Рішення № 21426512, 07.02.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.12 Справа№ 5015/7432/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Кохановській Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ТзОВ «БРВ-Україна», м. Нововолинськ

до відповідача: ТзОВ ВКФ «ВМВ Компанія», м. Червоноград

про: стягнення 713814,10 грн.

Представники :

Від позивача: ОСОБА_1- представник (Довіреність №2 від 10.01.2012р.)

Від відповідача: ОСОБА_2 - представник (Довіреність №1 від 30.12.2011р.)

Представникам позивача та відповідача розяснено права і обовязки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало.

Суть спору:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ТзОВ «БРВ-Україна», м. Нововолинськ до ТзОВ ВКФ «ВМВ Компанія», м. Червоноград про стягнення 713 814,10 грн.

Ухвалою суду від 22.12.2011р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 11.01.2012р.

Для надання сторонам можливості подати додаткові докази по справі в судовому засіданні 11.01.2012р. та 02.02.2012р. оголошувалась перерва.

В судовому засіданні 07.02.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити.

Представник відповідача в судове засідання зявився, викладене в додаткових поясненнях №30/01-12/2 від 30.01.2012р. підтримав, проти заявленої до стягнення суми позовних вимог заперечив та зазначив, що окрім спірного договору поставки №03/02-10/ВМВ від 03.02.2010р., між ТзОВ «БРВ-Україна»та ТзОВ ВКФ «ВМВ Компані» було укладено Договір поставки № Ю-02 від 20.12.2010 року, відповідно до якого ТзОВ ВКФ «ВМВ Компані»зобов'язувався поставляти офісні та побутові меблі, а ТзОВ «БРВ-Україна»зобов'язувалось прийняти та оплатити за умовами вищевказаного договору поставки продукцію. У ТзОВ «БРВ-Україна», у зв'язку із неналежним виконанням Договору № Ю-02, виникла перед ТзОВ ВКФ «ВМВ Компані»заборгованість в сумі 428 844,14 грн.

Таким чином, ТзОВ ВКФ «ВМВ Компані»та ТзОВ «БРВ-Україна»мають один до одного зустрічні однорідні грошові вимоги в сумі 428 844,14 грн., строк виконання яких настав.

ТзОВ ВКФ «ВМВ Компані»надіслано на адресу ТзОВ «БРВ-Україна»заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до якої, заборгованість ТзОВ ВКФ «ВМВ Компані»перед ТзОВ «БРВ-Україна»по спірному Договору поставки №03/02-10/ВМВ від 03.02.2010р. зменшилась до 284969,96 грн.

Представник позивача в судовому засіданні факт отримання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог №25 від 24.01.2012р. та зарахування зустрічних позовних вимог ТзОВ ВКФ «ВМВ Компані»в сумі 428844,14 грн. підтвердив.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

03.02.2010р. між ТзОВ «БРВ-Україна»та ТзОВ «ВКФ «ВМВ Компані»укладено Договір поставки №03/02-10/ВМВ (далі Договір).

Згідно умов п.п. 1, 10.1 договору, ТзОВ «БРВ-Україна»зобов'язувався поставляти покупцю побутові та офісні меблі, фасади МДФ, ДСП та супутні товари, а ТзОВ «ВКФ «ВМВ Компані»в свою чергу приймати та оплачувати товар шляхом безготівкового переказу 100% оплати повної вартості поставленої партії продукції на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 днів з моменту поставки замовленої партії продукції покупцю.

Відповідно до п.2. 2 договору, поставка продукції здійснюється на умовах «франко-склад»постачальника, тобто продукція переходить у розпорядження покупця на складі постачальника.

П.3.1 договору передбачено, що загальна кількість, асортимент продукції, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення(асортимент) за видами, моделями, розмірами, кольорами визначається в накладних за згодою сторін. Оплата поставленої продукції здійснюється покупцем на підставі договору та рахунку-фактури, виставленої постачальником на вартість замовленої партії продукції (п.10.4 договору).

Уповноваженим (згідно довіреностей №0635 від 08.11.2010р та №0605 від 25.10.2010р.) представником ТзОВ ВКФ «ВМВ Компані»Боковцем В.М., згідно видаткових накладних №РН-001674 від 02.11.2010р., РН-001709 від 10.11.2010р., №001715 від 11.11.2010р., РН-001655 від 26.10.2010р., РН-001659 від 28.10.2010р., РН-001661 від 29.10.2010р., №-001663 від 29.10.2010р. було отримано меблі в асортименті та плиту ДСП різних форматів та кольорів виробництва ТзОВ «БРВ-Україна». Претензій щодо кількості та якості одержаної продукції відповідачем не заявлялось.

Загальна вартість поставленої продукції по вказаним вище накладним становить 703054,58 грн.

