Постанова № 21400033, 30.01.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2012 № 58/213

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Новікова М.М.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 дов. б/н від 24.01.2011

від відповідача: не зявились

розглянувши

апеляційну скаргу Приватного підприємства „Етоіль”

на рішення господарського суду міста Києва

від 28.10.2011

у справі №58/213 (суддя Блажівська О.Є.)

за позовом Приватного підприємства „Етоіль”

до Дочірнього підприємства „Завод будівельних конструкцій”

про стягнення безпідставно набутих коштів 133000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного підприємства „Етоіль” (надалі ПП „Етоіль”, позивач, замовник) про стягнення із Дочірнього підприємства „Завод будівельних конструкцій” (надалі ДП „Завод будівельних конструкцій, відповідач, виконавець) безпідставно набутих коштів у розмірі 133000,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.10.2011 у справі №58/213 у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Приватне підприємство „Етоіль” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 28.10.2011 у справі №58/213 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача мотивовані тим, що висновки суду першої інстанції, які викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають дійсним обставинам справи, а обставини, які суд визнав встановленими (стосовно відсутності у відповідача безпідставно набутих коштів) не доведені. Крім того, апелянт зазначає, що відповідно до п.3 ч.3 ст. 1212, положення глави 83 ЦК України (зокрема і ст. 1212) застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобовязанні.

Представники відповідача в судове засідання не зявився, причин неявки суду не повідомили, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином, за адресами вказаними в позовній заяві, апеляційній скарзі та у витягу із ЄДРПОУ №21-10/3681-2 від 11.08.2011 (а.с. 61).

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

11.12.2007 між приватним підприємством „Етоіль” та дочірнім підприємством „Завод будівельних конструкцій” укладено договір №23 (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого, виконавець зобовязався виготовити на умовах поетапної передплати, змонтувати та передати у власність замовника товарну продукцію, та дозвіл на розміщення зупинкового комплексу, а замовник зобовязується прийняти товарну продукцію та оплатити її на умовах цього договору. 1 етап розроблення та узгодження дозвільної документації, 2 етап виготовлення та монтаж зупинкового комплексу.

Пунктом 3.1. договору визначено вартість договору, яка складає 126750,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 3.2 договору, термін виготовлення комплексів виконавцем становить 60-90 календарних днів з моменту перерахування замовником передплати на рахунок виконавця від загальної вартості робіт та підписання технічного завдання.

До початку робіт по договору виконавець виставляє рахунок в розмірі 5000 грн. від вартості комплексу, який замовник зобовязаний сплатити в дводенний термін (п. 3.3 договору).

Згідно із п. 3.4 договору, решта коштів перераховується в такому порядку: 45% оплати після отримання погодження комунальної служби перевезень; 40% - після отримання дозвільної документації; 10% - перед монтажем.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду міста Києва від 07.04.2010 у справі №17/134 за позовом Приватного підприємства „Етоіль” до Дочірнього підприємства „Завод будівельних конструкцій” про розірвання договору та стягнення 152292,40 грн., позовні вимоги задоволено частково, розірвано договір №23 від 11.12.2007, стягнуто 6000,00 грн. збитків та суму пені в розмірі 12799,67 грн.

Відповідно ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, рішенням господарського суду міста Києва у справі №17/134 від 07.04.2010 має преюдиційне значення для вирішення даної справи.

Так, вищевказаним рішенням встановлено, що позивач у період з грудня 2007 року по серпень 2008 року частинами, шляхом внесення в касу відповідача згідно з квитанціями до прибуткових касових ордерів №№ 162, 164, 165, 166, 81, 82, 127, сплатив грошові кошти в сумі 133000,00 грн. Відповідачем отримання коштів у вказаній сумі не заперечується.

20.12.2007 сторонами було підписано акт прийому-передачі дозвільної документації згідно з договором, яким підтверджується виконання відповідачем-1 етапу робіт (розроблення та узгодження дозвільної документації) на суму 63375,00 грн. і прийняття цих робіт позивачем. Будь-яких претензій щодо якості виконаних робіт позивачем не заявлялось. Позивач не надав будь-яких доказів на спростування факту приймання першого етапу робіт.

