Рішення № 21398592, 06.02.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.02.12 р. Справа № 19/153пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Тімченко М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою Державного відкритого акціонерного товариства „Стахановпромтранс”, м. Стаханов Луганської області, ідентифікаційний код 00179364

до Відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергокапітал”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 3267040

Відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ресурсенерготрейд”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 34828746

та Відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ранок”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 30556156

про: визнання недійсними договорів комісії №20 від 07.04.2008р., купівлі-продажу права вимоги №УПТ 16/11 від 16.11.2009р. та купівлі-продажу права вимоги №01/04 УПТ від 01.04.2010р.

за участю уповноважених представників:

від Позивача не зявився;

від Відповідача 1 ОСОБА_1 (за довіреністю №15 від 20.01.2012р.);

від Відповідача 2 ОСОБА_2 (за довіреністю б/н від 23.01.2012р.);

від Відповідача 3 ОСОБА_3 (за довіреністю б/н від 03.02.2012р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судові засідання відкладалися з 23.01.2012р. на 06.02.2012р.

У судовому засіданні 06.02.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Державне відкрите акціонерне товариство „Стахановпромтранс”, м. Стаханов Луганської області (далі Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергокапітал”, м. Донецьк (далі Відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю „Ресурсенерготрейд”, м. Донецьк (далі Відповідач 2) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Ранок”, м. Донецьк про визнання недійсними договорів комісії №20 від 07.04.2008р., купівлі-продажу права вимоги №УПТ 16/11 від 16.11.2009р. та купівлі-продажу права вимоги №01/04 УПТ від 01.04.2010р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що: керівник Державного відкритого акціонерного товариства „Стахановпромтранс” перевищив визначені статутом повноваження при укладанні з Відповідачем 1 договору комісії №20 від 07.04.2008р., на дату укладання означеного договору відносно Позивача було порушено провадження у справі про банкрутство №20/29Б і цей договір було укладено без погодження з боку розпорядника майна; договори купівлі-продажу права вимоги №УПТ 16/11 від 16.11.2009р. (укладений між Відповідачем 1 і Відповідачем 2) та купівлі-продажу права вимоги №01/04 УПТ від 01.04.2010р. (укладений між Відповідачем 2 та Відповідачем 3) вчинені без повідомлення Позивача про заміну кредитора та всупереч застереження в п. 7.4. договору комісії №20 від 07.04.2008р. про відсутність права сторони передавати свої права і обвязки за договором іншій особі без наявності письмової згоди іншої сторони.

На підтвердження вказаних обставин Позивач договір комісії на придбання продукції №20 від 07.04.2008р. зі специфікацією, ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.10.2011р. у справі №20/29б, та правоустановчі документи, нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст. 6 Закону України „Про управління обєктами державної власності”, ст.ст. 4, 47 Закону України „Про господарські товариства”, ст.ст. 65, 207 Господарського кодексу України, ст.ст. 203, 215, 516, 629 Цивільного кодексу України та ст. 17 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

На виконання вимог суду і на додаткове підтвердження своєї позиції Позивачем жодних документів надано не було, окрім заяви від 20.01.2012р. (а.с.а.с.101, 102) про відкладання розгляду справи, призначеного на 23.01.2012р.

Відповідач 1 надав відзив від 06.02.2012р. (а.с.а.с.144-147), яким проти позову заперечив, посилаючись на наявність достатніх повноважень у керівника Позивача на вчинення спірного договору комісії №20 від 07.04.2008р., здійснення повідомлення про заміну кредитора та виключення обмеження на передачу прав за цим договором іншій стороні на момент укладання договору купівлі-продажу права вимоги №УПТ 16/11 від 16.11.2009р.

