Рішення № 21426635, 22.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.11 Справа № 2/205

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я., за участю представника позивача Степанова А.М., представника відповідача-1 Труша І.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Бартерсервіс”, м. Хмельницький до відповідача-1 Приватного акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна” в особі Львівської філії ПрАТ “Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна”, м. Львів та відповідача-2 фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, с. Зимна Вода про стягнення 224934 грн. 58 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Бартерсервіс”, м. Хмельницький звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до відповідача-1 Приватного акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна” в особі Львівської філії ПрАТ “Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна”, м. Львів та відповідача-2 фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, с. Зимна Вода про стягнення 224934 грн. 58 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 22.12.2010 р. призначив розгляд справи на 17.01.2011 р. Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду, в судових засіданнях оголошувалась перерва. За клопотанням представників сторін строк вирішення спору був продовжений.

Ухвалою суду від 03.03.2011 р. провадження у справі №2/205 було зупинено, призначено судову механіко-товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Листом №21/2042-2043 від 25.10.2011 р. Вінницьке відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надіслало суду висновок №2042-2043 комплексної судової автотоварознавчо-товарознавчої експертизи від 24.10.2011р.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 09.11.2011 р. провадження у справі №2/205 було поновлено.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу, який належить відповідачу-2, та трактора з оприскувачем, який належить позивачу, оприскувачу було спричинено механічні пошкодження. Вказане ДТП відбулося з вини водія, який керував транспортним засобом, належним відповідачу-2, що підтверджується постановою про відмову в порушенні кримінальної справи. У звязку з пошкодженням оприскувача, позивачу завдано збитки, вартість яких становить 221735 грн. 38 грн. та підтверджується висновком спеціаліста. Також, на момент вказаного ДТП відповідачем-1 була застрахована цивільна відповідальність відповідача-2. Позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про виплату суми страхового відшкодування, однак відповідачем-1 вказана претензія залишена без задоволення. Враховуючи наведене, представник позивача відповідно до ст. 1187, 1188, 1194 ЦК України, просив стягнути з відповідача-1 25500 грн. 00 коп. матеріальної шкоди, з відповідача-2 196235 грн. 38 коп. матеріальної шкоди, 3199 грн. 20 коп. витрат на проведення експертизи, а також покласти на відповідачів судові витрати.

В судових засіданнях представник відповідача-1 проти позову в частині позовних вимог до відповідача-1 заперечив, просив відмовити в задоволенні. В своїх запереченнях зазначив, що згідно страхового полісу стороною, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, є ОСОБА_3, забезпечений транспортний засіб - автомобіль “ТАТА”, реєстраційний номер НОМЕР_1, тип договору І. Відповідно до п. 1 ст. 15 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” в редакції, яка діяла на момент скоєння ДТП, договором страхування І типу є договір щодо страхування цивільно-правової відповідальності будь-якої особи, яка експлуатує його на законних підставах. Законною підставою експлуатації транспортного засобу є експлуатація на підставі права власності, господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди, довіреності або підтверджує факт перебування особи, яка керує транспортним засобом, у трудових відносинах, з особою, яка здійснює транспортні перевезення. Відповідно до п. 33.1.2. ст. 33 вищезазначеного Закону, особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, до повідомлення про страхову подію долучає копії документів, що підтверджують законність підстав експлуатації транспортного засобу, а саме: технічний паспорт на транспортний засіб, посвідчення водія, особи, яка керувала транспортним засобом, шляховий лист, витяг з наказу про прийняття на роботу, або інший документ, що підтверджує факт перебування водія у трудових відносинах, довіреність договір оренди, тощо. Станом на час судового розгляду таких документів на адресу відповідача-1 не поступало. З огляду на наведене, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

В судових засіданнях представник відповідача-1 проти позову в частині позовних вимог до відповідача-1 заперечив, просив відмовити в задоволенні. В своїх запереченнях зазначив, що висновок експерта, на який посилається позивач, є неналежним доказом, оскільки експерти не володіють спеціальними знаннями в галузі, яка була предметом дослідження, не долучено до висновку документів з вихідними даними, до розрахунку експлуатаційного зносу включено вартість проведеного капітального ремонту. Також вказав на те, що вказаний висновок не може братися судом до уваги з огляду на те, що до нього не долучено документів, які дають право на здійснення оціночної діяльності, відсутній акт огляду оприскувача. Таким чином, позовні вимоги є безпідставними та до задоволення не підлягають.