Крім того, рішенням від 07.04.2010 у справі №17/134 встановлено, що відповідач не виконав роботи другого етапу в строк, передбачений договором, у звязку з чим направив позивачу гарантійний лист №46 від 16.07.2008, за яким зобовязався виконати роботи з виготовлення зупинкового комплексу до 01.09.2008.

Як зазначив суд першої інстанції, спір у справі виник у звязку із набуттям, на думку позивача, відповідачем майна на загальну суму 133000,00 грн. без достатньої правової підстави.

Із позовної заяви вбачається, що підставою звернення позивача до суду з позовом до відповідача, стало набуття останнім грошових коштів без достатньої правової підстави, а тому позивач посилаючись на положення ст. 1212 Цивільного кодексу України просить стягнути вказані кошти у розмірі 133000, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч.3 вказаної статті, положення глави 83 ЦК України, застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що договір №23 розірвано, апеляційний суд погоджується з доводами апелянта про те, що підстава на якій відповідач отримав від позивача аванс відпала.

При цьому, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що правовідносини по договору підряду фактично відбулися, оскільки договір підряду рішенням господарського суду міста Києва у справі №17/134 розірвано, а з відповідача, внаслідок невиконання умов договору, рішенням у справі №17/134 від 07.04.2010 на користь позивача стягнуто 6000,00 грн. збитків, та суму пені в розмірі 12799,67 грн.

Так, матеріали справи свідчать про те, що відповідачем виконано, а позивачем прийнято роботи лише по першому етапу на суму 63375,00 грн., що підтверджується актом прийому-передачі дозвільної документації згідно договору №23 від 11.12.2007.

В іншій частині відповідач свої зобовязань за договором не виконав, роботи по 2-му етапу не здійснив, хоча відповідачем вказані роботи були оплачені у повному обсязі.

У звязку із викладеним, враховуючи факт прийняття позивачем робіт по першому етапу без зауважень, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач безпідставно набув грошові кошти, які були сплачені позивачем за договором №23 від 11.12.2007, в розмірі вартості другого етапу робіт, які не були ним виконані, що становить 63375,00 грн.

Крім того, з умов договору вбачається, що вартість виконуваних за ним робіт становить 126750,00 грн., тоді як позивачем за вказаним договором відповідачеві сплачено кошти у сумі 133000,00, що встановлено рішенням господарського суду міста Києва у справі №17/134 від 07.04.2010.

Таким чином, з наведеного вбачається, що грошові кошти у розмірі 6250,00 грн. є надмірно сплаченими позивачем, у звязку з чим підлягають поверненню останньому, в силу положень статті 1212 ЦК України, як такі, що набуті відповідачем без належної правової підстави.

Отже, позовні вимоги Приватного підприємства „Етоіль” підлягають частковому задоволенню на суму 69625,00 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Приватного підприємства „Етоіль” підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва від 28.10.2011 у справі №58/213 має бути скасоване в частині відмови у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства „Етоіль” про стягнення 69625,00 грн., з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційних скарг покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Етоіль” задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва від 28.10.2011 у справі №58/213 у частині відмови у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства „Етоіль” про стягнення 69625,00 грн. скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути із Дочірнього підприємства „Завод будівельних конструкцій” (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 15/14, оф. 11 код ЄДРПОУ 32552064) на користь Приватного підприємства „Етоіль” (03110, м. Київ, вул. Соломянська, 5, код ЄДРПОУ 33492038) 69625 (шістдесят девять тисяч шістсот двадцять пять) грн. 00 коп. безпідставно набутих коштів, 696 (шістсот девяносто шість) грн. 25 коп. державного мита та 123 (сто двадцять три) грн. 55 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.”

Стягнути із Дочірнього підприємства „Завод будівельних конструкцій” (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 15/14, оф. 11 код ЄДРПОУ 32552064) на користь Приватного підприємства „Етоіль” (03110, м. Київ, вул. Соломянська, 5, код ЄДРПОУ 33492038) 696 (шістсот девяносто шість) грн. 25 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №58/213 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддяНовіков М.М.

СуддіМартюк А.І.

Зубець Л.П.