Постанова № 21418544, 25.01.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 січня 2012 р. № 2-а- 13107/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Чалого І.С.,

при секретарі судового засідання Елоян Ж.Г.,

за участю представників сторін:

позивача - Грінченко І.М., Черкасова В.Г.,

відповідача - Караульна Ю.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Хартрон" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій з урахуванням наданих уточнень просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001952302/3 від 25.10.2010р. , що пред'явлено на підставі Акту документальної перевірки № 1623/235/14313062 від 02.04.2010 р.

В обґрунтовування позову зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001952302/3 від 25.10.2010р., прийнято відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ним своїх повноважень, а отже є повністю незаконним і підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на цілком законних підставах та відповідає чинному законодавству, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновку відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, фахівцями Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова з 26.02.2010 р. по 26.03.2010 р. була проведена планова виїзна перевірка Відкритого акціонерного товариства "Хартрон" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 30.09.2009 р.

В ході перевірки були встановлені порушення ст.3, ст.4, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1 та 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР, з урахуванням змін та доповнень, що призвело до заниження податку на додану вартість, всього у сумі 370495 грн. та завищення суми залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за період з 01.01.2007р. по 30.09.2009 р. в сумі 24968 грн..

За результатами перевірки було складено акт №1623/235/14313062 від 02.04.2010 року.

На підставі висновків акту перевірки Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001312302 від 15.04.2010 року, яким було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 555743 грн. (основний платіж - 370495 грн., штрафна (фінансова) санкція-185248 грн).

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення та 21.04.2010 р. звернувся зі скаргою до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова.

Листом Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова від 25.05.2010 р. за №10295/10/23-506 було внесено зміни до акту перевірки, в зв'язку з допущеними арифметичними помилками, а саме виправлено суму заниження податку на додану вартість на 376415 грн. та виправлено суму залишку відємного значення на 25020 грн.

Листом Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова від 25.05.2010 р. № 10296/10/23-506 було виправлено суми в податковому повідомленні-рішенні № 0001312302 від 15.04.2010 року, а саме виправлено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 537503 грн. (основний платіж - 358335 грн., штрафна (фінансова) санкція-179168 грн).

Рішенням Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова від 31.05.2010 р. за № 10953/10/25-020 було залишено без задоволення скаргу Відкритого акціонерного товариства "Хартрон", а податкове повідомлення-рішення № 0001312302 від 15.04.2010 року, з урахуванням листа Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова від 25.05.2010 р. № 10296/10/23-506, без змін та винесено податкове повідомлення-рішенння від 03.06.2010 р. № 00013123020/1, яким було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 537503 грн. (основний платіж - 358335 грн., штрафна (фінансова) санкція-179168 грн).

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень та звернувся зі скаргами до Державної податкової адміністрації у Харківській області та Державної податкової адміністрації України, які своїми рішеннями залишили без змін податкові повідомлення-рішення, а скарги позивача без змін. Також податковими органами були 06.08.2010 р. та 25.10.2010р.відповідно винесенні податкові повідомлення-рішення № 00013123020 з дробом 2 та дробом 3, якими було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 537503 грн. (основний платіж - 358335 грн., штрафна (фінансова) санкція-179168 грн).

Статтею 3 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), визначено обєкт оподаткування та операції, що не є обєктом оподаткування, а статтею 4 цього Закону базу оподаткування.

Судом встановлено, що ПАТ "ХАРТРОН" в ході своєї господарської діяльності у перевіряємому періоді здійснював операції:

·які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 20%;

·які не є об'єктом оподаткування податку на додану вартість, згідно з пп.3.2.1 та 3.2.7 п.3.2 ст.3 Закону України „Про податок па додану вартість";

·які звільняються від оподаткування згідно з пп.5.1.22 п.5.2 ст.5 Закону України „Про податок на додану вартість";

Суд зазначає, що згідно з пп.3.2.1 п.3.2 ст.2 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), „не є об'єктом оподаткування операції з: випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифіката, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи. а також корпоративні права виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності і управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону”.

