Постанова № 21407573, 07.10.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

07.10.2011< копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2011 р. Справа № 2а-9565/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чабаненко С.В.

при секретарі -Гуртовій І.О.

за участю:представника позивача - Гуліди Л.В.

представника відповідача -Курченко О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олдаш»до Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Олдаш»звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, згідно якого просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області від 10.08.2009 № 0005422301/0 та від 09.11.2009 № 0005422301/1 про донарахування ТОВ «Олдаш»податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 1008386 грн. (основний платіж 755707 грн., штрафні санкції 252679 грн.).

В обґрунтування позову вказано, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом без законних підстав для застосування до підприємства позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 252679 грн. згідно Закону України «Про погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки, на думку позивача, були відсутні порушення позивачем вимог податкового законодавства та відповідачем безпідставно був встановлений факт неправомірності включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість у квітні 2009 року у розмірі 871967 грн. та у травні 2009 року у розмірі 1082098 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити, вважаючи позовні вимоги безпідставними.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази у справі, суд встановив наступне.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідачем прийняті на підставі акту «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Олдаш»код ЄДРПОУ 35600932 з питань правомірності формування залишків від'ємного значення з податку на додану вартість, які після бюджетного відшкодування включаються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за червень 2009 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ що декларувалось у попередніх звітних періодах (з 01.05.2008 р. по 30.06.2009 р.)»від 31.07.2009 р. № 60/23/35600932.

Згідно даного акту (розділ - 3,стор.8-9) зазначено, що в порушення п.7.5.3 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" TOB «Олдаш»віднесено до складу податкового кредиту податкові накладні, які були виписані TOB «Райффайзен Лізінг аваль»в адресу TOB «Олдаш»за № 13941 від 03.04.2009 р. на «адміністративну комісію»у загальній сумі 51800 грн., в т.ч. ПДВ 8633,33 грн., № 13950 від 06.04.2009 р. на «Лінію переробки молока М-20»у загальній сумі 5180000,00 грн., в т.ч. ПДВ 863333,33 грн. та завищив від'ємне значення ПДВ за квітень 2009 року в сумі 1164 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість у квітні 2009 року у сумі 259664 грн. (розділ - 4, стр. 15-16 акту перевірки).

Відповідач свій висновок, щодо безпідставності віднесення Позивачем до складу податкового кредиту вищевказаної суми податку на додану вартість у загальному розмірі 871 967 грн. (863333,33 грн. + 8633,33 грн.) обґрунтовує тим, що об'єкт фінансового лізингу, а саме «Лінія по переробці молока М-20», згідно Договору № L322-03/09 від 19.03.2009 р., укладеному з TOB «Райффайзен Лізінг аваль», не відповідає вимогам визначення терміну «основні фонди»відповідно до пп.8.2.1 п.8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», оскільки на дату складання акту перевірки обладнання, яке є об'єктом фінансового лізингу, не введено до експлуатації, виробнича діяльність щодо виготовлення та переробки молока відсутня, використання в господарській діяльності об'єкту фінансового лізингу відсутнє. При цьому, відповідач посилається на ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. 1.18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»; пп. 7.5.3 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З зазначеним твердженням не можна погодитися, виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки підприємства Позивача (стр.8), між Позивачем та TOB «Райффайзен Лізінг аваль»був укладений Договір фінансового лізингу № L322-03/09 від 19.03.2009 року.

Відповідно до п. 1.1 цього Договору, Лізингодавець (TOB «Райффайзен Лізінг аваль») на підставі Договору купівлі-продажу (поставки) № Р322-03/09 від 19.03.09 (надалі - «Договір купівлі-продажу») зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці і загальна вартість якого визначається в Специфікації (додаток 2 до цього договору) (надалі - «Предмет лізингу»), а Лізингоодержувач (TOB «Олдаш») зобов'язується прийняти Предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.

Згідно Специфікації (додаток 2 до договору фінансового лізингу від 19.03.2009 р. № L322-03/09) предмет лізингу - Лінія переробки молока М-20, 2008 р. в., складається з наступних модулів: приймання та збереження молока; модуль пастеризації, зберігання та сепарації молока; гомогенізатор; лінія наповнення молока в пакети і склянки (з датерів); лінія виробництва кефіру і йогурту; лінія підігріву питної технологічної води; модуль виробництва спирту; упаковка в ж/б; маслоробня; комплект для виробництва сметани та вершків: хімічна мийка (сіп мийка); лінія виробництва згущеного молока 2т.гот. продукції в зміну; комплект запірної арматури н/ж 6000 м. і блоків автономного управлення; обладнання лабораторії; лінія охолодження та виробництва крижаної води: - обладнання; - ізоляція; станція стисненого повітря; вентиляція і кондиціонування повітря в системі виробництва згущеного молока (надалі -Лінія переробки молока М-20, або обладнання).

