Вирок № 21378865, 25.01.2011, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 11-68/12 Головуючий у І інстанції Грушко О.П. Категорія - 122 ч.1 Доповідач Воронцова С. В. В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіВоронцова С. В.

суддів: Миронцова В.М., Сердюка О.Г.,

при секретарі Сердюк Т.О.,

з участю прокурора Шваб Л.В.,

засудженого ОСОБА_2,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією прокурора, який затверджував обвинувальний висновок, на вирок Коропського районного суду Чернігівської області від 16 червня 2011 року,

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Мажари, Синельниківського району Дніпропетровської області, громадянин України, з середньо - спеціальною освітою, не працюючий, розлучений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживаючий за адресою : АДРЕСА_2, раніше судимий:

1) 22.08.2006 року Бахмацьким районним судом Чернігівської області за ст. 121 ч.1 КК України на пять років позбавлення волі , відповідно до ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки;

2) 21.11.2007 року Коропським районним судом Чернігівської області за ст.164 КК України до покарання в виді 80 годин громадських робіт , відповідно до ст. 71 ,72 КК України призначено покарання за сукупності вироків в вигляді пяти років десяти днів позбавлення волі. На підставі ст. ст. 75, 76 п.п.2,3,4 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки.

Засуджений: за ч. 1 ст. 122 КК України на 2 (два) роки обмеження волі.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_2 на користь фінансового управління Коропської державної адміністрації (код 22816021) витрати закладу охорони здоровя на лікування потерпілої в сумі 1094 грн. 04 коп.

Як встановив суд,

24 червня 2011 року близько 19 години , ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного спяніння , знаходячись за місцем свого проживання в АДРЕСА_2, на грунті особистих неприязних стосунків навмисно наніс декілька ударів рукою в область голови та тулубу своїй матері ОСОБА_3 , після чого остання впала на підлогу. Продовжуючи свій злочинний намір наніс ще декілька ударів ногою в область тулубу ОСОБА_3, що лежала на підлозі , чим завдав їй тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітини зліва , що супроводжується переломами 5 та 6 ребра без зміщення уламків , закритого перелому променевої кістки справа в типовому місці , забитих ран в ділянці голови , що відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоровя на термін більше 3 тижнів.

Прокурор, який затверджував обвинувальний висновок, в апеляції, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засудженого, просить вирок суду скасувати у звязку з невірним застосуванням судом кримінального закону, та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок його мякості. Постановити новий вирок, яким засудити останнього за ч. 1 ст. 122 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання покарання за вироком Коропського районного суду Чернігівської області від 21.11.2007 року призначити покарання остаточно в вигляді шести років позбавлення волі.

Доводи апеляції обґрунтовані тим, що при призначенні засудженому покарання суд не врахував тяжкість скоєного ОСОБА_2 злочину , те що він раніше неодноразово судимий, вчинив злочин в період іспитового строку призначеного покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України. Та всупереч вимогам ст. 71 КК України та п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 24.10.2003 року „Про практику призначення покарання” не призначив останньому покарання за сукупності вироків.

Під час часткового судового слідства в апеляції заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію та наполягав на скасуванні вироку та призначенні засудженому ОСОБА_2 покарання за сукупністю вироків у виді шести років позбавлення волі , засудженого , який заперечував проти апеляції прокурора, та просив залишити вирок суду першої інстанції без змін, вивчивши матеріали справи, що характеризують засудженого та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає апеляцію прокурора задовольнити.

Провівши часткове судове слідство, колегія суддів,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 24 червня 2010 року близько 19 години , перебуваючи в стані алкогольного спяніння, знаходячись за місцем свого проживання в АДРЕСА_2, на грунті особистих неприязних стосунків навмисно наніс декілька ударів рукою в область голови та тулубу своїй матері ОСОБА_3 , після чого остання впала на підлогу. Продовжуючи свій злочинний намір наніс ще декілька ударів ногою в область тулубу ОСОБА_3, що лежала на підлозі , чим завдав їй тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітини зліва , що супроводжується переломами 5 та 6 ребра без зміщення уламків , закритого перелому променевої кістки справа в типовому місці , забитих ран в ділянці голови , що відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоровя на термін більше трьох тижнів.

Допитаний під час апеляційного перегляду справи засуджений ОСОБА_2 вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю та показав , що 24 червня 2010 року під час святкування дня народження його матері ОСОБА_3, яка вирішила відсвяткувати його на декілька днів раніше, він вживав алкогольні напої та захмелів. Близько 19 години між ним та його матірю виникла сварка , під час якої він став ображати її нецензурною лайкою. Після чого підійшов до матері та кулаками наніс їй декілька ударів в область обличчя та тулубу , від отриманих ударів вона впала на підлогу. Коли мати лежала, він наніс їй ще декілька ударів ногами в область тулубу, їх кількість не памятає. В скоєному щиро кається.

