Постанова № 21400274, 08.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2012 № 9/328

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Смірнової Л.Г.

суддів: Чорної Л.В.

Тищенко О.В.

при секретарі:Дмитрина Д.О.

За участю представників:

від прокуратури: Бондарчук І.П. посвідчення №79

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю б/н від 07.02.2012;

ОСОБА_2 - представник за довіреністю б/н від 01.09.2010;

від відповідача 1: ОСОБА_3 представник за довіреністю б/н від 05.01.2012;

від відповідача 2: ОСОБА_4 - представник за довіреністю №134 від 06.02.2012;

Розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Столична судноплавна компанія”, Товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпровська Лагуна”, Державного підприємства „Зал офіційних делегацій”

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2011

у справі № 9/328 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Столична судноплавна компанія”

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпровська Лагуна”

2.Державного підприємства „Зал офіційних делегацій”

за участю Київської транспортної прокуратури

про визнання договору недійсним

Суть спору та апеляційної скарги:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Столична судноплавна компанія” (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпровська Лагуна” (далі відповідач 1) та Державного підприємства „Зал офіційних делегацій” (далі відповідач 2) про визнання недійсним договору про співробітництво №23/1 від 01.03.2011 з моменту його укладення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що договір про співробітництво №23/1 від 01.03.2011 зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпровська Лагуна” укладений з перевищенням повноважень, оскільки директор відповідача 1 не був уповноважений на укладання даного договору загальними зборами, що суперечить статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпровська Лагуна”, подальшого схвалення оспореного договору не було.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.12.2011 у справі №9/328 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Столична судноплавна компанія” відмовлено повністю, визнано недійсним договір про співробітництво №23/1 від 01.03.2011, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Дніпровська Лагуна” та Державним підприємством „Зал офіційних делегацій”.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивачем не доведена наявність законних підстав для задоволення позовних вимог. Зокрема, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що договір про співробітництво №23/1 від 01.03.2011 був схвалений загальними зборами учасників відповідача 1. Також, судом першої інстанції зазначено, що оспорений договір є удаваним та у звязку з цим підлягає визнанню недійсним.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю „Столична судноплавна компанія” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2011 у справі №9/328 змінити в частині відмови у задоволенні позовних вимог з підстав наступного схвалення правочину.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду міста Києва прийняте з порушенням норм матеріального права, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що місцевий господарський суд дійшов необґрунтованого висновку, що оспорений договір був схвалений загальними зборами.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2012 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Столична судноплавна компанія” прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 08.02.2012.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Дніпровська Лагуна” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2011 у справі №9/328 скасувати та припинити провадження у справі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду міста Києва прийняте з порушенням норм матеріального права, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2012 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпровська Лагуна” прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 08.02.2012.

Державне підприємство „Зал офіційних делегацій” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2011 у справі №9/328 в частині визнання недійсним договору про співробітництво №23/1 від 01.03.2011 скасувати, в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Столична судноплавна компанія” рішення суду - залишити без змін.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду міста Києва прийняте з порушенням норм матеріального права, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що місцевий господарський суд дійшов хибного висновку, що оспорений договір підлягає визнанню недійсним.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2012 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Столична судноплавна компанія” прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 08.02.2012.

В судове засідання 08.02.2012 зявились представники позивача, відповідача 1, відповідача 2 та Київської транспортної прокуратури.

Представники позивача повністю підтримали, доводи, викладені в апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю „Столична судноплавна компанія”, просили рішення Господарського суду міста Києва у даній справі скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпровська Лагуна” підтримав, доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача 1, просив рішення Господарського суду міста Києва у даній справі скасувати в частині визнання договору недійсним.

Представником Державного підприємства „Зал офіційних делегацій” у судовому засіданні був наданий відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому відповідач 2 просив залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Столична судноплавна компанія” без задоволення.

У судовому засіданні представник Державного підприємства „Зал офіційних делегацій” підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі та у відзиві відповідача 2, просив скасувати рішення Господарського суду у даній справі в частині визнання недійсним договору.

