Постанова № 21404141, 20.12.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

20 грудня 2010 р. (16:01) Справа №2а-13251/10/7/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Маргарітов М.В., при секретарі Силантьєвої О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Закритого акціонерного товариства "Санаторій "Слава" <Список ><Позивач в особі >

до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим <Список ><Відповідач в особі ><Текст >

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю:

від позивача представник за довіреністю ОСОБА_1

від відповідача представники за довіреністю ОСОБА_2, ОСОБА_3

Обставини справи: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 14.10.2010 р. №№ 0000902301/0, 0000892301/0. Позивач мотивує свої вимоги тим, що відповідач під час проведення перевірки, на підставі висновків якої були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, дійшов до необґрунтованих висновків про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток, а також вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позовних вимог, вважає висновки перевірки обґрунтованими, а прийняті податкові повідомлення-рішення законними. Правова позиція викладена відповідачем у письмових запереченнях на позов від 28 жовтня 2010 р. (т. 1 а.с. 213-214).

По справі було призначено судову економічну експертизу, висновки якої залучені до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін суд,

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Санаторій «Слава» зареєстровано як субєкт підприємницької діяльності юридична особа виконкомом Алуштинської міської ради 17.12.2004р. (т. 1 а.с.192), взято на податковий облік в ДПІ у м. Алушті 27.12.2004р.

Державною податковою інспекцією в м. Алушта була проведена виїзна планова перевірка ЗАТ «Санаторій «Слава» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.06.2010р. За результатами перевірки складений акт від 01.10.2010р. №1454/23/02650854 та 11.10.2010р. (т. 1 а.с.12-40) (далі акт перевірки).

На підставі акту перевірки були прийняті|розв'язання,вирішення,розв'язування| податкові повідомлення рішення: №0000892301/0 від 11.10.10р. (т.1 а.с.10), яким донараховано податок на прибуток підприємств у розмірі 4414382 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 4451299,50 грн., усього 8865681,50 грн. та № 0000902301/0 від 11.10.10р. (т.1 а.с.11), яким нараховані штрафні санкції з податку на додану вартість у розмірі 10306 грн.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем п.п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4, п. 6.1. ст. 6, п.п. 11.3.1. п. 11.3. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.1997р.; пп. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (зі змінами та доповненнями), а саме ЗАТ «Санаторій «Слава» завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати за підсумками поточного звітного періоду за травень 2010 року на 151911 грн.; занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати за підсумками поточного звітного періоду за червень 2010 року на 25765 грн., завищено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду та зарахування відємного значення різниці поточного звітного періоду до складу податкового кредиту наступного звітного періоду декларації за червень 2010 року на 18525 грн. за вказаними порушеннями нараховані штрафні санкції з податку на додану вартість у розмірі 10306 грн.; завищено відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2010 р. на 82695210 грн., занижено обєкт оподаткування податком на прибуток на 17657527 грн., занижено податок на прибуток на 4414382 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 4451299,50 грн. у звязку з будівництвом нежитлових приміщень, розташованих у корпусах №№ 9, 10, як вказано в акті, з метою продажу. ДПІ у м. Алушті вважає вказані приміщення товаром, а «операції з передачі права власності на них операціями з реалізації товарів, тому операції з поставки послуг підлягають оподаткуванню ПДВ на загальних підставах за ставкою 20 відсотків та операції з реалізації товарів (нежитлових приміщень) включаються до складу валового доходу підприємства».

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

З акту перевірки вбачається, що перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2010 р. встановлено його заниження на 42706694 грн., в тому числі за 9 місяців 2008 р. на 9819128 грн., за 2008 р. на 16899763 грн., за 1 квартал 2009 р. на 419675 грн., за 6 місяців 2009 р. на 11811572 грн., за 9 місяців 2009 р. на 16515083 грн., за 2009 р. на 22260861 грн., за 1 квартал 2010 р. на 2093 875 грн., за 6 місяців 2010 р. на 3546070 грн.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2010 р. встановлено їх завищення на 39998516 грн., в тому числі по періодам: за 1 квартал 2009 р. на 16 886685 грн., за 6 місяців 2009 р. на 16886685 грн., за 9 місяців 2009 р. на 16886685 грн., за 2009 р. на 16886685 грн., за 1 квартал 2010 р. на 23111831 грн., за 6 місяців 2010 р. на 23111831 грн.

