Рішення № 21397687, 06.02.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.02.12р.Справа № 8/5005/16601/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПУМА Україна", (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван Індустріальний", (м. Кривий Ріг)

про стягнення безпідставно отриманих коштів за договором суборенди № А51/КР-1 від 25.12.2007р. у загальному розмірі 91 196,04 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1. - представник (дов. № 01.26.12.11 від 26.12.11р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПУМА Україна" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван Індустріальний" (далі-відповідач) про стягнення безпідставно отриманих коштів за договором суборенди № А51/КР-1 від 25.12.2007р. у загальному розмірі 91 196,04 грн.

Сума позову складається з суми основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.12.2007р. між позивачем та відповідачем було укладено договір суборенди № А51/КР-1. На виконання умов договору, позивачем сплачено суму гарантійного платежу в розмірі 91 196,04 грн. шляхом перерахування вказаної суми на розрахунковий рахунок відповідача.

Позивач вважає, що при укладанні договору суборенди сторони належним чином не визначили об'єкт суборенди, а тому не дійшли згоди по всіх істотних умовах договору. Відтак, позивач вважає спірний договір є не укладеним, тобто, таким, що не відбувся, а отже, він не може продовжувати для сторін прав та обов'язків, на досягнення яких було спрямоване їх волевиявлення при його документальному оформленні.

Враховуючи те, що ТОВ "ПУМА Україна" на виконання неукладеного договору здійснив оплату гарантійного платежу в розмірі 91 196,04 грн., позивач вважає, що відповідач повинен повернути позивачу суму здійсненого ним платежу, оскільки кошти були сплачені відповідачеві на виконання юридично не укладеного договору, а тому право на ці кошти у відповідача не виникло.

Відповідач у судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 12484576 станом 19.12.2011 року юридичне місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван Індустріальний" - 50029, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, Жовтневий район, вул. Шостаковича, буд. 10, - куди і направлялись ухвали суду.

За таких обставин господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст.85 ГПК України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.12.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПУМА Україна", як суборендар, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Караван індустріальний", як орендар, було укладено договір суборенди № А51/КР-1 (надалі по тексту - Договір).

Відповідно до умов укладеного сторонами договору, орендар зобов'язується передати суборендарю в тимчасове оплатне користування приміщення, що знаходиться в будівлі Торговельно-розважального центру по вул. Коротченка (мкр. Індустріальний) у Жовтневому районі м. Кривій Ріг, а суборендар зобов'язався прийняти, оплатити користування та повернути Приміщення Орендарю на умовах Договору.

Приміщення знаходиться в користуванні відповідача на підставі договору з Приватним підприємством "Ярус", згідно якого ТОВ "Караван індустріальний" має право передавати приміщення в суборенду.

Приміщення являє собою частину будівлі, що знаходиться на першому поверсі торгівельного центру - секція № А51, площею 220,6 кв. м., яка , згідно п. 2.3. договору, може бути змінена після виконання суборендарем оздоблювальних робіт, при цьому площа приміщення не підлягає зменшенню за рахунок встановлених суборендарем стін, внутрішніх перегородок та перекриттів.

Окрім вказаного, основні характеристики приміщення, згідно п. 2.4. договору, викладені в Технічній специфікації приміщення (додаток Б до договору, копія якого знаходиться в матеріалах справи).

Згідно п. 6.2. договору, сторони погодили, що строк фактичного користування суборендарем приміщенням згідно договору (строк договору) починає обчислюватись з дня підписання Акту прийому-передачі приміщення. Строк договору складає одна тисяча дев'яносто календарних днів.

В той же час, згідно п. 8.9. Договору, суборендар зобов'язаний сплатити гарантійний платіж в розмірі подвійної орендної плати за другий місяць строку договору із розрахунку тридцяти календарних днів в наступному порядку:

- 50 % гарантійного платежу до 10.01.08р;

- 50% гарантійного платежу - на протязі трьох банківських днів з дня отримання відповідного повідомлення орендаря, але не раніше, ніж за два місяця до дати, визначеної в п. 4.1. ст. 4. договору.

На виконання умов договору позивач оплатив суму гарантійного платежу в розмірі 91 196,04 грн. шляхом перерахування вказаної суми на розрахунковий рахунок відповідача, а саме: 75 996,70 грн. від 09.01.2008 р., що підтверджується платіжним дорученням № 1357 (а.с. 23); 15 199,34 грн. від 15.01.2008 р., що підтверджується платіжним дорученням № 1415 (а.с. 24).

В той же час позивач вважає, що сторонами під час укладення договору суборенди № А51/КР-1 від 25.12.07р. не досягнуто всіх істотних умов, наявність яких є обов'язковою згідно вимог чинного законодавства.

Згідно ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 3. вказаної статті встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 283 Господарському кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Істотними умовами договору оренди, відповідно до ст. 284 Господарського кодексу України, є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до ч. 3. ст. 774 Цивільного кодексу України, до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПУМА Україна" вважає, що укладений між позивачем та відповідачем договір не створив жодних правових наслідків для сторін у зв'язку з тим, що сторонами не було визначено об'єкт суборенди.

