Постанова № 21415536, 08.08.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2011 р. справа № 2а/0570/8725/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Галатіної О.О.

при секретаріМичак О.С.

за участю:

представника позивача Шандиби І.О.

представника відповідача - Коростильова С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Торговий дом Астрон» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність донарахування податковим органом податкових зобовязань з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням № 0000342302/0/13959 від 29.04.2011 року, яким визначено АТЗТ «Торговий дом Астрон» податкове зобовязання у розмірі - 290149,00 грн., в тому числі 290148,00 грн. основного платежу з податку на додану вартість, 1,00 грн. штрафних санкцій яке було отримано позивачем поштою 05.05.2011 року. Позивач не погоджується з висновками податкового органу з огляду на те, що в січні 2011 року АТЗТ «Торговий дом Астрон» було оприбутковано товару, отриманого від ТОВ «ВЕРЕС», на 3678 511,35 грн. В той же час в акті перевірки вказано, що в лютому 2011 року АТЗТ «Торговий дом Астрон» було повернуто товар ТОВ «ВЕРЕС», отриманий за накладною № 6 вді 05.01.2011 року на суму 1150392,00 грн. та за накладною № 7 від 06.01.2011 року на суму 691920 грн., про що ТОВ «ВЕРЕС» було виписано розрахунки коригування кількісних та вартісних показників від 28.02.2011 року до вказаних податкових накладних. Також в акті вказано, що після часткового повернення товару, на зберігання у ТОВ «ВЕРЕС» залишилися будівельні матеріали на загальну суму 1740000,00 грн., в тому числі ПДВ 290000,00 грн. та бойлер на загальну суму - 888,00 грн., в тому числі ПДВ - 148 грн. Таким чином, перевіряючи не повинні були перевіряти та посилатися на документи, які були складені в лютому 2011 року, оскільки перевірка формування податкового кредиту стосується тільки січня 2011 року, тоді як розрахунки коригування складені 28.02.2011 року. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000342302/0/13959 від 29.04.2011.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечував посилаючись на те, що податкове повідомлення-рішення № 0000342302/0/13959 від 29.04.2011 року прийняте у звязку з порушенням позивачем пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, у звязку з чим відбулося заниження податку на додану вартість в сумі 290148,00 грн., оскільки до податкового кредиту та валових витрат віднесені витрати за угодою, що має ознаки нікчемності, укладеною між АТЗТ «ТД Астрон» та ТОВ «ВЕРЕС». Посилаючись на зазначені обставини представник відповідача просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

АТЗТ «ТД Астрон» є юридичною особою, зареєстроване рішенням виконавчого комітету Краматорської міської ради Донецької області, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Краматорську, як платник податків.

15.04.2011 року державними податковими інспекторами ДПІ у м. Краматорську, була проведена позапланова виїзна перевірка АТЗТ «ТД Астрон», щодо правомірності формування податкового кредиту за січень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «ВЕРЕС».

За результатами перевірки складено Акт № 422/23-2/20387067, яким встановлені порушення пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 290148 грн.

За наслідками перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000342302/0/13959 від 29.04.2011 року, яким донараховано податок на додану вартість у сумі - 290 148,00 грн., з яких за основним платежем 290 148,00 грн., за штрафними санкціями 1,00 грн. Такі висновки були зроблені податковим органом, виходячи з виявлення ознак нікчемності угоди укладеної між позивачем та ТОВ «ВЕРЕС».

Так, згідно п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Таким чином, відповідач при проведені перевірки позивача 15.04.2011 року здійснював повноваження надані йому Законом України «Про державну податкову службу».

Відповідно до наданих первинних бухгалтерських документів, судом встановлено, що за перевіряємий період позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «ВЕРЕС». Між АТЗТ «ТД Астрон» та ТОВ «ВЕРЕС» укладено договір поставки від 03.01.2011 року № 03-01-11. Згідно вказаного договору, АТЗТ «ТД Астрон», надалі «Покупець», в особі першого заступника генерального директора ОСОБА_4., діючого на підставі довіреності № 595 від 29.12.2010 року та ТОВ «ВЕРЕС», надалі «Постачальник», в особі директора ОСОБА_3 уклали договір про поставку у власність товару згідно заявки на товар на умовах передбачених цим договором.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього ж кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «ВЕРЕС» видало позивачу видаткові та відповідно податкові накладні.

