Постанова № 21406978, 23.09.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

23.09.2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 серпня 2011 р. Справа № 2а/0470/4717/11 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого суддіПарненко В.С.

при секретарі:Орлові О.В.

за участю:

представник позивача:Циба А.В.

представник відповідача 1:Мозгова Л.В.

представник відповідача 2:Кононенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовною заявою Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Українські національні інформаційні системи»та Державного підприємства «Український державний центр радіочастот»про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська (надалі позивач, ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Українські національні інформаційні системи» (надалі відповідач-1, ТОВ «Науково-виробнича фірма «Українські національні інформаційні системи») та Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» (надалі відповідач-2, ДП «Український державний центр радіочастот») про стягнення коштів.

Ухвалою суду від 22 квітня 2011 року адміністративний позов було залишено без руху з огляду на те, що позивачем не було надано суду належних доказів, якими обґрунтовуються позовні вимоги та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Зазначені недоліки позовної заяви було усунуто позивачем у визначений судом строк, у звязку з чим, ухвалою суду від 09 червня 2011 року було відкрито провадження у даній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що встановлені податковою перевіркою обставини є достатніми та свідчать про спрямованість укладених відповідачами угод на досягнення цілей, що суперечать інтересам держави та суспільства.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та просив позов задовольнити.

Представник Відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Українські національні інформаційні системи» у судовому засіданні проти позову обґрунтовано заперечував, зазначив, що визнання правочинів нікчемними не входить до компетенції податкового органу, а вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, у задоволенні позову просив відмовити.

Представник Відповідача Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» у судовому засіданні проти позову обґрунтовано заперечував, зазначив, що позовні вимоги позивача обґрунтовані хибними припущеннями, без посилання на конкретні порушення законодавства з боку відповідачів, у задоволенні позову просив відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити виходячи з наступного.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Українські національні інформаційні системи» та Державним підприємством «Український державний центр радіочастот» в 4 кварталі 2009 року укладено Договір № 357 від 10.11.2009 року на виконання робіт та послуг щодо розробки та впровадження системи синхронізації баз даних кодів ІМЕІ та БІК, де ТОВ НВФ „УНІС" - Виконавець а ДП „УДЦР" - Замовник. Загальна сума договору - 18000000,00 грн., яка визначена на підставі Додатку № 3 «Калькуляція кошторисної вартості:), який складений та підписаний посадовими особами ТОВ НВФ „УНІС". Згідно «Калькуляція кошторисної вартості» виконання зазначених послуг по договору передбачено залученням 162 працівників, витрати на оплату праці яких складають в сумі - 5443960,00 грн., нарахування на заробітну плату - 2001744,09 грн.

В 4 кварталі 2009 року укладено Договір № 358 від 10.11.2009 року на закупівлю за державні кошти другої черги створення автоматизованої інформаційної системи обліку мобільних телефонів (ІСОМТ) роботи та послуги щодо другої черги створення автоматизованої інформаційної системи обліку мобільних телефонів на території України, де ТОВ НВФ „УНІС" - Виконавець, а ДП „УДЦР" - Замовник. Загальна сума договору - 14380000,00 грн., яка визначена на підставі Додатку № 3 «Калькуляція кошторисної вартості», який складений та підписаний посадовими особами підприємства ТОВ НВФ „УНІС". Згідно «Калькуляція кошторисної вартості» виконання зазначених послуг по договору передбачено залученням 710 працівників, витрати на оплату праці яких складають в сумі - 6123150,00 грн., нарахування на заробітну плату - 2251482,26 грн.

Відповідно до умов вищезазначених Договорів ТОВ «Науково-виробнича фірма «Українські національні інформаційні системи» зобовязалося виконати роботи щодо розробки та впровадження системи синхронізації баз даних кодів ІМЕІ та ЕІR та щодо створення автоматизованої інформаційної системи обліку мобільних телефонів (ІСОМТ) на території України. Загальна вартість договорів склала 32380000,00 грн.

Як стверджує позивач, у червні 2010 року ним було проведено виїзну позапланову перевірку господарської діяльності відповідача-1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої 11.06.2010 р. було складено акт №1889/234 (надалі акт).

За результатами перевірки зроблений висновок про порушення ТОВ «НВФ «УНІС» п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України від 22.05.1997 р. №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» що призвело до заниження податку на прибуток у 3 кварталі 2008 року на суму 20000 грн.