Представник прокуратури у судовому засіданні надав письмові пояснення, у яких просив визнати договір про співробітництво №23/1 від 01.03.2011, укладений між відповідачами недійсним з моменту його укладення.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд:

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Столична судноплавна компанія" є одним із учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська лагуна" з часткою 48,5% статутного капіталу, що підтверджується статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська лагуна" (далі - Статут), затвердженим загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська лагуна" (протокол № 20 від 28.05.2009).

01 березня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровська лагуна" (сторона - 1) та Державним підприємством "Зал офіційних делегацій" (сторона- 2) було укладено договір про співробітництво № 23/1 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору сторони дійшли взаємної згоди про співробітництво у вигляді надання одна одній праваспільного користування і експлуатаціїVIP - терміналу, ОКЦ "Дніпро-Плаза" та Причалу № 4 (у тому числі шляхом розташування ОКЦ "Дніпро-Плаза" (офісно-культурний центр "Дніпро-Плаза") біля Причалу № 4), а також асфальтованим та/або іншим покриттям, внутрішніми проходами та допоміжними приміщеннями, що знаходяться на/або всередині ОКЦ "Дніпро-Плаза" (надалі у розумінні та виключно для цілей цього Договору - Спільне майно).

Право спільного користування Спільним майном є оплатним. Сторона - 2 вправі користуватись VIP - терміналом у будь-який момент за першою вимогою (пункти 1.2, 1.3 Договору).

Розділом 2 Договору передбачено, що Сторона - 1 щомісячно сплачує на користь Сторони -2 плату у розмірі 48000,00 грн. Сторона-2 сплачує на користь Сторони -1 плату, розмір якої визначений сторонами до додатку до Договору і яка нараховується лише за час фактичного використання VIP-терміналу Стороною-2.

Згідно з пунктом 7.1 Договору цей Договір набирає чинності з дати його підписання, тобто з 01.03.2011 і діє до 01.03.2016 включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Таким чином, загальна сума зобов'язань відповідача - 1 перед відповідачем - 2 складає 2880000,00 грн. Сума зобов'язань відповідача-2 по Договору є невизначеною.

Як вбачається з преамбули Договору від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська лагуна" Договір було укладено директором Чухманенко Д.П., який діяв на підставі статуту.

Згідно зі статтею 19 Статуту директор має статус одноособового виконавчого органу, який здійснює керівництво поточною діяльністю Товариства у відповідності з повноваженнями, наданими йому статтею 20 Статуту. Пунктом 20.5 Статуту передбачено, що директор, зокрема:

- приймає рішення про укладання угод (крім угод про відчуження майна, кредитних договорів та договорів позики, поруки, застави майна, відступлення прав по договору) від імені Товариства, розмір яких не перевищує 1000000,00 грн.;

- укладає угоди про відчуження майна, кредитні договори та договорів позики, поруки, застави майна, відступлення прав по договору, договори розмір яких перевищує 1 000 000,00 гривеньпісля отримання згоди зборів учасників".

Разом з тим, статтею 16 Статуту Товариства передбачена компетенція загальних зборів учасників. У відповідності з підпунктом "т" пункту 16.1, "прийняття рішень про укладання угод від імені Товариства, розмір яких перевищує 1000000,00 грн., відноситься до компетенції загальних зборів учасників Товариства.

Позивач посилається на те, що при підписанні Договору директор Товариства, Чухманенко Д.П. перевищив свої повноваження, надані йому Статутом, самостійно прийнявши рішення про укладення Договору сума якого перевищувала 1000000,00 грн., в зв'язку з чим порушив права позивача, як одного із учасників Товариства. Правочин не був схвалений загальними зборами учасників Товариства, тому не створює прав та обов'язків для Товариства та повинен бути визнаний недійсним з моменту його укладення.

Стаття 92 ЦК України закріпила, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобовязана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 240 ЦК України представник зобовязаний вчинити правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляю.

Статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою яку представляють створює, змінює і припиняє цивільні права та обовязки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно зі статтею 20 Статуту Товариства керівництво поточною діяльністю Товариства здійснює директор. Статтею 20.5 Статуту передбачено право директора, зокрема, приймати рішення про укладання угод (крім угод про відчуження майна, кредитних договорів та договорів позики, поруки, застави майна, відступлення прав по договору) від імені Товариства, розмір яких не перевищує 1000000,00 грн. та укладати угоди про відчуження майна, кредитні договори та договорів позики, поруки, застави майна, відступлення прав по договору, договори розмір яких перевищує 1000000,00 грн. після отримання згоди зборів учасників.

Відповідно до статті 16.1 Статуту, прийняття рішень про укладання угод від імені Товариства, розмір яких перевищує 1000000,00 грн., відноситься до компетенції загальних зборів учасників Товариства.

Як вбачається з матеріалів справи, загальні збори учасників Товариства не уповноважували директора Товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпровська Лагуна” на укладання договору про співробітництво №23/1 від 01.03.2011.

Місцевий господарський суд дійшов хибного висновку, що загальними зборами Товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпровська Лагуна” було схвалено договір про співробітництво №23/1 від 01.03.2011 з огляду на наступне.

Відповідно до статті 18.5. Статуту відповідача-1, дозволяється прийняття рішень шляхомписьмового опитування учасників. Для прийняття рішення шляхом письмового опитування учасників проект рішення або питання для голосування надсилаються учасникам, які повинні у письмовій формі сповістити по них свою думку. Протягом 10 днів з моменту одержання повідомлення від останнього учасника голосування вони повинні бути проінформовані головою зборів про прийняте рішення.

Учасникам Товариства було направлено лист за № 85/11 від 16.09.2011 про вирішення питань поточної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпровська Лагуна” шляхом опитування. Серед питань, які виносилися для прийняття рішення шляхом опитування, було, зокрема, питання про затвердження спірного договору № б\н про співробітництво від 01 березня 2011 року, укладеного між відповідачем -1 та відповідачем-2.

Листом від 17.10.2011 за вих. № 91/11 учасники Товариства були поінформовані відповідачем 1 про результати опитування. Зі змісту вказаного листа вбачається, що за результатами опитування, яке проводилось у відповідності до статті 18.5 Статуту було прийнято, зокрема, рішення про затвердження угоди про розірвання договору про спільну діяльність та про затвердження договору про співробітництво від 01.03.2011, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Дніпровська Лагуна” та Державним підприємством "Зал офіційних делегацій" та рішення про підтвердження повноважень директора Товариства на розірвання договору про спільну діяльність № ССВ/014 та укладання договору співробітництво від 01.03.2011, укладеного між TOB "Дніпровська Лагуна" та Державним підприємством "Зал офіційних делегацій", загальна сума якого перевищує 1000000,00 грн.

За прийняття зазначених рішень проголосувало 51,5% від загальної кількості голосів, утрималось 48,5 % від загальної кількості, а саме, Товариство з обмеженою відповідальністю "Столична судноплавна компанія".

Безпідставним є посилання відповідача 1 з яким погодився суд першої інстанції щодо прийняття такого рішення з посиланням на статтю 18.4 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпровська Лагуна”, оскільки дана норма статуту регулює порядок прийняття рішень загальними зборами. Зокрема, статтею 18.4 Статуту передбачено, що з питань щодо визначення основних напрямів діяльності Товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання, внесення змін до статуту Товариства, зміна розміру його статутного капіталу, а також при вирішенні питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50% загальної кількості голосів учасників товариства, а решта рішень приймається простою більшістю голосів учасників, присутніх на загальних зборах.

Статутом відповідача 1 не визначено, яким чином приймається рішення шляхом опитування. Отже, місцевий господарський суд безпідставно визнав доведеним факт прийняття такого рішення.

Крім того, необґрунтованим є посилання місцевого господарського суду на те, що договір про співробітництво №23/1 від 01.03.2011 був схвалений загальними зборами, оскільки в матеріалах справи відсутні такі докази, матеріали опитування, а саме вищезазначені листи не є рішенням загальних зборів.

