Рішення № 21426470, 12.01.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.01.12 р. Справа № 11/262

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Соболєвої С.М., судді Мальцева М.Ю. та Сич Ю.В.,

при секретарі судового засідання Макогон Я.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства „Укртелеком”, м.Київ, ЄДРПОУ 21560766, в особі Донецької філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 01183764,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Баскетбольний клуб „Азовмаш”, м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 34697161,

про стягнення 2092,46 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю,

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство „Укртелеком”, м.Київ, в особі Донецької філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Баскетбольний клуб „Азовмаш”, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення заборгованості за послуги звязку в сумі 2034,00 грн., основного боргу, 20,24 грн. пені, 7,83 грн. 3% річних та 30,39 інфляційних витрат, що разом становить 2092,46 грн.

Позовні вимоги Позивача ґрунтуються на неналежному виконанні Відповідачем умов договору про надання послуг бізнес-мережі №1758 від 25.05.2009р. щодо оплати отриманих послуг звязку за період з січня 2010р. по березень 2010р., внаслідок чого виникла заборгованість та підстави для нарахування штрафних санкцій, 3% річних, інфляційних витрат.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок суми позовних вимог, копії: договору про надання послуг бізнес-мережі №1758 від 25.05.2009р. разом із додатками та додатковою угодою №1 до нього, рахунків за телекомунікаційні послуги надані у січні березні 2011р., листів №142500/3-332 від 01.09.2011р., №142512/3-2449 від 09.09.2011р., №142512/3-712 від 31.03.2011р., №612/1 від 28.12.2010р., №45/2-2181 від 27.05.2009р., №176 від 19.05.2009р., №280/111 від 08.05.2009р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.525, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2 Господарського процесуального кодексу України, ст.36 Закону України „Про телекомунікації”.

18.10.2011р. представником Відповідача надіслано телеграму, якою повідомлено про неможливість забезпечити представника останнього, у звязку з чим заявлено клопотання про відкладення розгляду справи призначеного на 18.10.2011р. на іншу дату, яке задоволено судом.

19.10.2011р. представником Позивача надано довідку №07/2356 від 10.10.2011р., якою повідомлено суд про відсутність на розгляді іншого суду даних позовних вимог, а також інформації стосовно існування відносно Відповідача провадження по справі про банкрутство.

10.11.2011р. розгляд справи продовжено на 15 календарних днів за наявності клопотання Позивача на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України, про що винесено відповідний процесуальний документ.

Одночасно, представником Відповідача 10.11.2011р. через канцелярію господарського суду Донецької області подано відзив на позовну заяву №1875 від 09.11.2011р., за змістом якого підтверджує укладання договору про надання послуг бізнес-мережі №1758 від 25.05.2009р., проте останній позовні вимоги не визнає у повному обсязі, з огляду на відмову від укладеного правочину на підставі його п.6.4 та ст.31 постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005р. „Про затвердження правил надання і отримання телекомунікаційних послуг”, направлення відповідного листа та несвоєчасне його відпрацювання співробітниками Позивача, а отже, за таких обставин, виникнення заявленої заборгованості є необґрунтованим, як і нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат. Разом з цим, зазначає про відсутність рахунків на оплату.

В обґрунтування викладеного посилається на приписи правочину (п.п.3.3., 6.4) та ст.ст.526, 629, ч.4 ст.612 Цивільного кодексу України, ст. 31 постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005р. „Про затвердження правил надання і отримання телекомунікаційних послуг, ст.33 Господарського процесуального кодексу України.

У підтвердження означеної правової позиції суду представлено копію листа №612/1 від 28.12.2010р., акту звіряння розрахунків станом на 01.01.2011р. та листа №142512/3-2449 від 09.09.2011р.

08.12.2011р. представником Відповідача, також, долучено до матеріалів справи копію листа №142500/3-332 від 01.09.2011р.

Представник Позивача у судовому засіданні 12.01.2012р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, з підстав викладених у відзиві на позов №1875 від 09.11.2011р.

Справа розглядається у вищенаведеному складі суду на підставі розпорядження заступника голови господарського суду Донецької області від 08.12.2011р.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання, тобто, правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, виникають, зокрема, з договору.