Відповідно до пп.3.2.7 п.3.2 ст.2 Закону України „Про податок на додану вартість", „не є об'єктом оподаткування операції з: виплат у грошовій формі заробітної платні (іншим прирівняним до неї виплатам), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих. що надаються у майновій формі), виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом”.

Згідно з пп.5.1.22 п.5.1 ст.5 вищезазначеного Закону, „звільняються від оподаткування операції з: оплати вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних і дослідницько-конструкторських робіт особою, яка безпосередньо отримує такі кошти з рахунку Державного казначейства України”.

Відповідно до вимог пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" „у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченою (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

В ході перевірки встановлено, що якщо придбані товари (роботи, послуги) частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, ВАТ «Хартрон»проводився розрахунок частки використання товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях наступним чином: сума ПДВ у складі вартості таких товарів помножувалася на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення заробітної плати основних робітників, зайнятих у виконанні робіт в неоподатковуваних операціях на загальну заробітну плату основних робітників і використовується тільки до суми «вхідного»ПДВ по адміністративним і загальновиробничим витратам, тобто застосовується тільки до витрат, по яких відразу неможливо визначити в яких операціях будуть використані придбані ТМЦ (роботи, послуги).

Судом визначено, що чіткого механізму (формули) розподілу податкового кредиту податку на додану вартість при здійсненні одночасно операцій, які підлягають оподаткуванню, які не є об'єктом оподаткування чи звільнені від оподаткування, в 2007-2009рр. законодавчо не встановлено. У пункті 7.4.3. Закону України «Про податок на додану вартість»йдеться тільки про необхідність такого розподілу.

Відповідно до норм п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-ХІV від 16.07.1999р., податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 цього Закону визначено, що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

При цьому статтею 5 вказаного Закону передбачено, що підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних, тощо.

Судом встановлено, що методика розподілу податкового кредиту ПДВ ВАТ „Хартрон”, згідно якої за базу розподілу прийнята заробітна плата, визначена у обліковій політиці підприємства, яка щорічно затверджується Наглядовою радою товариства, і враховує специфіку діяльності товариства, а саме виконання робіт, надання послуг по операціям, які оподатковуються ПДВ і операціям, які ПДВ не оподатковуються.

Підставою для такого рішення послужили норми П(с)БО 16 "Витрати" і "Методичні рекомендації визначення кошторисної вартості науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) для організацій (підприємств) різних форм власності і господарювання (крім бюджетних установ)", затверджені наказом Міністерства освіти України від 21.02.2006р. № 119, згідно з якими загальновиробничі та адміністративні витрати розподіляються у відсотковому відношенні від заробітної плати основних виконавців договорів. Прямі витрати підприємство враховує за кожним договором окремо.

В Акті перевірки ДПІ для розподілу ПДВ між оподатковуваними й неоподатковуваними податком на додану вартість операціями застосований інший алгоритм.

Судом встановлено, що ДПІ застосовано „дохідний” коефіцієнт до загальної суми податкового кредиту, зазначеного у декларації з ПДВ, а підприємством - «зарплатний»коефіцієнт застосований тільки до суми податку на додану вартість по адміністративних та загальновиробничих витратах за даними бухгалтерського обліку, тобто, по витратах, по яких неможливо встановити, до якої діяльності (оподатковуваної ПДВ чи ні) вони належать.

Суд зазначає, що в ході перевірки ДПІ не враховані особливості діяльності підприємства, при цьому необґрунтованість розрахунку розподілу «вхідного» ПДВ, проведеного ВАТ „Хартрон”, не доведено, не проаналізовані дані аналітичного обліку витрат на: матеріали, підрядників, відрядження тощо за кожною науково-дослідною та дослідно-конструкторськими роботами.

Відповідачем зазначається, що розподіл зазначених сум податку на додану вартість відбувається відповідно до коефіцієнта, який визначається як відношення обсягу операцій. оподатковуваних за ставкою 20% та 0% у загальному обсягу поставки, без посилання на законодавчі документи, згідно яким цей алгоритм повинен бути використаний підприємством.

