Постанова № 21418463, 23.01.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 січня 2012 р. № 2-а- 14366/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лук'яненко М.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщення суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "СПІКА" до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі, Державної податкової адміністрації в Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд скасувати податкове повідомлення рішення № 0000772330 від 08.07.2011 року на збільшення (сплату до бюджету) основного платежу суми податку на додану вартість у розмірі 11 500,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 2 875,00 грн. та скасувати рішення ДПА у Харківської області про результати розгляду скарги №3916/10125-203 від 02.09.2011 року.

В обґрунтовування позову позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Харкова з податку на додану вартість на суму 11 500,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 2 875,00 грн., прийняті відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ним своїх повноважень, а отже є повністю незаконними і підлягає скасуванню.

Представник позивача - в судовому засіданні вимоги позову підтримав, просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідача - ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Харкова- в судове засідання 23 січня 2012 року не з'явився з невідомих суду причин, не повідомив суд про причини свого не прибуття та не надав суду заяв про відкладення та про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.01.2012 року, надав суду пояснення, позиція яких повністю співпадає з викладеною в письмових запереченнях, де зазнаяив, що відповідач позов не визнає, оскільки порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на цілком законних підставах та відповідає чинному законодавству, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача Державної податкової адміністрації в Харківській області в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином і своєчасно, заяв про відкладення чи розгляд справи за його відсутності не надавав.

Враховуючи положення ч. 4 ст. 128 КАС України, відповідно до якої у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, суд вважає за можливим розглянути справу за відсутності представників відповідачів на підставі доказів наявних в матеріалах справи.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

ПП «Спіка»зареєстроване 07.12.2001 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 07.12.2001 року № 1480102 0000 025340 (а.с.8).

ДПІ у Орджонікідзевському районі міста Харкова проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Спіка»в частині правомірності нарахування податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 16.08.2010 року по 31.01.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 734/23-306/31645642 від 13.04.2011 року (а.с. 24-41).

Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивачем було подано заперечення (а.с.22), за результатом розгляду яких ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова листом №5023/10/23-213 від 06.07.2011 р. висновки акту перевірки залишені без змін (а.с.19 - 21).

На підставі даного Акту було прийнято податкове повідомлення рішення №0000772330 від 08.07.2011 року (а.с. 18).

Приватне підприємство "Спіка" не погодившись із даним податковим повідомленням рішенням №0000772330 від 08.07.2011 року оскаржило їх до ДПА у Харківській області (а.с.16 - 17).

Рішенням Державної податкової адміністрації у Харківській області від 02.09.2011 року №3916/10/25-203 скарга ПП «Спіка»була залишена без задоволення (а.с. 12-14).

Під час перевірки ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова встановлено такі порушення з боку позивача:

- відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за грудень 2010 року щодо придбання ПП «Спіка»у ТОВ «Енергія 2010»не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, в порушення п.п.7.4.1. п.7.4., ст.7 ЗУ “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997 р. із змінами та доповненнями, ст.185, ст..198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 11500,00 грн., у т.ч. за грудень 2010 року у сумі 11500,00 грн (а.с.40).

Слід зазначити, що згідно з п.п. 7.2.4. пп. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

ПП «Спіка»є платником податку на додану вартість, що було встановлено під час перевірки і не заперечується сторонами по справі, підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 10.06.2002 року № 29583048, видане ДПІ у Орджонікідзевському районі міста Харкова (а.с.11).

З огляду на акт перевірки, судом встановлено, що в перевіряємий період контрагентом позивача був ТОВ «Енергія 2010».

Судом встановлено, що ПП «Спіка»за договором №НР86 поставки нафтопродуктів від 24 грудня 2010 року було придбано у ТОВ «Енергія 2010»нафтопродукти (а.с. 48 - 51)

Згідно з умовами зазначеного договору продавець ТОВ «Енергія 2010»зобов`язався передати у встановлені договором строки нафтопродукти у власність покупця - ПП «Спіка», а покупець зобовязався прийняти товар та сплатити за нього грошові кошти

В рамках виконання зобовязань за договором від 24 грудня 2010 року ТОВ «Енергія 2010»доставив товар ПП «Спіка», що підтверджується наступними документами:

Видатковою накладною № РН-24-12/5 від 24.12.2010 року на загальну суму 68999,04 грн., у т.ч. ПДВ 11499,84 грн. (а.с. 54).