Перевіркою встановлено, що у періоді, що перевірявся платник податків отримував на рахунок у банку та у касу від юридичної особи та фізичних осіб грошові кошти у якості оплати за нежитлові приміщення обєкту будівництва будівлі корпусів №№ 9, 10, відповідно до укладених договорів про участь у будівництві нежитлового приміщення. У порушення п.п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4, п.п. 11.3.1. п. 11.3. ст. 11 Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” ЗАТ „Санаторій „Слава” занижено доходи від продажу товарів внаслідок невірного визначення суми авансів, отриманих від покупців, тому що ЗАТ „Санаторій „Слава” здійснено будівництво нежитлових приміщень, розташованих у корпусах №№ 9, 10 з метою продажу, а не з метою використання у власній господарській діяльності, тобто вказані нежитлові приміщення є товаром, а операції з передачі права власності на них є операціями з реалізації товарів, і відповідно до складу валового доходу належать включенню операції з реалізації товарів (нежитлових приміщень), та датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку дата її оприбуткування в касі платника податку, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Внаслідок порушень, вказаних в п.п. 3.1.1., 3.1.2. акту перевірки, встановлено завищення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток на 82695210 грн., заниження обєкта оподаткування податком на прибуток на 17657527 грн., заниження податку на прибуток на 4414382 грн.

Таким чином, у звязку з недоплатою податку на прибуток за перевірений період згідно ст. 17 Закону України „Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-III нараховані штрафні санкції у розмірі 4451299,5 грн.

Також перевіркою повноти визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість за період з 01.05.2010 р. по 30.06.2010 р. встановлено завищення податкових зобовязань по декларації за травень 2010 р. на 151911 грн., та заниження податкових зобовязань по декларації за червень 2010 р. на 44290 грн.

Відповідачем операції з будівництва ЗАТ «Санаторій «Слава» нежитлових приміщень відповідно до зазначених договорів про участь у будівництві нежитлових приміщень віднесені до операцій з поставки послуг і тому оподатковані податком на додану вартість на загальних підставах за ставкою 20 відсотків. Тобто, відповідачем вказані договори віднесені до таких, якими передбачено передачу прав власності на нежитлові приміщення, що будуються, а такі операції, відповідно до п. 1.4. Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР підпадають під визначення поставки товарів, та підлягають оподаткуванню податком на додану вартість відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість”.

При цьому базу оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначено у загальновстановленому порядку відповідно до норм п. 4.1. ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість”, тобто виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни. Відповідно до норм п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Отже, згідно до норм пунктів 1.3., 1.6. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» ЗАТ «Санаторій «Слава» повинен був утримувати та вносити до бюджету податок на додану вартість (шляхом декларування податкових зобовязань), що отриманий ним у звітному (податковому) періоді у складі коштів, що надійшли за зазначеними договорами. На підставі вказаного, грошові кошти, що надходили у рамках договорів про участь у будівництві нежитлових приміщень, були включені до бази оподаткування податком на додану вартість у відповідності з п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Тобто, перевіркою встановлено, що у порушення п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, ЗАТ „Санаторій „Слава” занижено податкові зобовязання за період травень 2010 р. червень 2010 р. на загальну суму 189294 грн., у тому числі: травень 2010 р. на 58333 грн., червень 2010 р. на 130961 грн.

Також перевіркою встановлено завищення платником податків у порушення п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми податкових зобовязань за період травень 2010 р. червень 2010 р. на загальну суму 296915 грн., у тому числі за травень 2010 р. на 210244 грн., червень 2010 р. на 86671 грн.

