Постанова № 21404230, 25.01.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2012 р. Справа № 2а/0270/5665/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни,

при секретарі судового засідання: Розлуцькому Андрію Миколайовичу

за участю представників сторін:

позивача : Пригоцького В.А., Чередніченка О.В.

відповідача : Роздобудька П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт"

до: Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про: визнання недійсним податкового повідомлення - рішення та акту камеральної перевірки

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство "Київський річковий порт" філія "Пристань"Вінниця" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення та акту камеральної перевірки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за наслідками проведеної камеральної перевірки, ДПІ у м. Вінниці складено акт від 29.08.2011 року № 857/140/15-1/14287595 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.09.2011 року № 0010151520 та 0010131520. Позивач не погоджуючись із вищезазначеним актом перевірки та податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх до ДПА у Вінницькій області. Остання частково задовольнила первинну скаргу та скасувала податкове повідомлення-рішення від 15.09.2011 року № 0010131520, в решті вимог первинну скаргу залишила без змін. 14.12.2011 року ДПС України рішенням про результати розгляду скарги позивача, залишила без змін податкове повідомлення-рішення від 15.09.2011 року № 0010151520.

Вищезазначені акт перевірки та податкове повідомлення-рішення позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки, згідно висновків акту при складанні декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року підприємство порушило п. 150.1 ст.150 та п. 3 підрозділу 4 Перехідних положень Податкового кодексу України (ПК України). Правопорушення на думку ДПІ полягає у тому, що позивачем у декларації по податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року в рядку 06.6 показано від'ємне значення об'єкта оподаткування І кварталу 2011 року в сумі 38604,0 грн. Оскільки, відповідачем зроблено хибний висновок, в ході перевірки, тому позивач звернувся з їх оскарженням до суду.

Ухвалою суду від 26.12.2011 року провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду.

13.01.2012 року представник позивача надав суду заяву, якою просив уточнити позовні вимоги та викласти їх у такій редакції: - визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 15.09.2011 року № 0010151520; - визнати протиправними дії посадової особи податкової служби Турбіної І.В., що привели до складення акта камеральної перевірки від 29.08.2011 року № 857/140/15-1/14287595; - визнати недійсним та скасувати акт камеральної перевірки від 29.08.2011 року № 857/140/15-1/14287595.

В судовому засіданні 25.01.2012 року представники позивача уточнені вимоги підтримали повністю та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, долученій заяві та поясненнях, наданих у судовому засіданні, просили вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував. Крім того, зазначив, що приймаючи дані рішення, податковий орган виходив зі змісту пункту 3 підрозділу 4 Перехідних положень Податкового кодексу України, відповідно до якого зазначено, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. Тобто, на думку відповідача, до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкту оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року.

Розглянувши матеріали справи, повно, всебічно, обєктивно дослідивши надані у справу докази, заслухавши представників позивача та відповідача, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач до ДПІ у м. Вінниці подала декларацію з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року, в якій у рядку 06.6 (від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року) відобразила від'ємне значення в сумі 38604,0 грн.

Філія "Пристань"Вінниця" ВАТ "Київський річковий порт" подала до ДПІ у м. Вінниці уточнюючий розрахунок у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (вх. №156057 ДПІ у м. Вінниці від 30.06.2011 року) за 2010 рік, в якому збільшено рядок 04.1 "витрати на придбання товарів (робіт, послуг)" на 45000,0 грн.

В уточнюючій податковій декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2011 року філія збільшила від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року на 45000,0 грн. Тобто, від'ємне значення в сумі 38604,0 грн. по рядку 07 уточненої декларації виникло за рахунок збитку 2010 року. В результаті чого, позивач за результатами здійсненої господарської діяльності за І квартал 2011 року (без урахування збитків 2010 року) отримала прибуток, але так як був наявний збиток 2010 року, позивачем не нарахувала податку на прибуток.

29.08.2011 року на підставі п. 1 та п.3 ст. 10 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" із змінами та доповненнями, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI головним державним податковим інспектором відділу адміністрування податку на прибуток управління оподаткування юридичних осіб Турбіною І.В. в приміщенні ДПІ у м. Вінниці проведено камеральну перевірку по декларації з податку на прибуток за звітний податковий період ІІ квартал 2011 року філію Пристань "Вінниця" ВАТ "Київський річковий порт".

Перевіркою встановлено порушення платником податків порядку заповнення податкової звітності з податку на прибуток, а саме, пункту 3 підрозділу 4 Перехідних положень Податкового кодексу України, зокрема, в рядку 06.6 (від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 податкової декларації за попередній звітній (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року) відображено суму 38604,0 грн. Так, на думку податкового органу, враховуючи вимогу вищевказаного підрозділу податкового Кодексу, від'ємне значення має дорівнювати 0 грн. (а.с. 18).