Податковою накладною від 24.12.2010 року № 315 на загальну суму 68999,04 грн., у т.ч. ПДВ 11499,84 грн. (а.с. 55);

Єдиний порядок організації та виконання робіт, повязаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі нафта) і нафтопродуктів встановлюється Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах, організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України/Міністерства економіки України/Міністерства транспорту та звязку України/Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155. Вимоги цієї Інструкції є обовязковими для всіх субєктів займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Відповідно до п.п. 10.2.1 Інструкції № 281 приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності.

Згідно з п.п. 10.2.4 Інструкції № 281 забороняється приймати нафтопродукти у разі: неналежного оформлення або відсутності ТТН; відсутності паспорта якості на нафтопродукт або неналежного його оформлення (відсутність номера, марки та виду, заповнення не за всіма ознаками якості); відсутності копії сертифіката відповідності та інше.

Факт придбання на виконання вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах, організаціях України, підтверджується відповідним паспортом якості (а.с. 53, 127) та товарно-транспортною накладною (а.с.107, 123).

З аналізу вказаних документів судом встановлено, що придбані ПП «Спіка»у ТОВ «Енергія 2010»нафтопродукти, приймались у відповідності до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах, організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України/Міністерства економіки України/Міністерства транспорту та звязку України/Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155.

Відповідно до рахунку фактури №СФ-24-12/5 від 24.12.2010 року (а.с. 52) та платіжних доручень №7709 від 28.12.2010 р., №7710 від 28.12.2010 р., також банківської виписки від 28.12.2010 р. (а.с. 46-47) ПП «Спіка»свої зобовязання за договором №НР86 поставки нафтопродуктів від 24 грудня 2010 року виконало в повному обсязі та сплатило за поставлений товар.

Долучені до матеріалів справи виписки з розрахункового рахунку позивача засвідчують факт виконання ПП «Спіка»зобов'язань по оплаті вартості нафтопродуктів за вказаним вище правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” та Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” суд приходить до висновку, що операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків ПП «Спіка», тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів від позивача до ТОВ «Енергія 2010», наявності у вказаної особи та позивача спільного інтересу щодо отримання коштів саме ТОВ «Енергія 2010»(що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Крім того, судом встановлено, що між ПП «Спіка»(орендар) та ТОВ «Енергія 3000» (орендодавець) був укладений договір оренди нерухомого майна від 01.01.2011 р.,, відповідно до умов якого орендодавець - ТОВ «Енергія 3000»передає, орендар - ПП «Спіка»приймає комплекс споруд стаціонарної АЗС (АГЗП) за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 85/87 А. (а.с. 126).

Тобто, у позивача фізично наявна можливість зберігання нафтопродуктів.

Зазначений товар був використаний позивачем у своїй господарській діяльності та реалізований кінцевому споживачу на АЗС по вул. Плеханівський, 85/87А, якою відповідно до договору оренди нерухомого майна від 01.01.2011 р., користується позивач ; товарним звітом за грудень 2010, січень 2011 року на АЗС по вул. Плеханівська, 85/87 А (а.с.124-125)

Крім того, суд бере до уваги, що відповідач не подав до суду доказів неможливості проведення позивачем господарської операції з придбання палива та його подальшої реалізації.

Проаналізувавши вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що позивачем доведено придбання у ТОВ «Енергія 2010»товару та використання його в своїй господарській діяльності.

Про це свідчать і надані суду первинні документи, які за своєю формою та змістом повністю відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які могли б згідно п.п. 7.2.3 п. 7.2. і п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ч. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р.№88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168\704) спричинити втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів, не містять.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем і відповідачем та його контрагентом при укладенні, виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цим договором поставки, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач суду не подав.

Відповідно до п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими первинними документами згідно з пунктом 7.2.6 цього пункту).