На підтвердження вказаного, позивачем долучено до матеріалів справи оригінали видаткових накладних №РН-001674 від 02.11.2010р., РН-001709 від 10.11.2010р., №001715 від 11.11.2010р., РН-001655 від 26.10.2010р., РН-001659 від 28.10.2010р., РН-001661 від 29.10.2010р., №-001663 від 29.10.2010р. та довіреностей №0635 від 08.11.2010р та №0605 від 25.10.2010р.

Однак, як стверджує позивач, свої договірні зобовязання згідно договору відповідач виконав лише частково та оплатив поставлений товар в сумі 9876,39 грн.

Як вбачається з поданого позивачем розрахунку позовних вимог, станом на 30.11.2011р. сума основної заборгованості ТзОВ ВКФ «ВМВ Компанія»перед ТзОВ «БРВ-Україна»складає 693187,19 грн.

Згідно з п. 11.1. Договору за несвоєчасну сплату передбачених у п. 10.1. платежів сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

ТзОВ «БРВ-Україна»скеровано на адресу ТзОВ «ВКФ «ВМВ-Компані»претензію, з вимогою сплатити заборгованість в сумі 697 641,52 грн. до 30.09.2011р., яка залишена відповідачем без відповіді та реагування. Акт звірки взаємних розрахунків, що направлявся разом з претензією відповідачем не підписано, хоча згідно п.10.4.3. договору, щороку ТзОВ «ВКФ «ВМВ-Компані»зобов'язувалося проводити звірку розрахунків один раз на квартал.

З посиланням на ст. 625 ЦК України, за порушення строків виконання грошового зобовязання, позивач просить стягнути з відповідача 20626,91 грн. грн. 3% річних.

Окрім того, як зазначається в позовній заяві, оскільки сума позову є досить значною, а відповідач ігнорує свій прямий обов'язок з погашення простроченої заборгованості, має значну прострочену заборгованність перед іншими постачальниками, в тому числі і закордонними підприємствами, майно відповідача перебуває в банківській та податковій заставі а також враховуючи небажання сприяти вирішенню питання зменшення заборгованості, на думку позивача є підстави вважати що при невжитті заходів по забезпеченню позову виконання рішення буде утруднено. Враховуючи вищевказане, позивачем заявлено клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Загальна сума позовних вимог становить 713814,10 грн.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобовязання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як вбачається із матеріалів справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору поставки №03/02-10/ВМВ від 03.02.2010р.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, зокрема видатковими накладними №РН-001674 від 02.11.2010р., РН-001709 від 10.11.2010р., №001715 від 11.11.2010р., РН-001655 від 26.10.2010р., РН-001659 від 28.10.2010р., РН-001661 від 29.10.2010р., №-001663 від 29.10.2010р., позивач належно виконав умови договору та поставив відповідачу продукцію (товар) на загальну суму 703 054,58 грн. Натомість відповідач отриману продукцію оплатив лише частково, в сумі 9867,39 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доводів позивача не спростував, доказів оплати поставленого товару суду не надав.

Однак, враховуючи що окрім спірного договору поставки №03/02-10/ВМВ від 03.02.2010р., між ТзОВ «БРВ-Україна»та ТзОВ ВКФ «ВМВ Компані»було укладено Договір поставки № Ю-02 від 20.12.2010 року, наявність між ТзОВ ВКФ «ВМВ Компані»та ТзОВ «БРВ-Україна» зустрічних однорідних грошових вимог в сумі 428 844,14 грн. (строк виконання яких настав) а також згоду позивача на зарахування таких вимог, заборгованість відповідача перед позивачем зменшилась і станом на момент прийняття рішення господарським судом становить 264343,05 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 601 ЦК України, зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін.

Згідно із ч. 3 ст.203 ГК України, господарське зобовязання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Відтак, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення основної заборгованості частково, в сумі 264 343,05 грн. В частині стягнення основної заборгованості в сумі 428844,14 грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п 1-1 ст. 80 ГПК України.

Порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок позовних вимог, судом встановлено, що до стягнення з відповідача підлягають також 20626,91 грн. 3% річних.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Окрім того, суд відхиляє заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки ним не доведено, що в разі невжиття заходів по забезпеченню позову виконання рішення буде ускладнено, не надано жодних доказів значної простроченої заборгованості відповідача перед іншими постачальниками а також доказів того, що майно відповідача перебуває в банківській та податковій заставі.

На підставі наведеного та керуючись ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 4-3, 33, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з ТзОВ ВКФ «ВМВ Компанія»(80100, м. Червоноград, пр-т. Шевченка, 18А. Код ЄДРПОУ 22363743) на користь ТзОВ «БРВ-Україна»(45400, м.Нововолинськ, вул.Луцька, 15. Код ЄДРПОУ 31976055) 264 343,05 грн. основного боргу та 20626,91 грн. 3% річних; всього 284969,96 грн.; 14276,28 грн. судового збору.

3.В частині стягнення 428844,14 грн. основної заборгованості провадження у справі припинити.

4.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Ділай У.І.

Повний текст рішення виготовлено то підписано 10.02.2012р.