Дане порушення виникло внаслідок декларування платником податків у травні-липні 2010р. податкових зобовязань при передачі збудованих нежитлових приміщень по договорам про участь у будівництві нежитлових приміщень.

Як вказано раніше, податкові зобовязання по договорам про участь у будівництві нежитлових приміщень, у відповідності з п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податків повинен був нарахувати по „першій події” у відповідних періодах, тобто у періодах отримання коштів у рамках цих договорів.

Внаслідок вказаних порушень, перевіркою встановлено завищення податкових зобовязань з податку на додану вартість на загальну суму 107621 грн., в тому числі: завищення податкових зобовязань по декларації за травень 2010 р. на 151911 грн., завищення податкових зобовязань по декларації за червень 2010 р. на 44290 грн.

За період з 01.05.2010 р. по 30.06.2010 р. ЗАТ „Санаторій „Слава” задекларовано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 227698 грн.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.05.2010 р. по 30.06.2010 р. встановлено: 1) завищення суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати за підсумками поточного звітного періоду, ряд. 27, всього на 126146 грн., в тому числі: завищення суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати за підсумками поточного звітного періоду (ряд. 27) декларації за травень 2010 р. на 151911 грн., заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати за підсумками поточного звітного періоду (ряд. 27) декларації за червень 2010 р. на 25765 грн.; 2) завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (ряд. 21) та зарахування відємного значення різниці поточного звітного періоду до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ряд. 22.2.) декларації за червень 2010 р. на 18525 грн.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у п. 4.1. ст.4 визначає термін валовий дохід як загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

При цьому валовий дохід, відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону, включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

У п. 1.31. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вказано, що продаж товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Таким чином, суттєвим для визначення, підлягають чи ні включенню до складу валового доходу кошти отримані ЗАТ «Санаторій «Слава» у порядку виконання укладених договорів про участь у будівництві нежитлових приміщень, або про дольову участь у будівництві, є встановлення питання, чи здійснюється згідно вказаних договорів перехід права власності на товар.

Як вбачається із матеріалів справи у перевіреному періоді ЗАТ „Санаторій „Слава” здійснювало будівництво корпусів №№9,10, що розташовані у м. Алушті по вул. Червонофлотській, 1. При цьому будівництво здійснювалось за рахунок коштів, отриманих Санаторієм згідно укладених із юридичною особою ТОВ „Капітальні інвестиції” та фізичними особами договорів про участь у будівництві нежитлових приміщень, або про дольову участь у будівництві нежитлової будівлі. Так, згідно договору № 59 про участь у будівництві нежитлового приміщення, укладеного із ТОВ „Капітальні інвестиції” 07.07.2008р. (т.2 а.с.88-92), з урахуванням додаткової угоди №1 від 13.04.2009р., предмет договору полягає у наступному: „п.п. 2.1. На підставі цього Договору Сторона-1 (ЗАТ „Санаторій „Слава”) своїми силами і засобами, із залученням грошових коштів Сторони-2 (ТОВ „Капітальні інвестиції”) здійснює будівництво не житлових будівель загальною площею 13491,42 кв.м. (далі Обєкт будівництва). Після введення в експлуатацію Обєкту Сторона-1 передає Стороні-2 профінансоване не житлове приміщення (далі Обєкт фінансування) № 10075, загальною площею 59,30 кв.м., збудоване Стороною-1 згідно Проекту „Реконструкція санаторія „Слава”, Спальні корпуси №№ 9, 10 в м. Алушта”, з урахуванням комплексу робіт, передбачених технічними характеристиками нежитлових приміщень, а Сторона-2 забезпечує фінансування будівництва Обєкту фінансування та приймає його у свою власність відповідно до умов цього Договору.”