Суд визначає, що в Акті перевірки відсутні також посилання на норми законодавства, які забороняють використовувати методику, застосовану ВАТ „Хартрон”.

Суд вважає, що висновок ДПІ щодо завищення задекларованих показників у рядку 10.1 декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою»на загальну суму 468995,00 грн., відповідачем не доведений та документально не підтверджений. (стор.17 Висновків експертизи, абз.2).

Пунктом 5.6 наказу ДПА України від 30.05.1997 № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що коригування податкових зобов'язань відображається у рядках 8 та 16 відповідно. При заповненні цього рядка обов'язковим є подання додатка І до податкової декларації, який заповнюється в розрізі контрагентів та податкових накладних.

У рядку 8.1 відображається сума податку, яка збільшує або зменшує суму податкового зобов'язання в результаті самостійного виправлення платником помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації.

У рядку 8.2 відображаються суми збільшення податкових зобов'язань, що виникають у зв'язку із нецільовим використанням товарів, увезених у пільговому режимі.

У рядку 8.4 відображаються інші випадки збільшення (зменшення) податкових зобов'язань.

Згідно з п. 5.8 «Коригування податкового кредиту»вищезазначеного наказу № 166. у рядку 16.1 відображається сума податку, яка збільшує або зменшує суму податкового кредиту в результаті самостійного виправлення платником помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації. У рядку 16.2 відображається збільшення або зменшення податкового кредиту, що здійснюється відповідно до п. 4.5 статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість” у рядку 16.4 відображаються інші випадки збільшення (зменшення) податкового кредиту.

Пунктом 3.4 зазначеного наказу визначено, що платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають, відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

З наданих до матеріалів справи документів податкового обліку ВАТ „Хартрон”, вбачається, що в перевіряємий період, підприємством проведено коригування „вхідного” ПДВ на підставі п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” шляхом нарахування податковою зобов'язання з податку на додану вартість, що відображалося у рядку 8.4 «Інші випадки»колонки Б податкових декларацій.

Проведений судом сукупний аналіз норм Закону України „Про податок на додану вартість” свідчить про те, що врахування податкових зобов'язань при проведенні розподілу податку на додану вартість по операціях з придбання (виготовлення) товарів, робіт, послуг, які частково використані в оподатковуваних операціях, звільнених від оподаткування, або у тих, що не е об'єктом оподаткування, не передбачено.

Таким чином, замість нарахування податкового зобов'язання з ПДВ підприємство повинно було зменшувати суму податкового кредиту на частку сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг), яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в неоподатковуваних операціях.

Судом встановлено, що ВАТ „Хартрон” мало взаємовідносини з ВАТ „Південспецбуд”, у зв'язку із чим до складу податкового кредиту у перевіряємому періоді позивачем віднесені суми ПДВ робіт по „ремонту дорожнього покриття (благоустрій) в районі прохідної ВАТ „Хартрон” по вул.Ак.Проскури, 1 в м.Харкові”, відповідно договору №40 від 03.06.2008 року, та робіт по „ремонту дорожнього покриття та заміну бордюрів в районі прохідної ВАТ „Хартрон” по вул.Ак.Проскури, 1 в м.Харкові”, відповідно до додаткових угод № 1 від 11.06.2008р. та №2 від 20.06.2008р., до договору №40 від 03.06.2008р. Виписані податкові накладні на загальну суму 34853,00 грн. віднесено до складу податкового кредиту червня та вересня 2008 року.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість встановлені Законом України "Про податок на додану вартість". Згідно пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 „податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшою використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду...”.

За змістом норм Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, згідно з п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість”, виникає в межах господарських операцій, що є об'єктом оподаткування ПДВ.

Суд зазначає, що у відповідності до норми п.4 П(с)БО 7 „Основні засоби”, який затверджено наказом Міністерства фінансів від 27.04.2000р. №92 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.05.2000р. за №288/4509): „Обєкт основних засобів це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно зєднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством”.

