Рішення № 21426397, 13.02.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.02.12 р. Справа № 38/349

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.

при секретарі судового засіданні Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” м.Київ

до відповідача: Комунального підприємства „Макіївтепломережа” м. Макіївка

про стягнення основного боргу за поставлений природний газ у розмірі 50 548 674,98грн., пені у розмірі 3 946 909,00грн., 3% річних у розмірі 793 988,08грн., інфляційних у розмірі 56 460,00грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за дов.

від відповідача: не зявився

Суть спору:

Позивач, Дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” м.Київ, звернувся до господарського суду з позовом до Комунального підприємства „Макіївтепломережа” м.Макіївка про стягнення основного боргу за поставлений природний газ у розмірі 50 548 674,98грн., пені у розмірі 3 946 909,00грн., 3% річних у розмірі 793 988,08грн., інфляційних у розмірі 1203224,12грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про закупівлю природного газу №06/10-2437 ТЕ-8 від 20.12.2010р., додаток №1 від 20.12.2010р. до договору, додаткову угоду №1 від 28.01.2011р., додаткову угоду №2 від 31.03.2011р., додаткову угоду №3 від 04.04.2011р., додаткову угоду №4 від 11.07.2011р., додаткову угоду №5 від 03.10.2011р., розрахунок суми боргу, акти передачі-приймання природного газу від 31.01.2010р., від 28.02.2011р., від 31.03.2011р., від 30.04.2011р., акт звірки розрахунків від 16.11.2011р., на приписи Господарського та Цивільного кодексів України, та на представлені суду документи, які містяться у матеріалах справи.

31.01.2012р. відповідач надав заперечення на позовну заяву, в яких заперечує проти розміру нарахованих позивачем інфляційних та 3% річних та просить суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені.

Заперечення та додані до них документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

10.02.2012р. відповідач надав суду заяву про відкладання розгляду справи у звязку з відпусткою представника.

Розгляд справи відкладався, у звязку з необхідністю представлення додаткових документів.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

20 грудня 2010 року між Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (Постачальник) та Комунальним підприємством “Макіївтепломережа” (Покупець) був укладений договір на закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2437 ТЕ-8 (далі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник зобовязується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобовязується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього договору

Постачальник передає покупцю в період з 01 січня 2011р. по 31 грудня 2011р. природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 93 572,0 мільйонів куб.м., в тому числі по місяцях: січень 21030,0тис.куб.м., лютий 17030,0тис.куб.м., березень 13128,0тис.куб.м., квітень 5509,0тис.куб.м., жовтень 4818,0 тис.куб.м., листопад 14027,0 тис.куб.м., грудень 18030,0 тис.куб.м., а разом 93572,0 тис.куб.м. (п.2.1 договору).

Розділом 3 договору сторони зазначили ціну договору.

Так, пунктом 3.1 договору сторони визначили ціну за 1000 кубічних метрів газу, яка становить 840,196грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердження тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2%; - податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами 234,00грн., крім того, ПДВ 20%. До сплати за 1000куб.м природного газу 1091,00грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 1309,20грн.

Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 102 087 052,00грн., у тому числі ПДВ 20%, всього з ПДВ 122 504 462,40грн.

Четвертим розділом договору зазначений порядок здійснення оплати.

Згідно із п.4.1 Договору, розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

-перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;

-подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акту приймання-передачі газу до 20 числа, наступного за місяцем поставки газу.

У платіжних дорученнях покупець повинен обовязково зазначати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості за цим договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за спожитий природний газ, поставлений у минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного у платіжному дорученні призначення платежу (п.4.3).

Відповідно до розділу 7 Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобовязань за Договором сторони несуть відповідальність згідно з Договором та чинним законодавством України.

Пунктом 7.3.1 Договору встановлено, що у разі порушення покупцем умов п.4.1 цього договору, покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.9.3 договору неустойка нараховується постачальником за 6 місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Додатком №1 від 20.12.2010р. до договору №06/10-2437 ТЕ-8 від 20.12.2010р., визначений порядок приймання передачі газу. Приймання передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складаються на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником (п.2.2). Додаток №1 від 20.12.2010р. є невідємною частиною договору, підписаний сторонами та скріплений печатками сторін.

Договір та додаток до нього підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Додатковою угодою №1 від 28.01.2011р. сторони виклали назву договору у наступній редакції: “Договір поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання” та внесли зміни п.1.3, 3.1.1, 3.2, 10.1 договору.

Додатковими угодами до договору №06/10-2437 ТЕ-8 від 20.12.2010р. сторони змінювали обсяги поставки газу по місяцям, ціну газу та продовжували строк дії договору.

Договір та додаткові угоди до нього підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Позивач свої зобовязання за договором виконав належним чином, передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 74 723 942,41грн., що підтверджується, наявним у матеріалах справи актами приймання передачі природного газу від 31.01.2011р., від 28.02.2011р., від 31.03.2011р., від 30.04.2011р., що підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Відповідач свого обовязку з повної та своєчасної оплати отриманого природного газу у встановлені строки не виконав, чим порушив умови договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була здійснена часткова оплата природного газу в сумі 24 175 267,43грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобовязань за вищевказаним договором, позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача суму в розмірі 56 492 796,18грн. за договором на постачання природного газу №06/10-2437 ТЕ-8 від 20.12.2010р., з яких: основний борг за поставлений природний газ у розмірі 50 548 674,98грн., пеня у розмірі 3 946 909,00грн., інфляційні у розмірі 1 203 224,12грн., 3% річних у розмірі 793 988,08грн.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянув матеріали справи, представлені документи, заслухав пояснення позивача, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення умов договору №06/10-2437 ТЕ-8 від 20.12.2010р., вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач зобовязання щодо оплати поставленого природного газу за січень 2011р. квітень 2011р. належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості.