Згідно акту приймання-передачі від 06.04.2009 року TOB «Райффайзен Лізінг аваль»(Лізингодавець) та TOB «Маш -Експорттрейд»передали, а Позивач прийняв у користування предмет лізингу - Лінію переробки молока М-20 у повному обсязі відповідно до вищенаведеної Специфікації (додаток 2 до договору фінансового лізингу від 19.03.2009 р. № L322-03/09).

Вказані господарські операції підтверджено податковими накладними №13941 від 03.04.2009р. на адміністративну комісію у загальній сумі 51800 грн., в т.ч. ПДВ 8633,33 грн., № 13950 від 06.04.2009 р. на «Лінію переробки молока М-20»у загальній сумі 5180000,00 грн., в т.ч. ПДВ 863333,33 грн., що відображено у акті перевірки (стор. 8).

Лізингодавець - TOB «Райффайзен Лізінг аваль»є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію серія АОО №797077, що також зазначено у акті перевірки (стр. 13).

Таким чином, належними доказами підтверджено факт реального і належним чином проведення господарських операцій фінансового лізингу відповідно до укладеного договору № L322-03/09 від 19.03.2009 р., між Позивачем та TOB «Райффайзен Лізінг аваль».

Частиною третьою ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування»встановлено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Згідно пп.3.1.1. п. 3.1 ст. З Закону України «Про податок на додану вартість»(надалі - Закон про ПДВ) об'єктом оподаткування є операції платників податку з: передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача.

Відповідно до пп. 7.5.3 п.7.5 ст. 7 цього ж Закону, датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Відповідно до пункту 1.17 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»поняття «фінансовий лізинг»розуміються у значенні, визначеному Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Отже, у відповідності до п. 1.18.2. ст. 1 названого Закону, фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:

об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75 відсотків його первісної вартості за нормами амортизації, визначеними статтею 8 цього Закону, та орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі; сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує первісну вартість об'єкта лізингу; якщо у лізинг передається об'єкт, що перебував у складі основних фондів лізингодавця протягом строку перших 50 відсотків амортизації його первісної вартості, загальна сума лізингових платежів має дорівнювати або бути більшою 90 відсотків від звичайної ціни на такий об'єкт лізингу, діючої на початок строку дії лізингового договору, збільшеної на суму процентів, розрахованих виходячи з облікової ставки Національного банку України, визначеної на дату початку дії лізингового договору на весь його строк; майно, яке передається у фінансовий лізинг, є виготовленим за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

Отже, відносини, які виникли за Договором № L322-03/09 від 19.03.2009 p.. за своїм характером є фінансовим лізингом оскільки згідно умов договору розділ 4 Договору № L322-03/09 від 19.03.2009 р. та графіку платежів (додаток №1) сума лізингових платежів з початку строку оренди перевищує первісну вартість об'єкта лізингу, тобто за своїм змістом відповідає положенню, визначеному пп.1.18.2. п.1.18 ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Абзацом першим пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що «під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом».

Отже, пунктом 8.2.1 ст. 8 Закону про прибуток визначено, що до основних фондів відносяться ті матеріальні цінності, що призначаються для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів. Тобто дана норма Закону чітко вказує на те, що основними фондами є не тільки матеріальні цінності, що вже використовуються платником податків більше 365 днів, але і ті, що придбані ним з метою використання у господарській діяльності терміном більше 365 календарних днів.

Позивач отримав на підставі Договору фінансового лізингу № L322-03/09 від 19.03.2009 р. обладнання - Лінію переробки молока М-20 маючи намір використовувати його у власній господарській діяльності, про що свідчать довідка № 0171 ЄДРПОУ, де визначені види діяльності Позивача, а саме: переробка молока та виробництво сиру, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами та договір оренди № 01/03 від 01.03.2009 р.

В зв'язку з цим висновок Відповідача про те, що отримане Позивачем згідно договору фінансового лізингу № L322-03/09 від 19.03.2009 р. обладнання - Лінія переробки молока М-20 не вважається основними фондами, оскільки на дату складання Акту перевірки не введено в експлуатацію та не використовується в господарський діяльності Позивача, є безпідставним.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4. та п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»первинним документом, який підтверджує факт здійснення першої події, яка є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит, є податкова накладна.