За наслідками вищезазначеної перевірки складено акт № 857/140/15-1/14287595 від 29.08.2011 року.

Наслідки проведеної перевірки знайшли своє відображення в прийнятих податковим органом податкових повідомленнях-рішеннях від 15.09.2011р. № 0010131520, яким позивачу зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування по податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року у розмірі 38604,0 грн. та № 0010151520, яким позивачу збільшено грошове зобовязання з податку на прибуток у загальній сумі 8879,0 грн. (а.с.16-17).

Судом встановлено, що не погоджуючись із прийнятими рішеннями позивач, оскаржив їх до ДПА у Вінницькій області, однак рішенням останньої №23400/10/25-009 від 11.11.2011р. первинну скаргу задоволено частково, а саме: податкове повідомлення-рішення від 15.09.2011 року № 0010151520 - залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення від 15.09.2011 року № 0010131520 - скасовано (а.с.10-11).

14.12.2011 року ДПС України за результатами розгляду скарги позивача рішенням про результати розгляду скарги позивача, залишила без змін податкове повідомлення-рішення від 15.09.2011 року № 0010151520.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та доказів, наданих у справу, суд виходить із наступного.

Правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку на сьогоднішній день визначаються правовими нормами Податкового кодексу України вiд 02.12.2010р. № 2755-VI (ПК України), зокрема, розділом ІІІ "Податок на прибуток".

Однак, відповідно до пункту 1 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення", розділ III "Податок на прибуток" цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Разом із тим, відповідно до розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" втрачає чинність лише 01 квітня 2011 року.

Аналіз викладених положень ПК України свідчить про те, що в періоді з 01.01.2011р. по 01.04.2011р. правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку регулювалися саме Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", а починаючи з 01.04.2011 р. - положеннями ПК України.

Як вбачається з обставин адміністративної справи, спір між сторонами виник у зв'язку із відображенням товариством в податковій звітності за І та ІІ квартали 2011 року від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток з урахуванням суми такого від'ємного значення попереднього 2010 року, що на думку податкового органу, не узгоджується із положеннями п.150.1 ст.150 ПК України, оскільки, буквальний зміст вказаного пункту при формуванні від'ємного значення об'єкту оподаткування в результатах наступних податкових періодів дозволяє включати до нього лише значення (результати) І кварталу 2011 року.

Проте, суд не може погодитися із таким твердженням податкового органу, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення", пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Натомість, податковим органом не врахованого того, що в періоді до 01.04.2011 року положення Податкового кодексу України не діяли, однак діяв Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відтак, товариство здійснюючи свою господарську діяльність, розраховуючи та декларуючи відємне значення об'єкта оподаткування мало керуватися положеннями саме вказаного Закону, що, як встановлено судом, і зроблено останнім.

Так, відповідно до пункту 6.1 ст.6 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Згідно із пунктом 22.4 ст.22 вказаного Закону у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

З викладеного вбачається, що відємне значення минулих років, зокрема, 2010 року, - це абсолютно правомірна складова витрат І кварталу 2011 року, оскільки його включення до складу податкових витрат, саме в цьому періоді, було передбачене нормами Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що діяв у той час.

Так, товариством в рядку 06.6 декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року (а.с.49-50) зазначено від'ємне значення в сумі - 45000,0 грн. При цьому, у вказану суму увійшли як збитки минулих періодів, так і збитки І кварталу 2011 року.

Судом встановлено, що при його розрахунку позивачем, згідно ст. 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, валові доходи І кварталу 2011 року зменшувалися на суму валових витрат цього періоду (а складовим елементом валових витрат І кварталу 2011 року, згідно з п. 6.1 ст.6 і п. 22.4 ст.22 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, було від'ємне значення (збитки) минулих років) і на суму амортизаційних відрахувань.

Тобто, вказаний у рядку 06.6 показник не «розщеплюється» в декларації на «від'ємне значення (збитки) минулих років» і «від'ємне значення (збитки) І кварталу 2011 року», а є закономірним і логічним продовженням справляння підприємством податку на прибуток з урахуванням даних минулого звітного періоду.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення", якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Таким чином, товариством в рядок 06.6 декларації з податку на прибуток, що складалася за II квартал 2011 року, в порядку, визначеному нормами чинного податкового законодавства, цілком правомірно перенесло показник, відображений в рядку 06.6 декларації, складеної за І квартал 2011 року, а саме: від'ємне значення в сумі - 38604,0 грн. (а.с.47).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що Філія "Пристань"Вінниця" ВАТ "Київський річковий порт" правомірно склало декларацію з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року, відтак, підстав для зменшення відємного значення обєкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду у податкового органу не було, крім того, у звязку із вказаним та відсутністю порушень виявлених в актів перевірки не було і правових підстав у податкової інспекції і для збільшення зобовязань з податку на прибуток підприємств.

