Постанова № 21415950, 07.11.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2011 р. справа № 2а/0570/15827/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Галатіної О.О.

при секретаріМичак О.С.

за участю:

представника позивача Пазій І.В.

представників відповідача - Пємова В.І., Діхтяренко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що за наслідками проведеної планової виїзної перевірки Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2011 року, складено акт № 50/23-2/05393725 від 21.07.2011 року. На підставі вказаного акту були прийняті податкові повідомлення-рішення від 1 серпня 2011 року № 0000272302 на суму фінансової санкції 1 грн., від 1 серпня 2011 року № 0000282302 на суму грошового зобовязання за основним платежем податку на додану вартість у розмірі - 116915 грн. та штрафними санкціями у сумі - 29229 грн., від 1 серпня 2011 року № 0000091700 на суму грошового зобовязання за основним платежем податку з доходів фізичних осіб у розмірі - 1086,32 грн. та штрафними санкціями у розмірі - 271,58 грн. Позивач не погоджується з висновками акту перевірки, та вважає необґрунтованими, прийняті на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення. Так, висновки акта перевірки, щодо порушення КП «МТТУ» ст. 5 та ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ґрунтуються на п. 4.5 Статуту підприємства, згідно до якого статутний фонд підприємства формується з безоплатно отриманих основних фондів, що знаходяться на балансі підприємства, а також змінах до статутного фонду на підставі рішень Маріупольської міської ради, що не були зареєстровані в ЄДРПОУ. Податковий орган вважає, що підприємство на порушення п.п. 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.4.11 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» здійснювало у 2 та 3 кварталі 2009 року нарахування амортизації на основні фонди, які були безоплатно передані згідно рішення Маріупольської міської Ради № 5/26-4936 від 23.12.2008 року без реєстрації змін до статутного фонду підприємства відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців». Роблячи такий висновок податковий орган не прийняв до уваги, що питання стосовно передачі КП «МТТУ» основних фондів, вказаних у рішенні Маріупольської міської ради без реєстрації у ЄДРПОУ відповідних змін до статутного фонду підприємства, вже було предметом судового розгляду. Стосовно вирішення питання чи є це майно безоплатно отриманим чи ні, вже мається судове рішення, яке набрало законної сили. Згідно судового рішення таке майно неможна вважати безоплатно отриманим. Згідно з приписами п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким визначені поняття валових витрат та п.п. 8.12 п. 8.1 ст. 8, визначення поняття амортизаційних відрахувань, відсутність державної реєстрації змін розміру статутного фонду не може бути підставою для не включення КП «МТТУ» до складу валових витрат сум поліпшення та амортизаційних нарахувань. З цього випливає, що підприємство має право враховувати суми нарахованої на основні фонди, отримані як внесок до статутного фонду.

Позивач також не згодний з висновками акут перевірки, щодо наявності порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємством не зменшено валові витрати на суму кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності, включеної до складу валового доходу відповідних періодів у розмірі 193952 грн. по постачальникам Маріупольська міська СЕС, ОПЖКХ, Приазовське відділення електромереж. Посилаючись на приписи Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вважає, що саме по собі закінчення строків позовної давності не робить такі товари безоплатно отриманими. І так, як законом про прибуток не передбачено коригування валових витрат при списанні товарної кредиторської заборгованості зі строком позовної давності, підприємство правомірно не здійснює зменшення валових витрат на суму кредиторської заборгованості зі строком позовної давності.

Помилковим вважає підприємство і висновок податкового органу, щодо наявності порушення п. 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року підприємством КП «МТТУ» було включено 100% відємного значення обєкта оподаткування, що утворилося станом на 01.01.2010 року, яке вплинуло на завищення відємного значення обєкта оподаткування декларації з податку на прибуток за І Квартал 2011 року на суму 3081768 грн. П. 6.1 ст. 6 Закону передбачено, що якщо обєкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має відємне значення обєкта оподаткування (з урахуванням сум амортизаційних відрахувань) сума такого відємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок обєкта оподаткування за результатами півріччя в трьох кварталах і року здійснюється з урахуванням відємного значення обєкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого відємного значення. У 2010 році норми цього пункту діють з урахування особливостей, встановлених п. 22.4 ст. 22 цього Закону. Тому в декларації за девять місяців 2010 року сума відємного значення обєкта оподаткування з податку на прибуток була відображена вже не в повному обсязі, а тільки лише в розмірі 20% і з урахуванням збитків 1 і 2 кварталів 2010 року і прибутку третього кварталу 2010 року. Тому відємне значення в розмірі 2368277 грн. вказане в декларації за 2010 рік, є чистим збитком 2010 року.

Що стосується висновків акту про встановлення порушень п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого КП «МТТУ» занижено податкові зобовязання з ПДВ у сумі 116915 грн., в тому числі за квітень 2009 року 12147 грн., у травні 2009 року 11125 грн., у червні 2009 року 11185 грн., у липні 2009 року 11770 грн., у серпні 2009 року 11910 грн., у вересні 2009 року 11927 грн., у жовтні 2009 року 12530 грн. у листопаді 20069 року 11884 грн. у грудні 2009 року 12110 грн. у лютому 2010 року 10327 грн. КП «МТТУ» звертає увагу на те, що податковий орган за відсутності документального підтвердження помилково вважає договір на компенсацію витрат, що укладений між позивачем та ВАТ «ММК ім.. Ілліча» договором про надання послуг.

Висновки, щодо порушення ним п.п. 1.1, п.1.2, п.1.6 ст.1, ст..3, п.п. 4.2.1, п.п 4.2.9 п. 4.2 ст.4, п.6.5 ст.6, ст.7, п.п.9.10.1 п.9.10 ст.9, ст.16, ст.17, „а” п.19.2 ст.19, ст. 20 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” та п.4 Постанови КМУ від 26.12.2003 року № 2035 „Про затеврдження порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги” п.п1 „а”, „в” Порядка безоплатной выдачи молока или других равноценых пищевых продуктов рабочим и служащим, занятым на работах с вреднми условиями труда, утвержденной постановлением Госкомтруда СССР и Пезидиума ВЦСПС 16.12.1987 № 731/П-13, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся на загальну суму у сумі 1086,32 грн.

Відповідно п. 4.3 ст.4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” вартість безкоштовно виданої молочної та молочнокислої продукції не підлягає оподаткуванню.

Позивач в обґрунтування позову також посилається п.п. 4.4.1п.4.4.ст.4 Закону України № 2181 „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ” та Наказ ДПА України № 327.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 01.08.2011 року № 0000272302 на суму фінансової санкції 1 грн. за порушення щодо зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток; від 01.08.2011 року № 0000282302, щодо донарахування податку на додану вартість у сумі 116915 грн. та застосовано штрафних санкцій 29229 грн., від 01.08.2011 року № 0000091700, щодо донарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 1086,32 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 271,58 грн. Визнати неправомірними висновки відповідача, які містяться у акті перевірки № 50/23-2/05393725 від 21.07.2011 року. Просили задовольнити позовні вимоги повністю.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, надали пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях.