Оскільки, Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком” на підставі протоколу Загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” №8 від 14.06.2011р. перейменовано на Публічне акціонерне товариство „Укртелеком”, відповідно до п.1.1 Статуту останнього (державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 17.06.2011р. за номером 10741050063006797), Позивач як Публічне акціонерне товариство „Укртелеком”, м.Київ, в особі Донецької філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком”, м.Донецьк, (довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №030937), є належним.

25.03.2009р. між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком», особі заступника директора з питань маркетингу та продажу послуг Донецької філії ВАТ «Укртелеком» (Оператор) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Баскетбольний клуб „Азовмаш” (Бізнес-абонент) був підписаний договір №1758 про надання послуг бізнес-мережі, за умовами якого Оператор, на підставі ліцензії на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій на території України, виданої органом регулювання у сфері телекомунікацій, надає Бізнес-абоненту на території України телекомунікаційні послуги Бізнес-мережі Утел, а останній отримує зазначені послуги та сплачує їх вартість відповідно до діючих тарифів. Послуги замовляються Бізнес-абонентом шляхом укладення відповідних додаткових угод до цього правочину.

За змістом п.1.2 договору під Бізнес-мережею Утел слід розуміти систему комплексного обслуговування Бізнес-абонентів, що забезпечує надання повного спектру телекомунікаційних послуг з підвищеним рівням обслуговування.

Додаткової угодою №1 до договору №1758 від 25.05.2009р. сторони погодили надання Оператором Бізнес-абоненту на території України послуг некомутованого доступу до мережі Інтернет та додаткові послуги, визначені у замовленні, а Бізнес-абонент отримує зазначену послугу Інтернет, користується нею на умовах договору, цієї додаткової угоди та сплачує її вартість.

У додатку №1 до зазначеного правочину погоджені тарифи на послуги, замовлені Відповідачем. Так, абонплата за користування доступом до Інтернет за технологією Ethernet або Shdsl із систематичною швидкістю від 2 до 100 Мбіт/с за місяць становить 831,60 грн. без врахування податку на додану вартість.

За визначеннями п.3.1 договору Оператор не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим, виставляє Бізнес-абоненту рахунок для оплати вартості наданих послуг.

Згідно п.3.3 договору Бізнес-абонент повинен оплатити отриманий рахунок за послуги протягом 10-ти робочих днів з моменту його отримання (але не пізніше останнього числа місяця, наступного за розрахунковим) шляхом перерахування належної до сплати суми на розрахунковий рахунок Оператора.

Як зазначає Позивач у позовній заяві спірним періодом надання послуг є січень березень 2010р. Проте, суд вважає помилковим визначення 2010р., як року у якому надавались спірні послуги, з огляду на фактичні обставини справи та представлені суду рахунки.

Так, суд приймає за належне період з січня 2011р. по березень 2011р., у якому за надані послуги звязку нарахована плата у сумі 2034,00 грн., яка за предявленими рахунками несплачена Відповідачем, що, як зазначає Позивач, є порушенням умов укладеного правочину та норм чинного законодавства.

За п.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З цими правовими нормами кореспондується ст.193 Господарського кодексу України, за змістом якої, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із п.п. 2, 3 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач листом №612/1 від 28.12.2010р. звернувся до Позивача з вимогою розірвати договір №1758 від 25.05.2009р., з огляду на відсутність належної технічної підтримки та низькою швидкістю.

Відомо, що відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічне положення міститься у ст.188 Господарського кодексу України, відповідно до якої розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Пунктом 6.4 договору №1758 від 25.05.2009р. про надання послуг Бізнес-мережі встановлено, що Бізнес-абонент має право в односторонньому порядку відмовитись від отримання послуг у будь-який час, письмово попередивши про це Оператора за один місяць до бажаної дати.

Означене право Споживача також визначено у п.31 постанови Кабінету Міністрів України №720 від 09.08.2005р. «Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг».

На підставі викладеного Відповідач скористався цим правом та реалізував його у такий спосіб, направивши лист №612/1 від 28.12.2010р.

