Постанова № 21413985, 12.01.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

12.01.2012< копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2011 р. Справа № 2а/0470/15671/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення 1288 грн. 80 коп., -

ВСТАНОВИВ:

23.11.2011р. Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області звернулося з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в розмірі 1288 грн. 80 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області як платник страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування. Відповідно до п. 4 Закону України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» № 2461-VI від 08.07.2010 р. фізичні особи субєкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіскальний податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, зазначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску на кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподаткування прибутку (доходу), загального оподаткованого доходу, з якої сплачуються страхові внески. Відповідач у повному обсязі страхові внески не сплатив за 2010 рік, у звязку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 1288 грн. 80 коп., яку позивач і просить стягнути з відповідача.

Позивач в судове засідання не зявився, причину неявки не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності до суду не звернувся, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення з відміткою про вручення від 05.12.2011р. (а.с. 18).

Відповідач в судове засідання не зявився, причину неявки не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності до суду не звернувся, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення з відміткою про вручення від 07.12.2011р. (а.с. 19).

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищенаведене, те, що позивач та відповідач були повідомлені про розгляд справи у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, строки розгляду і вирішення справи, визначені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності представників сторін за наявними у справі доказами та у письмовому провадженні відповідно до ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у звязку з неявкою в судове засідання представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Фізична особа підприємець ОСОБА_2 зареєстрована в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області як платник страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, що підтверджується даними, що містяться у звіті за 2010 рік (а.с. 8-10).

Частиною 2 статті 17 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 р. (чинного в редакції на 2010 р.) визначено, що страхувальники зобовязані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

17.07.2010р. набрав чинність Закон України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» №2461-VI від 08.07.2010 р.

Згідно Закону України від 08.07.2010 №2461-VІ «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та Закону України від 09.07.2003р. №1058-VІ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» фізичні особи субєкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), починаючи з 01 липня 2010р. зобовязані сплачувати до Пенсійного фонду страхові внески, щомісячний розмір яких, з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перераховується Держказначейством на рахунки органів Фонду у розмірі 10 та 42 відсотків відповідно, не може становити менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу.

Таким чином, враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, яка множиться на встановлений тариф 33,2 відсотки, з липня 2010р. по грудень 2010р. мінімальний страховий внесок для зазначених осіб становить за січень червень 2010 84 грн.; за липень-вересень 2010р. 294,82 грн. (виходячи з мінімальної заробітної плати 888,00грн.), за жовтень-листопад 2010 року 301,12 грн. (виходячи з мінімального розміру заробітної плати 907,00 грн.), за грудень 2010р. 306,10 грн. (виходячи з мінімального розміру заробітної плати 922,00 грн.).

Пунктом 4 частини 8 розділу 15 Перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (чинного в редакції до 01.01.2011р.) встановлено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України № 1058 страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у п. 5 ст. 14 цього Закону є квартал.

Отже, сплата страхових внесків відповідачем повинна здійснюватися протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, а саме: за січень-березень 2010 р. до 20.04.2010 р., за квітень-червень до 20.07.2010 р., за липень-вересень 2010 р. - до 20.10.2010 р., жовтень-грудень 2010 р. до 20.01.2011 р.

Судом встановлено, що відповідач надав до ПФУ звіт про нарахування страхових внесків за 2010 р., в якому самостійно нарахував страхові внески за 2010 р. у розмірі 2044 грн. 80 коп. таблиця 2. Однак сплатив їх лише частково у розмірі 756 грн. 00 коп. (а.с. 8 10).

Отже, у відповідача виникла перед Управлінням ПФУ в м. Павлоград Дніпропетровської області заборгованість по сплаті страхових внесків, яка становить 1288 грн. 80 коп. за 2010 рік, що підтверджується наявними у матеріалах справи розрахунками суми боргу, які надані позивачем. (а.с. 6, 11).

У звязку з несплатою відповідачем вказаної суми страхових внесків, позивачем була направлена на адресу відповідача вимога про сплату боргу від 13.07.2011р. № Ф-215 на суму 1288,80 грн., яка була направлена відповідачу поштою, що підтверджується копією корінця вимоги від 13.07.2011р. та копією поштового конверта (а.с. 12, 13).

Відповідно до ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (чинної в редакції на 2010р.) суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у визначені строки, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування».

Відповідно до ч. 7 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообовязкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011р. не настав, здійснюється фондами загальнообовязкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Таким чином, до заборгованості по сплаті страхових внесківза 2010р. на загальну суму 1288 грн. 80 коп., слід застосовувати законодавство, яке діяло на момент виникнення такої заборгованості, тобто норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003р., які діяли станом на 2010 рік.

Відповідач в судове засідання не зявився, жодних доказів правомірності не сплати заборгованості суду не надав.

Відповідно до ст.ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про те, що факт порушення відповідачем вимог діючого законодавства доведений, у звязку з чим позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94,122, 128,160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення 1288 грн. 80 коп. - задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Павлоград Дніпропетровської області (51400, м. Павлоград, пр. Шахтобудівників, 5, р/р 25608303011306 у Павлоградському відділенні № 2992 ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 306298, код ЄДРПОУ 21928516) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за 2010 рік у сумі 1288 грн. 80 коп. (одна тисяча двісті вісімдесят вісім гривень 80 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 26.12.2011р.

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >С.О. Конєва

< Текст >