Постанова № 21404095, 19.01.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

<Список >

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 січня 2012 р. <Текст >Справа №2а-15551/11/0170/1 (09:53) м.Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Веретенниковій Ю.В., за участю

представника позивача Волкової М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Елкор» до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулось з адміністративним позовом Привате підприємство «Науково-виробнича фірма «Елкор» до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень ДПІ в м.Сімферополі від 10.08.2011 року № 0008552301 та № 0008562301.

Адміністративний позов мотивований тим, що 10 серпня 2011 року ДПІ в м.Сімферополі були прийняті податкові повідомлення рішення № 0008552301 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2011 року на 667,00 гривень та застосування штрафних санкцій в сумі 1,00 гривня, № 0008562301 про зменшення розміру відємного значення ПДВ за квітень 2011 року на суму 667,00 гривень та застосування штрафних санкцій в розмірі 1,00 гривня, які були залишені без змін рішенням ДПА в АРК та рішенням ДПСУ про перегляд вказаних повідомлень рішень.

Позивач зазначив про свою незгоду з зазначеними податковими повідомленнями рішеннями.

Позивач підкреслив, що ДПІ в м.Сімферополі на підставі акту перевірки від 29.07.2011 року № 9499/23-4/19003656 невірно встановлено, що угоди, укладені між СГД СТОВ «Росія» та НВФ «Елкор» є нікчемними та не мають реального товарного характеру.

Позивач також зазначив, що згідно акту документальної невиїзної перевірки від 29.07.2011 року № 9499/23-4/19003656 податкове зобовязання СТОВ «Росія» та податковий кредит НПФ «Елкор» визнані недійсними. Проте даних про допущення порушення підприємством при формуванні податкового кредиту і податкових зобовязань в квітні 2011 року, що тягнуть за собою визнання недійсним податкового кредиту НПФ «Елкор», відповідачем не наведено.

Позивач зауважив, що НВФ «Елкор» є добросовісним набувачем товару від СТОВ «Росія», добросовісним платником податку, що скористався своїм правом на віднесення зазначених витрат до податкового кредиту.

Позивач зазначає, що в акті перевірки, на підставі якого винесені спірні податкові повідомлення рішення, відсутні відомості про те, що надані НВФ «Елкор» документи та податкові накладні не відповідають вимогам чинного законодавства і не наведено перелік нормативно-правових актів, порушених під час їх складання.

Позивач підкреслив, що господарські операції з СТОВ «Росія» фактично здійснені і не можуть вважатися нікчемними, оскільки в момент здійснення операції сторонами дотримані всі вимоги, встановлені приписами ст.203 ЦК України, що регулює укладання договорів.

Позивач зазначив, що висновки відповідача відносно нікчемності операцій є помилковими та не відповідають вимогам чинного цивільного законодавства. Крім того, у ДПІ в м.Сімферополі відсутні повноваження по самостійному визнанню фактів недійсності операцій, що відноситься до компетенції судових органів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.12.2011 року було відкрите провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.12.2011 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судове засідання представник відповідача не зявився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч.1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, враховуючи вищезазначене, Державна податкова інспекція в м.Сімферополі АР Крим у відносинах з Приватним підприємством «Науково-виробнича фірма «Елкор» під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є субєктом владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України субєктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються субєктами господарювання.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Науково-виробнича фірма «Елкор» є юридичною особою, яка зареєстрована 11.08.1992 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АРК, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ № 463748 від 19.08.2011 року.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Науково-виробнича фірма «Елкор» взято на облік в органах податкової служби 29.09.1992 року.

У періоді, що був предметом перевірки податкового органу, ПП «Науково-виробнича фірма «Елкор» було платником податку на додану вартість, що підтверджується реєстром платників ПДВ ДПА України.

Таким чином, ПП «Науково-виробнича фірма «Елкор» є субєктом господарювання, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що 19.05.2011 року ПП «Науково-виробнича фірма «Елкор» надало до ДПІ в м.Сімферополі декларацію з податку на додану вартість за квітень 2011 року, в якій позивачем задекларований податковий кредит у сумі 240959 гривень, податкове зобовязання в сумі 3288 гривень.