В обґрунтування наданих суду письмових заперечень зазначив, що вважає висновки акту перевірки такими, що відповідають дійсності, а спірні податкові повідомлення - рішення такими, що прийняті правомірно. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач, - Комунальне підприємство “Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління” (Далі КП „МТТУ”), згідно довідки з ЄДРПОУ від 18.11.2009 року, - є юридичною особою, дата проведення державної реєстрації 06.05.2005 року, державна реєстрація змін до установчих документів 30.12.2008 року.

КП „МТТУ”,- здійснює свою діяльність згідно до статуту, у новій редакції, зі змінами.

Відповідач, - Державна податкова інспекція у м. Маріуполі (Далі - ДПІ у м. Маріуполі), у розумінні КАС України, - є субєктом владних повноважень.

21 листопада 2011 року відповідач проводив планову виїзну перевірку Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2011 року, про що складено акт № 50/23-2/05393725 від 21.07.2011 року.

На підставі вказаного акту були прийняті податкові повідомлення-рішення від 1 серпня 2011 року № 0000272302 на суму фінансової санкції 1 грн., від 1 серпня 2011 року № 0000282302 на суму грошового зобовязання за основним платежем податку на додану вартість у розмірі - 116915 грн. та штрафними санкціями в розмірі - 29229 грн., від 1 серпня 2011 року № 0000091700 на суму грошового зобовязання за основним платежем податку з доходів фізичних осіб у розмірі - 1086,32 грн. та штрафними санкціями у розмірі - 271,58 грн.

Згідно висновків акта перевірки, з боку позивача були встановлені порушення:

- п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, п.п. 8.1.2 п.8.1, п.п. 8.4.11 п.8.4 ст.8, п. 22.4 ст. 22 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, Порядок складання декларації з податку на прибуток від 29.03.2003 року № 143, в результаті чого завищено відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся на суму 3267720 грн.;

-п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 , п.4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість”, внаслідок чого занижено податкові зобовязання з ПДВ на суму 116 915 гривень, у т.ч. за квітень 2009 року у сумі 12147 грн., у травні 2009 року 11125 грн., у червні 2009 року 11185 грн., у липні 2009 року 11770 грн., у серпні 2009 року 11910 грн., у вересні 2009 року - 11927 грн., у жовтні 2009 року - 12530 грн., у листопаді - 2009 року - 11884 грн., у грудні 2009 року - 12110 грн., у лютому 2010 року - 10327 грн.;

- п.п. 1.1, п.1.2, п.1.6 ст.1, ст. 3, п.п. 4.2.1, п.п 4.2.9 п. 4.2 , п.п.4.3.14 п.4.3 ст.4, п.6.5 ст.6, ст.7, п.п.9.10.1 п.9.10 ст.9, ст.16, ст.17, „а” п.19.2 ст.19, ст. 20 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” та п.4 Постанови КМУ від 26.12.2003 року № 2035 „Про затвердження порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги” п.п 1 „а”, „в” Порядка безоплатной выдачи молока или других равноценых пищевых продуктов рабочим и служащим, занятым на работах с вреднми условиями труда, затвердженої постановою Госкомтруда СССР и Пезидиума ВЦСПС 16.12.1987 № 731/П-13, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в період, що перевірявся, на загальну суму - 1086,32 гривень.

01.08.2011 року ДПІ у м. Маріуполі були прийняті оскаржувані податкові повідомлення рішення.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України,- у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із описової частини акта перевірки Маріупольською міською Радою були прийняті рішення №5/17-3131 від 25.12.2007р. та №5/26-4936 від 23.12.2008р., відповідно до яких Маріупольська міська Рада вирішила передати до статуту КП “МТТУ” основні засоби, які враховуються на балансі підприємств, у сумах 30053958,50грн. та 10406100,93грн. відповідно. Зміни до статутного фонду по вказаним основним фондам протягом 2007 2008 років через державного реєстратора підприємством не внесені.

З вищенаведеного ДПІ в м. Маріуполі робить висновки, що підприємством на порушення п.п.5.2.10 п.5.2 ст.5, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” безпідставно включено до складу основних фондів безоплатно передані основні фонди у сумі - 24412353грн.

Згідно з п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”: “До складу валових витрат підприємство мало право віднести витрати, повязані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації…, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.”(надалі за текстом сума у розмірі 10 відсотків сукупної балансової вартості основних фондів “сума ліміту”). За період з 01.04.2009 року по 31.03.2011 року підприємство позивача задекларувало амортизаційні відрахування у сумі 10391726 грн.

Також на порушення п.п.8.1.2 п.8.1, п.п.8.4.11 п.8.4 ст.8 ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств”КП “МТТУ” здійснювало нарахування амортизації на основні фонди, які були безоплатно передані.

В результаті вказаних порушень була завищена сума амортизаційних відрахувань за період з 01.04.2009 року по 31.03.2011 у розмірі - 879648 грн., в тому числі за 2 квартал 2009 року - 452636 грн., за 3 квартал 2009 року 427012 грн.

Таким чином, зазначено порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, п.п. 8.1.2 п.8.1, п.п. 8.4.11 п.8.4 ст.8, п. 22.4 ст. 22 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, Порядок складання декларації з податку на прибуток від 29.03.2003 року № 143, в результаті чого завищено відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 3267720 грн.

Судом встановлено, що 24.06.1999р. Рішенням Маріупольської міської ради №329, була затверджена нова редакція Статуту Маріупольського трамвайно-тролейбусного управління.

16.07.1999р. в виконавчому комітеті Маріупольської міської раді був зареєстрований Статут Маріупольського трамвайно-тролейбусного управління в новій редакції.

Відповідно ст.1 “Загальні положення”цього Статуту, МТТУ є комунальною власністю міської громади, діє на принципах повного господарського розрахунку, несе відповідальність за результати своєї господарської діяльності, здійснює виробничу діяльність у цілях найбільш повного і якісного задоволення населення у пасажироперевезеннях міськелектро- і автотранспортом.

Згідно з ст.3 “Майно підприємства” Статуту МТТУ, джерелами формування майна Підприємства є:

- майно, передане йому власником і його органами управління на загальну суму 57738,3тис.грн. станом на 01.10.98;

- доходи, отримані від робіт і послуг, а також від інших видів фінансово-господарської діяльності; дотації з бюджету;

- доходи від цінних паперів; кредити банків і інших кредиторів; благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян; придбане в установленому порядку майно;

- інші джерела, не заборонені законодавством.

У відповідності з ст.5 “Права власника”Статуту МТТУ, власник має право вносити зміни і доповнення до Статуту підприємства, зміняти статутний фонд підприємства.

Фактичний розмір статутного фонду МТТУ в редакції Статуту за №582/ЖЗЮЛ1 від 16.07.1999р. не зазначений.

Відповідно до ст.78 Господарського кодексу України: “1. Комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

2. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

3. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

4. Статутний фонд комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно входить, до реєстрації його як суб'єкта господарювання. Мінімальний розмір статутного фонду комунального унітарного підприємства встановлюється відповідною місцевою радою…”.

Згідно ст.136 Господарського кодексу України: “1. Право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

2. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

3. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника”.