Також Відповідачем 1 були представлені додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.110-125)

Відповідач 2 надав частину витребуваних судом документів (а.с.а.с.126-143)

Відповідач 3 надав заперечення у справі від 16.01.2012р. (а.с.а.с.40-42), в яких наголосив на неможливості задоволення позовних вимог, з огляду на: закінчення строку позовної давності в частині вимог про визнання недійсним договору комісії №20 від 07.04.2008р.; результати розгляду справи №29/47пд/2011 за участю цих же сторін та відносно аналогічних аргументів недійсності спірних договорів; наявність повноважень у керівника Позивача на укладання договору комісії №20 від 07.04.2008р. з огляду на природу такого договору та положення Статуту; виключення угодою сторін від 08.09.2008р. із спірного договору комісії №20 від 07.04.2008р. п. 7.4. із застереженнями щодо заборони передачі прав за договором іншій особі без письмової згоди іншої сторони.

На підтвердження своєї позиції і виконання вимог суду Відповідачем 3 були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.43-99, 148-150, 155-157), а також заявлене клопотання від 03.02.2012р. (а.с.а.с.151, 152) про припинення провадження у справі на підставі п. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України з огляду на результати розгляду Господарським судом Луганської області справи №29/47пд/2011.

У судовому засіданні 06.02.2012р. представник Відповідачів 2 усно підтримав у повному обсягу позицію заперечень Відповідачів 1, 3, разом із якими наполягав на вирішені спору за наявними матеріалами. Між тим, представник Позивача вдруге у судове засідання 06.02.2012р. не зявився і причин неявки не повідомив.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а повторна неявка представника належним чином повідомленого Позивача без пояснення причин і ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для її подальшого відкладання.

Дійсно, встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати в залежності від бажання сторони здійснювати свої процесуальні права.

Вислухавши у судових засіданнях представників Відповідачів 1-3, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із змісту ухвали Господарського суду Луганської області від 20.10.2011р. у справі №20/29б (а.с.а.с.16, 17) відносно Державного відкритого акціонерного товариства „Стахановпромтранс” за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробнича фірма „Рельдо” 01.02.2005р. Господарським судом Луганської області було порушено провадження у справі про банкрутство, в межах якої 20.10.2011р. було відкрито процедуру санації строком до 20.10.2012р.

07.04.2008р. між Позивачем (Комісіонер) в особі директора голови правління Подустова С.В. та Відповідачем 1 (Комітент) був укладений договір комісії на придбання продукції №20 (а.с.а.с.13, 14), згідно умов п.п.1.1., 1.2. якого Комісіонер зобовязується від свого імені за дорученням і за рахунок Комітента за винагороду здійснити з третіми ми особами угоду (або декілька угод) на придбання продукції для Комітента, конкретні умови якого (придбання): найменування, кількість, умови і строки постачання, ціна продукції, умови і порядок оплати, а також інші умови і вказівки Комітента містяться у відповідних додатках, які є невідємною частиною договору.

Положеннями п. 2.1. на Комісіонера були покладені, серед іншого, наступні обовязки: укласти від свого імені з третіми особами договори на набуття продукції на умовах, найбільш вигідних для Комітента у відповідності до його вказівок (п.2.1.4.); після виконання доручення надати Комітенту звіт і передати всю отриману за договорами з третіми особами продукцію (п.2.1.5.). В свою чергу, п.2.2. договору зобовязує Комітента, у тому числі, перерахувати грошові кошти, необхідні для виконання доручення (п.2.2.2.).

За змістом розділу 7 договору комісії сторони також дійшли згоди про те, що: Комітент вправі скасувати доручення, а Комісіонер відмовитися від нього у будь-який час, повідомивши про це іншу сторону не пізніше, ніж за 5 робочих днів (п.7.1.); у разі невиконання Комісіонером взятих на себе зобовязань в узгоджені сторонами строки, а також у випадку, передбаченому п. 7.1. договору, Комісіонер зобовязаний повернути грошові кошти Комітенту протягом 3 банківських днів з дня його першої вимоги (п.7.2.); будь-які зміни і доповнення до цього договору мають силу тільки у випадку, якщо вони оформлені у письмовому вигляді і підписаним обома сторонами (п.7.3.); жодна з сторін не вправі передавати свої права і зобовязання за цим договором третій стороні без письмової згоди на це іншої сторони (п.7.4.).

