Вирок № 21387685, 13.02.2012, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № /0915/100/12

Провадження № 1/0915/77/12

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2012 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Гургули В.Б.

секретаря Мотики О.М.

з участю прокурора Боднарука А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Підлісся Тисменицького району, жителя АДРЕСА_1, з середнью освітою, непрацюючого, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, громадянина України, несудимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.345 КК України,-

в с т а н о в и в :

Підсудний ОСОБА_1 погрожував вбивством, насильством та пошкодженням майна щодо працівника правоохоронного органу у звязку з виконанням цим працівником службових обовязків.

Злочин скоєно за наступних обставин.

24.11.2011 року близько 20 год. 30 хв. начальник слідчого відділення Тисменицького РВ УМВС України в Івано-Франківській області майор міліції ОСОБА_2 по телефону отримав повідомлення від оперативного чергового Тисменицького РВ УМВС України в Івано-Франківській області про те, що в с. Підлісся Тисменицького району невідома особа незаконно заволоділа його легковим автомобілем марки ВАЗ-2101 державний реєстраційний номер НОМЕР_3. Отримавши дане повідомлення, ОСОБА_2 розпорядився, щоб оперативний черговий Тисменицького РВ УМВС України в Івано-Франківській області направив в с. Підлісся слідчо-оперативну групу та наряд працівників відділення ДАІ Тисменицького РВ УМВС України в Івано-Франківській, а також зателефонував оперуповноваженому сектору карного розшуку Тисменицького РВ УМВС України в Івано-Франківській області ОСОБА_3, який знаходився в с. Підлісся і дав йому вказівку виїхати на місце події та зясувати у ОСОБА_1 подробиці незаконного заволодіння належним йому транспортним засобом.

Після цього, начальник слідчого відділення Тисменицького РВ УМВС України в Івано-Франківській області майор міліції ОСОБА_2 на власному автомобілі марки «Фольксваген пасат»державний реєстраційний номер НОМЕР_2 виїхав в с. Підлісся Тисменицького району для зясування обставин незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_1 По дорозі до с. Підлісся ОСОБА_2 отримав по телефону повідомлення від оперуповноваженого СКР Тисменицького РВ УМВС України в Івано-Франківській області ОСОБА_3 про те, що автомобіль ОСОБА_1 повернуто і він незабаром підїде своїм транспортним засобом до будинку батьків, які проживають в АДРЕСА_2. Знаходячись біля вказаного населеного пункту, ОСОБА_2 продовжив рух у напрямку с. Підлісся Тисменицького району для того, щоб зустрітись з ОСОБА_1 і зясувати у нього подробиці зробленого повідомлення про незаконне заволодіння невідомими особами належним йому автомобілем ВАЗ-2101, державний реєстраційний номер НОМЕР_3.

Прибувши близько 20 год. 50 хв. в с. Підлісся Тисменицького району, ОСОБА_2 зупинився біля будинку ОСОБА_1 і разом з оперуповноваженим сектору карного розшуку Тисменицького РВ УМВС України в Івано-Франківській області ОСОБА_3 став чекати приїзду ОСОБА_1

Близько 21.00 години за адресою АДРЕСА_2, керуючи автомобілем ВАЗ-2101, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, приїхав ОСОБА_1, який в той час перебував у стані алкогольного спяніння. ОСОБА_2, будучи при виконанні своїх службових обовязків, і діючи згідно ст.10 Закону України «Про міліцію», підійшов до ОСОБА_1, представився йому начальником слідчого відділення Тисменицького РВ УМВС України в Івано-Франківській області і предявив йому своє службове посвідчення. Після цього, запропонував ОСОБА_1 показати документи на автомобіль ВАЗ-2101, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 і дати пояснення за фактом повідомлення про незаконне заволодіння його транспортним засобом.

Однак, ОСОБА_1 перебуваючи у стані алкогольного спяніння, не виконав законну вимогу начальника слідчого відділення Тисменицького РВ УМВС України в Івано-Франківській області майора міліції ОСОБА_2 і усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, та бажаючи перешкодити законній діяльності працівника правоохоронного органу, який знаходився при виконанні своїх службових обов"язків, почав виражатися в сторону ОСОБА_2 нецензурними словами.

ОСОБА_2 попросив ОСОБА_1 заспокоїтися і повторно попросив показати документи на автомобіль та надати пояснення за фактом повідомлення про незаконне заволодіння його транспортним засобом. Однак, ОСОБА_1 продовжив виражатися в адресу працівника правоохоронного органу брудною нецензурною лайкою і став вимагати, щоб він відїхав своїм автомобілем в сторону і дав йому можливість заїхати на подвіря батьків. При цьому, ОСОБА_1 пригрозив ОСОБА_2, що у разі невиконання його вимоги, він своїм транспортним засобом пошкодить його автомобіль «Фольксваген пасат».

Після цього, ОСОБА_1 відчинив ворота господарства своїх батьків, які проживають в АДРЕСА_2, і продовжуючи виражатись нецензурними словами, повторив ОСОБА_2 свою вимогу відїхати в сторону. При цьому, він повторно пригрозив працівнику правоохоронного органу, що у випадку не виконання його вимоги, він своїм автомобілем вчинить наїзд на його транспортний засіб.