17.06.2011 року ПП «Науково-виробнича фірма «Елкор» надало до ДПІ в м.Сімферополі декларацію з податку на додану вартість за травень 2011 року, в якій позивачем заявлено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок в установі банку, в розмірі 238387 гривень.

Головним державним податковим ревізором інспектором управління податкового контролю юридичних осіб відділу перевірок ризикових операцій ДПІ в м.Сімферополі управління податкового контролю юридичних осіб відділу перевірок ризикових операцій ДПІ в м.Сімферополі Юдовою Л.І. проведено позапланову виїзну документальну перевірку науково-виробничої фірми «Елкор» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2011 року у розмірі 238387 гривень, заявленої до відшкодування на розрахунковий рахунок відповідно до затвердженого плану перевірок, за результатами проведення якої складено акт від 29.07.2011 року № 9499/23-4/19003656 (надалі акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що направлення та копія наказу органу ДПС вручені 11.07.2011 року під розписку головному бухгалтеру ПП «Науково-виробнича фірма «Елкор» ОСОБА_3 Перевірку проведено з відома директора підприємства Ейдельмана Л.П. та в присутності головного бухгалтера ОСОБА_3

Перевірка проводилась з 11.07.2011 року по 22.07.2011 року.

З висновків акту вбачається, що перевіркою встановлено порушення п.200.1, 200.4 ст.200 ПК України: ПП «Науково-виробнича фірма «Елкор» завищено суму бюджетного відшкодування за травень 2011 року у загальній сумі 667 гривень, підтверджено суму бюджетного відшкодування ПДВ у травні 2011 року у сумі 237720 гривень.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.2, 1198.6 ст.198 ПК України: ПП «Науково-виробнича фірма «Елкор» завищено суму податкового кредиту за квітень 2011 року на суму ПДВ в розмірі 667,00 гривень, що призвело до завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання і сумою податкового кредиту за квітень 2011 року на 667,00 гривень.

З висновків акту вбачається, що перевіркою підтверджено відображене ПП «Науково-виробнича фірма «Елкор» у декларації за травень 2011 року відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ у сумі 121863 гривень.

Судом встановлено, що позивач з висновками акту перевірки не погодився, акт підписав з запереченнями, зазначив, що заперечення будуть надані до податкового органу в письмовій формі.

На підставі акту перевірки від 29.07.2011 року № 9499/23-4/19003656 податковим повідомленням рішенням ДПІ в м.Сімферополі № 0008552301 від 10.08.2011 року за встановлене перевіркою порушення п.200.1, 200.4 ст.200 ПК України ПП «Науково-виробнича фірма «Елкор» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 667,00 гривень та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1,00 грн.

На підставі акту перевірки від 29.07.2011 року № 9499/23-4/19003656 податковим повідомленням рішенням ДПІ в м.Сімферополі № 0008562301 від 10.08.2011 року за встановлене перевіркою порушення п.198.2, 198.6 ст.198 ПК України ПП «Науково-виробнича фірма «Елкор» зменшено розмір відємного значення суми ПДВ на суму 667,00 гривень та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1,00 грн.

Позивач, не погодившись з спірними податковими повідомленнями - рішеннями, оскаржив їх в адміністративному порядку.

22.08.2011 року позивач звернувся зі скаргою № 120-04/1 до ДПА в АРК на податкові повідомлення рішення ДПІ в м.Сімферополі від 10.08.2011 року № 0008552301 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2011 року в розмірі 667,00 гривень та застосування штрафних санкцій в сумі 1 гривня, від 10.08.2011 року № 0008562301 про зменшення розміру відємного значення ПДВ за квітень 2011 року в сумі 667,00 гривень та застосування штрафних санкцій в сумі 1,00 гривня.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 13.09.2011 року № 3447/30/25-023 ДПА в АРК залишила без змін податкові повідомлення рішення ДПІ в м.Сімферополі від 10.08.2011 року № 0008552301 та № 0008562301, прийняті стосовно ПП «Науково-виробнича фірма «Елкор», а первинну скаргу без задоволення.

26.09.2011 року позивач звернувся до ДПС України з повторною скаргою на податкові повідомлення рішення ДПІ в м.Сімферополі від 10.08.2011 року № 0008552301 та № 0008562301 та на рішення, прийняте ДПА в АРК за розглядом первинної скарги.