При цьому Сторона-1 Закрите акціонерне товариство „Санаторій „Слава”, юридична особа - субєкт підприємницької діяльності, яка має право на виконання функцій замовника будівництва для спорудження визначених Договором обєктів нерухомості та залучає майнові цінності (грошові кошти) для фінансування будівництва Обєкту, а Сторона-2 Товариство з обмеженою відповідальністю „Капітальні інвестиції” юридична особа субєкт підприємницької діяльності, яка діє від свого імені та приймає рішення про фінансування будівництва Обєкту шляхом внесення грошових коштів (п.п. 1.3., 1.4. вказаного Договору № 59), здійснює фінансування будівництва Обєкту фінансування, визначеного пунктом 2.2. цього Договору шляхом здійснення оплати вартості будівництва Обєкту фінансування у загальній сумі, визначеній цим Договором (п.п. 3.1. Договору № 59), протягом 30 (тридцяти) календарних днів після підписання акту Державної комісії про введення закінченого будівництвом обєкту в експлуатацію зобовязується прийняти Обєкт фінансування у власність та підписати відповідний акт прийому-передачі (п.п. 4.2.2. Договору), та зареєструвати після введення в експлуатацію за собою право власності та отримати відповідне Свідоцтво (п.п. 4.2.7. Договору).

А Сторона-1 за Договором зобовязується збудувати Обєкт будівництва і передати у власність Обєкт фінансування (п.п. 4.1.1. Договору), інформувати Сторону-2 про хід будівництва Обєкту (п.п. 4.1.5. Договору), передати Обєкт фінансування у власність Стороні-2 у строк 30 (тридцять) календарних днів після введення Обєкту будівництва в експлуатацію відповідно до умов передачі Обєкту фінансування у власність Стороні-2, визначених цим Договором (п.п. 4.1.7. Договору), здійснити за дорученням Сторони-2 за рахунок Сторони-2 оформлення права власності на переданий Стороні-2 Обєкт фінансування (п.п. 4.1.10. Договору).

Господарські відносини підприємства з іншими підприємствами та організаціями регламентуються ст. 67 Господарського кодексу України, де вказано, що «відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України». Підставами виникнення господарських зобовязань, відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України є також інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Також згідно ст. 6 Цивільного кодексу України: «сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.». Та відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням умов цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Цивільним законодавством не передбачений такий вид договору як договір про участь у будівництві нежитлового приміщення, або про дольову участь у будівництві нежитлової будівлі, але можливість укладення такого типу договорів передбачена Законом України „Про інвестиційну діяльність” від 18.09.1991 р. № 1560-XII, він також передбачений Тимчасовим положенням про порядок реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна як підстава для реєстрації права власності із видачею свідоцтва про право власності на обєкти нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5.

Права субєктів інвестиційної діяльності визначені у ст. 7 Закону України „Про інвестиційну діяльність”, де саме вказано, що інвестор має право володіти, користуватись та розпоряджатися обєктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів.

У ст. 9 Закону України „Про інвестиційну діяльність”, що регулює відносини між субєктами інвестиційної діяльності вказано, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між субєктами інвестиційної діяльності є договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобовязань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією субєктів інвестиційної діяльності.

Крім того, згідно ст. 10 Закону України „Про інвестиційну діяльність” джерелами фінансування інвестиційної діяльності можуть бути як власні фінансові ресурси інвестора так і залучені фінансові кошти (пайові та інші внески громадян і юридичних осіб).

Регулювання правових відносин стосовно права власності на результат інвестицій здійснюється згідно загальних правил цивільного законодавства України. Так, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди тощо), згідно ст. 331 Цивільного кодексу України, виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Позивач, згідно умов наданих договорів про участь у будівництві нежитлового приміщення, або про дольову участь у будівництві нежитлової будівлі ні на одному з етапів реалізації договору не реєструє своє право власності на приміщення апартаментів, тобто не стає власником обєкта нерухомого майна, що профінансоване інвестором та передається Стороні-2. Таким чином, за результатами укладених договорів позивач передає не право власності на обєкт, а результати виконаного доручення у вигляді матеріалізованого обєкта та сукупності майнових прав, які дозволяють інвестору вимагати оформлення свого права власності на обєкт, як і передбачено договором у п.п. 4.1.1., 4.1.7., 4.1.10., 4.2.2., 4.2.7.. Згідно вказаних норм законодавства інвестор є власником Обєкта інвестування у розмірі вкладених ним у обєкт коштів, у тому числі і до моменту оформлення правовстановлюючих документів на готовий обєкт.