З ст.78, 136 Господарського кодексу України випливає, що КП “МТТУ”, у разі прийняття від Маріупольської міської ради будь-якого майна, як внеску до статутного фонду, становиться його власником на правах господарського відання. Тобто має право користуватися і розпоряджатися цим майном, закріпленим за ним власником.

25.12.2007р. було прийнято Рішення Маріупольською міською радою №5/17-3131 про передачу основних засобів в статутний фонд підприємств. Маріупольська міська рада, яка згідно з п.1.4 ст.1 Статуту МТТУ є власником підприємства, вирішила передати в статутний фонд підприємства основні засоби в сумі 30053958,50грн.

23.12.2008р. було прийнято Рішення Маріупольською міською радою №5/26-4936 про передачу основних засобів в статутний фонд підприємства КП “МТТУ”. Маріупольська міська рада, яка згідно з п.1.4 ст.1 Статуту МТТУ є власником підприємства, вирішила передати в статутний фонд підприємства основні засоби, в сумі 10406100,93грн.

Судом встановлено, що “Статутний фонд”КП “МТТУ”та його філії за 2007рік і 2008рік. згідно облікових бухгалтерських регістрів за грудень 2007 року збільшився на 30053958,50грн., за грудень 2008року на 10406100,93грн.

Майно передане відповідачу згідно вищевказаних рішень Маріупольської міської ради належним чином зареєстроване, як власність КП “МТТУ”.

Статтею 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”визначається поняття валових витрат, їх склад, а також інші обмеження, щодо віднесення витрат до валових. Пунктом 5.11 ст.5 цього Закону зазначено, що: “Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється”.

Відповідно до п.п.5.2.10 п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”до складу валових витрат включаються: “Суми витрат, повязаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону”.

Згідно з п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”: “Платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, повязані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих обєктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Виведення з експлуатації основних фондів будь-якої групи здійснюється на підставі наказу керівника платника податку або у разі їх примусового відчуження чи конфіскації згідно із законом.

Проведення будь-яких робіт, повязаних з поліпшенням основних фондів, без наявності вказаних вище документів не є свідченням про виведення таких основних фондів із експлуатації”.

Згідно з п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”: “Амортизації підлягають витрати на:

придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

абзац пятий підпункту 8.1.2 виключено

капітальні поліпшення землі, не повязані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі”.

Згідно з п.п.8.4.11 п.8.4 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”:

“…до продажу основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з внесення таких основних фондів та нематеріальних активів до статутного фонду іншої особи;

до придбання основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з включення таких основних фондів та нематеріальних активів до складу статутного фонду такої іншої особи, із подальшим включенням основних фондів до відповідних груп”.

З вищенаведеного випливає, що основні фонди отримані КП МТТУ відповідно до рішень Маріупольської міської ради №5/17-3131 від 25.12.2007р. та №5/26-4936 від 23.12.2008р., як внесок до статутного фонду враховуються, як придбані, зміст та документообіг яким оформлено передання основних фондів КП МТТУ відповідно до рішень Маріупольської міської ради не дозволяє класифікувати вказану господарську операцію як безоплатне надання основних фондів.

Ці основні фонди передані на підприємство для здійснення господарської діяльності та, відповідно знаходяться у власності КП “МТТУ”.

Обмежень застосуванню наведених норм ст. 5 та ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, виникаючих у разі відсутності державної реєстрації змін розміру статутного фонду, Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”не передбачено.

Таким чином, відповідно до вищенаведеного п.5.11 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, відсутність державної реєстрації змін розміру статутного фонду не може бути підставою для не включення КП “МТТУ”до складу валових витрат сум поліпшень та амортизаційних нарахувань.

З вищевикладеного випливає, що КП “МТТУ”може враховувати суми нарахованої на основні фонди, отримані як внесок до статутного фонду, амортизації при розрахунку обєкту оподаткування прибутку. Також підприємство може включати до складу валових витрат суми поліпшень таких основних фондів до складу валових витрат, в межах встановлених чинним законодавством.

Таким чином суд вважає, що підприємство у відповідності до вищезазначених вимог Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”правомірно віднесло суми амортизаційних нарахувань та суму поліпшень до розрахунку складу обєкту оподаткування прибутку підприємства.

Отже висновки акту перевірки податкового органу від 21.07.2011 року № 50/23-2/05393725, щодо завищення підприємством відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 3267720 грн. є необґрунтованими.

Суд не погоджується також з позицією податкового органу, щодо висновків акту перевірки про не меншення підприємством валових витрат на суму кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності, включеної до складу валового доходу відповідних періодів у розмірі 193952 грн. по постачальникам: Маріупольська міська СЕС на суму послуг - 265,38 грн.; ОПЖКХ на суму послуг - 1734,70 грн., Приазовське відділення електромереж на суму послуг 185952,25 грн.

Так, пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Разом з тим, вказаним законом не передбачено, коригування валових витрат при списанні товарної кредиторської заборгованості зі спливом строку позовної давності, а отже підприємством правомірно не здійснювалось зменшення валових витрат на зазначені суми.

Окрім цього, як вбачається із описової частини акту перевірки у періоді, що перевірявся КП “МТТУ” здійснювало надання послуг ВАТ “ММК ім. Ілліча” по експлуатації рухомого складу на ділянках трамвайних та тролейбусних маршрутів згідно договорів №2606 від 26.03.2007р., №756 від 01.02.2008р., №577 від 13.02.2009р., якими передбачена компенсація за надані послуги. Всупереч умовам договорів, КП “МТТУ” виписує податкові накладні, в яких номенклатура поставки послуг визначена, як “Фінансова допомога на покриття часткових витрат по експлуатації поїздів та машин на окремих маршрутах (рейсах), що забезпечують перевезення трудящих ВАТ “ММК ім. Ілліча”та не включає зобовязання по цим податковим накладним до складу податкових зобовязань з ПДВ.

Таким чином, на порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість”від 03.04.97 №168/97-ВР із змінами та доповненнями КП “МТТУ за перевіряємий період внаслідок чого занижено податкові зобовязання з ПДВ на суму 116 915 гривень, у т.ч. за квітень 2009 року у сумі 12147 грн., у травні 2009 року 11125 грн., у червні 2009 року 11185 грн., у липні 2009 року 11770 грн., у серпні 2009 року 11910 грн., у вересні 2009 року - 11927 грн., у жовтні 2009 року - 12530 грн., у листопаді - 2009 року - 11884 грн., у грудні 2009 року - 12110 грн., у лютому 2010 року - 10327 грн.

Проте суд не погоджується із вказаною позицією відповідача з наступних підстав.

У відповідності з п.1.4 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість”: “Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, обєктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності”.

Згідно з п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України “Про податок на додану вартість”: “Обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на обєкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю)…”.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість”: “База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.”

Згідно з п.1 ст.1 Закону України “Про міський електричний транспорт”: “…транспортні послуги - перевезення пасажирів та їх багажу міським електричним транспортом, а також надання інших послуг, повязаних з таким перевезенням”.

