Постанова № 21414525, 19.01.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

19.01.2012< копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 грудня 2011 р. Справа № 2а/0470/12790/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіДєєва М.В. <Текст > при секретаріПополітові І.М. за участю: представника позивача предстанвика відповідачаСелищевої О.В. Макушева Є.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Будгарантсервіс" до Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська про про визнання дій протиправними,- ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будгарантсервіс» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська щодо проведення документальної невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року та щодо висновків викладених в акті перевірки № 1266/233/37373588 від 01.08.2011 року ТОВ «Будгарантсервіс». В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01.08.2011 року відповідачем складено акт № 1266/233/37373588 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Будгарантсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року. Позивач вважає дії відповідача щодо проведення зазначеної перевірки, а також висновки, викладені у цьому акті протиправними, оскільки, всупереч вимогам діючого законодавства, позивачу не було вручено копію наказу начальника ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Позивач зазначає, що дізнався про існування акту перевірки від контрагентів, а отримано вказаний акт лише 07.10.2011 року після звернення до ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська. Крім того, є хибними висновки акту перевірки щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем з контрагентами, оскільки позивачем у повній мірі дотримані вимоги ч.1, ч. 5 ст. 203 ЦК України. Також, оскільки позивача не було повідомлено про призначення перевірки, то відповідно, позивача позбавлено можливості виконати п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України та надати у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або повязані з ним, а саме, документи, які підтверджують правомірність віднесення податку на додану вартість у травні 2011 року до складу податкових зобовязань в сумі 2870119 грн. та до складу податкового кредиту у сумі 2769665 грн. та документи, що стосуються укладання правочинів з контрагентами, а тому, висновки податкового органу щодо порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу є протиправним.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись, при цьому, на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, 18.07.2011 року ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська був виданий наказ № 468 4 про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Будгарантсервіс» у звязку з виявленням недостовірних даних, що містяться у податкові декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року, поданій позивачем, та не наданням останнім пояснень та їх документального підтвердження на обовязковий письмовий запит податкового органу. При цьому, на підставі п.п. 78.1.4, п. 78.1 ст. 78, п.п. 79.1 ст. 79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється за наявності хоч б однієї з таких обставин: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту. З огляду на викладене, документальна невиїзної перевірки ТОВ «Будгарантсервіс» була проведена відповідно до вимог чинного законодавства, а позивач був належним чином повідомлений згідно п. 42.2 ст. 42 ПК України, оскільки документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою місцезнаходження платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Позивачем не було надано до перевірки первинних документів, які підтверджують ведення господарської діяльності за перевіряє мий період, у звязку з чим факт здійснення правочину, зміст якого викладено у отриманих та виданих ТОВ «Будгарантсервіс» податкових накладних підтвердити не можливо, що призвело до завищення за травень 2011 року податкового кредиту на суму 2769665 грн. У звязку з чим, в результаті перевірки ТОВ «Будгарантсервіс» відповідач дійшов висновку, що у останнього відсутні умови для ведення господарської, економічної діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно ч. 1 ст. 203, ст. 228, ст. 655, 656 ЦК України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. З огляду на викладені обставини, відповідач вважає, що документальна невиїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року та висновки викладені в акті перевірки № 1266/233/37373588 від 01.08.2011 року ТОВ «Будгарантсервіс» є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.07.2011 року відповідачем направлено листом № 17611/10/23-323 на адресу ТОВ «Будгарантсервіс» повідомлення про запрошення від 18.07.2011 року та копію наказу начальника ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська № 468 4 про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Будгарантсервіс». Проте, поштове відправлення повернулося на адресу податкового органу з відміткою Укрпошти «за відсутністю адресата».

01.08.2011 року ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Будгарантсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 1266/233/37373588 від 01.08.2011 року, у якому зазначено, що перевіркою встановлено, що у ТОВ «Будгарантсервіс» відсутні умови для ведення господарської, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно ч. 1 ст. 203, ст. 228 ЦК України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, а саме, користувачів податкового кредиту з податку на додану вартість, отриманого від ТОВ «Будгарантсервіс» у травні 2011 року та контрагентів, які відображені у складі податкового кредиту ТОВ «Будгарантсервіс» у травні 2011 року.

