Постанова № 21414376, 18.01.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

18.01.2012< копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2012 р. Справа № 2а/0470/16465/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головко О.В.

при секретарі судового засідання Кваші Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позов Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», в якому позивач просить визнати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області від 07.07.2011 № 0000090602 нечинним та скасувати його.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято податковою інспекцію на підставі висновків щодо нікчемності правочину, укладеного між позивачем та контрагентом ТОВ «ТД «Еко-Сервіс». Такі висновки не ґрунтуються на первинних документах, досліджених податковим органом під час перевірки. Крім того податкова інспекція не має право визнавати укладений договір нікчемним, оскільки останній не має його ознак, а тому даний договорі може бути оскаржений виключно в судовому порядку. Також представник позивача зазначив, що Акти податкових перевірок контрагентів по ланцюгу постачання були оскаржені останніми в судовому порядку, висновки цих Актів щодо нікчемності правочинів визнані судом неправомірними.

Відповідач подав письмові заперечення, згідно з якими позов не визнає, вважає свої дії такими, що відповідають нормам чинного законодавства, висновки такими, що ґрунтуються на досліджених в ході перевірки матеріалах та первинних документах, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є законним.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін суд встановив наступне.

Головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового супроводження підприємств по видобутку руд чорних металів Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, інспектором податкової служби ІІІ рангу Лосицькою Ларисою Сергіївною на підставі ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 та обставин, визначених пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу СДПІ ГМК від 31.05.2011 № 186 проведена невиїзна документальна перевірка Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еко-Сервіс», за серпень 2010 року.

За результатами перевірки складено Акт від 22.06.2011 № 77/08-06-230/14309787, згідно з висновками якого встановлено порушення ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу з ТОВ «ТД «Еко-Сервіс» в серпні 2010 року; в порушення п. 1.4 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено суму податкового кредиту по контрагенту ТОВ «ТД «Еко-Сервіс» за серпень 2010 року на суму 144279, 46 грн.

Не погодившись з висновками перевірки ДП «СхідГЗК» 29.06.2011 було подано заперечення на Акт від 22.06.2011 № 77/08-06-230/14309787, за результатами розгляду якого СДПІ ГМК надана відповідь за вих. № 12274/08-06-215 від 06.07.2011, в якій зазначено, що висновок, який зроблений за результатами перевірки, відповідає нормам чинного законодавства та є правомірним.

На підставі Акту перевірки від 22.06.2011 № 77/08-06-230/14309787 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.07.2011 № 0000090620, відповідно до якого Державному підприємству «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 180349 грн. 33 коп. ( за основним платежем 144279, 46 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 36069, 87 грн.).

Дане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку, проте згідно з рішенням Державної податкової служби України від 17.11.2011 № 5824/6/10-2115 податкове повідомлення-рішення СДПІ ГМК від 07.07.2011 № 0000090620 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач користуючись своїм конституційним правом звернувся з зазначеним позовом до суду у встановлений законом строк.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд встановив, що 15.02.2010 позивачем було оголошено про початок процедури закупівлі (відкриті торги) шлаку доменного, гранульованого для виробництва цементу. За результатами проведеної процедури закупівлі визначено переможця торгів ТОВ «ТД «Еко-Сервіс», з яким укладено договір № 313/13 від 06.04.2010, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еко-сервіс» (Постачальник) зобовязується поставити Державному підприємству «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (Покупець), а останній прийняти та оплатити шлак доменний, гранульований для виробництва цементу (Товар).

На виконання умов договору Постачальником було видано видаткову накладну № А-00000510 від 31.08.2010, податкову накладну № 458 від 31.08.2010, складено рахунок-фактуру № А-00000465 від 31.08.2010 на загальну суму 865676, 46 грн. (в т.ч. ПДВ 144279, 46 грн.), між сторонами договору підписано Акт приймання-передачі шлаку доменного, гранульованого від 31.08.2010. Покупцем здійснено оплату поставленого залізничним транспортом товару 01.04.2011, що підтверджується платіжним дорученням № 4969.

Надаючи оцінку доводам сторін, викладеним в позовній заяві та письмових запереченнях проти позову, поясненням представників сторін, наданим під час судового розгляду справи, а також письмовим доказам, які містяться в матеріалах справи, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (чч. 1, 2 . ст. 712 УК України).

Умови договору купівлі-продажу визначені статтею 655 Цивільного кодексу України, а саме: за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 266 ЦК України).

Відповідачем не доведено, що в момент укладання Договору № 313/13 від 06.04.2010 сторонами не було додержано вимог, встановлених частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України, а таму висновки податкового органу щодо нікчемності вчиненого правочину є неправомірними.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв в момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.2.6. податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є:

транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами;

касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому суд доходить висновку, що для формування податкового кредиту необхідно оцінювати реальність (фактичність) проведеної господарської операції.

Суд зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку за ланцюгом постачання товарів (послуг).

Факт порушення контрагентами-постачальниками своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог про надання податкової вигоди відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали контрагенти за ланцюгом постачання.

Такі обставини не були доведені відповідачем, а тому висновки податкової інспекції в цій частині є необґрунтованими.

Натомість суд доходить висновку, що з первинних документів, поданих позивачем для дослідження суду, не вбачається той факт, що товар шлак доменний, гранульований для виробництва цементу, був поставлений саме ТОВ «ТД «Еко-Сервіс».

Як вбачається з матеріалів справи товар був поставлений на складські приміщення ДП «СхідГЗК» залізничним транспортом відправником ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», що підтверджується накладними на маршрут або групу вагонів, та отриманий представниками позивача за довіреностями.

Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

Згідно зі ст. 6 Статуту вантажовідправник (відправник вантажу, вантажовласник) - зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення.

Статтею 17 Статуту передбачено, що перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах.

За договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (ст. 22 Статуту).

Положеннями статті 30 статуту визначено, що завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами. Залізниці можуть брати на себе виконання вантажних робіт за договорами з відправниками або одержувачами.

Як було зазначено раніше з первинних документів вбачається, що поставка Товару була здійснена його виробником ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», тоді як за умовами договору № 313/13 від 06.04.2010 Постачальником є ТОВ «ТД «Еко-Сервіс».

Позивачем не доведено, що на будь-якому етапі до ТОВ «ТД «Еко-Сервіс» переходило право власності (володіння, розпорядження) на Товар, а тому останнє не мало право видавати податкову накладну в силу приписів пп. 7.2.6 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи викладені обставини суд доходить висновку, що первинними документами не підтверджено факт взаємовідносин позивача з ТОВ «ТД «Еко-Сервіс» щодо поставки Товару шлак доменний, гранульований, у звязку з чим суд погоджується з висновками відповідача щодо відсутності обєкту оподаткування податком на додану вартість за договором № 313/13 від 06.04.2010.

Враховуючи сукупність викладених обставин суд доходить висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 162, 163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови шляхом подачі апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції з одночасним її направленням до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складений 18 січня 2012 року.

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >О.В. Головко

< Текст >