“Оплата транспортних послуг проводиться безпосередньо пасажирами та замовником. Право на користування транспортними послугами надає придбаний разовий квиток, закомпостований абонементний талон, проїзний квиток тривалого користування, картка або посвідчення, що дає право на пільговий проїзд згідно із законодавством”- п.3 ст.4 Закону України “Про міський електричний транспорт”.

У відповідності до п.2-3 ст. 11 Закону України “Про міський електричний транспорт”: “2. У договорі про організацію надання транспортних послуг визначаються обсяги і якість транспортних послуг за маршрутами (лініями) згідно з розкладом руху, вартість перевезення пасажирів, обовязки та права сторін, порядок та строки проведення розрахунків, інші умови надання транспортних послуг.

3. Підставою для укладення договору про організацію надання транспортних послуг є замовлення на пасажирські перевезення міським електричним транспортом, у якому повинні враховуватися державні соціальні нормативи на транспортні послуги, а також спроможність перевізника забезпечити їх необхідний обсяг”.

Відповідно до п.2 ст. 14 Закону України “Про міський електричний транспорт”:

“2. Установлення тарифів на проїзд у транспорті здійснюється з урахуванням необхідності забезпечення беззбиткової роботи перевізників та забезпечення захисту малозабезпечених громадян. У разі встановлення рівня тарифу, який не покриває витрат, повязаних з перевезенням пасажирів, втрати перевізника компенсуються уповноваженим органом, яким затверджуються тарифи, за рахунок коштів відповідних бюджетів”.

13.02.2009р. між “МТТУ”(надалі Сторона 1), в особі начальника управління Узуна В. І., діючого на підставі Статуту, та ВАТ “ММК ім. Ілліча”(надалі Сторона 2), в особі голови правління Бойко В. С., діючого на підставі Статуту, уклали договір №577 на компенсацію витрат від експлуатації рухомого составу на ділянках трамвайних маршрутів №9, 11, 7, 10 і тролейбусного маршруту №13 в 2009році. Згідно з п.п.1.1 п.1 предметом договору є проведення компенсації Стороною 2 витрат Сторони 1 по здійсненню останньою експлуатації рухомого составу по узгодженим договором маршрутам. Відповідно до п.п.2.2 п.2 “МТТУ”щомісяця проводить розрахунок компенсаційних виплат по експлуатації поїздів та машин на узгоджених комбінатом ділянках маршрутів, виходячи з вартості 1 км транспортної роботи 5,58грн. (без ПДВ). ВАТ “ММК ім. Ілліча”зобовязується проводити компенсаційні виплати за фактично виконані роботи в наступному місяці після звітного на підставі рахунків, наданих “МТТУ”. По узгодженню з ВАТ “ММК ім. Ілліча”зобовязання по компенсації витрат по експлуатації рухомого составу можуть бути зараховані шляхом погашення вартості отриманої від Сторони 2 електроенергії. Строк дії договору складає 1 рік на період, починаючи з 01 січня 2009р. і закінчуючи 31 грудня 2009р. і може бути пролонгований по узгодженню сторін. Договір значиться підписаним Узун В. І. і Бойко В. С., та скріплений печатками підприємств.

До договору наданий протокол доповнень та змін, відповідно до якого вартість 1км транспортної роботи 3,10грн. (без ПДВ). Протокол значиться підписаним Стороною 1 та Стороною 2, і скріплений печатками підприємств.

До договорів надана довідка про обєм робіт на ділянках трамвайних маршрутів №9, 11, 7, 10 і тролейбусного маршруту №13 Іллічевського району, якою визначена кількість рейсів, вагонів, вагоно-часів та пробігів. Довідка значиться підписаною начальником міської диспетчерської служби Маркін Н. А..

Також наданий Розрахунок витрат від експлуатації рухомого состава на ділянках трамвайних маршрутів №9, 11, “Депо І міська лікарня №2 аглофабрика депо І”, “Енергоділянка міська лікарня №2 депо І”і по тролейбусному маршруту №13. Відповідно цього Розрахунку витрати за рік по вищезазначеним маршрутам не покриваються доходами від перевезення пасажирів. Наприкінці Розрахунку визначена вартість непокритих витрат на 1 км транспортної роботи.

На підставі довідки та Розрахунку в договорах №2606 від 26.03.2007р., №756 від 01.02.2008р., №577 від 13.02.2009р. зазначена вартість компенсаційних виплат по експлуатації поїздів та машин.

Відповідно до вищенаведених договорів №2606 від 26.03.2007р., №756 від 01.02.2008р., №577 від 13.02.2009р., ВАТ “ММК ім. Ілліча”приймає на себе зобовязання компенсувати понесені КП “МТТУ” збитки, які виникли у звязку з виконаннями рейсів трамвая та тролейбусу по графіку зазначеному в цих договорах. При цьому ці договори не містять будь-яких умов, відповідно яких ВАТ “ММК ім. Ілліча”має право встановлювати або змінювати графік руху зазначених в договорах маршрутів електричного міського транспорту або вимагати в безумовному порядку введення додаткових рейсів, маршрутів. Даних, відносно того, ким затверджується і визначається графік руху рухомого составу, договори між ВАТ “ММК ім. Ілліча”та КП “МТТУ”не містять.

До того ж судом встановлено, що “Порядок випуску рухомого составу визначається планом випуску рухомого составу, який затверджується начальником транспорту і звязку Маріупольської міської ради В. Н. Шевченко і узгоджується з КП “МТТУ”.

ВАТ “ММК ім. Ілліча”участі у складанні вищезазначених “Планів випуску рухомого составу”не приймав.

Предметом договору № 577 від 13.02.2009р., є компенсація Стороною 2 витрат Стороні 1 по здійсненню останньою експлуатації рухомого составу по узгодженим договором маршрутам. Про предмет надання транспортних послуг в договорах мова не йдеться. Вартість перевезення (послуги з перевезення) по маршрутам вказаним в договорах сплачують самі пасажири, підприємство лише компенсує, відповідно до п.2 ст.14 Закону України “Про міський електричний транспорт”, витрати які не були покриті доходами від надання послуг по перевезенню. Розмір компенсаційних витрат за договором, розрахована з урахуванням отриманих від пасажирів доходів, виходячи з вартості 1 км транспортної роботи. У разі, коли доходи, отримані від пасажирів при сплаті за послуги перевезення, покривають або перевищують понесені витрати за певний місяць, компенсація цих витрат не проводиться.

На виконання договору КП “МТТУ”щомісяця виписувало на ВАТ “ММК ім. Ілліча”наступні документи: рахунок, довідку про розмір зобовязань по компенсації витрат по експлуатації рухомого состава, податкову накладну. Як було відзначено вище право на користування транспортними послугами надає придбаний разовий квиток, закомпостований абонементний талон, проїзний квиток тривалого користування, картка або посвідчення, що дає право на пільговий проїзд згідно із законодавством. Всі перелічені документи від КП “МТТУ”до ВАТ “ММК ім. Ілліча”за договором №577 від 13.02.2009р. не надавались, тобто працівникам ВАТ “ММК ім. Ілліча”не надавались будь яки пільги на проїзд, також відсутні документи, що до надання ВАТ “ММК ім. Ілліча”послуг з перевезення працівників міським транспортом КП “МТТУ”.