Як вбачається з підписаної сторонами в день укладання договору комісії №20 від 07.04.2008р. специфікації (доручення комісіонеру а.с.15) ними було узгоджено придбання дизельного палива у кількості 1570000л на загальну суму 8007000грн. разом із ПДВ на умовах 100% попередньої оплати зі строком постачання квітень листопад 2008р. на умовах ЕХW склад ВАТ ЦЗФ „Пролетарська” у м. Макіївка.

Згідно Статуту Позивача в редакції, зареєстрованій 07.04.2006р. (а.с.а.с.18-31), засновником Товариства є держава в особі Міністерства вугільної промисловості України (п.4.1.), до сфери управління його це товариство належить (абз. 2 п. 1.1.).

Як встановлено п. 9.1. Статуту управління діяльністю Позивача здійснюють його органи, до яких віднесено: вищий орган Товариства - загальні збори акціонерів (п.9.2.1.), спостережну раду, правління і ревізійну комісію; а також посадові особи: голова та члени правління, голова спостережної ради та голова ревізійної комісії.

В сфері регламентації договірних відносин з іншими особами п. 9.2.3. Статут Позивача до компетенції загальних зборів акціонерів Товариства відносить лише затвердження угод щодо відчуження майна товариства та погодження договорів про заставу майна товариства. Згідно п. 9.3.4. Статуту компенсація спостережної ради Товариства в означеній сфері полягає у погоджені угод на отримання банківських кредитів в сумі, що перевищує 5% статутного фонду товариства (1523660грн. п.5.1.) та у погоджені операцій з розпорядженням майна товариства.

В свою чергу, згідно п.9.4.9. Статуту голова правління вправі без довіреності здійснювати дії від імені Позивача у межах своєї компетенції (за винятком тих питань, що відносяться до компетенції загальних зборів і спостережної ради), керувати поточними справами товариства, виконувати рішення вищого органу та спостережної ради, представляти товариство в його відносинах з юридичними та фізичними особами, вести переговори та укладати угоди від імені товариства, здійснювати інші юридичні дії від імені товариства та надавати довіреності на здійснення таких дій. При цьому, за змістом вказаного пункту щодо договірних відносин міститься лише одне застереження про необхідність попереднього погодження спостережної ради на укладання угоди на отримання банківських кредитів в сумі, що перевищує 5% статутного фонду, та здійснення операції щодо розпорядження майном товариства.

На виконання своїх зобовязань Комітент згідно платіжного доручення №91 від 07.04.2008р. (а.с.155) перерахував Комісіонеру 7800000грн.

В перебігу дії спірного договору комісії №20 від 07.04.2008р. сторонами була укладена низка додаткових угод:

- від 07.05.2008р. (а.с.45) щодо виключення із п. 2.1.5. положення про обовязок Комісіонера з щомісячного надання звітів та внесення змін до специфікації від 07.04.2008р. наступного змісту: „Поставка товару здійснюється згідно письмової заявки Комітента, в якій визначають конкретні строки відвантаження товару”;

- від 08.09.2008р. (а.с.46), якою змінено редакцію п.3.2. договору відносно права Комісіонера на відшкодування витрат, понесених у звязку із виконанням зобовязання за договором, та виключено п. 7.4. договору відносно неможливості передання прав за обовязків іншій особі без письмового погодження сторони;

- від 01.12.2008р.(а.с.47), яким продовжено строк дії договору до 31.12.2009р. та внесені зміни до специфікації від 07.04.2008р. визначено строк поставки періодом грудень 2008р. грудень 2009р.;

- від 01.09.2009р. (а.с.48), яким змінено строк поставки в специфікації на період грудень 2008р. жовтень 2009р.