В розрізі груп основні засоби класифікуються для відображення у бухгалтерському обліку у відповідності до вимог п.5 П(с)БО 7 „Основні засоби” з урахуванням норм зазначених у Державному класифікаторі України „Класифікація основних засобів (ДК-013-97)”, який затверджено наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 19.08.1997р. № 507.

Відповідно до договору №40 від 03.06.2008р. та додатків до нього, ВАТ „Південспецбуд” виконані роботи по „ремонту дорожнього покриття та заміну бюрдюрів в районі прохідної ВАТ „Хартрон” по вул.Ак.Проскури, 1 в м.Харкові”.

Відповідно до Класифікатора ДК-013-97, "... дороги, вулиці ... відносяться до групи основних засобів "Будівлі, споруди, їхні структурні компоненти та передавальні засоби".

Згідно п.14, 15 П(с)БО 7 «Основні засоби»„Первісна вартість ОФ збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізацією, модифікацією, дообладнанням, реконструкцією), яке призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта”. „Витрати, які здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані ... включаються до складу витрат”.

Відповідно до п.29 наказу Міністерства фінансів від 30.09.2003г. № 561, "... рішення про характер і ознаки здійснених підприємством робіт, тобто направляються вони на підвищення техніко-економічних можливостей об'єкта, що приведе до збільшення майбутніх економічних вигод, чи здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані ..., приймається керівництвом підприємства ...”.

Суд встановив, що згідно наданих у матеріалах справи первинних бухгалтерських документів, витрати на проведення робіт по ремонту дорожнього покриття та заміну бордюрів в районі прохідної підприємства не віднесено на збільшення первинної вартості основних засобів, а показано, як витрати, що здійснюються для підтримання обєкта підїзної дороги у робочому стані (спеціальна споруда з структурними компонентами) та проведено до Дт 92 рахунку бухгалтерського обліку „Адміністративні витрати”.

Таким чином, висновки Акту ДПІ у Київському районі міста Харкова від 02 квітня 2010р. № 1623/235/14313062, в частині завищення податкового кредиту в сумі 34853,00 грн., документально не підтверджуються. (стор.23 Висновків експертизи, абз.1).

Разом з цим суд зазначає, що для зясування обґрунтованості висновків ДПІ у Київському районі міста Харкова щодо завищення податкового кредиту в сумі 34853,00 грн., судом призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім.засл.проф. М.С.Бокаріуса, висновками , якої це також документально не підтверджується (стор.23 Висновків експертизи, абз.1).

Відповідач, встановлюючи порушення підприємством позивача вимог п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначає, що до складу податкового кредиту віднесено ПДВ по операціям, які не повязані з господарчою діяльністю підприємства, а саме: в липні 2008р. суму 31,72 грн. по придбаним у ТОВ Фірма „Пранк” чаю та цукеркам та червні 2009р. суму 193,83 грн. по придбаним у ІП „Аврора” чаю та кави. (стор.17 Акту ДПІ, абз.3).

Дослідивши надані первинні бухгалтерські документи, суд встановив, що у ТОВ Фірма «Пранк»були придбані засоби гігієни (пральний порошок і туалетний папір) на суму 190 грн. 36 коп., у т. ч. ПДВ - 31 грн. 72 коп., чай, і мінеральна вода на суму 82 грн. 48 коп., у т. ч. ПДВ 13 грн. 75 коп. У реєстрі «Отриманих податкових накладних»придбання засобів гігієни - сума ПДВ у розмірі 31грн. 72 коп. була включена до складу податкового кредиту в липні 2008 р., а чай та мінеральна вода - сума ПДВ 13 грн. 75 коп. віднесені до графи 12 реєстру, яка не призначена для використання в господарській діяльності .

Суд визначає, що дані Акту перевірки ДПІ в частині включення до складу податкового кредиту суми ПДВ з придбання чаю та цукерок в розмірі 31,72 грн., не відповідає даним первинних бухгалтерських документів, оскільки вказана сума ПДВ, повязана з придбанням туалетного паперу та прального порошку. (стор.24 Висновків експертизи, абз.2).