Підпунктом 7.5.3 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Таким чином, датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до пп. 7.4.5 п.7.4 та 7.5.3 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»вважається дата отримання податкової накладної та документу, що засвідчує факт отримання платником податку об'єкту фінансового лізингу.

Доказом фактичного отримання Позивачем об'єкту фінансового лізингу, а саме Лінії переробки молока М-20, як зазначено вище, є акт прийому-передачі від 06.04.2009, що затверджений керівниками підприємств та податкова накладна № 13950 від 06.04.09 року.

Таким чином, віднесення Позивачем спірної суми ПДВ у розмірі 871 967 грн. (863 333.33 грн. + 8 633,33 грн.), у зв'язку з отриманням від TOB «Райффайзен Лізінг аваль»об'єкту фінансового лізингу (лінія по переробці молока М-20) до складу податкового кредиту у квітні 2009 р. відповідає нормі пп. 7.5.3 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Твердження Відповідача про те, що при проведенні перевірки неможливо було ідентифікувати об'єкту фінансового лізингу (лінію по переробці молока М-20) згідно наданої документації не відповідає встановленим у справі обставинам та спростовано наданими письмовими доказами, які знайшли відображення у акті перевірки підприємства Позивача, а саме: актом приймання-передачі від 06.04.2009 року між TOB «Райффайзен Лізінг аваль»(Лізингодавець), TOB «Маш -Експорттрейд»та ТОВ «Олдаш», а також Специфікаціїєю - додаток 2 до договору фінансового лізингу від 19.03.2009 р. № L322-03/09.

Що стосується посилання Відповідача на те, що Лізингодавець - TOB «Райффайзен Лізінг аваль»не внесено до переліку підприємств діючих у сфері надання фінансових послуг згідно даних Офіційного сайту ДПА України, суд зазначає, що Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить право платника податку на віднесення сум податку на додану вартість для операцій фінансового лізингу до податкового кредиту в залежність від наявності інформації про лізингодавця (пп.7.5.3 п.7.5 ст. 7 Закону). В той же час, оскільки фінансовий лізинг відноситься до операцій фінансових послуг (п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»від 12.07.2001 г. № 2664-ІІІ) , то TOB «Райффайзен Лізінг аваль»знаходиться на обліку в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, про що свідчить Довідка про взяття на облік юридичної особи, видана Державною комісію з регулювання ринків фінансових послуг України серія ФЛ №293 від 08.08.06 р., також підтвердженням того, що TOB «Райффайзен Лізінг аваль»надає фінансові послуги є довідка АА № 180586 з ЄДРПОУ.

Крім того, Відповідач в Акті перевірки зазначив, що Позивач в податковій декларації за квітень 2009 року в рядку 26 «залишок від'ємного значення, після бюджетного відшкодування, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»завищив суму від'ємного значення ПДВ на суму 1164 гри., що складається із сум ПДВ, які виникли в таких звітних періодах: травень 2008 р. - 70 грн., червень 2008 р. - 154 грн., липень 2008 р. - 155 грн., серпень 2008 р. - 155 грн.. вересень 2008 р. -156 грн.. жовтень 2008 р. - 157 грн., листопад 2008 p.- 156 грн. грудень 2008 р. -161 грн. (стр.3, стр.13 Акту перевірки). До цього висновку Відповідач приходить на підставі того, що, на його думку, на підставі пп.7.7.11 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»Позивач не має право на отримання бюджетного відшкодування, оскільки TOB «Олдаш»(зареєстроване виконкомом Криворізької міської Ради Дніпропетровської області за № 12271020000009959 від 23.01.2008 p., свідоцтво про державну реєстрацію за № 568649 від 23.01.2008р., свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 07.02.08 № 100096301 виданого Північною МДШ у м. Кривого Рогу, індивідуальній податковий номер платника ПДВ 356009304834) був зареєстрований платником ПДВ з 07.02.08 року.

Відповідно по п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок розрахунку суми бюджетного відшкодування встановлено підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону.

Отже, механізм відшкодування податку на додану вартість полягає у тому, що за підсумками періоду (першого), в якому виникло від'ємне значення, платник податку бюджетного відшкодування не одержує. Сума такого від'ємного значення у даному періоді враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного (другого) податкового періоду (підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону).