Відповідно до наданої експерту довідки №1-11/1639 від 20.10.2010р.: “В перевіряємому періоді перелік пільгових категорій пасажирів, які мають право безкоштовного проїзду в міському електричному транспорті був затверджений наказами (№5 від 02.01.2007р., №3 від 03.01.2008р., №5 від 05.01.2009р.). Будь-які пільги для працівників ВАТ “ММК ім. Ілліча”вищезазначеними наказами не передбачені…

…Перелік пільгових категорій, який був затверджений вищезазначеними наказами ідентичний переліку пільговиків, визначеному Законом України “Про державний бюджет”на відповідний рік”.

Накази про затвердження переліку пільгових категорій №5 від 02.01.2007р., №3 від 03.01.2008р., №5 від 05.01.2009р. містять перелік пільгових категорій громадян, які мають право на безоплатний проїзд у міському електротранспорті (трамваях, тролейбусах) на певні роки ( у відповідності за який рік наказ), згідно до Закону України “Про державний бюджет”. Всі накази значаться підписаними начальником управління, юрисконсультом, головним бухгалтером, начальником ПЕВ, та узгоджені головою профкому.

Працівники ВАТ “ММК ім. Ілліча”, як пільговики в цих наказах не зазначені.

Таким чином, класифікувати договор №577 від 13.02.2009р., як договор про надання транспортних послуг, договори підряду, договори поставки або договори виконання робіт не є можливим. Компенсація по цими договорами не є сплатою за послуги, чи виконані роботи, перераховуючи кошти ВАТ “ММК ім. Ілліча”, не отримує будь якої вигоди. За умовами договорів ВАТ “ММК ім. Ілліча” не одержує ніякі послуги, роботи або товари за перераховані кошти, ці кошти перераховуються остаточно на рахунки КП “МТТУ”та поверненню не підлягають. Рейси, зазначені в договорі №577 від 13.02.2009р. КП “МТТУ”здійснює на підставі “Планів випуску рухомого составу”, які затверджуються Міською радою, а не ВАТ “ММК ім. Ілліча”. Таким чином, компенсація по цьому договору здійснюється на добровільній основі, та не може розцінюватися, як сплата за будь-що (послуги, роботи або товар).

У рахунках та податкових накладних по вказаним договорам в графах “Найменування товару”та “Номенклатура поставки товарів (послуг) продавця”зазначено “Фінансова допомога на покриття часткових витрат по експлуатації поїздів і машин на окремих маршрутах (рейсах) забезпечуючих перевезення трудящихся ВАТ “ММК ім. Ілліча”.

Згідно п.1.22 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”: “Фінансова допомога - безповоротна фінансова допомога або поворотна фінансова допомога.

1.22.1. Безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод…”.

З вищенаведеного випливає, що компенсація за договором №577 від 13.02.2009р. це, відповідно до законодавства України - безповоротна фінансова допомога.

Законом України “Про податок на додану вартість”поняття “фінансова допомога”не визначено, до обєктів оподаткування не включено. Таким чином, фінансова допомога не є обєктом оподаткування податку на додану вартість.

Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій окремого рахунку для обліку фінансової допомоги не передбачено. Фінансова допомога відображає грошові взаємовідносини між контрагентами, при цьому один контрагент виступає дебітором інший кредитором. Таким чином фінансова допомога повинна відображатися на рахунках взаємовідносин між контрагентами, для дебіторів це рахунок 377 “Розрахунки з іншими дебіторами”, для кредиторів рахунок 685 “Розрахунки з іншими кредиторами”.

При отриманні фінансової допомоги на поточний рахунок, підприємством робиться таке бухгалтерське проведення:

Дт 311 “Поточні рахунки в національній валюті”

Кт 685 “Розрахунки з іншими кредиторами”

У разі, якщо фінансова допомога безповоротна вона відноситься до отриманих підприємством доходів. В бухгалтерському обліку робиться наступне проведення:

Дт 685 “Розрахунки з іншими кредиторами”

Кт 718 “Дохід від безоплатно отриманих оборотних активів”

Як було відзначено вище, КП “МТТУ”на виконання умов договору №577 від 13.02.2009р. виписувало податкові накладні на вартість щомісячної компенсації витрат. В податкових накладних були наведені наступні дані:

- дата виписки податкової накладної;

- порядковий номер;

- реквізити продавця та покупця (найменування, ІПН, місцезнаходження, номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість);

- умова поставки (договору №577 від 13.02.2009р.);

- форма проведення розрахунків (р/сч);

- в графі 2 “Дата відвантаження (виконання, поставки, оплати) товарів (послуг)”- місяць нарахування компенсації;

- в графі 3 “Номенклатура поставки товарів (послуг) продавця”- фінансова допомога на покриття часткових витрат по експлуатації поїздів і машин на окремих маршрутах (рейсах) забезпечуючи перевезення трудящих ся Ват “ММК ім. Ілліча” за (зазначається певний місяць);

- в графі 4 “Одиниця виміру товару”- км;

- в графі 5 “Кількість (обєм, обсяг)”- зазначається кількість витрат;

- графа 6 “Ціна поставки одиниці продукції без урахування ПДВ”- вартість одиниці витрат;

- графа 10 “Обсяг поставки (база оподаткування) без урахування ПДВ, що підлягають оподаткуванню за ставками звільнення від ПДВ”- зазначена сума витрат;

- графа 11 “Загальна сума коштів, що підлягає оплаті”- сума понесених витрат;

- в графі “Усього по розділах І+ІІ+IV”розділу V зазначена сума понесених витрат вказана за графою 11;

- в графі “Податок на додану вартість”розділу VI зроблений запис “без ПДВ”;

- в графу “Загальна сума з ПДВ”розділу VII перенесена сума зазначена за розділом V.

Податкові накладні значаться підписаними відповідальними особами КП “МТТУ”та скріплені печаткою підприємства.

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”: “…Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг)…”. Згідно найменуванню граф податкової накладної вона виписується лише на відвантаження (виконання, поставки, оплати) товарів (послуг).

Як відзначалося вище, компенсація витрат за договором №577 від 13.02.2009р. (фінансова допомога) не є здійсненням не однієї з перелічених вище дій. Фінансова допомога не є товаром, послугою чи роботою.

З вищенаведеного випливає, що КП “МТТУ”не повинно було взагалі виписувати податкові накладні на суму компенсації витрат за договором №577 від 13.02.2009р..

При перерахуванні коштів в адресу КП “МТТУ”ВАТ “ММК ім. Ілліча”в платіжному дорученні в призначенні платежу зазначає, що перераховує кошти за послуги по організації спеціальних рейсів трамваїв і тролейбусів, вказує договір та рахунки, відповідно до яких це перерахування здійснюється. Це суперечить предмету договорів, оскільки за договорами та рахунками здійснюється не сплата за послуги, а перерахування компенсації вартості (фінансова допомога). Таким чином, ВАТ “ММК ім. Ілліча”повинно було вказувати інше призначення платежу, а саме відзначати, що це компенсація витрат або фінансова допомога. Проте, оскільки підприємство робить посилання на договори та рахунки по компенсації витрат (фінансову допомогу) сплачені кошти повинні бути враховані як ті, що направлені на виконання саме умов цих договорів та рахунків. Та повинні вважатися не сплатою за послуги, а як надання компенсації (фінансової допомоги) на покриття раніше понесених КП “МТТУ”витрат.

