Постанова № 21414368, 18.01.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

18.01.2012< копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 листопада 2011 р. Справа № 2а/0470/10280/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М.В.,

при секретарі Салюк Л.Ю.,

за участі:

представника позивача Чередниченко І.В.,

представника відповідача Таранової Н.В.,

представника третьої особи ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Мобілочка” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю „Крініум”, про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Мобілочка” (далі ТОВ „Мобілочка”, позивач) звернулось до адміністративного суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (далі СДПІ по роботі з ВПП, відповідач), в якій просить визнати недійсними та скасувати:

-податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП за № 0000258821 від 06.04.2011 року, яким визначено податкове зобов'язання на суму - 329745,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій на суму - 82436,25 грн., загальна сума грошового зобов'язання 412181,25 грн.;

-податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП за № 0000268821 від 06.04.2011 року, яким визначено податкове зобов'язання на суму - 263796,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій на суму - 65949,00 грн., загальна сума грошового зобов'язання - 329745,00 грн.;

-податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП за № 0000518821 від 02.06.2011 року, прийняте на підставі рішення ДПА у Дніпропетровській області від 26.05.2011 року № 16015/10/25-008, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 494616,72 грн. (395693,38 грн. - основний платіж, 98923,34 грн. - штрафна санкція).

За клопотанням позивача до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Товариство з обмеженою відповідальністю „Крініум” (далі ТОВ „Крініум”, третя особа).

Позовні вимоги обґрунтовані наступним: ТОВ «Мобілочка» має всі необхідні документи, які підтверджують виконання договору, транспортування, сплату, та свідчать про реальність здійснюваних операцій: договір № 28-05 від 28.05.2010 року, податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, що підтверджують реальне виконання операції; податкові накладні зареєстровані в Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних; за отриманий товар ТОВ «Мобілочка» повністю розрахувалось; всі договори та документи від ТОВ «Мобілочка» підписані уповноваженою особою, що підтверджує наказ №146-К від 04.05.2007 року; відповідно до штатного розкладу ТОВ «Мобілочка» мас необхідну чисельність працівників для здійснення своєї господарської діяльності; основним видом діяльності ТОВ «Мобілочка» є продаж мобільних телефонів, ноутбуків, нетбуків та супутніх товарів на території України через власну роздрібну мережу магазинів; такий статус означає, що для ТОВ «Мобілочка» зазначена діяльність є регулярною, постійною та суттєвою, а тому отримання за вказаним договором мобільних телефонів є характерним для діяльності підприємства; подальша реалізація товару, придбаного у ТОВ «Крініум», здійснювалась шляхом роздрібного його продажу кінцевим споживачам через реєстратори розрахункових операцій, встановлені в кожному пункті продажу, що можуть підтвердити фіскальні чеки в контрольній стрічці. З посиланням на норми ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (далі Закон №334) позивач зазначив, що норма передбачає як підставу не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі. Натомість, під час перевірки СПДПІ по роботі з ВПП встановлено, що всі необхідні документи щодо придбання та оплати придбаних у ТОВ „Крініум” товарів є в наявності у ТОВ „Мобілочка”. Витрати за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ „Крініум” правомірно включені позивачем до складу валових витрат підприємства, оскільки факт приймання товарів підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Також, у відповідності до ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі Закон №168) на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних ТОВ „Крініум”, позивачем до податкового кредиту з ПДВ за серпень 2010 р. включені відповідні суми ПДВ. Отже, висновки перевіряючих про нікчемність правочину з ТОВ „Крініум” є безпідставними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню. Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні просила суд відмовити в задоволенні адміністративного позову. Представник відповідача надала письмові заперечення, в яких зазначила, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до встановленого порушення, викладеного у акті перевірки ТОВ „Мобілочка”, де зазначено, що фінансово - господарські взаємовідносини між ТОВ „Крініум” та ТОВ „Мобілочка” є нікчемним правочином та таким, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином. В порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334 ТОВ „Мобілочка” завищено валові витрати за II квартал 2010 року на вартість ТМЦ, отриманих від ТОВ „Крініум” на суму 1318977,95 грн.; в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168 завищено податковий кредит у серпні 2010 року по операціях з придбання товару у ТОВ „Крініум” на суму ПДВ 263795,60 грн. ТОВ „Мобілочка” перераховувались кошти ТОВ «Крініум», яке являється транзитером. ТОВ «Крініум» розрахувалось за товари з ТОВ „Оптдевайс” у вексельній формі. ТОВ „Оптдевайс” фактично ніякою статутною діяльністю не займалося. В результаті чого, дії ТОВ „Мобілочка” призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, що виражено у завищенні валових витрат та заниження податку на прибуток за 2 квартал 2010 року, що спричинило завищення податкового кредиту. Таким чином, позивачем порушено статтю 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а, отже, є нікчемним.