03.09.2009р. (згідно відбитку штампу) Позивач надав Відповідачу заявку №09/01-1 від 01.09.2009р. (а.с.49) з вимогою про здійснення поставки продукції за договором комісії 320 від 07.04.2008р. в строк вересень-жовтень 2009р. під загрозою вимоги у разі не поставки повернення попередньої оплати і розмірі 7800000грн.

10.11.2009р. (згідно відбитку штампу) Позивач надав Відповідачу вимогу №11/02-1 від 02.11.2009р. (а.с.50) в порядку п. 7.2. договору комісії №20 від 07.04.2008р. про повернення 7800000грн. в строк до 05.11.2009р.

16.11.2009р. між Відповідачем 1 (Продавець) та Відповідачем 2 (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу права вимоги №УПТ 16/11 (а.с.а.с.51, 51а), за умовами якого Продавець продає, а Покупець покупає право вимоги Продавця до Позивача (Боржник), що виникло за договором №20 від 07.04.2008р. зі сплати основної суми боргу в розмірі 7800000грн., на підтвердження чого сторонами був складений акт приймання-передачі документів від 16.11.2009р. (а.с.53).

Про вчинення означеного продажу права вимоги Відповідач 1 25.11.2009р. (згідно відбитку штампу) повідомив Позивача листом №11/16-1 від 16.11.2009р. (а.с.51).

27.11.2009р. між Відповідачем 2 і Позивачем була укладена угода про припинення зобовязань зарахуванням зустрічної однорідної вимоги (а.с.54), за змістом якої сторони дійшли згоди про припинення в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України грошових зобовязань в розмірі 3023700грн. за вимогою ДВАТ „Стахановпромтранс” до ТОВ „Ресурсенерготрейд” з попередньої оплати за дизельне паливо за договором №Р 04/1 від 22.04.2008р. і зустрічною вимогою ТОВ „Ресурсенерготрейд” к ДВАТ „Стахановпромтранс” за договором купівлі-продажу права вимоги №УПТ 16/11 від 16.11.2009р.

01.04.2010р. між Відповідачем 2 (Продавець) та Відповідачем 3 (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу права вимоги №01/04 УПТ (а.с.а.с.55, 56), за умовами якого Продавець продає, а Покупець покупає право вимоги Продавця до Позивача (Боржник), що виникло за основним договором №20 від 07.04.2008р., укладеного між Відповідачем 1 та Боржником, та яке (право вимоги) перейшло до Продавця згідно договору № УПТ 16/11 від 16.11.2009р., зі сплати основної суми боргу в розмірі 4776300грн., на підтвердження чого сторонами був складений акт приймання-передачі документів від 01.04.2010р. (а.с.57).

Рішенням Господарського суду Луганської області від 30.05.2011р. у справі №29/47пд/2011 (а.с.а.с.64-75), залишеним без змін за результатами апеляційного (а.с.а.с.149, 150) та касаційного перегляду (а.с.а.с.76-81), відмовлено у задоволені позовних вимог Міністерства вугільної промисловості України до відповідачів: ДВАТ „Стахановпромтранс”, ТОВ „Енергокапітал”, ТОВ „Ресурсенерготрейд” та ТОВ „Ранок” про визнання недійсними договорів комісії №20 від 07.04.2008р., купівлі-продажу права вимоги №УПТ 16/11 від 16.11.2009р. та купівлі-продажу права вимоги №01/04 УПТ від 01.04.2010р.

Із змісту означеного рішення вбачається, що законність вказаних договорів оспорювала ся з мотивів: вчинення договору комісії №20 від 07.04.2008р. без схвалення правління ДВАТ „Стахановпромтранс” та без згоди Міністерства вугільної промисловості України як органу управління останнього; укладання спірних договорів купівлі-продажу права вимоги без згоди боржника попри застереження про необхідність якої в п. 7.4. договору комісії №20 від 07.04.2008р.

