Постанова № 21418531, 25.01.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 січня 2012 р. № 2-а- 9858/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Зінченко А.В.

При секретарі Воронові М.А.

За участі сторін:

представника позивача Костіна В.В.

представників відповідача ДПІ Воловельської Т.В., Лавренчук О.В.

представник відповідача ГУДКУне прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства фірма «Бона»до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова та Головного управління держаного казначейства України в Харківській області про скасування податкових повідомлень рішень та стягнення суми податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Приватне підприємство фірма «Бона», звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова , в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000041620/0 від 16.02.2007 року, № 0000051620/0 від 19.02.2007 року, № 0000061620/0 від 18.04.2007 року, № 0000071620/0 від 71620/0 від 18.05.2007 року, а також стягнути з Державного бюджету України на користь ПП фірма «Бона» суми бюджетного відшкодування з ПДВ: за березень 2006 року 164025 ,90 грн.; за квітень 2006 року 83223, 45 грн.; за травень 2006 року 309996, 68 грн.; за червень 2006 року 253789,00 грн.; за липень 2006 року 557960,0 грн.; за серпень 2006 року 464202,00 грн.; за вересень 2006 року 485744 грн.; за жовтень 2006 року 255367, 00 грн.

Свій позов позивач обґрунтував тим, ПП фірма «Бона»заявила до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість.

ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова були здійснені перевірки відповідності закону заявлених ПП Фірма «Бона»до відшкодування сум податку, за результатами яких складено довідки.

Ніяких порушень Закону України «Про ПДВ»вказаними перевірками в діяльності ПП Фірма «Бона»виявлено не було. В усіх довідках вчинено запис про те, що дані реєстрів отриманих податкових накладних підтверджуються податковими накладними, які є в наявності. Податкові накладні в свою чергу підтверджуються актами виконаних робіт, видатковими накладними та платіжними документами.

Таким чином, проведеними перевірками підтверджено дотримання ПП Фірма «Бона»при формуванні сум податкового кредиту з ПДВ Закону України «Про ПДВ»при формуванні суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи вищенаведене, позивач вважає, що винесені податкові повідомлення рішення, якими зменшені суми бюджетного відшкодування по вищевказаним періодам незаконні, протиправні, а тому підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представники ДПІ проти позову заперечували, просили у його задоволенні відмовити, надавши суду свої письмові заперечення та зазначив, що зазначені податкові повідомлення рішення повністю відповідають вимогам діючого податкового законодавства, є обґрунтованими та законними.

Представник відповідача, ГУДКУ в Харківській області, в судове засідання не прибув, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, а тому суд приходить до висновку про розгляд справи без його участі.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

ПП фірма «Бона»зареєстрована виконавчим комітетом Харківської міської ради 20.12.1996 року.

На податковий облік ПП фірма «Бона»взяте 25.02.97 за №65. Згідно з Законом України «Про податок на додану вартість»позивач має статус платника податку на додану вартість, пройшов процедуру реєстрації як платник ПДВ, про що 27.02.2002 року отримав свідоцтво №29878236 .

Судом встановлено, що за наслідками здійснення господарської діяльності в березні 2006 року позивач подав до ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова декларацію з ПДВ та розрахунок бюджетного відшкодування, де вказав до відшкодування на розрахунковий рахунок в установі банку суму ПДВ в розмірі 220169,00грн. Достовірність даних даної декларації була перевірна фахівцями ДПІ, про що 25.07.2007 року складена довідка за №369/232/23916606.

Зі змісту вказаної довідки судом встановлено, що ДПІ не виявлено ніяких порушень приписів Закону України «Про ПДВ»з боку позивача. При цьому, судом з'ясовано, що згідно з довідкою податкового органу сума податкового періоду попереднього звітного податкового періоду, фактично сплачена у попередньому звітному періоді постачальникам товарів (послуг) складає - 243373,00грн. Належним чином засвідчені копії платіжних доручень досліджені судом та долучені до матеріалів справи. За таких обставин, суд робить висновок, що обраховуючи суму ПДВ заявлену до відшкодування за березень 2006 року позивач дотримався вимог п.п. «а»п.п.7.7.2 п.п.7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ».