Начальник слідчого відділення Тисменицького РВ УМВС України в Івано-Франківській області ОСОБА_2 з метою перешкоджання суспільно-небезпечним діям ОСОБА_1, підійшов до нього і в усній формі став переконувати ОСОБА_1 не чинити протиправних дій. У відповідь на це підсудний ОСОБА_1 пригрозив ОСОБА_2 заподіянням тілесних ушкоджень, після чого з метою забезпечення вигідної для себе поведінки працівника правоохоронного органу вирішив залякати його наявною в салоні свого автомобіля ВАЗ-2101 запальничкою, виготовленою промисловим способом у вигляді двоствольної гладкостовольної мисливської рушниці з кремнієвим замком.

Для приведення свого злочинного наміру до виконання підсудний відчинив задні дверцята свого автомобіля ВАЗ-2101, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 і вийняв з салону свого транспортного засобу запальничку, виготовлену промисловим способом у вигляді двоствольної гладкостовольної мисливської рушниці з кремнієвим замком. Усвідомлюючи, що цей виріб здатен викликати у працівника правоохоронного органу побоювання за своє життя, а також те, що ОСОБА_2 сприйме дане залякування як таке, що цілком може бути реалізоване і спроможне примусити працівника міліції звільнити заїзд на подвіря батьків, і бажаючи цього, ОСОБА_1 направив стволи даної запальнички в ділянку грудей ОСОБА_2 При цьому для справляння більшого враження на начальника слідчого відділення Тисменицького РВ УМВС України в Івано-Франківській області, він клацнув кремнієвим замком запальнички і пригрозив ОСОБА_2 вбивством у випадку, якщо він не від»їде своїм транспортним засобом в сторону.

Сприйнявши вище названу запальничку за реальну вогнепальну зброю, усвідомлюючи явну небезпеку заподіяння шкоди своєму здоровю та пошкодження транспортного засобу, боячись за своє життя, здоровя і цілісність особистого майна, ОСОБА_2 виконав вимогу підсудного і відїхав своїм автомобілем від воріт господарства його батьків. Після цього ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп»яніння, сів за кермо свого транспортного засобу ВАЗ-2101, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 і заїхав ним на подвіря батьків, де й знаходився до приїзду наряду працівників відділення ДАІ та слідчо-оперативної групи Тисменицького РВ УМВС України в Івано-Франківській області.

В подальшому у підсудного ОСОБА_1 була вилучена запальничка, виготовлена промисловим способом у вигляді двоствольної гладкостовольної мисливської рушниці з кремнієвим замком і він був доставлений в Тисменицький РВ УМВС України в Івано-Франківській області.

Підсудний у судовому засіданні свою вину у предявленому обвинуваченні визнав і пояснив, що дійсно він перебуваючи в стані сильного душевного хвилювання погрожував вбивством, насильством та пошкодженням майна щодо працівника правоохоронного органу у звязку з виконанням цим працівником службових обовязків. У скоєному щиро розкаявся.

З урахуванням того, що фактичні обставини справи учасниками процесу не оспорюються і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні, заслухавши думку учасників процесу, розяснивши їм зміст ч. 3 ст. 299 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин, а також визнає фактичні обставини справи доведеними наявними у справі доказами.

Оцінюючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина підсудного у вчиненому повністю доведена, а його неправомірні дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.345 КК України, оскільки він погрожував вбивством, насильством та пошкодженням майна щодо працівника правоохоронного органу у звязку з виконанням цим працівником службових обовязків.

При призначенні підсудному покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а саме те, що він раніше не судимий, характеризується позитивно, а також обставини, що помякшують покарання, до яких слід віднести щире каяття підсудного, а також те, що в нього на утриманні знаходиться двоє неповнолітніх дітей. До обставин, що обтяжують покарання слід віднести вчинення злочину у стані алкогольного спяніння. Суд враховує також думку потерпілого, який у вирішенні питання щодо призначення покарання поклався на розсуд суду.

Суд приходить до висновку, що підсудному слід призначити покарання у вигляді обмеження волі.

Враховуючи обставини справи, особу винного, що розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю злочину, має на утриманні двоє неповлітніх дітей, суд приходить до висновку, що його виправлення можливе без реального відбування покарання, тому його слід звільнити від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст.75 КК України, з встановленням іспитового строку та поклавши на нього обовязки, передбачені п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України.

Суд вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення підсудного та попередження нових злочинів.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.81 КПК України.

З підсудного слід стягнути судові витрати за проведення експертизи.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -

з а с у д и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.345 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк два роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю один рік.

Відповідно до п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 наступні обовязки:

-не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

-повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи;

-періодично зявлятись для реєстрації у органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід засудженому підписку про невиїзд залишити без зміни до набрання вироком законної сили.

Речові докази по справі, а саме предмет подібний до гладкоствольної рушниці знищити.

Стягнути з ОСОБА_1 450(чотириста пятдесят),24 грн. в користь НДЕКЦ при МВС в Івано-Франківській області код 25574765 МФО 836014 р/р 31255272210165 банк-одержувач УДК Івано-Франківської області за експертні послуги.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом пятнадцяти діб з часу проголошення шляхом подачі апеляції через Тисменицький районний суд.

Головуючий В.Б. Гургула