Представник третьої особи в судовому засіданні просила позов задовольнити, зазначивши, що поставлений ТОВ „Мобілочка” товар, ТОВ „Крініум” отримувало від ТОВ „Оптдевайс”. ТОВ «Крініум» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ «Оптдевайс» про визнання договорів поставки товарів недійсними. Рішенням господарського суду Київської області від 08.04.2011 року у позові було відмовлено повністю та, зокрема, зазначено, що оспорюванні договори не містять ознак нікчемності.

Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ТОВ „Мобілочка” є правонаступником ТОВ „Астел” зареєстрованого виконкомом АНД райради 27.11.1996 р., перебуває на обліку платників податків в СДПІ по роботі з ВПП, зареєстровано платником ПДВ (а.с.85). Основними видами діяльності позивача є оптова та роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесених до інших групувань (а.с.87).

На підставі постанови від 11.02.2011 р. слідчого СГ ПМ ДПА України старшого слідчого СВ ПМ ДПА у Дніпропетровській області, СДПІ по роботі з ВПП проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ „Мобілочка” з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності та повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських відносинах з ТОВ „Крініум” за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. За наслідком перевірки відповідачем 18.03.2011 р. складено Акт №458/08/1-24426502 (а.с.42-58), в якому встановлено порушення ТОВ „Мобілочка”:

-п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на 329745,00 грн., в т.ч. за 2 кв. 2010 р. - 329745,00 грн.;

-п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168, що призвело до заниження ПДВ на 263796,00 грн., в т.ч. за серпень 2010 р. на 263796,00 грн.

Зазначені висновки Акту перевірки ґрунтуються на тому, що ТОВ „Крініум” проводило діяльність, спрямовану на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди ТОВ „Мобілочка”. Поставка ТМЦ ТОВ „Мобілочка” відбувалася по наступному ланцюгу: ПП „Техавтокомплект” - ТОВ „Доорс” - ТОВ „Оптдевайс” - ТОВ „Крініум” -ТОВ „Мобілочка”. Невстановленими особами, які діяли від імені формально призначеного директора ТОВ „Оптдевайс” ОСОБА_3, створено видимість реалізації товарів (робіт, послуг) ряду субєктів підприємницької діяльності на території України, в тому числі ТОВ „Крініум”, чим безпідставно було сформовано валові витрати та податковий кредит вказаним підприємством. Документальною позаплановою виїзною перевіркою ТОВ «Крініум» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства (акт від 03.02.2010 р. № 56/236/36960706) ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська встановлено невідповідність правочинів по ланцюгу постачання ТОВ „Крініум” вимогам ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, 216, 228 ЦК України.

06.04.2011 р. СДПІ по роботі з ВПП на підставі Акту №458/08/1-24426502 від 18.03.2011 р. винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000258821/0, яким згідно п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 та п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України (далі - ПК України) за порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 збільшено суму грошового зобовязання позивача за платежем податок на прибуток приватних підприємств: за основним платежем на 329745,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 82436,25 грн. (а.с.29);

- №0000268821/0, яким згідно п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 та п.123.1 ст.123 ПК України за порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 збільшено суму грошового зобовязання позивача за платежем ПДВ: за основним платежем на 263796,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 65949,00 грн. (а.с.30).

13.04.2011 р. позивачем в порядку апеляційного узгодження оскаржено податкові повідомлення-рішення шляхом подання до ДПА у Дніпропетровській області первинної скарги (а.с.21-28).

26.05.2011 р. за наслідком розгляду первинної скарги, ДПА у Дніпропетровській області прийнято рішення №16015/10/25-010, яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача без задоволення, та донараховано грошове зобовязання по податку на прибуток у сумі 494616,72 грн. (395693,38 грн. основний платіж, 98923,34 грн. штрафна санкція)(а.с.13-19). В обґрунтування здійсненого донарахування ДПА у Дніпропетровській області зазначено наступне: ТОВ «Мобілочка» у II кварталі 2010 року оприбутковано у обліку (рахунок 281 «Товари на складі»), з наступною реалізацією, товар (ноутбуки, нетбуки, мобільні телефони та супутні товари) на суму 1318977,95 грн. (вартість без ПДВ 1318977,95 грн., ПДВ - 263795,60 грн.), який отримано безоплатно від невстановленої особи, так як заборгованість за отриманий товар відсутня, а у обліку товариства оприбуткування та розрахунки по ньому відображено за правочином (договором), який є нікчемним. По наслідках перевірки вартість товару у сумі 1582773,55 грн. підлягала включенню до складу валового доходу ТОВ «Мобілочка» за II квартал 2010 року на підставі п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону №334, як безоплатно отриманого, з відповідним визначенням податкових зобов'язань товариства.