Згідно ч. 3 ст. 283 Господарського кодексу України, об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Частина 2. ст. 283 Господарського кодексу України зазначає, що у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Статтею 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Із наведеного вбачається, що предметом оренди завжди є індивідуально-визначена річ, тобто така річ, що наділена лише їй властивими ознаками, які вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Тобто, в договорі оренди визначається склад майна, яке підлягає передачі в оренду, його місцезнаходження та інші дані, що дозволяють індивідуалізувати його як об'єкт оренди.

Договором визначено, що об'єктом суборенди є приміщення площею 220,6 кв. м., яке знаходиться на першому поверсі - секція № А51 Торговельно-розважального центру по вул. Коротченка (мкр. Індустріальний) у Жовтневому районі м. Кривій Ріг.

Місцезнаходження приміщення визначається згідно витягу з плану Торговельного центру, що знаходиться в додатку А до договору.

Основні характеристики приміщення викладені в Технічній специфікації приміщення, яка містить в собі інформацію з приводу основи підлоги, стін, стелі, електропостачання та телефонної лінії.

Проте, незважаючи на вищевикладене, позивач та відповідач на момент підписання договору не належним чином не погодили об'єкт суборенди, оскільки сторони у договорі та в додатках до нього не визначили безпосереднє місцезнаходження об'єкта суборенди (поштову адресу), що унеможливлює виокремлення будівлі, в якій знаходиться суборендоване приміщення, з поміж інших будівель, адже під час укладення договору сторони не індивідуалізували таке приміщення властивими саме йому індивідуальними ознаками.

Як встановлено матеріалами справи, на момент розгляду спору приміщення по договору позивачеві в суборенду не передавалось.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна" від 28.10.2004 № 1442, приміщення - це частина внутрішнього об'єму будівлі, обмежена будівельними елементами, з можливістю входу і виходу.

Будівлі - це земельні поліпшення, в яких розташовані приміщення, призначені для перебування людини, розміщення рухомого майна, збереження матеріальних цінностей, здійснення виробництва тощо.

Визначення індивідуальних ознак приміщення, що є частиною капітальної споруди (будинку) і виступає об'єктом договору, неможливе за відсутності чітко визначеного місцезнаходження будівлі, за допомогою якого можливо визначити розташування приміщення в будівлі в просторовому орієнтирі міста.

Таким чином, зміст договору, а саме відсутність чітко визначеного розташування будівлі, в якій знаходиться приміщення, не дають можливості чітко визначити індивідуалізуючи ознаки орендованого майна, зокрема, просторового розташування предмету оренди по вул. Коротченка у м. Кривій Ріг, що підтверджує відсутність належного узгодження сторонами предмету договору.

Наведене свідчить, що положення договору не містять достатньо даних про розташування і характеристику приміщення, які необхідні для визначення індивідуальних ознак об'єкту оренди.

Враховуючи викладене, при укладанні договору суборенди № А51/КР-1 від 25.12.2007 р. сторони належним чином не визначили об'єкт суборенди, а тому не дійшли згоди по всіх істотних умовах договору.

Отже, спірний договір не можна вважати укладеним, а тому на підставі зазначеного договору для його сторін не виникли жодні права та зобов'язання.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодуксу України та ст. 174 Господарського кодексу України, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно вимог ч. 2. та ч. 3. ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 8. ст. 181 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Таким чином, спірний договір суборенди № А51/КР-1 на момент його підписання сторонами 25.12.2007р. не містив всіх істотних умов, наявність яких обов'язкова та передбачена нормами чинного законодавства, адже сторони належним чином не індивідуалізували об'єкт суборенди, що суперечить правовій природі договору найму, відповідно до якого в найм може передаватись майно, яке визначене індивідуальними ознаками.

За таких обставин, договір суборенди № А51/КР-1 від 25.12.2007 р. є неукладеним, тобто, таким, що не відбувся, а отже, він не може породжувати для його сторін прав та обов'язків, на досягнення яких було спрямоване їх волевиявлення при його документальному оформленні.

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно ст. 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Статтею 177 Цивільного кодексу України встановлено, що об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Враховуючи те, що позивач на виконання неукладеного договору здійснив оплату гарантійного платежу в розмірі 91 196,04 грн., відповідач повинен повернути позивачу суму здійсненого ним платежу, оскільки такі кошти були сплачені відповідачеві на виконання юридично не укладеного договору суборенди, а тому право на ці кошти у відповідача не виникло.

Відповідно до п. 8. Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009р., не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, що доказів передачі майна в оренду не надано, суд вважає вимогу позивача щодо стягнення безпідставно отриманих відповідачем коштів у розмірі 91 196,04 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 174, 180, 181, 283, 284 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 177, 638, 774, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, п. 8. Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 р., ст. ст. 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван Індустріальний" (50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Шостаковича, 10; р/р 26003010036132 в ВАТ "Укрексімбанк", м. Київ, МФО 322313, код ЄДРОПУ 34488640) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПУМА Україна" (04073, м. Київ, пр. Московський, 9, корп. 4; р/р 26002010002919 в "УніКредіт Банк" м. Київ, МФО 300744, код ЄДРПОУ 33741984) - 91 196 (дев'яносто одна тисяча сто дев'яносто шість) грн. 04 коп. безпідставно отриманих коштів, 1 823 (одна тисяча вісімсот двадцять три) грн. 92 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяІ.Ю. Дубінін Повне рішення складено 06.02.12р.