В судовому засіданні представником позивача було надано копію акту №1889/234/32614261 від 11.06.2010 року, однак в акті немає жодного посилання на договори, про нікчемність яких йдеться в адміністративному позові Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська, а саме: Договір № 357 та №358 від 10.11.2009 року, та не міститься жодного висновку щодо їх нікчемності (а.с.3-28, том 2), що не має доказового значення для справи та не може бути прийнято судом як належний доказ.

Крім того, на виконання вимог ухвали судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2011 року у справі податковим органом було надано до суду довідку від 11.03.2011 р. № 323/23-2/32614261 про результати виїзної документальної перевірки ТОВ «Науково-виробнича фірма «Українські національні інформаційні системи» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів при укладені і виконанні договорів від 15.10.2008 р. № 293, від 10.11.2009 р. № 357 та № 358 між ДП «Український державний центр радіочастот» та ТОВ «Науково-виробнича фірма «Українські національні інформаційні системи», копії договорів, додаткових угод та первинних документів, які у своїй сукупності лише відображають господарські взаємовідносини відповідача-1 із контрагентами, але які ніяк не доводять нікчемність, укладених Договорів.

Проаналізувавши надану позивачем довідку, суд вважає за необхідне зазначити, що зазначений документ лише встановлює та підтверджує взаємовідносини між відповідачами, не маючи жодного посилання на підстави визнання нікчемності укладених правочинів, а отже не може бути прийнято судом як належний доказ.

Представник позивача в судовому засіданні як на підставу визнання договорів від 10.11.2009 р. № 357 та № 358 між ДП «Український державний центр радіочастот» та ТОВ «Науково-виробнича фірма «Українські національні інформаційні системи» нікчемними та застосування передбачених законом санкцій до сторін договорів, вказував про неможливість виконання вищезазначених договорів, посилаючись на відсутність необхідної кількості працівників Виконавця по договорам.

Дане твердження було повністю спростовано представниками відповідачів, зокрема зазначено, що умови договорів повністю виконано відповідачем ТОВ «Науково-виробнича фірма «Українські національні інформаційні системи», Замовник прийняв продукти інтелектуальної власності, визначені в договорах, що підтверджується актами приймання-передачі наданих представниками відповідачів, та рішенням Національної комісії з питань регулювання звязку України №215 від 05.05.2011 року (а.с.1, том 2). Крім того програма технічного забезпечення працює, наказом Національної комісії з питань регулювання звязку України № 98-нк від 29.05.2009 року введено в експлуатацію узагальнену базу кодів-ІМЕІ мобільних терміналів з 30 травня 2009 року (а.с. 48, том 2), а рішеннями Національної комісії з питань регулювання звязку України №580 від 16.12.2010 року розпочато автоматизований обмін даними щодо кодів ІМЕІ між УДЦР та операторами мобільного звязку (а.с. 225, том 1).

Впровадження Автоматизованої інформаційної системи обліку мобільних телефонів (ICOMT) на території України та системи синхронізації бази даних кодів ІМЕІ та ЕІR операторів мобільного звязку, створених внаслідок виконання умов договорів № 357, та № 358 від 10.11.2009р. збільшило надходження до Державного бюджету України на 534 млн. грн.. у 2009 році та більш ніж на 1280 млн. грн.. у 2010 році, що підтверджується офіційним повідомленням Національної комісії з питань регулювання звязку України та Державної митної служби України.

Представники відповідача також наполягали в судовому засіданні на тому, що під час фінансового аудиту відповідача-2, який здійснює Головне Контрольно ревізійне управління, зауважень щодо укладення та виконання договорів не було.

Крім того, в процесі податкового контролю Відповідача-1, здійснюваного Позивачем шляхом проведення документальних позапланових виїзних перевірок: з 17.05. по 21.05.2010 р., результати якої оформлені Актом № 1889/234/32614261 від 11.06.2010 р.; та з 15.02. по 03.03.2011 р., результати якої оформлені в Довідці № 323/23-2/32614261 від 11.03.2011 р.,Позивач не виявив жодних порушень в зв'язку із укладенням та виконанням Договору № 357 та Договору № 358.

Позивач зазначає, що за змістом Додатків № 3 «Калькуляція кошторисної вартості» до Договорів № 357 та № 358, передбачалось залучення ТОВ «Науково-виробнича фірма «Українські національні інформаційні системи» на виконання умов Договорів додаткової робочої сили, а саме 162 та 710 працівників третіх осіб відповідно.