Судова колегія приходить до висновку, що договір про співробітництво №23/1 від 01.03.2011 був укладений зі сторони відповідача 1 представником з перевищенням повноважень, оскільки положеннями статуту Товариства закріплено, що директор має право укладати угоди про відчуження майна, кредитні договори та договорів позики, поруки, застави майна, відступлення прав по договору, договори розмір яких перевищує 1000000,00 грн. після отримання згоди зборів учасників. Докази отримання директором товариства згоди зборів учасників до укладання договору про співробітництво №23/1 від 01.03.2011 в матеріалах справи не містяться.

Як визначено пунктом 9.2. Розяснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 N 02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними"( із змінами та доповненнями), наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про схвалення договору про співробітництво №23/1 від 01.03.2011 загальними зборами Товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпровська Лагуна”

Таким чином, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що правочин був схвалений загальними зборами учасників відповідача 1.

Згідно з частиною 2 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З огляду на зазначене вище, судова колегія приходить до висновку, що договір про співробітництво №23/1 від 01.03.2011, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Дніпровська Лагуна” та Державним підприємством „Зал офіційних делегацій” підлягає визнанню недійсним на підставі частини 2 статті 203, статті 215 ЦК України з моменту його укладення.

В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд зазначив, що укладений між відповідачами договір про співробітництво №23/1 від 01.03.2011 є удаваним та за своєю правовою природою він є договором оренди.

З таким висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд погодитися не може з огляду на наступне.

Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно з приписами пункту 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Отже, воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином. При цьому підлягає доведенню те, що правочин укладений з метою приховати інший правочин і який правочин насправді укладений сторонами.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Приписами статті 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 6 листопада 2009 року N 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” зазначив, що встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Проте, з рішення Господарського суду міста Києва не вбачається, що судом, відповідно до вимог процесуального законодавства, було встановлено під час розгляду справи, що оспорюваний договір було вчинено з метою приховати договір оренди, а також, судом першої інстанції не були застосовані до договору норми, що регулюють договір оренди, у звязку з чим місцевий господарський суд прийшов до необґрунтованого висновку про визнання договору недійсним у звязку з тим, що останній є удаваним суперечить нормам законодавства та порушує державні інтереси.

Відповідно до статті 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, оскаржуване судове рішення прийнято судом першої інстанції за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи, при цьому судом було неправильно застосовано норми матеріального права. Зазначене, на думку колегії суддів, відповідно до статті 104 ГПК України є підставою для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2011 у справі №9/328 та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

Судові витрати розподіляються згідно зі статтею 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Столична судноплавна компанія” задовольнити частково.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпровська Лагуна” залишити без задоволення.

3. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Зал офіційних делегацій” залишити без задоволення.

4. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2011 у справі №9/328 скасувати повністю.

5. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Столична судноплавна компанія” задовольнити.

6. Визнати недійсним договір про співробітництво № 23/1 від 01.03.2011, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровська лагуна" та Державним підприємством "Зал офіційних делегацій" з моменту укладення.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпровська Лагуна” (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 5, код ЄДРПОУ 33511799) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Столична судноплавна компанія” (01030, м. Київ, вул. Пирогова, 6А, код ЄДРПОУ 31628535) 118 грн. (сто вісімнадцять) витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, 42,50 грн. (сорок дві пятдесят) витрат по сплаті державного мита та 134,13грн. (сто тридцять чотири) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

8. Стягнути з Державного підприємства „Зал офіційних делегацій” (08307, Київська обл., м. Бориспіль, Аєропорт, код ЄДРПОУ 26191463) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Столична судноплавна компанія” (01030, м. Київ, вул. Пирогова, 6А, код ЄДРПОУ 31628535) 118 грн. (сто вісімнадцять) витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, 42,50 грн. (сорок дві пятдесят) витрат по сплаті державного мита та 134,13грн. (сто тридцять чотири) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

9. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

10. Матеріали справи № 9/328 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддяСмірнова Л.Г.

СуддіЧорна Л.В.

Тищенко О.В.