Постанова № 21414441, 19.01.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

19.01.2012< копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 грудня 2011 р. Справа № 2а/0470/9373/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛуніна О.С. <Текст > при секретаріЧерпак А.Ю. сторони у судове засідання не зявились розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №2а/0470/9373/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль»до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську про скасування податкового повідомлення рішення №0005051503/0 від 17.11.2009 р., - ВСТАНОВИВ:

У липні 2011р. ПАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль»звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Дніпродзержинську в якому просило скасувати податкового повідомлення рішення №0005051503/0 від 17.11.2009 р. про застосування штрафу у сумі 16512,37 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 17.11.2009 р. на підставі акта перевірки №5209/455/15-3/00130820 від 03.11.2009 ДПІ у м. Дніпродзержинську винесло податкове повідомлення-рішення №0005051503/0, яким до позивача були застосовані фінансові санкції у сумі 16512,37 грн. за затримку понад 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Позивач вважає таке податкове повідомлення протиправним, винесеним з порушенням норм чинного законодавства та таким, що підлягає скасуванню.

У судове засідання позивач не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, проте, від представника позивача надійшла заява, в якій останній просив адміністративний позов задовольнити та розглянути справу без його участі.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем було порушено граничний строк сплати податкового зобовязання узгодженого у податковій декларації з податку за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2008 рік у звязку з чим податковим органом було винесено оскаржувальне податкове повідомлення-рішення, а тому вважає позовні вимоги ПАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль»необгрунтованими, а податкове повідомлення-рішення правомірним та прийнятим на підставі законодавства України.

У судове засідання відповідач не зявився, про причини свого неприбуття суду не повідомляв, клопотань про відкладення справи не надсилав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне поштове повідомлення у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності відповідача за наявнх у матеріалах справи доказів.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи позовної заяви та дослідивши письмові докази, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 03.11.2009 р. фахівцями ДПІ у м. Дніпродзержинську було проведено невиїзну документальну перевірку ПАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль»з питань своєчасності сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за результатами якої складено акт №5209/455/15-3/00130820 від 03.11.2009.

Актом перевірки встановлено порушення ПАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль»п.п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 ЗУ №2181 ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зі змінами та доповненнями та ст.17 ЗУ № 2535 ХІІ «Про плату за землю»зі змінами та доповненнями, а саме несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкового зобовязання з орендної плати за землі комунальної і державної власності по податковій декларації №1000 за серпень 2008 року у розмірі боргу 33024,73 грн.

Підставою для таких висновків стало те, що платіжними дорученнями від 29.09.2009 р. №3584 у сумі 38045 грн. та від 27.09.2009р. №487 у сумі 38045 грн. ПАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль»перерахувала узгоджену суму орендної плати за землю за серпень 2009 року та липень 2009 року відповідно. Проте, податковий орган, у звязку з наявністю у позивача заборгованості за серпень 2008 року у сумі 33024,73, керуючись ст.7 ЗУ №2181, зарахував перераховані кошти у порядку календарної черговості погашення боргу за попередній період.

Таким чином, ДПІ у м. Дніпродзержинську вважає, що позивач сплатив самостійно узгоджені суми податкових зобовязань з орендної плати за землі державної та комунальної власності за серпень 2008 року з порушенням граничного строку сплати 30.09.2008 понад 90 календарних днів.

17 листопада 2009 року на підставі складеного акту ДПІ у м. Дніпродзержинську було винесено податкове повідомлення рішення №0005051503/0 яким до позивача були застосовані фінансові санкції у сумі 16512,37 грн. за затримку понад 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Суд вважає таке рішення податкового органу необґрунтованим та протиправним з огляду на наступне.

Згідно ч. 4 ст. 2 ЗУ Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992р. №2535-ХІІ (який діяв на час виникнення правовідносин, далі - Закон №2535), за земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Відповідно до ст. 14 Закону №2535 встановлено, що платники орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму орендної плати щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Судом встановлено, що ВАТ «Дніпродзержинська ТЕЦ»до податкового органу було подано декларацію орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності №1000 від 24.01.08р., відповідно до якої задекларовано орендну плату на 2008 рік у сумі 396296,70 грн., з розбивкою по місяцям 33024,73 грн. на місяць, та декларацію за 2009 рік від 22.01.2009, відповідно до якої задекларовано орендну плату на 2009 рік у сумі 456533,80 грн., з розбивкою по місяцям 38044,48 грн. на місяць.

Відповідно частини 1 статті 17 Закону №2535 податкове зобов`язання по орендній платі за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками землекористувачами за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

З матеріалів справи вбачається, що позивач платіжними дорученнями від 29.09.2009 р. №3584 у сумі 38045 грн. та від 27.09.2009р. №487 у сумі 38045 грн. перерахував суму орендної плати за землю саме за серпень 2009 року та липень 2009 року відповідно, про що свідчить запис про призначення платежу у цих платіжних дорученнях.

Норми п.7.7 ст.7 Закону №2181 декларують, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язані порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами ) - у рівні і пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону №2181-III слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом №2181-III, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7. статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

У даному випадку, відповідач самостійно змінив призначення платежу за платіжними дорученнями від 29.09.2009 р. №3584 та від 27.09.2009р. №487 та направив їх на погашення недоїмки - податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки за серпень 2008 року, що є протиправним.

Такої ж думки дотримується Вищій адміністративний суд України у своїх ухвалах № К- 28367/10-С від 05.04.2011 та № 2-а-830/07 від 15.02.2011.

Отже, з аналізу вищенаведених норм права, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0005051503/0 від 17.11.2009 р. є необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення №0005051503/0 від 17.11.2009 р., а тому позовні вимоги ПАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську про скасування податкового повідомлення рішення №0005051503/0 від 17.11.2009 р. задовольнити

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську №0005051503/0 від 17.11.2009 р.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >О.С. Луніна

< Текст >