Тому при визначенні порядку оподаткування операцій за такими договорами треба виходити з суті врегульованих ними відносин.

Згідно укладених договорів ЗАТ „Санаторій „Слава” прийняв на себе за дорученням та за рахунок інвесторів - ТОВ „Капітальні інвестиції” та фізичних осіб зобовязання з виконання визначених договорами юридичних та фактичних дій, функцій генерального замовника будівництва та уклав договір на будівництво обєктів нерухомого майна корпусів №№ 9, 10 із підрядною організацією ТОВ „Ербек”, що відповідає умовам договору доручення, передбаченого главою 68 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобовязується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія у межах якої є чинним виключне право повіреного.

При цьому повірений зобовязаний: повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у звязку з виконанням доручення (ст. 1006 Цивільного кодексу України), а довіритель зобовязаний, якщо інше не встановлено договором: забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; відшкодувати повіреному витрати, повязані з виконанням доручення; негайно прийняти від повіреного все одержане ним у звязку з виконанням доручення (ст. 1007 Цивільного кодексу України).

Отже, враховуючи, що перехід грошових коштів від інвесторів до ЗАТ „Санаторій „Слава” та майна від ЗАТ „Санаторій „Слава” до фізичних та юридичних осіб здійснюється за договорами, що відповідають вимогам, передбаченим договором доручення, та за своїми функціями згідно цих договорів ЗАТ „Санаторій „Слава” фактично виконує функції повіреного, відповідно право власності на майно до ЗАТ ”Санаторій „Слава” (Сторони 1 за договорами) не переходить.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч. 2 ст. 3. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»)

Господарські операції оформлюються первинними документами та відображаються у бухгалтерському обліку так, як вони передбачені у договорі.

Від того, з елементами яких договорів оформлені договори про участь у будівництві договорів підряду чи договорів доручення - залежить бухгалтерський та податковий облік.

При оформленні операцій по договору про фінансування будівництва, у якому вказано, що здійснюється участь (пайова участь) у будівництві стороною, не уповноваженою самостійно виконувати будівельні роботи, ведення бухгалтерського обліку у уповноваженої сторони (забудовника) здійснюється відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291 «Про затвердження плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування», відповідно до якої «кошти, які забудовник отримав від пайовика для пайової участі в будівництві об'єкта, відображаються за дебетом рахунків обліку грошових коштів, запасів і кредитом рахунку 48 "Цільове фінансування і цільові надходження" із внесенням до аналітичного обліку відомостей про пайовика і об'єкт будівництва. Після оформлення документів про право власності пайовика на відповідну частку збудованого об'єкта й приймально-передавального акта забудовник на відповідну вартість дебетує рахунок 48 у кореспонденції з рахунком 15.

Передані забудовнику кошти для пайової участі в будівництві об'єкта пайовик відображає за кредитом рахунків обліку грошових коштів, запасів у кореспонденції з рахунком 37 "Розрахунки з різними дебіторами". Після одержання оформлених документів про право власності й приймально-передавального акта пайовика на відповідну частку збудованого об'єкта кредитується рахунок 37 у кореспонденції з рахунком 15.

Зарахування на баланс власної частки збудованого об'єкта відображається за дебетом рахунку 10 "Основні засоби" та кредитом рахунку 15. Якщо власна частка збудованого об'єкта (квартири, нежитлові приміщення) призначені пайовиком для продажу, то їх зарахування на баланс пайовика відображається за дебетом рахунку 28 "Товари" та кредитом рахунку 15.

Аналітичний облік капітальних інвестицій ведеться відповідно за видами основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, нематеріальних активів, а також за окремими об'єктами капітальних вкладень (інвентарними об'єктами).»

Перерахування підрядним організаціям грошових коштів (як отриманих від інакших інвесторів, так і власних) замовник відображає у збільшення дебіторської заборгованості по наданим авансам.