Тобто, судом встановлено та підтверджено матеріалами адміністративної справи, що ДПІ у м. Вінниці, приймаючі оскаржуване рішення, діяла не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відтак вони є протиправними і підлягають скасуванню.

Більше того, відповідач, вказує, що до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року підлягає включенню лише відємне значення створене в першому кварталі, в той же час не зазначає куди слід включити відємне значення (збитки) минулих періодів, зокрема, 2010 року, що ніяким чином не узгоджується із вище проаналізованими положеннями нормативно-правових актів.

Щодо решти позовних вимог, суд прийшов до висновку про відмову в їх задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року №984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за №34/18/772, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

В свою чергу, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно ст.ст. 20,21 Податкового кодексу України, у межах наданих прав та обов'язків, органи державної податкової служби вживають заходів для забезпечення притягнення до відповідальності платника податку, винного у допущенні порушення.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що акт перевірки є лише засобом документування, в той час, коли предметом оскарження в адміністративному суді є юридичні наслідки (застосовані наслідки), що безпосередньо випливають з результатів перевірки.

Крім того, п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом пяти робочих днів з дня отримання акта.

Згідно із ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Враховуючи положення законодавства, під нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

За визначенням, наведеним у п. 6 ч. 1 ст. 3 КАС України, адміністративний позов це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно правових відносинах.

Відповідно до ст. 105 КАС України зміст адміністративного позову це адресоване адміністративному суду прохання позивача процесуально-правового характеру задовольнити його вимогу до відповідача. Частина четверта і пята даної статті визначають формулювання позовних вимог, що можуть становити зміст адміністративного позову. За суттю, це бажаний для позивача спосіб захисту адміністративним судом прав, свобод чи інтересів, які він вважає порушеними.

За приписами ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд зобовязаний зробити висновок щодо позовних вимог та застосувати спосіб захисту порушених прав, свобод чи інтересів.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправними дій посадової особи податкової служби Турбіної І.В., що призвели до складення акта камеральної перевірки від 29.08.2011 року № 857/140/15-1/14287595, то суд виходив з наступного.

Так, відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, головний державний податковий інспектор відділу адміністрування податку на прибуток управління оподаткування юридичних осіб Турбіна І.В. є посадовою особою Державної податкової інспекції м. Вінниці, тому у своїй діяльності повинна керуватися Законом України "Про державну податкову службу в Україні", Податковим кодексом України та іншими законами.

Згідно із ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Одним із головних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Таким чином, п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, який в частині регулювання спірних правовідносин набув чинності з 01.01.2011 року, передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 75.1.1. п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Статтею 76 ПК України передбачено порядок проведення камеральної перевірки. Зокрема п. 76.1. визначає, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Згідно п. 76.2. ст. 76 ПК України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Пункт 86.2 ст. 86 ПК України передбачає, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачка під час проведення камеральної перевірки та складання за її наслідками акта діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Згідно ст.ст. 20,21 Податкового кодексу України, у межах наданих прав та обов'язків, органи державної податкової служби вживають заходів для забезпечення притягнення до відповідальності платника податку, винного у допущенні порушення.

Як вбачається із прохальної частини позовної заяви, позивач просить визнати протиправними дії головного державного податкового інспектора відділу адміністрування податку на прибуток управління оподаткування юридичних осіб Турбіної І.В., які полягають у наданні безпідставних висновків в акті. Тобто позивачем сформульовано, що через визнання висновків відповідачів безпідставними, дії щодо їх встановлення є протиправними.

Однак, слід зазначити, що оцінка висновків контролюючого органу за результатами перевірки досліджується в межах формування податкового повідомлення-рішення і саме через такий спосіб захисту, передбачений ст. 162 КАС України, а саме скасування рішення, права позивача будуть відновлені. У той час, коли самі по собі дії щодо надання висновків не порушують права, свободи та інтереси Філія "Пристань"Вінниця" ВАТ "Київський річковий порт", а відтак не створюють підстав для їх захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 15.09.2011 року № 0010151520.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяЖданкіна Наталія Володимирівна

25.01.2012