Рішення № 21399436, 07.02.2012, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2012 р. Справа № 5027/01/2012. За позовом промислово-технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОМАТ”, м. Київ до іноземного приватного підприємства “ІФЦ Україна ЛТД”, м. Чернівці

про стягнення заборгованості в сумі 19034,12 грн.

Суддя Т.І. Ковальчук

Представники:

Позивача ОСОБА_1, дов. від 05.10.2011 р.

Відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по оплаті за надані послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом на суму 19034,12 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою від 03.01.2012 р., справу до розгляду в судовому засіданні призначено на 17.01.2012 р. за участю представників сторін, позивача зобовязано надати додаткові докази, відповідача зобовязано надати відзив на позов, копії Статуту та довідки про включення до ЄДРПОУ.

Ухвалою від 17.01.2012 р. розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 07.02.2012 р. у звязку з неявкою представника відповідача та неподанням відзиву на позов.

Після відкладення розгляду справи представник відповідача в судове засідання 07.02.2012 р. не зявився, причини неявки не повідомив, відзиву на позов відповідач не надав. Враховуючи, що поштовим повідомленням № 58002 04477188 від 23.01.2012 р. підтверджується вручення відповідачеві ухвали від 17.01.2012 р., неявка його представника та неподання відзиву на позов не перешкоджають вирішенню спору в судовому засіданні 07.02.2012 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з договором № 6/2011 від 21.06.2011 р. позивач на підставі заявок відповідача здійснив перевезення вантажу на узгоджену загальну суму фрахту 25384,12 грн., яку відповідач оплатив частково на суму 6350,00 грн., решту боргу добровільно не сплачує, незважаючи на надіслану йому претензію.

Заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні 07.02.2012 р., розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

21 червня 2011 року між позивачем і відповідачем було укладено договір № 6/2011, згідно якого позивач промислово-технічна компанія у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОМАТ” (за текстом договору Перевізник) зобовязався доставити ввірений йому вантаж до пункту призначення і передати його уповноваженій для отримання вантажу особі, а відповідач іноземне приватне підприємство “ІФЦ Україна ЛТД” (за текстом договору Клієнт) зобовязався надати вантаж для перевезення та сплатити за перевезення встановлену плату (а.с. 7-8).

За умовами зазначеного договору Перевізник (позивач), зокрема, здійснює перевезення вантажів на підставі заявки Клієнта (пункти 2.3, 3.1.1) та надає Клієнту оригінали рахунків за надані послуги з оригіналами СМR, податковою накладною та Актом виконаних робіт (пункт 3.1.8).

Вартість перевезення обговорюється сторонами в кожному окремому випадку і вказується в заявці, Клієнт (відповідач) здійснює оплату за виконані перевезення протягом 10 днів після отримання від Перевізника документів, вказаних в п. 3.1.8 договору, якщо інше не обговорено в заявці, в національній валюті України по курсу Національного банку України на день розвантаження автомобіля (пункти 4.3, 4.4 ,4.6 договору № 6/2011 від 21.06.2011 р.)

На виконання зазначеного договору позивачем здійснено наступні перевезення вантажу (дрова колоті букові, грабові в сітках) на умовах відмінного від встановленого договором порядку оплати послуг з перевезення:

1) на підставі заявки відповідача від 16.08.2011 р. № 19/2011 по маршруту Чернівці (Україна) Бад Хоннеф (Німеччина), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СМR А № 0310478, відмітка про одержання вантажу вантажоодержувачем 03.09.2011 р. (а.с. 9,10). Вартість перевезення згідно заявки становить 1100,00 Євро по курсу НБУ на день замитнення вантажу в м. Чернівці, порядок оплати 50% три банківських дні після завантаження, 50% три банківських дні після прибуття вантажу на місце розвантаження;

2) на підставі заявки відповідача від 19.09.2011 р. № 19/2011 по маршруту Чернівці (Україна) Бад Хоннеф (Німеччина), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СМR А № 0280947, відмітка про одержання вантажу вантажоодержувачем 24.09.2011 р. (а.с. 11,12). Вартість перевезення згідно заявки становить 1100,00 Євро по курсу НБУ на день замитнення вантажу в м. Чернівці, порядок оплати 50% три банківських дні після завантаження, 50% три банківських дні після прибуття вантажу на місце розвантаження.

З урахуванням пункту 4.6 договору № 6/2011 від 21.06.2011 р. та встановленого Національним банком України офіційного курсу гривні до євро позивач виставив відповідачеві для оплати зазначених вище послуг з перевезення рахунки-фактури № 762-Е від 06.09.2011 р. (по заявці № 19/2011 від 16.08.2011 р.) на суму 12701,87 грн. та № 793-Е від 27.09.2011 р. на суму 12682,25 грн. (по заявці № 19/2011 від 19.09.2011 р.), а всього на загальну суму 25384,12 грн. (а.с. 29-31).

Відповідач здійснив часткову оплату наданих позивачем послуг, перерахувавши йому 10.11.2011 року кошти в сумі 6350,00 грн. згідно рахунку № 762-Е від 06.09.2011 р. (а.с. 17).

12.12.2011 р. відповідач надіслав позивачеві гарантійного листа № 24/12, в якому запевнив про оплату до кінця 2011 року рахунків №№ Е793 и Е762 за доставку вантажу до Німеччини згідно примірного графіку, однак на день вирішення спору господарським судом залишок богу в сумі 19034,12 грн. (25384,12 грн. 6350,00 грн.) позивачеві не сплатив (а.с. 18).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 193 Господарського кодексу України також передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до статей 173 - 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Частиною 1 статтею 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку (ст. 509 ЦК України). Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, є правовідносинами з договору перевезення.

Згідно зі ст. 909 ЦК за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з Законом “Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів” № 57-V від 01.08.2006 р. Україна з 09.09.2006 р. приєдналася до Конвенції про договір міжнародного перевезення, яка застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Відповідно до ст. 4 цієї Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, така накладна є первинним доказом укладання договору перевезення умов цього договору і прийняття вантажу перевізником (ст. 9 Конвенції).

У судовому засіданні встановлено, що відповідач не здійснив у повному обсязі оплату наданих йому позивачем послуг з міжнародного автомобільного перевезення вантажів, порядок і розмір оплати яких визначено в заявках 16.08.2011 р. № 19/2011 та від 19.09.2011 р. № 19/2011, а також рахунках-фактурах № 762-Е від 06.09.2011 р. та № 793-Е від 27.09.2011 р., борг відповідача перед позивачем станом на день вирішення спору становить 19034,12 грн., відтак позов підлягає задоволенню.

У звязку із задоволенням позову судовий збір належить стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з іноземного приватного підприємства “ІФЦ Україна ЛТД” (м. Чернівці вул. Фрунзе, 2, кв. 1, п/р 26004308966 в АТ “Райффайзен Банк Аваль”, код ЄДРПОУ 37240409) на користь промислово-технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОМАТ” (м. Київ-115, проспект Перемоги,89-А, п/р 26006108196001 у відділенні № 12 Святошинська дирекція АТ КБ “Експобанк”, код ЄДРПОУ 21509937) 19034,12 грн. основного боргу та 1411,50 грн. судового збору.

З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

У судовому засіданні 07.02.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до вимог ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення підписане 07 лютого 2012 року.

Суддя Т.І.Ковальчук