Отримання даного листа Позивачем до бажаної дати фактичного припинення зобовязань з надання вищеобумовлених послуг вбачається зі змісту листів з боку Позивача №142512/3-712 від 31.03.2011р., №142500/3-332 від 01.09.2011р., №142512/3-2449 від 09.09.2011р.

Даними листами Позивач не тільки засвідчує факт отримання вказаного та реєстрації його за №612/1 від 28.12.2010р., а також свідчить про те, що вимога Відповідача відпрацьована несвоєчасно та надано розпорядження зняти спірну послугу Інтернет.

Останнє, дає підстави вважати погодженим Позивачем відмову Відповідача від надання послуг за договором №1758 від 25.05.2009р.

Доказів наявності заперечень з цього приводу суду не представлено, у порядку встановленому господарським процесуальним законодавством не спростовано.

За приписами ст.ст.612 - 614 Цивільного кодексу України прострочення виконання обовязку, порушення встановленої домовленості сторін, а отже прав та охоронюваних законом інтересів сторони, зумовлено наявністю вини.

Отже, за винних дій однієї особи, інша не має нести та не несе відповідальності.

Оскільки, як вбачається, причиною нарахування у період з січня 2011р. по березень 2011р. плати за послуги за договором є внутрішня несполучність відділів Позивача, наслідком чого є несвоєчасне відпрацювання звернення Відповідача, підстав вважати наявними з боку останнього винних дій у виникненні спірної заборгованості не має, як і підстав нарахування її, з огляду на відмову від послуг на умовах укладеного правочину та означеного нормативного акту.

Одночасно, у відповідності до приписів ст.ст.4-2, 4-3, 32-38 Господарського процесуального кодексу України, Позивачем не доведено фактичне використання Відповідачем послуг у спірний період, не зважаючи на відмову від них.

Разом з цим, слід зауважити наступне.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, бажаною датою припинення надання послуг за договором №1758 від 25.05.2009р. є 28.01.2011р.

Таким чином, є правомірним нарахування плати за користування послугами у січні 2011р.

Проте, зважаючи на дані акту звіряння розрахунків станом на 01.10.2011р. дебіторський залишок за січень 2011р. Відповідачем погашено.

Дане питання проголошено у судовому засіданні та з цього приводу заперечень від Позивача не надійшло.

Пунктом 1 ст.612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги відмову від надання спірних послуг, погодження її Позивачем, про що свідчать перелічені вище листи, а також встановлені обставини справи, прострочення, тобто порушення умов договору про надання послуг бізнес-мережі №1758 від 25.05.2009р. у частині оплати послуг у період з січня 2011р. по березень 2011р. з боку Відповідача є таким, що відсутнє, а отже загальні наслідки, передбачені у разі його наявності, не настають.

Тобто, зобовязання, що виникли за договором №1758 від 25.05.2009р.у розуміння ст.598 Цивільного кодексу України є припиненими та такими, що не породжують юридичні наслідки. Таким чином, нарахування та стягнення заборгованості за припиненим зобовязанням є безпідставним та неузгодженим з вищевикладеними приписами чинного законодавства України.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення на користь Позивача про стягнення заборгованості за послуги звязку в сумі 2034,00 грн., основного боргу, 20,24 грн. пені, 7,83 грн. 3% річних та 30,39 інфляційних витрат, що разом становить 2092,46 грн., не підлягають задоволенню.

Державно мито та витрати на інформаційнетехнічне забезпечення судового процесу розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства „Укртелеком”, м.Київ, в особі Донецької філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком”, м.Донецьк, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Баскетбольний клуб „Азовмаш”, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення заборгованості за послуги звязку в сумі 2034,00 грн., основного боргу, 20,24 грн. пені, 7,83 грн. 3% річних та 30,39 інфляційних витрат, що разом становить 2092,46грн., відмовити.

2.У судовому засіданні 12.01.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

3.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

4.Повний текст рішення підписано 13.01.2012р.

Головуючий суддя Соболєва С.М.

Суддя Мальцев М.Ю

Суддя Сич Ю.В.