При розгляді вказаного позову Господарським судом Донецької області були встановлені низка фактів, у тому числі - перебування ДВАТ „Стахановпромтранс” на момент укладання договору комісії №20 від 07.04.2008р. в стадії розпорядження майном в межах справи про банкрутство №20/29Б та відсутність потреби в погоджені з розпорядником майна такого договору за змістом п.13 ст. 13 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”

Рішенням Господарського суду Луганської області від 11.10.2011р. у справі №10/40/2011 (а.с.а.с.58-63) були задоволені позовні вимоги ТОВ „Ранок” до ДВАТ „Стахановпромтранс” в частині стягнення заборгованості в сумі 4776300грн., інфляційної індексації в сумі 581706,89грн. та 3% річних в сумі 187595,87грн., що ґрунтувалися на оспорюваних в межах справи №19/153пд договорах.

Станом на поточний момент ухвалою від 11.01.2012р. (а.с.а.с.156, 156) зупинено апеляційний перегляд означеного рішення саме через розгляд справи №19/153пд.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідачі 1-3 проти позовних вимог заперечили з підстав, викладених вище.

Суд розглядає справу в контексті вимог щодо недійсності всіх договорів, оскільки їх обїдання в одному позові відповідає приписам ч. 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України (повязаність наданими доказами та підставами виникнення).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідачів такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

За змістом заявлених вимог, сутність розглядуваного спору полягає у визнанні недійсними договору комісії та подальшого відступлення права вимоги за ним, укладеними за участю сторін цієї справи.

Як зазначено в абз. 3 п. 1 Розяснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних із визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. №02-5/111, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків.

З огляду на це предметом судової оцінки, спрямованої на зясування законності спірних договорів, мають бути фактичні обставини спірних правовідносин учасників справи. При цьому, оскільки вирішення питання відповідності закону спірних договорів купівлі-продажу права вимоги певною мірою перебуває в залежності від правової оцінки законності договору комісії, як основного зобовязання, остільки суд насамперед розглядає аргументи Позивача відносно цього первісного за хронологією вчинення договору.

Виходячи із наведених Позивачем підстав позову у розумінні їх визначення в абз. 3 п. 3.12. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., останній вимагає визнання спірного договору комісії недійсним, оскільки:

-керівник Позивача при вчиненні спірного договору перевищив наявні повноваження на укладання такої угоди;

- договір вчинено без погодження розпорядника майна Позивача, відносно якого було порушено провадження у справ про банкрутство.

Позиція суду стосовно вказаних підстав позову полягає у такому:

За змістом ст. 1 Господарського процесуального кодексу України наявність порушення певного субєктивного права/інтересу відповідної особи є обовязковою умовою для можливості застосування судом відповідного способу судового захисту за зверненням означеної особи, що у повній мірі узгоджується із приписами ст. 55 Конституції України та ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України. У розглядуваному випадку порушення прав/інтересів Позивача має опосередковуватися саме фактом укладання спірного договору поруки.

Між тим, Позивачем не було визначено сутності порушеного (захищуваного) права або інтересу фактом існуванням спірного договору комісії особливо в контексті обставини отримання за таким договором грошових коштів від Відповідача 1.

Більш того, посилання Позивача на відсутність у його керівника повноважень для укладання означеної угоди спростовується встановленим судом колом повноважень останнього, визначених наданим до справи статутом. Так, беручи до уваги, що за своєю правовою сутністю згідно вимог ст. 1011 Цивільного кодексу України та фактичним змістом спірний договір комісії №20 від 07.04.2008р. не опосередковує угоди з відчуження майна товариства або його застави (чи розпорядження у інший спосіб), отримання кредитних коштів, питання про його укладання не відноситься до компетенції загальних зборів чи спостережної ради, а цілком перебуває в межах повноважень голови правління (п.9.4.9. Статуту) безвідносно до визначення правління колегіальним органом.