02.06.2011 р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000518821, яким згідно п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 та абз.2 п.123.1 ст.123 ПК України за порушення п.1.23 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону №334 збільшено суму грошового зобовязання позивача за платежем податок на прибуток приватних підприємств: за основним платежем на 395693,38 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 98923,34 грн. (а.с.20).

07.06.2011 р. позивачем в порядку апеляційного узгодження оскаржено податкові повідомлення-рішення шляхом подання до ДПА України повторної скарги (а.с.92-101).

05.08.2011 р. за наслідком розгляду скарги, ДПА України прийнято рішення №14207/6/25-0115, яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача без задоволення (а.с.88-91).

В судовому засіданні встановлено, що ТОВ „Мобілочка” здійснює діяльність з продажу на території України мобільних телефонів, ноутбуків, нетбуків та супутніх товарів через мережу магазинів роздрібної торгівлі.

ТОВ „Мобілочка” в межах договору №28-05 від 28.05.2010 р. (а.с.59-61) отримало від ТОВ „Крініум” згідно видаткових накладних №№3778-3781 від 01.06.2010 р.(а.с.62-71) товари (мобільні телефони, ноутбуки, плеєри та аксесуари до них) та здійснило їх оплату, про що свідчить платіжне доручення №10558 від 12.10.2010 р.(а.с.84). На час розгляду справи судом умови договору №28-05 від 28.05.2010 р. виконані сторонами в повному обсязі.

Продані ТОВ „Крініум” позивачу товари отримані від ТОВ „Оптдевайс” згідно умов договору від 28.05.2010 р. №0528 (а.с.206-207) з оформленням необхідних первинних документів - видаткових накладних від 01.06.2010 р. №1073, 1075-1077, (а.с.208-224). Рішенням господарського суду Київської області від 08.04.2011 р. у справі №24/017-11 ((а.с.193-197) зроблено висновок, що договір від 28.05.2010 р. №0528, укладений між ТОВ „Оптдевайс” та ТОВ „Крініум” не містить ознаків нікчемності.

Відповідно до частин 1 та 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як зазначено в ч.2 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частин 1 та 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

На підставі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України в постанові „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” N 9 від 06.11.2009, зокрема, визначив перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до ст.207 ГК України та ст.228 ЦК України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст. 67 Конституції України та законах України про оподаткування.

Отже, суб'єктний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними належними засобами доказування.

З огляду на встановлені обставини у справі та наведені норми законодавства, угода, яка укладена між ТОВ „Крініум” та ТОВ „Мобілочка” оформлена належним чином (договір підписано уповноваженими особами), не визнана судом недійсною і її недійсність прямо не встановлена законом, виконана сторонами в повному обсязі, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочину. ТОВ „Мобілочка” має необхідну чисельність працівників (а.с.121-123), складські приміщення та роздрібну мережу магазинів для здійснення господарської діяльності, що встановлено актом перевірки (а.с.46).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником відповідача в судовому засіданні не доведено безтоварність операції з поставки ТОВ „Крініум” до ТОВ „Мобілочка” мобільних телефонів, ноутбуків, плеєрів та аксесуари до них, не доведено, що вчинений правочин є нікчемним, порушує публічний порядок та суперечить інтересам держави і суспільства. Фахівцями відповідача при проведенні перевірки не було досліджено подальший рух отриманого товару реалізацію товару через мережу магазинів позивача.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на акт ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська „Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ „Крініум” з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ „Оптдевайс” за період з 26.01.2010 р. по 30.11.2010 р.” (а.с.143-153), оскільки висновки акту перевірки ТОВ „Крініум” ґрунтуються на висновках іншого акту перевірки - Васильківської обєднаної державної податкової інспекції „Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ „Оптдевайс” з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по ПДВ за період з 01.04.2010 р. по 30.09.2010 р.” від 26.11.2010 р. №4943/23-20/36900457, яка проведена без дослідження первинних документів ТОВ «Оптдевайс» внаслідок відсутності ТОВ «Оптдевайс» за юридичною та фактичною адресами, у звязку з чим зроблено висновок про нікчемність всіх правочинів, вчинених ТОВ «Оптдевайс». Також, представником відповідача в судовому засіданні не доведено причинного звязку між визнанням нікчемним правочину, укладеного між ТОВ „Крініум” та ТОВ „Мобілочка” з порушеннями, що мали місце при поданні ТОВ „Доорс” (контрагентом ТОВ „Оптдевайс”) податкової звітності - уточнених розрахунків з ПДВ, про які зазначено у висновку спеціаліста №1151 від 17.11.2010 р. (а.с.131-135) та обставинами, встановленими внаслідок допиту свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (а.с.156-176) та зазначені в постанові про порушення кримінальної справи від 29.11.2010 р. у відношенні директора ТОВ „Доорс” Нечваля Я.С. (а.с.154-155).