Договори про участь у будівництві нежитлового приміщення не передбачають передачу Санаторієм „Слава” права власності на якійсь товар, оскільки умовами договорів передбачено, що Сторона-2 реєструє право власності на обєкт після введення його у експлуатацію за собою, відповідно немає переходу права власності від Санаторію тому що він його не отримує у встановленому для нерухомості порядку. Тому, по своїй правовій суті договори, що укладені Санаторієм „Слава” є змішаними договорами, що дозволяється цивільним та господарським законодавством України з елементами договору доручення.

Податковий облік з податку на прибуток у випадку укладання договорів з елементами договору доручення ведеться із застосуванням п. 7.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»:

«7.9.1. З урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з:

отриманням платником податку фінансових кредитів від інших осіб-кредиторів, а також поверненням основної суми фінансових кредитів, наданих платником податку іншим особам

дебіторам, отриманням частини консолідованої іпотечної заборгованості власниками іпотечних сертифікатів участі, заміною однієї частки консолідованої іпотечної заборгованості на іншу;

залученням платником податку коштів або майна в довірче управління, коштів у депозит (вклад), у тому числі шляхом випуску ощадних (депозитних) сертифікатів (іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), або на інші строкові чи довірчі рахунки, в тому числі шляхом емісії (випуску) облігацій, а також поверненням платнику податку коштів або майна з довірчого управління, а також основної суми депозиту (вкладу), в тому числі шляхом погашення (викупу) ощадних (депозитних) сертифікатів (іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), або з інших строкових чи довірчих рахунків, відкритих іншими особами на користь такого платника податку, в тому числі шляхом погашення облігацій;

залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6. цього пункту».

База оподаткування з податку на додану вартість у випадку укладання договорів з елементами договору доручення визначається відповідно п. 4.7. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», де вказано, що у разі коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням».

Викладені судом факти підтверджуються висновком судової економічної експертизи №113 від 27 листопада 2010 р. (т.2 а.с.1-23).

Вказаний висновок було складено експертом ТОВ «Інститут обліку та аудиту» Мишур Г.Г., що має вищу економічну освіту, кваліфікація по спеціальності «11.1 дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку та звітності», «11.2 дослідження документів економічної діяльності підприємств та організацій», «11.3. дослідження документів по фінансово-кредитним операціям», стаж експертної роботи з 1998 р., свідоцтво № 1367 від 10.07.2009 р., видане Міністерством юстиції України, яке дійсне до 10.07.2012 р.

Суд, дослідивши висновок №113 судової економічної експертизи від 27 листопада 2010р., вважає його повним та обґрунтованим і приймає в якості доказу по справі.

Виходячи з викладеного суд вважає необґрунтованими доводи відповідача, по яких він просить відмовити у задоволенні позову.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні оголошена вступна і резолютивна частина постанови, постанова складена в повному обсязі 24.12.2010р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним|розв'язання,вирішення,розв'язування| та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті від 11 жовтня 2010 року № 0000892301/0, яким Закритому акціонерному товариству «Санаторій «Слава» донараховано податок на прибуток підприємств у розмірі 4414382 гривень та нараховані штрафні санкції у розмірі 4451299,50 гривень, усього 8865681,50 гривень.

3. Визнати протиправним|розв'язання,вирішення,розв'язування| та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті від 11 жовтня 2010 року № 0000902301/0, яким Закритому акціонерному товариству «Санаторій «Слава» нараховані штрафні санкції з податку на додану вартість у розмірі 10306 гривень.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого|відчиненому| акціонерного товариства|товариству| «Санаторій «Слава» (98500, м. Алушта, вул. Червонофлотська, 1, п/р 260060130906 у АТ „Сбербанк Росії”, МФО 320627, м. Київ, код ЄДРПОУ 02650854) судовий збір, сплачений за подання позовної заяви у розмірі 3,40 гривень.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

<Текст >

Суддя <підпис >Маргарітов М.В.

<Текст >