Постанова № 21414888, 26.01.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

26.01.2012 16.01.2012

<копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2012 р. Справа № 2а/0470/15542/11

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.Дніпропетровська 22 листопада 2011 року звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 85,40 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідач має податковий борг, який утворився в результаті несплати платником податків самостійно нарахованих та узгоджених податкових зобов'язань по земельному податку в сумі 85,40 грн.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.

Відповідач заперечень на позовну заяву не надав. Ухвалу про відкриття провадження у справі направлено на адресу відповідача, що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, рекомендованим поштовим відправленням, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів. За таких підстав, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги Кодексу адміністративного судочинства України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.

Згідно пункту 2 частини 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що права розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська як платник земельного податку з фізичних осіб і на даний час має заборгованість перед бюджетом.

ОСОБА_1 має заборгованість по сплаті земельного податку з фізичних осіб, яка складається з наступних нарахувань:

-нараховано податкове зобов'язання у сумі 22,64 грн., яке підлягає сплаті до 16.08.2010 р., та 22,63 грн., яке підлягає сплаті до 15.11.2010 р. згідно розрахунку №0024891705 від 05.05.2010р. Податкове повідомлення було отримано платником, про що свідчить особистий підпис на корінці податкового повідомлення 10.06.2011р.

-донараховано податкове зобов'язання у сумі 45,27 грн., яке підлягає сплаті до 16.08.2009 р. згідно розрахунку № 0026271705 від 29.04.2011р. Податкове повідомлення було отримано платником, про що свідчить особистий підпис на корінці податкового повідомлення 29.06.2011р.

Враховуючи наявність переплати по земельному податку з фізичних осіб у сумі 5,14 грн., сума заборгованості, що підлягає стягненню з позивача зменшується на суму такої переплати та фактично становить 85,40 грн.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 року №2535-ХІІ (даний Закон був чинним на момент виникнення відповідних правовідносин), використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Відповідно до ст. 14 Закону України від 03.07.1992р. № 2535 «Про плату за землю», який був чинний на момент виникнення податкового боргу, платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно частини 2 статті 14 названого Закону, платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяцянаступного за звітним.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про плату за землю», податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно п.5.1. статті 5 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами», який був чинний на момент виникнення податкового боргу, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації (розрахунку), вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181-ІІІ, яким встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

У визначені терміни сума податкового зобовязання сплачена не була, уточнюючий розрахунок не подавався.

При несплаті зобовязання у встановлений строк виникає податковий борг, який відповідно до14.1.175. ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, пп. 5.2.1 п.5.2. пп. 5.3.1 п. 5.3 п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5. п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України №2181 (який діяв на момент виникнення правовідносин) якщо сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання.

У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, взнається сумою податкового боргу платника податків. Податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові повідомлення.

Відповідно до п.6.1 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Відповідно до статті 6 Закону №2181, з метою погашення податкового боргу відповідача податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Для з'ясування майнового стану платника податків ДПІ підготовлено запити та отримано відповіді від органів реєстрації рухомого та нерухомого майна (ДАІ, БТІ, Держкомзем, Держтехнагляд). Згідно отриманим відповідям за ОСОБА_1 зареєстровано право власності: - нерухоме майно вул. Корсакова, буд. 41а.

У зв'язку з несплатою до бюджету податкового боргу відповідно до Податкового кодексу України на адресу боржника було виставлено першу податкову вимогу та № 1/1039 від 16.11.10, яку вручено платнику під розпис 18.11.2010р., та другу податкову вимогу № 2/1102 від 20.12.2010, яку вручено платнику під розпис 20.12.2010р.

Податкові вимоги ні в адміністративному, ні в судовому порядку відповідачем не оскаржені, отже, є узгодженими.

Отже, загальна сума податкового боргу ОСОБА_1 становить 85,40 грн.

Відповідно до ч.1. ст. 67 Конституції України, кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно п.95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно п.95.4 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки у позивача наявні докази існування боргу у відповідача, натомість відповідачем наявність податкового боргу не спростована.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентиф. номер НОМЕР_1) на користь бюджету (р/р 33213813700005, одержувач: відділення держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська в установі банку УДК у Дніпропетровській області, МФО 805012, ЄДРПОУ 24246786, код платежу 13050300) заборгованість в рахунок погашення боргу по земельному податку з фізичних осіб у сумі 85,40 грн. (вісімдесят пять грн. 40 коп.).

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною відповідно до статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у звязку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обовязки. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >В.С. Парненко

< Текст >