Також судом встановлено, що в декларації з ПДВ за квітень 2006 року та доданому до цієї декларації розрахунку бюджетного відшкодування з урахуванням уточненого розрахунку позивачем заявлено до відшкодування на розрахунковий рахунок в установі банку 102215,00грн., при тому, що в попередньому звітному податковому періоді постачальникам товарів (послуг) сплачено ПДВ в сумі 143122,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що при перевірці достовірності даних декларації з ПДВ за квітень 2006 року з урахуванням уточнюючого розрахунку ДПІ не встановлено порушень Закону України «Про ГІДВ»з боку позивача, доказом чому є складена працівниками ДПІ довідка від 25.07.2007 року за №369/232/23916606. Сплата позивачем постачальникам товарів (послуг) суми бюджетного відшкодування підтверджується долученими до матеріалів справи копіями належним чином засвідчених платіжних доручень. За таких обставин суд визнає, що сума бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2006 року обчислена позивачем з дотриманням вимог п.п.«а»п.п.7.7.2 п.п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про ПДВ».

Згідно з поданою до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова декларацією з ПДВ за травень 2006 року та доданим до цієї декларації розрахунком з урахуванням уточнень бюджетного відшкодування сума заявлена до відшкодування на рахунок позивача у банку складає 361470,00грн. Сплата податку в зазначеному розмірі на користь постачальників товарів (послуг) у попередньому звітному податковому періоді, тобто в квітні 2006 року, підтверджується дослідженими і долученими до матеріалів справи копіями належним чином засвідчених платіжних доручень. За наслідками проведеної перевірки достовірності даних декларації з ПДВ за травень 2006 року ДПІ порушень в діяльності податківцями не встановлено. Належним та допустимим доказом на підтвердження даного висновку є довідка податкової інспекції від 08.09.06 №564/232/23916606. З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що сума бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2006 року обчислена позивачем з дотриманням вимог п.п.«а»п.п. 7.7.2 п.п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про ПДВ».

Як встановлено судом, за деклараціями червня 2006 року та липня 2006 року позивач заявив до відшкодування суми ПДВ в розмірі 281144,00грн. та 619680,00грн. відповідно. З наданих позивачем копій платіжних доручень, достовірність даних яких не спростована представниками ДПІ , судом з'ясовано, що в попередньому до червня 2006 року звітному податковому періоді, яким є травень 2006 року, позивачем перераховано на користь контрагентів за правочинами 283352,74грн., а за попередній до липня 2006 року звітний податковий період, яким є червень 2006 року, -623143.64грн. З наведеного суд робить висновок про дотримання позивачем вимог п.п. «а»п.п. 7.7.2 п.п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»при обрахуванні сум бюджетного відшкодування за червень 2006 року та липень 2006 року. Окрім того, суд враховує також і наявність в матеріалах справи довідки ДПІ від 12.10.06 №748/2312/23916606, якою не встановлено порушень в оподаткуванні позивачем ПДВ господарських операцій червня та липня 2006 року і підтверджено правильність обчислення заявлених за вказані періоди сум бюджетного відшкодування.

Відповідно до показників декларації з ПДВ за серпень 2006 року та доданого до неї розрахунку суми бюджетного відшкодування позивачем заявлено до відшкодування на рахунок в банківській установі 464202,00грн. Судовим розглядом встановлено, що сума податку, сплачена позивачем на користь постачальників в попередньому звітному податковому періоді, тобто у липні 2006 року склала 464202,00грн., копії належним чином засвідчених платіжних доручень долучені до матеріалів справи. В декларації за вересень 2006 року позивач заявив до відшкодування з бюджету на рахунок в установі банку 485744,00 грн. На підставі долучених до справи копій платіжних доручень судом встановлено, що сума податку, яка у вересні 2006 року (попередній звітний податковий період до вересня 2006 року) була сплачена позивачем на користь постачальників товарів (робіт) складає 485744,00 грн. З матеріалів справи вбачається, що декларації з ПДВ за серпень 2006 року та вересень 2006 року були прийняті ДПІ без зауважень, проведеною податковою інспекцією перевіркою достовірності показників зазначених декларацій порушень в оподаткуванні господарських операцій позивачем не виявлено, доказом чому є довідка від 15.12.06 №1392/2312/23916606.