ДПС України рішенням про результати розгляду скарги від 24.11.2011 року № 6161/6/10-2115 залишила без змін податкові повідомлення рішення ДПІ у м.Сімферополі від 10.08.2011 № 0008552301 та № 0008562301 та рішення ДПА в АР Крим, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу без задоволення.

Позивач, не погодившись з результатами розгляду його скарг на спірні податкові повідомлення - рішення ДПА в АРК та ДПС України, звернувся з позовом до суду.

Перевіряючи правомірність прийняття ДПІ в м.Сімферополі податкових повідомлень рішень від 10.08.2011 № 0008552301 та № 0008562301, судом встановлено наступне.

Суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки спірні правовідносини виникли між позивачем та відповідачем в квітні та травні 2011 року, суд перевіряє їх відповідність нормам Податкового кодексу України.

З висновків акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено завищення позивачем суми податкового кредиту за квітень 2011 року на суму ПДВ в розмірі 667,00 гривень, що призвело до завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання і сумою податкового кредиту за квітень 2011 року на 667,00 гривень, завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за травень 2011 року у загальній сумі 667 гривень.

Перевіряючи обґрунтованість зазначених висновків податкового органу, суд встановив наступне.

Пунктом 198.1 ст.198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Щодо реального виконання договору купівлі продажу від 01.04.2011 року, укладеного між ПП «Науково-виробнича фірма «Елкор» та Сільськогосподарським ТОВ «Росія», суд зазначає наступне.

01.04.2011 року ПП «Науково-виробнича фірма «Елкор» («Покупцем») та Сільськогосподарським ТОВ «Росія» було укладено договір купівлі продажу, відповідно до п.1 якого Продавець зобовязується передати у власність Покупця плоди коріандру врожаю 2010 року (надалі товар) в кількості до 40 тон, а Покупець прийняти та сплатити Товар.

Відповідно до п.3 договору ціна товару складає 4300,00 гривень, в т.ч. ПДВ, за одну тону.

Згідно з п.4 договору постачання Товару зі складу Продавця (с.Ларіно Джанкойський район) здійснюється силами Покупця (самовивезення) частинами та оформлюється накладними.

Відповідно до п.5 договору передача Товару здійснюється Продавцем до 11 квітня 2011 року.

Згідно з п.6 договору оплата здійснюється до 11 квітня 2011 року на підставі наданих Продавцем рахунків.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, дійшов висновку, що договір купівлі продажу від 01.04.2011 року, укладений між ПП «Науково-виробнича фірма «Елкор» та Сільськогосподарським ТОВ «Росія», був виконаний реально, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”від 16.07.1999 року первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Всі первинні документи, що підтверджують виконання вищезазначеного договору купівлі продажу від 01.04.2011 року, є в матеріалах справи, оцінені судом та визнані такими, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Такими первинними документами є рахунок - фактура № 16 від 05.04.2011 року на суму 4000,00 гривень, в т.ч. ПДВ 666,67 гривень, видаткова накладна № Р -000000003 від 7 квітня 2011 року на суму 4000,00 гривень, в т.ч. ПДВ 666,67 гривень.

Судом встановлено, що позивач здійснив розрахунок за товар - плоди коріандру врожаю 2010 року, що підтверджується випискою Кримської філії АБ «Експрес - Банк» за 04.04.2011 року, з якої вбачається, що оплата ПП «Науково-виробнича фірма «Елкор» товару відбулася згідно рахунку Сільськогосподарським ТОВ «Росія» № 15 від 01.04.2011 року.

Судом встановлено, що Сільськогосподарським ТОВ «Росія» була видана ПП «Науково-виробнича фірма «Елкор» податкова накладна № 1 від 04.04.2011 року на суму 4000,00 гривень, в т.ч. ПДВ 666,67 гривень.

Перевіряючи факт використання позивачем у господарській діяльності товару, отриманого від СТОВ «Росія», судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що отриманий від підприємства «Ракурс» у грудні 2010 року товар було продано контрагенту Кримському центру професійно-технічної освіти ГСЗ у грудні 2010 року.