Судом встановлено, що фактично умови договору постачання укладеного з ТОВ «ВЕРЕС», виконувалися сторонами у спірному періоді.

Так, ТОВ «ВЕРЕС» на адресу АТЗТ «ТД Астрон» було відвантажено будівельні матеріали (арматура, балка, уголок), спорттовари, аудіо та відео техніка в асортименті на загальну суму 3678511,35 грн., у т.ч. ПДВ 613085,23 грн. Частково АТЗТ «ТД Астрон» повернуло на адресу ТОВ «ВЕРЕС» на загальну суму 1150392 грн., в тому числі ПДВ в сумі 191732 грн., що підтверджується накладними на повернення товару. Після часткового повернення товару, у позивача залишилось товару на загальну суму 1740000,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 290000,00 грн.

Разом з тим, податковий орган, робить висновок про те, що факт поставки товару на суму 1740000,00 грн. не підтверджується первинними документами.

Суд не погоджується з позицією податкового органу, з огляду на те, що факт виконання договору за вказаний період підтверджуються, податковими та видатковими накладними, подорожніми листами, документами підтверджуючими подальше оприбуткування товару, а отже позивач правомірно включив до складу валових витрат та податкового кредиту витрати понесенні у звязку з виконанням вищевказаного договору.

Крім того, в матеріалах справи наявний журнал реєстрації довіреностей, з якого вбачається, що товар за накладними приймався за довіреностями, що підтверджується підписами уповноважених осіб.

Факт поставки товару також підтверджується звітом по рахунку № 281, що свідчить про наявність поставленого товару на торгівельних точках позивача.

Крім того, частина 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наявні у позивача вище перелічені первинні документи, підтверджують фактичне виконання вищевказаних договорів, що свідчить про помилковість висновку податкового органу про неправомірність включення до складу податкового кредиту суми - 1740000 грн.

Відтак, первинними документами бухгалтерського обліку, що надані позивачем на підтвердження факту постачання товару, повністю підтверджується факт здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ «ВЕРЕС» товару, а отже і правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту зазначеної суми.

Суд враховує, що відповідачем при обґрунтуванні обставини нікчемності правочинів порушені вимоги підпункту 2.3.4. пункту 2.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205. Згідно з вказаним підпунктом цього порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як вбачається з матеріалів справи посадові особи підприємства позивача не були визнанні винними вироком суду, щодо проведення безтоварних фінансово-господарських операцій із субєктами господарювання та в намірі порушити публічний порядок.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно із статтею 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що згідно листа ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 15.04.2011 року № 4722/7/23-309, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова повідомило ДПІ у м. Краматорську про те, що при проведені запланованої перевірки ТОВ «ВЕРЕС» була встановлена відсутність первинних документів на підприємстві, а тому не було можливості провести перевірку.

З іншого листа ВПМ ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 15.04.2011 року вбачається, що ТОВ «ВЕРЕС» не знаходиться за юридичною адресою, засновник підприємства за місцем реєстрації також не проживає.

Вказані обставини, не можуть братися судом до уваги, оскільки інформація викладена у листах від однієї дати є суперечливою.

Крім того, згідно розшифровки контрагентів, що надавалося додатком до декларації поданою ТОВ «ВЕРЕС» до податкового органу, вбачається серед контрагентів ТОВ «ВЕРЕС» підприємство позивача.

Слід також зазначити, що матеріалами справи також підтверджується подальше оприбуткування товару, а саме, цей факт підтверджується договорами укладеними з ЗАТ «Вестастрой», ЗАТ «Промстроймонтаж», та накладними на поставку товару, фіскальними чеками.

Отже, відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобовязання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Проте в судовому засіданні була доведена дійсність вищезазначеної угоди, виходячи з фактичного їх виконання.

Окрім цього, заявляючи вимогу про скасування, позивачем не враховано, приписи ст. 55 Податкового кодексу України, якою передбачена можливість скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу, а тому суд з урахуванням статті 11 КАС України вважає за необхідне для повного захисту прав позивача задовольнити позовні вимоги шляхом скасування податкового повідомлення-рішення № 0000342302/0/13959 від 29.04.2011 року.

У порядку ст. 94 КАС України присуджує до стягнення з Державного бюджету на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі - 3,40 грн.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Торговий дом Астрон» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську № 0000342302/0/13959 від 29.04.2011 року на суму 290149,00 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Торговий дом Астрон» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 8 серпня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 13 серпня 2011 року.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

< Список >

Суддя Галатіна О.О.