Висновки суду про винність засудженого ОСОБА_2 в умисному заподіянні тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості що спричинили тривалий розлад здоровя потерпілій ОСОБА_3 , відповідають фактичним обставинам справи, які в судовому засіданні суду першої інстанції ніким не оспорювались і згідно ст. 299 КПК України не досліджувались.

В апеляційному порядку фактичні обставини справи , доведеність вини засудженого та кваліфікація його дій не оспорюються.

Дії засудженого ОСОБА_2 судом правильно кваліфіковані за ст. 122 ч.1 КК України.

Разом з тим, вирок суду підлягає скасуванню в частині призначеного покарання, внаслідок його невідповідності тяжкості злочину та особі засудженого, та неправильності застосування кримінального закону.

При призначенні покарання у кожному конкретному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України, виходити із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Суд першої інстанції визначаючи засудженому покарання врахував наявність помякшуючих покарання обставин як щире каяття , відсутність матеріальних претензій з боку потерпілої а також обтяжуючі покарання обставини : рецидив злочину , вчинення злочину повторно , вчинення злочину в стані алкогольного спяніння та відносно особи похилого віку. Однак безпідставно прийшов до висновку про можливість виправлення ОСОБА_2 при призначенні йому покарання в виді обмеження волі.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, засуджений раніше неодноразово судимий до покарання в виді позбавлення волі , в тому числі і за злочини проти життя та здоровя, покарання за які не відбув та повторно вчинив умисний злочин середньої тяжкості в період іспитового строку призначеного судом покарання з випробуванням. По місцю проживання засуджений характеризується посередньо, суспільно-корисною працею не займається, зловживає спиртними напоями , внаслідок чого скоїв злочин стосовно близької людини - свої матері , з якою спільно мешкає.

З урахуванням суспільної небезпеки та ступеню тяжкості скоєного злочину, обставин даної справи, навмисної форми вини, даних про особу винного, який раніше судився, повністю визнав свою провину, розкаявся, наявності обтяжуючих покарання обставин та схильності останнього до вживання алкоголю, ОСОБА_2 заслуговує на покарання в виді позбавлення волі , у межах, наближених до мінімальних за санкцією статті що йому інкримінується.

Згідно розяснень п.п. 10,11,25,26 Постанови Пленуму Верховного суду України за № 7 від 24.10.2003 року “ Про практику призначення судами кримінального покарання ” із змінами та доповненнями від 10.12.2004 року, 12.06.2009 року та від 06.11.2009 року у разі коли особа була засуджена до позбавлення волі і була звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком , та в період не відбутого строку покарання вчинила новий злочин, суд зобовязаний визначити остаточне покарання за сукупності вироків у вигляді позбавлення волі, зокрема і тоді коли останнім за часом вироком призначаються більш мякі види покарання. Призначаючи покарання за кількома вироками , суд повинен визначити вид і розмір покарання за знову вчинений злочин, а потім повністю або частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При застосуванні ст. 71 КК України , остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим , ніж покарання призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.

Вказані вимоги судом першої інстанції виконані не були.

Приймаючи до уваги, що засуджений ОСОБА_2 вчинив злочин в період іспитового строку призначеного судом покарання з випробуванням, чим порушив вимоги ст. 78 КК України , судова колегія, при призначенні йому покарання за сукупністю вироків згідно вимог ст. 71 КК України та вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, вважає визначити йому покарання остаточно, приєднавши частково невідбуте покарання за вироком Коропського районного суду Чернігівської області від 21 листопада 2007 року.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 332-339, 378 КПК України колегія суддів, -

З А С У Д И Л А:

Апеляцію прокурора, який затверджував обвинувальний висновок, задовольнити.

Вирок Коропського районного суду Чернігівської області від 16 червня 2011 року щодо ОСОБА_2 в частині призначеного покарання скасувати за мякістю.

ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122 КК України призначити покарання у виді двох років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України частково приєднати невідбуте покарання в виді трьох років шести місяців позбавлення волі за вироком Коропського районного суду Чернігівської області від 21 листопада 2007 року та призначити йому покарання остаточно за сукупності вироків у вигляді пяти років шести місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання рахувати з моменту затримання засудженого з 13 квітня 2011 року.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без змін утримання під вартою.

В решті цей вирок залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з дня вручення йому копії вироку.

СУДДІ:

МИРОНЦОВ В. М. ВОРОНЦОВА С.В. СЕРДЮК О.Г.