Первинними документами, що підтверджують постачання позивачем товару Кримському центру професійно-технічної освіти ГСЗ є: накладні № 1750 від 21.12.2010 року на суму 42989,40 гривень, № 3750 від 22.12.2010 року на суму 89520,00 гривень, № 4750 від 23.12.2010 року на суму 64200,00 гривень, № 3569 від 23.12.2010 року на суму 88155,26 гривень, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що ТОВ «Еталон Крим» були видані Кримському центру професійно-технічної освіти ГСЗ податкові накладні № 19 від 21.12.2010 року на суму 42989,40 гривень, в т.ч. ПДВ 7164,90 гривень, № 20 від 22.12.2010 року на суму 89520,00 гривень, в т.ч. ПДВ 14920,00 гривень, № 21 від 23.12.2010 року на суму 64200,00 гривень, в т.ч. ПДВ 10700,00 гривень, № 22 від 23.12.2010 року на суму 88155,26 гривень, в т.ч. ПДВ 14692,54 гривень.

Суд зазначає, що вищезазначене підтверджує реальність постачання Підприємством «Ракурс» товару ТОВ «Еталон Крим» та свідчить про виконання сторонами зазначеного договору поставки № 27 від 01.11.2010 року.

Виходячи із зазначеного, суд приходить до висновку про підтвердження факту придбання та реалізації позивачем товару, по якому Сільськогосподарським ТОВ «Росія» була видана ПП «Науково-виробнича фірма «Елкор» податкова накладна № 1 від 04.04.2011 року на суму 4000,00 гривень, в т.ч. ПДВ 666,67 гривень.

Крім того, судом встановлено, що придбане насіння коріандру було відправлене на переробку з метою отримання ефірної олії сирця. Далі ефірна олія згідно транспортної декларації та декларації на експорт була експортована.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи податкового органу щодо відсутності у ТОВ «Росія» та позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, трудових ресурсів (технічний персонал), виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

Суд зазначає, що вказані доводи податкового органу не мають правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеною угодою, або порушення позивачем правил оподаткування.

Отже, враховуючи, що сума податкового кредиту в розмірі 666,67 гривень за квітень 2011 року по взаємовідносинам з Сільськогосподарським ТОВ «Росія» підтверджується податковою накладною, виписаною платником ПДВ, а також оскільки придбаний товар був використаний у господарській діяльності позивача, суд доходить висновку про те, що сума податку на додану вартість в розмірі 666,67 грн. була обґрунтовано віднесена ПП «Науково-виробнича фірма «Елкор» до податкового кредиту за квітень 2011 року.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладеного позивачем з Сільськогосподарським ТОВ «Росія» договору купівлі продажу від 01.04.2011 року на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

При цьому суд виходить з наступного.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ч. 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаного договору поставки, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що ДПІ в м. Сімферополі АР Крим належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладеного позивачем з Сільськогосподарським ТОВ «Росія» правочину на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується його суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обовязку щодо сплати податків, зборів (обовязкових платежів) вступає у звязку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обовязку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

При цьому, відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобовязує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що спірний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним, направлений на настання реальних наслідків, повністю виконаний сторонами.

Таким чином, суд зазначає, що висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту за квітень 2011 року на суму ПДВ в розмірі 667,00 гривень, що призвело до завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання і сумою податкового кредиту за квітень 2011 року на 667,00 гривень, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Враховуючи, що суд визнав необґрунтованим висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту за квітень 2011 року на суму ПДВ в розмірі 667,00 гривень, суд приходить до висновку, що завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за травень 2011 року у загальній сумі 667 гривень не має місця.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомленням рішенням ДПІ в м.Сімферополі № 0008552301 від 10.08.2011 року, яким ПП «Науково-виробнича фірма «Елкор» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 667,00 гривень та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1,00 грн, та податкове повідомлення рішення ДПІ в м.Сімферополі № 0008562301 від 10.08.2011 року, яким податковим органом ПП «Науково-виробнича фірма «Елкор» зменшено розмір відємного значення суми ПДВ на суму 667,00 гривень та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1,00 грн., не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно, отже, є протиправними та мають бути скасовані.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 19.01.2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 24.01.2012 року.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим № 0008552301 від 10.08.2011 року.

3. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим № 0008562301 від 10.08.2011 року.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Елкор» (ЄДРПОУ 19003656) судовий збір в розмірі 28,23 гривень.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя <підпис >Трещова О.Р.

<Текст >