Представникам розяснено права та обовязки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 22.11.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 27.11.2011 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

7 травня 2010 р. на 278 км 900 м автодороги Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знамянка поблизу с. Червона Зірка Хмельницького району Хмельницької області відбулося зіткнення автомобіля “ТАТА”, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачу-2 під керуванням водія ОСОБА_4, державний номерний знак НОМЕР_2, з трактором “МТЗ-82.1”, який транспортував оприскувач “HARDI” та належав на праві власності позивачу.

Внаслідок цього зіткнення, трактору “МТЗ-82.1” з оприскувачем “HARDI” було завдано механічні пошкодження.

Оприскувач “HARDI” належить позивачу, що підтверджується накладною №99 від 10 червня 2003 р., податковою накладною №99 від 10.06.2003 р., довідкою №513 від 08.09.2010 р.

15.06.2010 р. слідчим ВР ДТП СУ ГУМВСУ в Хмельницькій області винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. У вказаній постанові зазначено про невідповідність дій водія ОСОБА_4 вимогам п.п. 12.3., 13.1. Правил дорожнього руху України.

Субєктами оціночної діяльності ОСОБА_5 і ОСОБА_6 09.09.2010 р. складено висновок №869 експертного автотоварознавчо-товарознавчого дослідження оприскувача “HARDI”, в якому зазначено, що вартість матеріального збитку, нанесеного позивачу внаслідок ДТП станом на час дослідження складає 221735 грн. 38 коп.

Судом також встановлено, що між ЛФ ПАТ “Акціонерна страхова компанія ІНГО та ОСОБА_3 було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВС/8395384).

За цим полісом застраховано транспортний засіб “ТАТА”, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3

Поліс діє з 00 год 00 хв 14 листопада 2009 р. до 13 листопада 2010 р. включно.

9 вересня 2010 р. позивач звернувся до відповідачу із заявою про виплату страхового відшкодування, яка залишена останнім без задоволення.

25.10.2011 р. Вінницьке відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз направило суду висновок №2042/2043 комплексної автотоварознавчо-товарознавчої експертизи від 24.10.2011 р. На запитання щодо ринкової вартості оприскувача “HARDI” моделі 85000400, серійний номер 004196, 2001 року випуску, доцільності та вартості проведення ремонту вищевказаного оприскувача, експерт дав відповідь, що вартість обприскувача з урахуванням зносу до ДТП становила 221735 грн. 38 коп. Визначення ринкової вартості обприскувача позбавлене сенсу, оскільки економічно не доцільне. Загальна вартість відновлювального ремонту на момент проведення експертизи становить не менше, як 291334 грн. 73 коп., проте, проведення такого ремонту є економічно недоцільним, оскільки його вартість перевищує вартість самого обприскувача до його пошкодження при ДТП.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, станом на дату судового розгляду завдані внаслідок ДТП збитки позивачу не відшкодовано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки ФОП ОСОБА_3 є власником транспортного засобу-джерела підвищеної небезпеки, яким завдано шкоду позивачу, розмір шкоди визначено згідно висновку судової експертизи, то позовні вимоги в частині стягнення з ФОП ОСОБА_3 196235 грн. 38 коп. є підставними та підлягають до задоволення.

Стосовно позовних вимог до відповідача-1, то такі не підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Як зазначалося вище, згідно п.1 ст.15 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” перший тип договору передбачає страхування цивільно-правової відповідальності будь-якої особи, яка експлуатує його на законних підставах.

Відповідно до п. 33.1.2. ст. 33 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, до повідомлення про страхову подію долучає копії документів, що підтверджують законність підстав експлуатації транспортного засобу, а саме: технічний паспорт на транспортний засіб, посвідчення водія, особи, яка керувала транспортним засобом, шляховий лист, витяг з наказу про прийняття на роботу, або інший документ, що підтверджує факт перебування водія у трудових відносинах, довіреність договір оренди, тощо.

Ні позивачем, ні відповідачем-2 не надано суду жодних доказів, які б підтверджували законність підстав експлуатації водієм ОСОБА_4 транспортного засобу “ТАТА”, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_3 належним чином не виконав умов договору страхування, укладеного із ПАТ “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна”, а саме: не подав страховій компанії усі документи, необхідні для виплати страхового відшкодування.

В обґрунтування того, що водій ОСОБА_4 на законних підставах керував автомобілем “ТАТА”, реєстраційний номер НОМЕР_1, відповідач-2 посилався на наявність шляхового листа. При цьому вказує на п.п. 2.1. Правил дорожнього руху України, відповідно до якого, водієві, крім наявності посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талона, що додається до посвідчення, необхідно мати: реєстраційний документ на транспортний засіб, а у разі відсутності в транспортному засобі його власника, крім того, - свідоцтво про право спільної власності на цей транспортний засіб або реєстраційний чи інший, засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування, чи розпорядження транспортним засобом.