За жовтень 2006 року позивачем у поданій до ДПІ декларації з ПДВ було заявлено до відшкодування на розрахунковий рахунок в установі банку суму податку в розмірі 255367.00грн. Згідно з матеріалами справи у вересні 2006 року та жовтні 2006 року позивач сплатив постачальникам товарів (робіт) 255367,00 грн. та 277577,00 грн. відповідно, що свідчить про дотримання позивачем при обчисленні суми бюджетного відшкодування за жовтень 2006 року та листопад 2006 року вимог п.п. «а»п.п.7.7.2 п.п. 7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ». Закону України «Про ПДВ». Позивачем надано довідку ДПІ від 24.02.2007 року №634/16-008/23916606, з якої судом встановлено, що ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова була проведена перевірка достовірності нарахування ПП фірма «Бона»суми бюджетного відшкодування за жовтень і листопад 2006 року. Порушень в оподаткуванні позивачем господарських операцій, за наслідками яких сформовано заявлену до відшкодування суму ПДВ, даною довідкою не встановлено.

З аналізу матеріалів справи судом встановлено, що в деклараціях за звітні періоди з березня 2006 року по листопад 2006 року позивачем було заявлено до відшкодування на рахунок в банку податок в загальному розмірі 3067568,00грн., в тому числі 220169,00грн. (березень), 102215,00грн. (квітень), 361470,00грн. (травень), 281144,00грн. (червень), 619680,00грн. (липень), 464202,00 грн. (серпень), 485744,00грн. (вересень), 255367,00грн. (жовтень), 277577,00грн. (листопад). Вказані суми бюджетного відшкодування обчислені позивачем відповідно до Закону України «Про ПДВ», сплачені позивачем на користь постачальників товарів (робіт), проведеними ДПІ перевірками, результати яких додані до справи, порушень у визначені позивачем даних сум податку не виявлено.

Виходячи з положень Закону України «Про ПДВ»суд робить висновок, що ПДВ є непрямим податком, який включається продавцем до ціни товару (роботи), отримується ним і сплачується до бюджету за результатами звітного податкового періоду відповідно до п.п. 7.7 ст.7 цього Закону. Тому сплата ПДВ на користь особи, яка зобов'язана його нараховувати, утримувати та перераховувати до бюджету припиняє податкові зобов'язання покупця товару (роботи) за цими правовідносинами перед бюджетом.

Разом з тим судом з'ясовано, що 16.02.07 ДПІ було винесено податкове повідомлення - рішення №0000041620/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за березень 2006 року на 164025,90грн., за квітень 2006 року на 83223,45грн., за травень 2006 року на 309996,68грн. З зазначеного податкового повідомлення-рішення вбачається, що підставою його прийняття є акт невиїзної документальної перевірки №537/16-008/23916606 від 15.02.07 , в якому з посиланням на неможливість проведення зустрічних перевірок до постачальника вказано на порушення позивачем п.1.8. п.п.7.4.1, п.п.7.7.10 Закону України «Про ПДВ». Суд вважає, що вказаний висновок ДПІ є помилковим, так як згідно зі ст. 9 Закону України «Про ПДВ»позивач та його контрагенти є самостійними платниками ПДВ, а відтак відповідно до п. 10.1 ст. 10 позивач не може бути визнаний відповідальним за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету іншими особами. Окрім того, стверджуючи про порушення позивачем п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ»ДПІ в акті №537/16-008/23916606 від 15.02.07 не зазначила які суми податку та за якими податковими накладними зайво включені позивачем до податкового кредиту, які суми ПДВ не оплачені саме позивачем на користь його постачальників.

Дослідивши матеріали справи суд відзначає, що до висновку про порушення позивачем вказаної норми Закону України «Про ПДВ»ДПІ дійшла з огляду на обставини діяльності інших осіб, а не позивача, що є хибним, так як позивач не несе відповідальності за їх дії.

За таких обставин, суд робить висновок, що податкове повідомлення-рішення №0000041620/0 від 16.02.07 не відповідає положенням Закону України «Про ПДВ»і підлягає скасуванню.

Судом досліджена правомірність винесення ДПІ податкового повідомлення-рішення № 00051620/0 від 19.02.07 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2006 року на 253789,00грн. та за липень 2006 року на 557960,00грн. (прийняте за актом від 16.02.2007 року №557/16-008/23916606), податкового повідомлення-рішення №0000061620/0 від 18.04.2007 року про зменшення бюджетного відшкодування за серпень 2006 року на 464202,00грн. та за вересень 2006 року 485744,0 (прийняте за актом від 17.04.07 №1443/161/23916606), податкового повідомлення-рішення №000071620/0 від 18.05.2007 року про зменшення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2006 року на 255367,00 грн. (прийняте за актом від 17.05.2007 року №1853/16-008/23916606).

