чужими коштами в розмірі 19598 грн. 12 коп. та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору і витрат на послуги адвоката в розмірі 14000 грн. 00 коп.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що відповідачем частково сплачено основний борг в розмірі 12000 грн. 00 коп.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 28.11.2011 р. не виконав, про дату, час та місце розгляду повідомлений належним чином, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику позивача роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 04.01.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 10.01.2012 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

4 січня 2010 р. між ППФ “Грін” (позивач) та ТзОВ “Форт-Агро-Буд” (відповідач) було укладено договір №33.

За цим договором продавець (позивач) зобов’язувався передати у власність товар, а покупець (відповідач) приймає на себе зобов’язання прийняти товар та своєчасно здійснити оплату.

Позивач поставив і передав у власність відповідачу товар на загальну суму 271990 грн. 54 коп., що підтверджується накладними №1294 від 06.06.2011 р., №1386 від 15.06.2011 р., №1399 від 15.06.2011 р., №1622 від 05.07.2011 р., №1632 від 05.07.2011 р., №1861 від 28.07.2011 р., №1931 від 03.08.2011 р., №1990 від 09.08.2011 р. та довіреностями на отримання ТМЦ №50 від 01.06.2011 р., №60 від 15.06.2011 р., №70 від 05.07.2011 р., №80 від 28.07.2011 р., №83 від 03.08.2011 р. (оригінали накладних та довіреностей оглянуті в судовому засіданні, належно завірені копії долучені до матеріалів справи).

Пунктом 4.2. договору №33 від 04.01.2010 р. передбачено, що покупець здійснює попередню оплату за товар в сумі, визначеній продавцем в рахунку. Продавець має право відпустити товар без попередньої оплати, в такому випадку покупець зобов’язується здійснити оплату товару на протязі 5 днів з моменту передачі товару.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково, на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становила 181998 грн. 73 коп.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що відповідач 01.12.2011 р. та 12.12.2011 р. оплатив 12000 грн. 00 коп. основного боргу. За таких обставин, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення 12000 грн. 00 коп. основного боргу у зв’язку з відсутністю предмету спору відповідно до п. 11 ст. 80 ГПК України.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п. 8.3. договору №33 від 04.01.2010 р., якщо покупець порушив терміни оплати визначені п. 4.2. даного договору, при відпуску товарів без попередньої оплати покупець зобов’язується: сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми товару, за який прострочено оплату за кожен день прострочення; сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення; сплатити 27% річних від простроченої суми (нарахованими на борг за весь час прострочення).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі 10597 грн. 53 коп., інфляційні втрати в розмірі 200 грн. 41 коп., а також проценти за користування чужими коштами в розмірі 19598 грн. 12 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 169998 грн. 73 коп. основного боргу, 10597 грн. 53 коп. пені, 200 грн. 41 коп. інфляційних втрат, 19598 грн. 12 коп. процентів за користування чужими коштами. В частині стягнення 12000 грн. 00 коп. основного боргу провадження слід припинити.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

З наведеного випливає, що відповідно до ст. 44 ГПК України, до складу судових витрат можна віднести витрати на юридичну допомогу, надану лише адвокатом.

На підтвердження факту надання послуг адвокатом, позивачем долучено копію договору №09/11 про правове обслуговування від 01.11.2011 р. між позивачем та Правовим центром “Професіонал плюс” Однак, із вказаного договору не вбачається, що юридична допомога надається позивачу особою, яка має статус адвоката у відповідності до ст. 2 Закону України “Про адвокатуру”. Крім цього, позивачем не було надано суду копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю особи, яка надає правову допомогу. Натомість інших доказів, які б підтверджували витрати позивача на оплату послуг адвоката у справі №5015/7107/11, позивачем не представлено. Таким чином, вимога про покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 14000 грн. 00 коп. до задоволення не підлягає.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати (судовий збір) відповідно до вимог ст. 49 ГПК України суд покладає на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 215, 216, 218, 509, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 610, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Форт-Агро-Буд”, смт. Дашава, вул. Стрийська, 8, Стрийський район, Львівська область (ідентифікаційний код 35424132) на користь Приватного підприємства фірма “Грин”, м. Львів, вул. Навроцького, 4 (ідентифікаційний код 20838679) 169998 грн. 73 коп. основного боргу, 10597 грн. 53 коп. пені, 200 грн. 41 коп. інфляційних втрат, 19598 грн. 12 коп. процентів за користування чужими коштами, 4247 грн. 90 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 12000 грн. 00 коп. основного боргу провадження припинити.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.