Позивачем включено витрати на придбання товарів, отриманих від ТОВ „Крініум” до складу валових витрат у звітному періоді в декларації з податку на прибуток ТОВ „Мобілочка” за І півріччя 2010 р. (а.с.225).

ТОВ „Крініум” виписано позивачу податкові накладні №№3778-3781 від 01.06.2010 р.(а.с.72-83). ТОВ „Мобілочка” за першою подією податок на додану вартість включено до податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за 8 міс. 2010 р.(а.с.226-254).

В розумінні п.1.32 Закону №334 господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

На підставі п.5.1 ст.5 Закону 3334 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1.4 ст.1 Закону №168 визначено, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На підставі п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках; оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Статтею 1 Закону №996 визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.2 ст.3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством; фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

В судовому засіданні представниками відповідача не спростовано факт належного оформлення ТОВ „Мобілочка” первинних документів, на підставі яких позивачем віднесено витрати по операціях з ТОВ „Крініум” до складу валових витрат. Також, в судовому засіданні не спростовано факт того, що на час виписки податкових накладних ТОВ „Крініум” було зареєстровано платником ПДВ і виписані ТОВ „Мобілочка” податкові накладні мають всі необхідні реквізити.

З огляду на зазначене, позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат витрати по придбанню товарів від ТОВ „Крініум” та до складу податкового кредиту - суми ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ „Крініум”.

Таким чином, за наслідком розгляду справи не знайшло підтвердження завищення валових витрат та податкового кредиту ТОВ „Мобілочка” по операціях з придбання товарів від ТОВ „Крініум”, що виключає правомірність визначення позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 06.04.2011 року № 0000258821 та № 0000268821 грошового зобовязання з ПДВ та податку на прибуток, а також застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

СДПІ по роботі з ВПП також винесено податкове повідомлення-рішення від 02.06.2011 року №0000518821 внаслідок порушення позивачем п. 1.23. ст. 1, пп. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4 Закону № 334 через оприбуткування ТОВ «Мобілочка» у II кварталі 2010 року товару на загальну суму 1582773,55 гри., який отримано від невстановленої особи.

Відповідно до норм п. 1.23. ст. 1 Закону № 334 безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

До складу валового доходу включаються, серед іншого (пп. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4 Закону № 334) доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України „Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Тобто, закон не передбачає термін «безоплатно отриманий товар», про який зазначає ДПА у Дніпропетровській області у рішенні про результати розгляду скарги від 26.05.2011р. №16015/10/25-010. Законом визначено «безоплатно надані товари», що передбачає наявність постачальника товару (платника податку), а також факт передачі товару платнику податку.

Отже, висновки СДПІ по роботі з ВПП та ДПА у Дніпропетровській області суперечать одне одному: з однієї сторони заперечується факт поставки товару ТОВ «Крініум» за договором №28-05 від 28.05.2010р.. з іншої підтверджують факт отримання ТОВ «Мобілочка» товару на загальну суму 1582773,55 грн. При цьому, і в одному, і в іншому випадку не визнається фактичне настання реальних наслідків господарської діяльності ТОВ «Мобілочка» у взаємовідносинах з ТОВ «Крініум», що підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку.

Таким чином, за наслідком розгляду справи не знайшло підтвердження „безоплатне отримання товару” ТОВ „Мобілочка”, що виключає правомірність визначення позивачу податковим повідомленням-рішенням від 02.06.2011 року №0000518821 грошового зобовязання з податку на прибуток, а також застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, судом встановлено, що перевірка ТОВ „Мобілочка” призначена постановою від 11.02.2011 р. слідчого СГ ПМ ДПА України старшого слідчого СВ ПМ ДПА у Дніпропетровській області.

Відповідно до п.86.9 ст.86 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду; матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку; статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, упереджено та нерозсудливо.

Одночасно суд зазначає, що у відповідності до п.п. 1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. Проте, позивач заявив позовні вимоги про визнання недійсними індивідуальних актів податкових повідомлень рішень.

Отже, суд при задоволенні позовних вимог визнає протиправним рішення суб'єкта владних повноважень (а не недійсним) та скасовує його.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську № 0000258821 від 06.04.2011 року; № 0000268821 від 06.04.2011 року; № 0000518821 від 02.06.2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова в повному обсязі виготовлена 21 листопада 2011 року.

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >М.В. Бондар

< Текст >