В результаті здійснення перерахувань по вищезазначеним договорам, між сторонами не укладались акти, або будь які інші документи про виконання робот, або організацію спеціальних рейсів.

Отримана від ВАТ “ММК ім. Ілліча”компенсація витрат (фінансова допомога), яка згідно бухгалтерських регістрів КП “МТТУ”обліковується на рахунку 361 “Розрахунки з вітчизняними покупцями”, повинна враховуватися на рахунку 685 “Розрахунки з іншими кредиторами”.

Фінансова допомога в даному випадку безповоротна, відповідно бухгалтерських регістрів КП “МТТУ”обліковується на рахунку 713 “Дохід від операційної оренди активів”, повинна обліковуватися на рахунку 718 “Дохід від безоплатно одержаних оборотних активів”.

Виходячи з вище наведеного і не дивлячись на те, що методологія бухгалтерського обліку отримання компенсації витрат на КП “МТТУ”не була дотримана, на думку суду, порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість”відсутні. Отримана компенсація витрат не є сплатою за товари (послуги) та не повинна оподатковуватися за ставкою 20% ПДВ.

Таким чином суд вважає, що висновки акту перевірки ДПІ №452/23-2/05393725 від 07.09.2009р. щодо заниження підприємством суми податкових зобовязань у розмірі 116 915 гривень, у т.ч. за квітень 2009 року у сумі 12147 грн., у травні 2009 року 11125 грн., у червні 2009 року 11185 грн., у липні 2009 року 11770 грн., у серпні 2009 року 11910 грн., у вересні 2009 року - 11927 грн., у жовтні 2009 року - 12530 грн., у листопаді - 2009 року - 11884 грн., у грудні 2009 року - 12110 грн., у лютому 2010 року - 10327 грн.,- є необґрунтованими.

Як вбачається із описової частини акта перевірки в порушення п.1.6 ст.1, ст.3, п.6.5 ст.6, ст.7, ст.16, ст.17, “а”п.19.2 ст.19, ст.20 Закону України №889-IV від 25.03.2003р. “Про податок з доходів фізичних осіб”та п.4 Постанови КМУ від 26.12.2003р. “Про затвердження Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги”із змінами та доповненнями у місяці припинення трудових відносин з працедавцем, при нарахуванні місячного доходу працівника у вигляді заробітної плати застосовано соціального пільгу. Сума донарахованого податку з доходів фізичних осіб складає 39,7грн.

В порушення п.п.1.1, п.1.2 ст.1, п.п.4.2.9 п.4.2, п.п.4.3.14 п.4.3 ст.4, п.7.1 ст.7, ст.8, ст.16, ст.17, п.п.“а”п.19.2 ст.19, ст.20 Закону України №889-IV від 22.05.03р. “Про податок з доходів фізичних осіб”, п.п.1 “а”, “в”Порядка бесплатной выдачи молока или других равноценных пищевых продуктов рабочим и служащим, занятым на работах с вредными условиями труда, затвердженні постановою Госкомтруда СССР и Президиума ВЦСПС от 16.12.87г. №731/П-13 (далі Порядок №731) в частині не утримання та не перераховування ПДФО з наданого підприємством матеріального блага у вигляді безоплатного молока та молочних продуктів. Сума донарахованого податку з доходів фізичних осіб складає 1086,32 грн..

В порушення п.1.2 ст.1, п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4, ст.8, п.п.9.10.1 п.9.10 ст.9, п.7.1 ст.7, ст.16, ст.17 “а”п.19.2 ст.19, ст.20 Закону України №889-IV від 22.05.03р. “Про податок з доходів фізичних осіб”підприємством КП “МТТУ”не включено в загальний місячний оподатковуваний доход працівників суми витрат не підтверджені розрахунковими документами по авансовим звітам. Надані документи не відповідають вимогам п.1.11, п.1.12 ст.1 Наказу Міністерства Фінансів України від 13.03.1998р. №59 “Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон”(із змінами і доповненнями), р.13 Положення про форму типових розрахункових операцій затвердженого Наказом ДПА України від 01.12.2000р. №614.

Відповідно до п.1.1 ст.1 Закону України “Про ПДФО”: “Додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Виплата (надання) платнику податку додаткових благ третьою особою від імені та/або за дорученням працедавця (самозайнятої особи) за її рахунок прирівнюється до надання таких додаткових благ таким працедавцем (самозайнятою особою).

Для цілей цього Закону під терміном “заробітна плата”розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом”.

Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону України “Про ПДФО”: “Дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

З метою оподаткування до доходів платника податку також включаються:

звичайна вартість майна, яке передається платником податку за довіреністю іншій особі, якщо умови такої довіреності передбачають право такої іншої особи продати таке майно або відчужити його в інший спосіб, крім такої передачі між членами подружжя у межах спільної часткової або спільної сумісної власності.

Якщо повірений повертає кошти, отримані внаслідок такого продажу (відчуження) довірителю у майбутньому, то:

сума таких коштів не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу повіреного;

позитивна різниця між сумою таких коштів та звичайною вартістю майна, переданого за довіреністю, включається до складу загального оподатковуваного доходу довірителя відповідного звітного податкового періоду;

сума коштів або вартість майна, у тому числі цінних паперів, які надходять у власність юридичної особи, якщо згідно з довіреністю, наданою такою юридичною особою або її засновниками платнику податку, будь-які активні (видаткові) операції з такими коштами або майном здійснюються виключно за рішенням такого платника податку чи за його передорученням (окремою довіреністю) - третьою особою”.

Відповідно до п.1.6 ст.1 Закону України “Про ПДФО”: “Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі - оподатковуваний дохід).

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті); доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу; доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Законом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід дорівнює сумі оподатковуваних доходів, виплачених (нарахованих) протягом такого звітного податкового місяця.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, отриманих (нарахованих) протягом такого звітного податкового року”.

Згідно з ст.3 Закону України “Про ПДФО”: “3.1. Об'єктом оподаткування резидента є:

3.1.1. загальний місячний оподатковуваний дохід;

3.1.2. чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

3.1.3. доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;

3.1.4. іноземні доходи.

3.4. При нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою:

К = 100 : (100 - Сп), де

К - коефіцієнт;

Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування.

Вартість такого нарахування визначається виходячи із звичайної ціни, збільшеної на суму:

податку на додану вартість, якщо особа, яка здійснює таке нарахування, є платником податку на додану вартість;

акцизного збору, якщо надається підакцизний товар.

У такому ж порядку визначається об'єкт оподаткування для сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк.

Якщо особа, яка нараховує доходи у формах, відмінних від грошової, є платником податку на прибуток підприємств за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, то до її валових витрат включається сума, розрахована згідно з цим пунктом. Така сама сума є базою для нарахування збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

3.5. При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи”.

Згідно з п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України “Про ПДФО”: “До складу загального місячного оподатковуваного доходу включається:

дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді:

а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств;

б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункті 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”;

в) вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув'язненими.