Платник податку набуває право на бюджетне відшкодування лише у випадку, визначеному підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону, коли за підсумками наступного (другого) звітного періоду від'ємне значення податку на додану вартість залишається. Відшкодуванню підлягає лише та частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому (першому) податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); інша частина від'ємного значення, яка не враховувалась у бюджетне відшкодування, включається до податкового кредиту наступного (третього) податкового періоду.

Відповідно до норм Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166 (надалі - Порядок), сума визначеного платником бюджетного відшкодування (рядок 4 Розрахунку бюджетного відшкодування) відображається в рядку 25 декларації з податку на додану вартість.

Таким чином, у платника податку, який не має право на бюджетне відшкодування, від'ємна різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту накопичується до настання звітного періоду, в якому платник вперше матиме право на отримання бюджетного відшкодування.

При цьому, починаючи з першого звітного періоду і до звітного періоду, в якому отримано право на бюджетне відшкодування, від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями і податковим кредитом відображається платником в розділі III "Розрахунки з бюджетом за звітний період" декларації з податку на додану вартість в загальному порядку, але без заповнення рядка 25 (значення рядка 24 в повному розмірі переноситься до рядка 26).

Приведені висновки щодо порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість викладені у листі ДПА України від 19.07.2006 року № 13706/7/16-1517-26, тобто є обовязковими для підпорядкованих податкових органів.

Таким чином, для TOB «Олдаш», яке зареєструвалось як платник податку на додану вартість в лютому 2008 року, відповідно до пп.7.7.11.п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»останнім з дванадцяти повних календарних місяців з моменту реєстрації вважається лютий 2008 року, тобто підприємство вперше мало право отримати бюджетне відшкодування за результатами березня 2009 року та правомірно не визначало суму бюджетного відшкодування, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку, згідно податкової декларації за квітень 2009 року (рядок 25 має нульове значення).

Таким чином, висновки Відповідача щодо завищення Позивачем в декларації за квітень 2009 року суми від'ємного значення ПДВ у розмірі 1164 грн.,не відповідає вищенаведеним фактичним обставинам та правовим нормам.

Що стосується висновку Відповідача стосовно неправомірності віднесення Позивачем до складу податкового кредиту податкових накладних за № 10558 від 20.05.2009 р. на «Комісійну винагороду за організаційні заходи»у загальній сумі 64283.06 грн.. в т.ч. ПДВ 10713,84 грн.. № 10612 від 21.05.2009 р. на «Лінію переробки молока М-20»у загальній сумі 6428304 грн., в т.ч. ПДВ 1071384,00 грн., які були виписані в адресу TOB «Олдаш»TOB «Унікредит Лізинг»(розділ 3, стр. 10-11 Акту перевірки) та завищення від'ємного значення ПДВ за травень 2009 року в сумі 346 738 грн., що, на думку відповідача, призвело до заниження податку на додану вартість у травні 2009 року у сумі 496043 грн. (розділ 4 (стор. 15-16) Акту перевірки), слід зазначити наступне.

Так, Відповідач свій висновок щодо безпідставності віднесення Позивачем до складу податкового кредиту вищевказаної суми податку на додану вартість у загальному розмірі 1082098 грн. обґрунтовує тим, що об'єкт фінансового лізингу - «Лінія по переробці молока М-20»згідно Договору № 1020 - LD від 27.04.2009 р., укладеному з TOB «Унікредит Лізинг», не відповідає вимогам визначення терміну «основні фонди»відповідно до пп.8.2.1 п.8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», оскільки на дату складання акту перевірки обладнання, яке є об'єктом фінансового лізингу, не введено до експлуатації, виробнича діяльність щодо виготовлення та переробки молока відсутня, використання в господарській діяльності відсутнє. При цьому Відповідач посилається на ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»; ст. 1.18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»; пп. 7.5.3 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Даними вказаного Акта перевірки (стр.8) встановлено, що між Позивачем та TOB «Унікредит Лізинг»був укладений Договір фінансового лізингу № 1020 - LD від 27.04.2009 р.

Відповідно до п. 1.1 цього Договору, Лізингодавець (TOB «Унікредит Лізинг») бере на себе зобов'язання придбати Предмет лізингу у власність від Продавця (відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених в Договорі фінансового лізингу, зокрема, у Додатку № 1 до Договору фінансового лізингу) та передати Предмет лізингу у користування Лізингоодержувачу у строк та умовах, визначених цим Договором, з урахуванням того, що Продавець був обраний Лізингоодержувачем.