Позивач стверджує, що на виконання умов договорів, відповідачем-1 було залучено ресурси третіх осіб, зокрема: на виконання умов Договорів № 357 ТОВ «Науково-виробнича фірма «Українські національні інформаційні системи» залучило працівників: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕсАй БІС», на підставі договору № 8В/09/151 від 24.11.2009 р.; Товариства з обмеженою відповідальністю «Віка Інтернешнл» (надалі ТОВ «Віка Інтернешнл»), на підставі договору № 1-ССБ від 10.11.2009 р.; Товариства з обмеженою відповідальністю «Виктол», на підставі договору № РК 01/1 від 27.01.2010 р.;Товариства з обмеженою відповідальністю «Бакотек».

Разом з тим, позивач стверджує, що відповідно до даних декларації 1ДФ «Звіт про податки з доходів фізичних осіб» кількість працівників відповідача-1 у період з IV кварталу 2009 по І квартал 2010 року складала 17 основних працівників, 6 сумісників, а в ІІ кварталі 2010 року 23 основних працівника та 17 сумісників. Стосовно кількості працівників залучених у третіх осіб, то згідно даних Державної податкової адміністрації України за період з 2008 по 2010 роки їх кількість складала від 1 до 8.

Також, позивач зазначає, що на виконання Договору № 358 підприємство використало працівників ТОВ «Віка Інтернешнл», на підставі договору № 1-АИС від 10.11.2009 р. Однак, відповідно до даних декларації 1ДФ «Звіт про податки з доходів фізичних осіб» кількість працівників відповідача-1 у IV кварталі 2009 року, І кварталі 2010 року складала 17 основних та 6 сумісників. Стосовно кількості працівників залучених у ТОВ «Віка Інтернешнл», то згідно даних Державної податкової адміністрації України за період з 2008 по 2010 роки їх кількість складала від 4 до 8.

З огляду на викладене, позивач зробив припущення, що відсутність «Калькуляції кошторисної вартості» до Договорів, може свідчити про приховування (заниження) обєкта оподаткування, несплату податків, зборів (обовязкових платежів), порушення вимог податкового законодавства та втрат Державного бюджету, що є підставою вважати вказані правочини такими, що укладено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, які водночас суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою для недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 208 Господарського кодексу України визначено, що правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно з частиною другої статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, які вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не у резолютивній частині судового рішення.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини першої статті 208 Господарського кодексу України застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише у разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обовязкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною першою статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Посилання позивача на відсутність «Калькуляція кошторисної вартості» при залученні працівників третіх осіб для виконання умов Договорів не може бути підставою для визнання господарських зобовязань нікчемними, оскільки самими Договорами не передбачено такої форми звітності.

Що стосується доводів позивача щодо розбіжностей між даними відображеними контрагентами ТОВ «Науково-виробнича фірма «Українські національні інформаційні системи» у деклараціях 1ДФ «Звіт про податки з доходів фізичних осіб» та даними Державної податкової адміністрації України за період з 2008 по 2010 роки, то суд вважає, що порушення платниками податків правил оподаткування тягне за собою відповідальність, передбачену податковим законодавством і не може бути виключною підставою для висновку про укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, оскільки в протилежному випадку правопорушенням була би несплата податків, а не вчинення правочину.

Суд вважає за необхідне зазначити, що умисел юридичної особи визначається як умисел посадової (іншої фізичної особи), що підписала договір від імені юридичної особи та мала на це відповідні повноваження. За відсутністю таких повноважень, може існувати умисел конкретної фізичної особи, яка неправомірно діяла від імені юридичної особи як орган її управління, та прагнула настання відповідних наслідків. Така особа в межах вчинення договорів між відповідачами податковим органом у встановленому законом порядку не встановлена. Відповідачами не надано рішення або вироку суду, в яких було б встановлено умисел конкретних фізичних осіб, що укладали угоди від імені вказаних юридичних осіб з метою суперечною інтересам держави та суспільства. Згідно з ч.4 ст.72 КАС України, лише вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Інших належних доказів, якими б доводилася наявність складу правопорушення у діях відповідачів, спрямованого на укладення Договорів з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, позивачем надано не було.

Більш того, суд звертав увагу позивача на те, що у відповідності до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і. вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Оскільки Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська сформувала свої позовні вимоги на підставі припущень та не довела належними доказами їх обґрунтованість, суд вважає такі вимоги позивача безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 69-71, 97, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд. -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Українські національні інформаційні системи»та Державного підприємства «Український державний центр радіочастот»про стягнення коштів -відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова в повному обсязі виготовлена 17 серпня 2011 року.

.

Суддя

< Список >

< Список >

< Список > В.С. Парненко < Текст >