Під терміном “послуги домашнього обслуговуючого персоналу”розуміються послуги з побутового обслуговування фізичної особи, членів її сім'ї або від імені чи за їх дорученням - будь-якої третьої особи, включаючи ремонт або спорудження об'єктів рухомого чи нерухомого майна, що належать таким особам або використовуються ними;

г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом;

д) суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства;

е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Якщо додаткові блага надаються у формах, відмінних від грошової, об'єкт оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 3.4 статті 3 цього Закону.

Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням”.

У відповідності п.п.4.3.14 п.4.3 ст.4 Закону України “Про ПДФО”: “До складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації):

…вартість безоплатного харчування, миючих та знешкоджуючих засобів, а також робочого одягу, взуття, засобів індивідуального захисту, які надаються працедавцем платнику податку відповідно до Закону України “Про охорону праці”, та обмундирування, отриманих у тимчасове користування платником податку, який перебуває у відносинах трудового найму з працедавцем, що надає таке майно, за переліком та граничними строками їх використання відповідно до порядку, що встановлені Кабінетом Міністрів України. Якщо платник податку, який припиняє трудові відносини з працедавцем, не повертає йому такі робочий одяг, взуття, обмундирування, засоби індивідуального захисту, граничний строк використання яких не настав, то під час остаточного розрахунку первісна вартість такого майна включається до складу додаткових благ, наданих такому платнику податку…”.

Відповідно до п.6.5 ст.6 Закону України “Про ПДФО”: “6.5. Перерахунок та обмеження

6.5.1. Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків у випадках та розмірах, передбачених підпунктами “а”- “в”підпункту 6.1.2 пункту 6.1 цієї статті, визначається як добуток суми, визначеної в абзаці першому цього підпункту, та відповідної кількості дітей.

Якщо платник податку отримує доходи у вигляді заробітної плати за час відпустки, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги, такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування.

6.5.2. Працедавець платника податку за місцем застосування податкової соціальної пільги здійснює перерахунок сум доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також сум наданих податкових соціальних пільг:

а) за наслідками кожного звітного податкового року;

б) під час проведення розрахунку за останній місяць застосування податкової соціальної пільги при зміні місця її застосування за самостійним рішенням платника податку або у випадках, визначених у підпункті 6.3.3 пункту 6.3 цієї статті;

в) під час проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з таким працедавцем.

6.5.3. Якщо внаслідок здійсненого перерахунку виникає недоплата цього податку, то така сума стягується працедавцем за рахунок суми будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних місяців, до повного погашення суми такої недоплати.

Якщо внаслідок проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з працедавцем, виникає сума недоплати, що перевищує суму оподатковуваного доходу платника податку за останній звітний період, то непогашена частина такої недоплати включається до складу податкового зобов'язання платника податку за наслідками звітного податкового року.

6.5.4. Якщо працедавець з будь-яких причин не здійснює перерахунки, зазначені у підпункті 6.5.2 пункту 6.5 цієї статті, та/або не утримує суму недоплати чи її частину (крім випадку, зазначеного в абзаці другому підпункту 6.5.3 цього пункту) у встановлені цим пунктом строки, то така сума стягується податковим органом за рахунок такого працедавця і не включається до складу його валових витрат.

6.5.5. Якщо внаслідок здійсненого перерахунку виникає переплата цього податку, то на її суму зменшується сума нарахованого податкового зобов'язання платника податку за відповідний місяць, а при недостатності такої суми - сума податкових зобов'язань наступних податкових періодів, до повного повернення суми такої переплати.

Якщо внаслідок проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з працедавцем, виникає сума переплати, що перевищує суму податкового зобов'язання, нарахованого за останній звітний період, то така сума підлягає відшкодуванню з бюджету у встановленому порядку”.

Відповідно до ст.7 Закону України “Про ПДФО”: “7.1. Ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.3 цієї статті.

Статтею 8 Закону України “Про ПДФО”визначено: “8.1. Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених) платнику податку податковим агентом

8.1.1. Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

8.1.2. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

8.1.3. Якщо згідно з нормами цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

8.1.4. Якщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.

8.2. Оподаткування доходів, нарахованих платнику податку особою, яка не є податковим агентом

8.2.1. Платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

8.2.2. Особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, або не є особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність”.

Відповідно п.п.9.10.1 п.9.10 ст.9 Закону України “Про ПДФО”: “Податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, а саме:

а) на відрядження у сумі перевищення над сумою витрат платника податку на таке відрядження, розрахованою згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”;

б) під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх надала, у сумі перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на здійснення таких дій.

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що надала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати суми такого податку.

Якщо платник податку припиняє трудові або цивільно-правові відносини з особою, що надала такі кошти, то така сума податку утримується за рахунок останньої виплати оподатковуваного доходу під час проведення остаточного розрахунку, а при недостатності суми такого доходу непогашена частина податку включається до складу податкового зобов'язання платника податку за наслідками звітного податкового року.

Якщо повне утримання такої суми податку є неможливим внаслідок смерті платника податку або визнання його за рішенням суду безвісно відсутнім або померлим, то така сума утримується при нарахуванні доходу за останній для такого платника податку податковий період, а в непогашеній частині визнається безнадійною до сплати”.

Статтею 17 Закону України “Про ПДФО”визначено: “17.1. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи).

17.2. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:

а) для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент;

б) для іноземних доходів та тих, чиє джерело виплати знаходиться в осіб, звільнених від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету, - платник податку, отримувач таких доходів;

в) для доходів, що виплачуються на користь платника податку фізичними особами, - такий платник податку”.

Щодо “а”п.19.1 Закону України “Про ПДФО”: “Платники податку зобовязані:

а) вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.

Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, відповідальним за проведення податкової політики;…”.

Таким чином висновки акту перевірки щодо порушення п.1.6 ст.1, ст.3, п.6.5 ст.6, ст.7, ст.16, ст.17, “а”п.19.2 ст.19, ст.20 Закону України №889-IV від 25.03.2003р. “Про податок з доходів фізичних осіб”та п.4 Постанови КМУ від 26.12.2003р. “Про затвердження Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги” є необгрунтованими.

Що стосується висновків щодо порушення п.п.1.1, п.1.2 ст.1, п.п.4.2.9 п.4.2, п.п.4.3.14 п.4.3 ст.4, п.7.1 ст.7, ст.8, ст.16, ст.17, п.п.“а”п.19.2 ст.19, ст.20 Закону України №889-IV від 22.05.03р. “Про податок з доходів фізичних осіб”, п.п.1 “а”, “в” Порядка бесплатной выдачи молока или других равноценных пищевых продуктов рабочим и служащим, занятым на работах с вредными условиями труда, затвердженні постановою Госкомтруда СССР и Президиума ВЦСПС от 16.12.87г. №731/П-13 (далі Порядок №731) в частині не утримання та не перераховування ПДФО з наданого підприємством матеріального блага у вигляді безоплатного молока та молочних продуктів. Згідно до яких сума донарахованого податку з доходів фізичних осіб складає 1086,32 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ст. 166 Кодексу законів про працю: “На роботах з шкідливими умовами праці працівникам видаються безплатно за встановленими нормами молоко або інші рівноцінні харчові продукти.