Загальна сума заборгованості за поставлений природний газ становить 50 548 674,98грн.

Наявність вищезазначеної заборгованості підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем.

На момент прийняття рішення по справі документи в підтвердження погашення відповідачем заборгованості в сумі 50 548 674,98грн. в матеріалах справи відсутні, тому зазначена сума підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Відповідно до ст.ст.216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 7.3.1 Договору передбачена відповідальність сторін, а саме: у разі порушення покупцем умов п.4.1 цього договору, покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.9.3 договору неустойка нараховується постачальником за 6 місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Позивач з посиланням на п. 7.3.1 та п.9.3 Договору просить стягнути з відповідача пеню за період з 02.06.2011р. по 02.12.2011р. в сумі 3 946 909,00грн., застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ, що не суперечить чинному законодавству та умовам договору.

Нарахування та розмір пені відповідають приписам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 258 Цивільного кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” тому сума пені 3 946 909,00грн. є обґрунтованою.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд зменшити суму пені на 100%, посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства.

В судовому засіданні оговорена заява відповідача стосовно зменшення суми пені.

Позивач заперечив проти зменшення розміру стягуваної пені.

У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобовязання.

Згідно ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобовязанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача щодо зменшення суми пені не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не представлено суду жодних належних доказів тяжкого фінансового стану підприємства відповідача.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 793 988,08грн. та інфляційні нарахування в сумі 1 203 224,12грн.

Перевіривши розрахунок щодо нарахованих 3% річних та інфляційні суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву щодо не вірного розрахунку позивачем заявлених до стягнення інфляційних та річних з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи відповідач в період з 11.02.2011р. по 28.02.2011р. здійснював оплати за спожитий природний газ на загальну суму 4577736,19грн. В графі призначення платежу відповідач зазначав декілька договорів за якими здійснюється оплата.

28.02.2011р. відповідач звернувся до позивача з листом в якому повідомив про зміну призначення платежу в платіжних дорученнях за період з 11.02.2011р. по 28.02.2011р. та вважати правильним: «Оплата заборгованості за спожитий природний газ по договору №06/10-2437 ТЕ-8 від 20.12.2010р.».

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22 визначено, що розрахунковий документ, це документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Згідно п.2.3 вказаної інструкції, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи банківських виписок, платником грошових коштів за період з 11.02.2011р. по 28.02.2011р. є Комунальним підприємством “Макіївтепломережа”.

Таким чином, зміна призначення платежу в платіжних документах за період з 11.02.2011р. по 28.02.2011р. відбулась з вини відповідача.

Отже, позивач здійснив зарахування грошових коштів в рахунок сплати заборгованості за договором №06/10-2437 ТЕ-8 від 20.12.2010р. лише після отримання від відповідача 28.02.2011р. листа про зміну призначення платежу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірне нарахування позивачем інфляційних та річних.

Відповідач надав клопотання про відкладання розгляду справи. При цьому відповідач посилається на те, що представник відповідача перебуває у відпустці.

Суд відмовляє в задоволенні даного клопотання на підставі наступного:

За приписом ст.28 Господарського процесуального кодексу України представництво інтересів юридичних осіб в господарському процесі здійснюється через їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника (керівника). Наведена норма не обмежує можливість представництва інтересів іншими особами, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Відповідачем не надано доказів, що на підприємстві не має більше працівників, які могли би бути направлені до судового засідання.

Суд приймає до уваги, що розгляд справи згідно ухвал суду неодноразово відкладався, триває з 12.12.2011р. та закінчується 13.02.2012р.

Ст. 69 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд у виняткових випадках за клопотанням сторони може продовжити строк розгляду справи на строк не більш як 15 днів.

Клопотань про продовження строку розгляду справи від сторін на адресу суду не надходило.

Враховуючи викладене, а також достатність зібраних по справі документів для вирішення спору по суті, клопотання відповідача судом залишено без задоволення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.193, 216-218, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 551, 625, 627 Цивільного кодексу України, Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” м.Київ до Комунального підприємства „Макіївтепломережа” м. Макіївка про стягнення основного боргу за поставлений природний газ у розмірі 50 548 674,98грн., пені у розмірі 3 946 909,00грн., 3% річних у розмірі 793 988,08грн., інфляційних у розмірі 1203224,12грн., задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства „Макіївтепломережа” м. Макіївка (86156, Донецька область, м.Макіївка, вул.Лебедєва, Госпблок, код ЄДРПОУ 31534547) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04116, м.Київ, вул.Шолуденка,1, код ЄДРПОУ 31301827) основний борг за поставлений природний газ у сумі 50 548 674,98грн.

Стягнути з Комунального підприємства „Макіївтепломережа” м. Макіївка (86156, Донецька область, м.Макіївка, вул.Лебедева, Госпблок, код ЄДРПОУ 31534547) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04116, м.Київ, вул.Шолуденка,1, код ЄДРПОУ 31301827) пеню у розмірі 3 946 909,00грн., 3% річних у розмірі 793 988,08грн., інфляційні у розмірі 1203224,12грн., судовий збір у розмірі 56460,00грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 13.02.2012р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14.02.2012р.

Суддя Лейба М.О.