У ІП «Аврора»у травні 2009 р. були придбані чай і кава на суму 1162 грн. 96 коп., у т. ч. ПДВ - 193 грн. 83 коп. за договором комісії від 12.03.2009р. №12и/09-ц, укладеному між ВАТ „Хартрон” та ТОВ „Вестрон” для організації фуршету, у якому ВАТ „Хартрон” виступив комісіонером. Згідно п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», „ датою збільшення податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів”, що й знайшло своє відображення в реєстрі «Отриманих податкових накладних»у графах 7 і 8. При звіті комітентові за виконані роботи в червні 2009р. були нараховані податкові зобов'язання ВАТ „Хартрон”. Тобто словами сума ПДВ у розмірі 193 грн.83 коп. пройшла в червні 2009 транзитом і по податковому зобовязанню, і по податковому кредиту.

Таким чином, висновки Акту ДПІ у Київському районі міста Харкова від 02 квітня 2010р. № 1623/235/14313062, в частині завищення податкового кредиту в сумі 226,00 грн., документально не підтверджуються. (стор.24 Висновків експертизи, абз.6).

Відповідач, встановлюючи порушення ВАТ „Хартрон” вимог п.п.7.2.6. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначає, що ВАТ „Хартрон” віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 746 грн. по податковим накладним, які заповнено з порушенням встановленого законодавством порядку, а саме невірно вказано адресу покупця. (стор.17 Акту ДПІ, абз.6).

Суд зазначає, що пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що „платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками, зокрема: місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість” , а підпунктом 7.2.6 цієї статті визначено, що „податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту”.

Пунктом 5„Порядку заповнення податкової накладної”, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р№ 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 23.06.1997р. за № 233/2037, передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до п. 2 зазначеного Порядку № 165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ

Податкові накладні № 7414 від 25.07.2007р. на суму 609,80 грн. та №2912 від 21.12.2007р. на суму 136,20 грн., виписані від імені ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості»на виконання робіт з перевірки та реєстрації СОУ на загальну суму 4476,00 грн., у т.ч. ПДВ 746,00 грн. У рядку «Місцезнаходження покупця»значиться: 61070, м. Харків, а/с 9971.

Суд зазначає, що ні Закон України „Про Державну податкову службу України” від 04.12.1990р. №509-ХІІ, ні Закон України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР, не надають право податковим органам визнавати недійсними документи бухгалтерського обліку та податкові накладні. Таке виключне право чинним законодавством України надане лише суду.

Відомості щодо визнання в установленому законом порядку недійсними договорів, укладених між ВАТ „Хартрон” та ДП „УкрНДНЦ”, актів виконаних робіт та вказаних податкових накладних, в акті ДПІ відсутні.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що всі взаємовідносини позивача за правочином з ДП „УкрНДНЦ”, мають реальний характер та ділову мету. ПДВ підтверджується податковими накладними, актом виконаних робіт, які наявні в матеріалах справи, та підтверджує, що позивачем завищення податкового кредиту, внаслідок порушення вимог п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", в сумі 746,00 грн. документально не підтверджуються. (стор.19 Висновків експертизи, абз.1).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

За таких обставин, суд вважає неправомірним висновок податкового органу про порушення ВАТ „Хартрон” пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1 та 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, що призвело до заниження податку на додану вартість, всього у сумі 376415 грн. та завищення суми залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за період з 01.01.2007р. по 30.09.2009 р. в сумі 25020 грн..

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем своїх дій до суду не надано.

Суд зазначає, що відповідачем не доведена правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення № 0001952302/3 від 25 жовтня 2010 року, яке винесено на підставі Акту перевірки від 02 квітня 2010р. №1623/235/14313062 про результати планової виїзної перевірки ВАТ «Хартрон»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 30.09.2009 р., з рахуванням внесених до Акту змін листом ДПІ у Київському районі міста Харкова (вих.№ 10295/10/23-506 від 25.05.2010р.).

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані належним чином, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє, як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи..

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Хартрон" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова № 0001952302/3 від 25.10.2010 р. <Текст ><Сума задоволення ><Текст >

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 30 січня 2012 року.

Суддя І.С.Чалий