Як зазначено вище, згідно Специфікації (додаток 1 до договору фінансового лізингу від 27.04.2009 р. № 1020 - LD) предмет лізингу - Лінія переробки молока М-20, складається з наступних модулів: приймання та збереження молока; модуль пастеризації, зберігання та сепарації молока; гомогенізатор: лінія наповнення молока в пакети і склянки (з датерів); лінія виробництва кефіру і йогурту; лінія підігрів) питної технологічної води; модуль виробництва творога; упаковка в ж/б; комплект для виробництва вершкового масла; комплект для виробництва вершків та сметани;хімічна мийка (сіп мийка); лінія виробництва згущеного молока: комплект запірної арматури н/ж 6000 м. і блоків автономного управлення; обладнання лабораторії; лінія охолодження та виробництва крижаної води: - обладнання; - ізоляція; станція стисненого повітря: вентиляція і кондиціонування повітря в системі виробництва згущеного молока (надалі -Лінія переробки молока М-20, або обладнання).

Факт прийняття Позивачем у TOB «Унікредит Лізинг» (Лізингодавець) та TOB «Маш -Експорттрейд»Лінії переробки молока М-20 підтверджується Актом приймання-ііередачі від 21.05.2009 року.

На момент проведення перевірки Позивач мав належним чином оформлені податкові накладні, отримані від TOB «Унікредит Лізинг»на підтвердження сум податкового кредиту, а саме: №10558 від 20.05.2009 р. на «комісійну винагороду за організаційні заходи»у загальній сумі 64283,06 гри., в т.ч. ПДВ 10713,84 грн., № 1062 від 21.05.2009р. на «Лінію переробки молока М-20»у загальній сумі 6428304,00 грн., в т.ч. ПДВ 1071384 .00 грн. (стр. 10 Акту перевірки).

Зазначені податкові накладні відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість», що не заперечує Відповідач.

Лізингодавець - TOB «Унікредит Лізинг» є платником податку на додану вартість, свідоцтво про реєстрацію серія АОІ №132074 недійсним не визнавалось, що не заперечується Відповідачем (стр. 13 Акту перевірки).

Факт реального і належним чином проведення господарських операцій фінансового лізингу відповідно до укладеного договору № 1020-LD від 27.04.2009 р., між Позивачем та TOB «Унікредит Лізинг», також встановлено в Акті перевірки та відповідачем не оспорюється.

Враховуючи вимоги ст.1 Закону України «Про систему оподаткування», п.1.17 ст.1, пп.3.1.1. п.3.1.ст. З, пп.7.5.3 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», при оподаткуванні операцій фінансового лізингу слід керуватися зазначеними нормами Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість", оскільки ці закони є законами з питань оподаткування, отже посилання Відповідача на вимоги Закону України "Про фінансовий лізинг", який визначає загальні правові та економічні засади фінансового лізингу,є безпідставними.

Відповідно до п.1.17 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»та пп.1.18.2.п. 1.18 ст. 18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" відносини, які виникли за Договором № 1020-LD від 27.04.2009 р., за своїм характером є фінансовим лізингом, оскільки згідно умов договору розділ 7 Договору № 1020-LD від 27.04.2009 р. та графіку лізингових платежів (додаток №2) сума лізингових платежів перевищує первісну вартість об'єкта лізингу.

Позивач отримав обладнання - Лінію переробки молока М-20 на підставі Договору фінансового лізингу № 1020-D від 27.04.2009р., маючи намір використовувати його у власній господарській діяльності, про що свідчать: довідка № 0171 ЄДРПОУ, де визначені види діяльності Позивача, а саме переробка молока та виробництво сиру, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами, та договір оренди № 01/03 від 01.03.2009 р.

Доказом фактичного отримання Позивачем об єкту фінансового лізингу, а саме Лінії переробки молока М-20, як вище визначено, є акт прийому-передачі від 21.05.2009р., що затверджений керівниками сторін договору та податкова накладна № 10612 від 21.05.09 р.