П. 10.1., 10.2. ст. 10 Закону України “Про податок на додану вартість”, передбачають, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного платника податку окремо і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи зі змісту положень п.п 7.2.3. пп. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Судом встановлено, що факт придбання позивачем товару у грудні 2010 року у ПП ТОВ «Енергія 2010»здійснювався саме в межах господарської діяльності, що підтверджено первинними документами. Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам.

Крім того, суд також зауважує, що вказана податкова накладна містить усі обовязкові реквізити, передбачені також і п. 201.1 ст. 201 ПК України.

З 01.01.2011 року вступив в силу Податковий кодекс України, в якому порядок формування податкового кредиту передбачений ст. 198 ПК України.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення рішення. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем товару у ТОВ «Енергія 2010»у грудні 2010 року відповідач до суду не подав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність висновку ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова стосовно ПП «Спіка»вимог п.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та ст.185, ст. 198 ПК України.

Також, Постановою Верховного суду України від 09.09.2008 р. по справі №08/158 зазначено, що у Законі N168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

Згідно ч.1, ч.2 ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

На час складення податкових накладних ТОВ «Енергія 2010»рахувалось в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, було зареєстроване за адресами, вказаними на виданих податкових накладних, було зареєстроване та стояло на обліку як платник податку на додану вартість.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем в акті перевірки необґрунтовано та безпідставно зроблено висновок про відсутність фактичного відвантаження товару ТОВ «Енергія 2010».

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 11500,00 грн.

Такими чином, суд вказує на невідповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, у звязку з чим вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача в частині скасування податкового повідомлення рішення №0000772330 від 08.07.2011 року правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в цій частині.

Щодо позовної вимоги позивача про скасування рішення ДПА у Харківської області про результати розгляду скарги №3916/10125-203 від 02.09.2011 року, суд зазначає наступне:

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кодекс адміністративного судочинства України не містить визначення термінів нормативно-правовий акт та правовий акт індивідуальної дії. За усталеними в теорії права підходами до класифікації актів нормативно-правовий акт - виданий суб'єктом владних повноважень документ, який встановлює, змінює чи припиняє дію обов'язкових правил поведінки, обмежених в часі, просторі та за колом осіб, та призначений для неодноразового застосування. Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.

Обов'язковою ознакою як нормативно-правового, так і правового акту індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (суб'єктів), дотримання їх забезпечується правовими механізмами.

Крім того, відповідно до вимог п.56.10 ст.56 Податкового кодексу України рішення Державної податкової адміністрації України та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Тобто, рішення ДПА у Харківської області про результати розгляду скарги №3916/10125-203 від 02.09.2011 року, яким скаргу ПП "Спіка" від 14.07.2011 року №180 залишено без задоволення, не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосується прав і обов'язків суб'єктів господарювання, не містить обов'язкового для нього припису, а є лише рішенням, прийнятого в адміністративній процедурі вирішення спору.

Таким чином, означене рішення не є правовим актом індивідуальної дії та не може бути оскаржене до адміністративного суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Проаналізувавши вище наведені норми законодавчих актів, суд приходить до висновку, що провадження у даній справі в частині скасування рішення ДПА у Харківської області про результати розгляду скарги №3916/10125-203 від 02.09.2011 року, підлягає закриттю.

З огляду на наведене, суд знаходить вимоги адміністративного позову такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0000772330 від 08.07.2011 року.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "СПІКА" до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі, Державної податкової адміністрації у Харківській області в частині скасувати рішення Державної податкової адміністрації у Харківській області про результати розгляду скарги №3916/10125-203 від 02.09.2011 року - закрити.

Адміністративний позов приватного підприємства "СПІКА" до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі, Державної податкової адміністрації у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення №0000772330 від 08.07.2011 року винесені Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Харкова .

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Суддя М.О. Лук'яненко

Повний текст постанови виготовлено 26 січня 2012 року.

З оригіналом згідно. Оригінал знаходиться в матеріалах справи. Постанова не набрала законної сили. <Список >

Суддя М.О. Лук'яненко секретар В.С. Гайворонський< Список >