З перелічених актів та винесених за результатами їх розгляду податкових повідомлень-рішень слідує, що підставою для висновку про зменшення сум бюджетного відшкодування є неможливість проведення зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника та порядку розрахунків між підприємствами-постачальниками. Суд відзначає, що норми Закону України «Про ПДВ»не містять такої підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування. Оскільки актами від 16.02.2007 року №557/16-008/23916606, від 17.04.2007 року №1443/161/23916606, від 17.05.2007 року №1853/16-008/23916606 в діяльності саме позивача не встановлено ніяких порушень, а складеними ДПІ довідками від 12.10.2006 року №748/2312/23916606, від 15.12.2006 року №1392/2312/23916606, від 24.02.2007 року №634/16-008/23916606 підтверджена правильність податкового обліку позивача, то суд робить висновок про невідповідність положенням Закону України «Про ПДВ»податкових повідомлень-рішень №0000051620/0 від 19.02.2007 року, №0000061620/0 від 18.04.2007 року , №000071620/0 від 18.05.2007 року.

Загальна сума бюджетного відшкодування, яка була зменшена спірними податковими повідомленнями-рішеннями склала - 2574308,03грн., в тому числі 164025,90грн. (за березень 2006 року), 83223,45грн. (за квітень 2006 року), за травень 2006 року на 309996,68грн. (за травень 2006 року), 253789,00грн. (за червень 2006 року), 557960,00грн. (за липень 2006 року), 464202,00грн. (за серпень 2006 року), 485744,00грн. (за вересень 2006 року), 255367,00грн. (за жовтень 2006 року).

Винесення ДПІ податкових повідомлень-рішень про зменшення бюджетного відшкодування, які не відповідають положенням Закону України «Про ПДВ», порушує право позивача на отримання належного йому бюджетного відшкодування, оскільки таке відшкодування, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи розраховано ПП фірма «Бона»з дотриманням п.п. «а»п.п. 7.7.2 п.п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про ПДВ».

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Крім того чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

Так якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит зПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Щодо твердження відповідача про фіктивність операцій позивача та компанії OFFSETDEALS, INC. USA щодо експортних операцій, то суд зазначає.

Згідно ст 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так відповідно до постанови Харківського окружного адміністративного суду по справі № 2а-5425/08/2070 (яка набрала законної сили) за позовом Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова до приватного підприємства фірми "Бона", OFFSET DEALS, INC. USA про визнання недійсним зобов'язання, суд прийшов до висновку, що контрагент позивача це існуюча компанія з реєстрацією в США. А всі угоди між сторонами мали реальний характер що також підтверджують належним чином оформлені вантажно-митними деклараціями.

Таким чином, суд приходить до висновку про неправомірність винесених податкових повідомлень рішень, а тому вони підлягають скасуванню в повному обсязі.

Щодо вимоги ПП фірма «Бона» стягнути з Державного бюджетну України вище перелічені суми бюджетного відшкодування з ПДВ, то суд зазначає зазначає, що на момент звернення до суду з позовом та розгляду справи судом дані суми не були підтверджені податковим органом в порядку визначеному законом.

Так, оскільки відповідно до п.п. 7.7.5. п.7.7. ст.7 Закону України «Про ПДВ»(п. 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України) обовязок надання висновків органу державного казначейства виникає у податкового органу після закінчення перевірки платника податку за умови підтвердження суми бюджетного відшкодування, позовні вимоги про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є передчасними.

Дане положення кореспондується з п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про ПДВ» (п. 14.1.18 ст. 14 Податкового кодексу України), яким передбачено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

У звязку з цим, у задоволенні вимог про стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість слід відмовити.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача частково правомірними та такими, що частково ґрунтуються на положеннях діючого законодавства та частково підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 160-163, 167, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства фірма «Бона»до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова та Головного управління держаного казначейства України в Харківській області про скасування податкових повідомлень рішень та стягнення суми податку на додану вартість задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 16.02.2007 року №0000041620/0, від 19.02.2007 року №0000051620/0, від 18.04.2007 року №0000061620/0, від 18.05.2007 року №0000071620/0.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Постанова в повному обсязі виготовлена 30 січня 2012 року.

Суддя А.В. Зінченко