Однак, про наявність шляхового листа, який дає право особі на право користування чи розпорядження транспортним засобом, у зазначеному пункті Правил, не згадується. При цьому, законодавством не передбачено необхідності перебування у трудових відносинах для здійснення керування транспортним засобом на законних підставах.

Крім цього, згідно Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених , затверджених наказом Мінтрансу №363 від 14.10.1997 р. дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу. Отже, жодного відношення дорожній лист до права володіння, керування чи розпорядження транспортним засобом він не має, а тому шляховий (дорожній) лист не є належним доказом у даній справі.

Посилання представника позивача на ту обставину, що водій ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3 згідно трудового договору, копія якого зберігається у відмовних матеріалах ВР ДТП СУ ГУМВСУ в Хмельницькій області, як на підставу законності керування ТЗ “ТАТА”, реєстраційний номер НОМЕР_1, судом до уваги не беруться, оскільки на вимогу суду, ні відповідачем-2, ні слідчим відділом не було представлено оригіналу чи належним чином завіреної копії такого договору.

Слід також зазначити, що на запит суду ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області повідомило, згідно податкового обліку ФОП ОСОБА_3 з громадянином ОСОБА_4 довідки про трудові відносини найманого працівника з платником єдиного податку не оформляв та згідно податкових розрахунків сум доходів, нарахованих на користь платників податків і сум утриманих з них податку (форма 1 ДФ) громадянину ОСОБА_4 доходів не виплачував.

Оскільки позовні вимоги до Львівської філії ПрАТ “Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна” не підлягають до задоволення, позивач не позбавлений права звернутися з позовом про стягнення 25500 грн. 00 коп. безпосередньо до ФОП ОСОБА_3

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ФОП ОСОБА_3 196235 грн. 38 коп. обґрунтовані поданими доказами та підлягають до задоволення. В стягненні з Львівської філії ПрАТ “Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна” 25500 грн. 00 коп. матеріальної шкоди слід відмовити повністю.

Відповідачем-2 через канцелярію суду було подано клопотання про розстрочення рішення суду у даній справі рівними частинами на 36 місяців.

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Розстрочка виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. Отже, господарський суд не зобовязаний задовольняти заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Виходячи із наведеного, законодавець, у будь-якому випадку повязує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з обєктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, на підставі ст. 121 ГПК України суд повинен встановлювати матеріальні інтереси обох сторін.

Шкода виникла з вини відповідача-2 як власника джерела підвищеної небезпеки, відсутність відшкодування протягом тривалого часу порушує матеріальні інтереси позивача - ТзОВ “Торговий дім “Бартерсервіс” та може призвести до негативних наслідків для нього.

Як зазначив представник позивача, що неспростовано відповідачем-2, за час розгляду справи в суді, ФОП ОСОБА_3 не було вжито жодних заходів хоча б на часткове відшкодування шкоди, що в свою чергу ставить під сумнів можливість виконання відповідачем-2 зобовязань щодо сплати платежів в разі розстрочення виконання рішення суду.

Відповідачем-2 не обґрунтовано винятковості обставин, що ускладнюють виконання рішення суду у справі №2/205 чи роблять таке виконання неможливим, не подано належних та допустимих доказів, які б могли бути підставою для розстрочки виконання рішення суду, клопотань про витребування відповідних доказів відповідачем-2 не подавалося.

Пунктом 1 статті 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, суд вважає обставини, які викладені в клопотанні про розстрочку виконання рішення суду, не обґрунтованими, а саме клопотання таким, що не підлягає задоволенню.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову, оскільки ним не подано належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в майбутньому. Позивачем не наведено обставин, які б обґрунтовували припущення, що майно чи грошові суми, які є у відповідача-2 на момент предявлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Оскільки спір виник з вини відповідача-2, судові витрати по розгляду справи, в тому числі витрати на проведення судової експертизи, відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача-2 пропорційно до задоволених вимог.

Не підлягають до відшкодування витрати на проведення автотоварознавчої експертизи (висновок №869 від 09.07.2010 р.) в розмірі 3199 грн. 20 коп., оскільки вищевказаний висновок судом до уваги не брався з мотивів оспорювання його відповідачем-2 та призначенням у звязку з цим судової експертизи.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 16, 1166, 1172, 1187 ЦК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Бартерсервіс”, м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 19 (ідентифікаційний код 14150424) 196235 грн. 38 коп. збитків, 1963 грн. 10 коп. витрат на проведення судової експертизи, 1962 грн. 33 коп. державного мита, 205 грн. 88 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В задоволенні позовних вимог до Приватного акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна” в особі Львівської філії ПрАТ “Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна” відмовити.

4.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.