01.08.2011 року ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська складено акт № 1266/1 про неявку посадових осіб ТОВ «Будгарантсервіс» для ознайомлення та підписання акту документальної невиїзної перевірки.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо проведення зазначеної перевірки, а також щодо висновків, викладених акті перевірки № 1266/233/37373588 від 01.08.2011 року, з огляду на наступне.

Пункт 79.1 статті 79 Податкового кодексу України встановлює, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У відповідності до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

З аналізу наведених правових норм, суд доходить висновку, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника органу державної податкової служби та за наявності підстав для її проведення, тобто наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки приймається після встановлення наявності підстав для проведення такої перевірки, а не навпаки.

Підставою для перевірки мало стати виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих позивачем, та якщо останнє не надало пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит відповідача протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідачем не надано суду докази того, що на адресу ТОВ «Будгарантсервіс» направлявся податковим органом письмовий запит щодо надання всіх документів, що належать до предмета перевірки або повязані з ним, а саме, документи, які підтверджують правомірність віднесення податку на додану вартість у травні 2011 року до складу податкових зобовязань в сумі 2870119 грн. та до складу податкового кредиту у сумі 2769665 грн. та документи, що стосуються укладання правочинів з контрагентами.

З огляду на викладене вбачається, що документальна позапланова невиїзна перевірка ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська проводилася з порушенням норм закону, та за відсутності направлення позивачу письмового запиту про надання пояснень та їх документальні підтвердження.

Доказів на підтвердження того, що наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки прийнято за наявності обставин для проведення такої перевірки, визначених пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідачем не надано.

Твердження відповідача про те, що документальна позапланова перевірка проводиться за наявності будь якої обставини, передбаченої п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, суд вважає помилковими, оскільки редакція вказаного підпункту такого тлумачення не передбачає.

Таким чином, вимоги позивача в частині визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська щодо проведення документальної невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року, є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо визнання протиправними висновків викладених в акті перевірки № 1266/233/37373588 від 01.08.2011 року ТОВ «Будгарантсервіс», суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що встановлено, що у ТОВ «Будгарантсервіс» відсутні умови для ведення господарської, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно ч. 1 ст. 203, ст. 228 ЦК України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності. Крім того, правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, а саме, користувачів податкового кредиту з податку на додану вартість, отриманого від ТОВ «Будгарантсервіс» у травні 2011 року та контрагентів, які відображені у складі податкового кредиту ТОВ «Будгарантсервіс» у травні 2011 року.

Суд не погоджується з висновком відповідача про невідповідність укладених правочинів вимогам ст. 203 ЦК України та, відповідно, наявність, у звязку з цим, підстав передбачених п.1 ст.215 ЦК України, виходячи з наступного.

Відповідно до покладених на податкову інспекцію функцій та повноважень, передбачених ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст. 20 Податкового кодексу України, інспекціям не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 3 ст. 215 ЦК України закріплено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною першою ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Крім того, поняття правочину, що порушує публічний порядок надано у Постанові Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Пункт 18 даної Постанови передбачає перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або законне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, підставами для визнання договору недійсним є недотримання сторонами при укладенні такого договору вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, недійсність такого договору прямо не передбачена законом, а одна із сторін або інша зацікавлена сторона вважає, що договір укладений з порушенням ст. 203 ЦКУ, то такий договір може бути визнаний недійсним тільки в судовому порядку. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Також, акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагента позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобовязань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені, як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Суд звертає увагу на те, що відповідач, приймаючи відповідні висновки у акті перевірки № 1266/233/37373588 від 01.08.2011 року, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці договори суперечать інтересам держави та суспільства, не підтверджена належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в даній частині підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду підставність та обгрунтованість прийнятих ним рішень.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгарантсервіс» - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська щодо проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгарантсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська щодо висновків викладених в акті перевірки № 1266/233/37373588 від 01.08.2011 року про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Будгарантсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності , достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 03.01.2012 року.

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >М.В. Дєєв

< Текст >