На роботах з особливо шкідливими умовами праці надається безплатно за встановленими нормами лікувально-профілактичне харчування”.

Відповідно до абз.1 ст.7 Закону України “Про охорону праці”: “Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством”.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 Конституції України,- кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”: “Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 5.7 цієї статті”.

Актом перевірки ДПІ зазначено, що КП “МТТУ” при видачі молока на спец питання було порушено “а”і “в”п.1 Порядку №731. Висновки ґрунтуються на тому факті, що молоко та кефір мають термін придатності, який ДПІ встановила в акті перевірки самостійно без посилання на певні документи. Поставки продуктів впродовж місяця на підприємство здійснюються невелику кількість разів, а кількість талонів видана працівникам відповідає повністю відпрацьованому місяцю. На вищевикладених фактах ДПІ робить висновки, що підприємством видавало спец питання без додержання строків споживання та обємів зафіксованих в Порядку №731, одноразово, тобто фактично встановлені порушення санітарних норм.

Слід зазначити, що нормами Закону України №889-IV від 22.05.03р. “Про податок з доходів фізичних осіб”не передбачено кваліфікування порушення санітарних норм, повязаних з недодержанням строків зберігання спецхарчування з додатковим матеріальним благом, таким чином в звязку із тим, що актом перевірки та експертним висновком підтверджується видача спецхарчування, та не доведено факту видачі додаткових матеріальних благ які не є спецхарчуванням, висновки про порушення Закону України №889-IV, що ґрунтуються виключно на порушенні термінів зберігання спецхарчування, є необґрунтованими.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає необґрунтованими висновки акту перевірки, щодо встановлений порушень - п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, п.п. 8.1.2 п.8.1, п.п. 8.4.11 п.8.4 ст.8, п. 22.4 ст. 22 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, Порядок складання декларації з податку на прибуток від 29.03.2003 року № 143, в результаті чого завищено відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся на суму 3267720 грн.;

-п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 , п.4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість”, внаслідок чого занижено податкові зобовязання з ПДВ на суму 116 915 гривень, у т.ч. за квітень 2009 року у сумі 12147 грн., у травні 2009 року 11125 грн., у червні 2009 року 11185 грн., у липні 2009 року 11770 грн., у серпні 2009 року 11910 грн., у вересні 2009 року - 11927 грн., у жовтні 2009 року - 12530 грн., у листопаді - 2009 року - 11884 грн., у грудні 2009 року - 12110 грн., у лютому 2010 року - 10327 грн.;

- п.п. 1.1, п.1.2, п.1.6 ст.1, ст. 3, п.п. 4.2.1, п.п 4.2.9 п. 4.2 , п.п.4.3.14 п.4.3 ст.4, п.6.5 ст.6, ст.7, п.п.9.10.1 п.9.10 ст.9, ст.16, ст.17, „а” п.19.2 ст.19, ст. 20 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” та п.4 Постанови КМУ від 26.12.2003 року № 2035 „Про затвердження порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги” п.п 1 „а”, „в” Порядка безоплатной выдачи молока или других равноценых пищевых продуктов рабочим и служащим, занятым на работах с вреднми условиями труда, затвердженої постановою Госкомтруда СССР и Пезидиума ВЦСПС 16.12.1987 № 731/П-13, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в період, що перевірявся, на загальну суму - 1086,32 гривень.

Вирішуючи позовні вимоги позивача, щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 1 серпня 2011 року № 0000272302, суд вважає за необхідне зазначити, що вказане рішення податкового органу не ґрунтується на вимогах закону з огляду на наступне.

Так, податковий орган застосував штраф вказаним податковим повідомленням-рішенням до позивача згідно з п. 54.3.2 п. 54.3 статті 54, п. 58.1 статті 58 п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України за порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, п.п. 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.4.11 п. 8.4 ст. 8, п.п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Податковий орган вважає, що з 2 кварталу 2009 року по 4 квартал 2009 року позивач при звітуванні не врахував суму 891863 грн., що була знята з валових витрат за наслідками проведеної перевірки 21.07.2011 року (акт № 50/23-2/05393725) та за наслідками якої були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000282302, № 0000091700 від 1 серпня 2011 року.

Суд зазначає на тому, що вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в судовому порядку, а отже до прийняття судом мотивованого рішення, щодо правомірності прийняття вказаних рішень, ця сума не може бути врахована при поданні звітності підприємством.

Окрім цього, стаття 6 зазначеного закону визначає порядок врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування у результатах наступних податкових періодів.

Відповідно до п. 6.1. статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Згідно з п. 22.4. ст. 22 Закону, у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Отже, позивач при визначенні відємного значення податку на прибуток за 1 квартал 2011 року вирахував 20 % відємного значення обєкта оподаткування, що утворилось станом на 01.01.2010 року (12466936*20%) = 2493 3987 грн.

80% суми відємного значення, що залишилась не врахованою склала 9973549 грн. (12466936*80%).

Прибуток, що підлягає оподаткуванню, у 2011 року склав:

прибуток 2010 року (- 2368 277) + 20% суми відємного значення, що утворилась станом на 01.01.2010 року (2493387) = 125110 грн.

На виконання вимог зазначених статтей, підприємство правомірно задекларувало у рядку 04.9 декларації на прибуток відємне значення обєкта оподаткування попереднього податкового року за 1 квартал 2011 р. (9973549 + 2493387 125110) = 12341826 грн..

Таким, чином посилання відповідача на невірне вирахування суми відємного значення у 1 кварталі 2011 року є необґрунтованими.

З огляду на вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині, яка стосується визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 01.08.2011 року № 0000272302 на суму фінансової санкції 1 грн. за порушення щодо зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток; від 01.08.2011 року № 0000282302, щодо донарахування податку на додану вартість у сумі 116915 грн. та застосовано штрафних санкцій 29229 грн., від 01.08.2011 року № 0000091700, щодо донарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 1086,32 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 271,58 грн.

Стосовно позовних вимог позивача, про визнання неправомірними висновків акту перевірки № 50/23-2/05393725 від 21.07.2011 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Акт - це службовий документ, який у даному випадку засвідчує факт проведення перевірки, але відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Отже, оскільки оспорюваний акт не має правового значення у розумінні пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, то позовна вимога про визнання неправомірними висновків викладених у акті перевірки не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд бере до уваги положення ч. 3 ст. 94 КАС України, згідно з якою, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 1 серпня 2011 року № 0000272302 на суму фінансової санкції 1 грн., від 1 серпня 2011 року № 0000282302 на суму грошового зобовязання за основним платежем податку на додану вартість у розмірі - 116915 грн. та штрафними санкціями у сумі - 29229 грн., від 1 серпня 2011 року № 0000091700 на суму грошового зобовязання за основним платежем податку з доходів фізичних осіб у розмірі - 1086,32 грн. та штрафними санкціями у розмірі - 271,58 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 7 листопада 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 12 листопада 2011 року.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

< Список >

Суддя Галатіна О.О.