Поряд із цим, розглядуваний договір комісії №20 від 07.04.2008р. не може бути віднесений і до переліку угод, для вчинення яких ч.13 ст. 13 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” потрібне попереднє погодження розпорядника майна і цей висновок суду у повній мірі узгоджується із встановленими Господарським судом Луганської області фактами в межах справи №29/47пд/2011, що мають преюдиціальне значення для розглядуваної справи відповідно до ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України в контексті правової позиції, приведеної в абз.1 п. 2.6. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р.

Відтак, укладання вказаного договору виключно за рішенням голови правління Позивача згідно приписів ч.1 ст. 92 Цивільного кодексу України мало наслідком набуття ДВАТ „Стахановпромтранс” відповідних прав та обовязків по відношенню до Відповідача 1, що зумовлює висновок про юридичну неспроможність і доказу недоведеність позовних вимог в цій частині та унеможливлює застосування наслідків пропуску позовної давності за заявою Відповідачів.

В свою чергу, посилання Позивача не незаконність укладання оспорюваних договорів купівлі-продажу права вимоги через відсутність письмового погодження на це боржника згідно п.7.4. договору комісії №20 від 07.04.2008р. судом також відхиляються як необґрунтовані, оскільки додаткової угодою від 08.09.2008р. (а.с.46) означене обмеження на укладання договорів цесії для кредитора за договором комісії згідно приписів ч.1 ст. 651, ч.1 ст.653 та ст..654 Цивільного кодексу України було виключене за взаємною згодою сторін у належній письмовій формі.

Отже, на момент укладання договорів купівлі-продажу права вимоги №УПТ 16/11 від 16.11.2009р. та купівлі-продажу права вимоги №01/04 УПТ від 01.04.2010р. Відповідач 1 та Відповідач 2 відповідно цілком були управнені передавати свої права вимоги до комісіонера незалежно від наявності згоди останнього.

Посилання Позивача на нездійснення повідомлення про заміну кредитора Відповідача 1 на Відповідача 2 не тільки не відповідає дійсним обставинам справи, встановленим судом на підставі наданих доказів, але й за змістом ч.2 ст. 516, ст. 517 Цивільного кодексу України взагалі не може мати наслідком недійсність угоди про заміну кредитора, законність якої оцінюється саме на момент укладання, тоді як повідомлення боржника передбачає існування факту заміни, а його нездійснення (повідомлення) лише призводить до несення ризиків нового кредитора у вигляді ймовірності виконання боржником обовязку на користь первісного.

Таким чином, і решта позовних вимог судом відхиляється через юридичну і доказову неспроможність, що за змістом ст. 49 Господарського процесуального кодексу України зумовлює віднесення на рахунок Позивача понесених ним судових витрат.

Поряд із цим, суд зауважує на безпідставності клопотання Відповідача 3 про припинення провадження у розглядуваній справі (а.с.а.с.151, 152) на підставі п.2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки за змістом означеної норми припинення є можливим виключно у разі наявності чинного судового рішення, яким вирішено тотожній судовий спір (ідентичні підстави та предмет позову) між тим ж сторонами. Однак, як було встановлено судом, справу №29/47пд/2011 порушено і розглянуто за позовом Міністерства вугільної промисловості України, а не ДВАТ «Стахновпромтранс».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволені позовних вимог Державного відкритого акціонерного товариства „Стахановпромтранс”, м. Стаханов Луганської області (ідентифікаційний код 00179364) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергокапітал”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 3267040), Товариства з обмеженою відповідальністю „Ресурсенерготрейд”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 34828746) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Ранок”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 30556156) про визнання недійсними договорів комісії №20 від 07.04.2008р., купівлі-продажу права вимоги №УПТ 16/11 від 16.11.2009р. та купівлі-продажу права вимоги №01/04 УПТ від 01.04.2010р.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 06.02.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.02.2012р.

Суддя Попков Д.О.