За таких обставин, віднесення суми податку на додану вартість у розмірі 1 082 097.84 грн. (1 071 383,00 грн. + 10 713.84'грн.), внаслідок отримання об'єкту лізингу, до складу податкового кредиту у травні 2009 р., на підставі отриманих від TOB «Унікредит Лізинг»податкових накладних та акту прийома-передачі, відповідає вимогам пп. 7.4.5 п.7.4. та пп.7.5.3 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Отже, з викладеного вбачається, що Позивачем правомірно віднісено до складу податкового кредиту у травні 2009 р. суму податку на додану вартість у розмірі 1 082 097.84 грн., сплачену у зв'язку з отриманням від TOB «Унікредит Лізинг»об'єкту фінансового лізингу (лінія по переробці молока М-20), який на момент формування податкового кредиту не було введено в експлуатацію, оскільки, як зазначалося вище, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" (пп. 8.2.1 п.1.8 ст. 8) передбачає, що головною ознакою основних фондів є їх призначення для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, а не фактичне використання їх протягом такого строку. В свою чергу об'єкт Договору фінансового лізингу, як зазначено вище, отримано Позивачем для використання у власній господарський діяльності протягом періоду, зазначеному у пп.8.2.1 п.1.8 ст. 8 Закону. Крім цього, Законом України «Про податок на додану вартість»визначено коли саме виникає право платника податку на податковий кредит, для операції фінансового лізингу та не ставить право платника податку на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в залежність від введення в експлуатацію основних фондів, які є об'єктом фінансового лізингу (пп.7.5.3 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість») .

Стосовно твердження Відповідача про те, що Лізингодавець -TOB «Унікредит Лізинг»не внесено до переліку підприємств, діючих у сфері надання фінансових послуг з посиланням на Офіційний сайт ДПА України,слід зазначити, що фінансовий лізинг відноситься до операцій фінансових послуг (п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»від 12.07.2001 г. № 2664-111) та TOB «Унікредит Лізинг»знаходиться на обліку в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, про що свідчить Довідка про взяття на облік юридичної особи, видана Державною комісію з регулювання ринків фінансових послуг України серія ФЛ №287 від 06.06.06р., а також підтвердженням того, що TOB «Унікредит Лізинг»надає фінансові послуги є довідка АА № 183909 з ЄДРПОУ. Крім цього, Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить право платника податку на віднесення сум податку на додану вартість для операцій фінансового лізингу до податкового кредиту в залежність від наявності інформації про лізингодавця (пп.7.5.3 п.7.5 ст. 7 Закон про ПДВ).

Крім того, офіційний сайт ДПА України містить інформацію про те, що TOB «Унікредит Лізинг»є юридичною особою, яка має право надавати фінансові послуги. Акті перевірки (стор. 11).

Відповідач в Акті перевірки також зазначив, що Позивач в податковій декларації за травень 2009 року в рядку 26 «залишок від'ємного значення, після бюджетного відшкодування який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»завищив суму від'ємного значення ПДВ на суму 346 738 грн. Ця сума від'ємного значення ПДВ виникла за підсумком розрахунку суми ПДВ, здійсненого згідно з підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»за податковий період - квітень 2009 року (рядок 21 декларації), з урахуванням суми від'ємного значення ПДВ, що виникла за попередні періоди в розмірі 1164 грн. та була включена до складу податкового кредиту у квітні 2009 р. (рядок 23 декларації). Позивачем була подана податкова декларація з ПДВ за квітень 2009 з від'ємним значенням 345574 грн., яке до бюджетного відшкодування не заявлено.

До висновку про завищення зазначеної суми від'ємного значення ПДВ Відповідач дійшов на підставі того, що, на його думку, Позивачем у квітні 2009 року неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 871 967 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість у квітні 2009 року, а не до виникнення від'ємного значення у сумі 345 574 грн., як це визначено Позивачем в податковій декларації за квітень 2009 року (рядок 21) та завищено від'ємне значення ПДВ у сумі 1164 грн.

Проте, правомірність віднесення у квітні 2009 року до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 871 967 грн. у зв'язку з отриманням від TOB «Райффайзен Лізінг аваль»об'єкту фінансового лізингу та завищення від'ємного ПДВ за квітень 2009 р. у сумі 1164 грн., як зазначалося вище, відповідає вимогам пп. 7.4.5 п.7.4. та пп.7.5.3 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та пп. 8.2.1 п.1.8 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

З урахуванням вищезазначеного суд дійшов висновку про відсутність порушення Позивачем вимог діючого податкового законодавства, та безпідставність висновків Відповідача про неправомірність включення Позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість у квітні 2009 року у розмірі 871 967 грн. та у травні 2009 p. у розмірі 1082098 грн., таким чином рішення Відповідача №0005422301/0 від 10.08.2009 р. та № 0005422301/1 від 09.11.2009 р. про донарахування Позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 755707 грн., що прийняті на підставі висновків Акту перевірки, підлягають скасуванню та, відповідно позовні вимоги задоволенню у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Олдаш» до Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області від 10.08.2009 № 0005422301/0, від 09.11.2009 № 0005422301/1.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови викладений 05.04.2011.

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >С.В. Чабаненко

< Текст >