Рішення № 21371022, 09.02.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.12 Справа № 15/116/2011

За позовом

Ансіл Інвестмент Кампані Лімітед, Джордж Таун о. Великий Кайман Кайманові острови

до Приватного акціонерного товариства «Міловський завод рафінованої олії «Стрілецький степ», смт. Мілове Луганської області

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Белфард Холдинг ЛТД, м. Женева Швейцарія

про звернення стягнення на майно

Колегія суддів господарського суду Луганської області у складі:

Пономаренко Є.Ю. (головуючий),

Мінська Т.М., Фонова О.С.

За участю:

від позивача - ОСОБА_1, представник за довіреністю № 5-4617 від 20.09.2011;

від відповідача - представник не прибув;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Белфард Холдинг ЛТД - представник не прибув.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у звязку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про звернення стягнення на предмет застави соняшникову олію, соняшникове насіння, соняшниковий жмих, ячмінь та пшеницю фуражну, що належить відповідачу та знаходиться на складах: ТОВ «Біловодський елеватор»(м. Біловодськ Луганської області, вул. Хорунжого,1), ЗАТ «Троїцький олійнопресовий завод»(смт. Троїцьке Луганської області, вул. Радянська, 33), ЗАТ «МЗРО «Стрілецький степ»(смт. Мілове Луганської області, провул. Заводський, 3), на загальну суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 3923220,47 доларів США, що становить еквівалент у гривнях 31321815 грн. 00 коп. Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надавши письмові пояснення від 09.02.2012 № б/н, за якими просить встановити спосіб реалізації предмету застави шляхом продажу на публічних торгах за початковою ціною: насіння соняшника 2947 грн. 00 коп. за тонну без ПДВ, соняшникова олія 7699 грн. 00 коп. за тонну без ПДВ, макуха соняшника 911 грн. 00 коп. за тонну без ПДВ, пшениця фуражна 1300 грн. 00 коп. за тонну без ПДВ, визначеною у звіті субєкту оціночної діяльності Українсько-чеського спільного підприємства «Адаміл». Крім того, позивачем надано клопотання про заміну відповідача у справі його правонаступником, а саме ПрАТ «Міловський завод рафінованої олії «Стрілецький степ». Відповідно до п. 5 Розділу XVII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про акціонерні товариства»приведення діяльності у відповідність із нормами цього Закону, статутів та внутрішніх положень акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у тому числі зміна найменування акціонерних товариств з відкритого або закритого на публічне або приватне, не є перетворенням та не потребує застосування процедури припинення. Згідно із ч. 1 ст. 25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Враховуючи, що зміна найменування акціонерних товариств з відкритого або закритого на публічне або приватне, не є перетворенням та не потребує застосування процедури припинення, тому положення ст. 25 Господарського процесуального кодексу України в даному випадку не застосовуються.

Вказана правова позиція викладена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18.

Так, в задоволенні вказаного клопотання слід відмовити.

Разом з тим, судом враховано зміну назви організаційно-правової форми відповідача, повним найменуванням якого на даний час є Приватне акціонерне товариство «Міловський завод рафінованої олії «Стрілецький степ».

Відповідач та третя особа відзив на позовну заяву та інші витребувані судом документи не представили, правом на участь своїх представників у судовому засіданні не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Явка учасників процесу в судове засідання не визнавалася обовязковою.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Тому, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та вислухавши представника позивача, суд встановив наступне.

Між Белфард Холдинг ЛТД, як позичальником, Ансіл Інвестмент Кампані Лімітед, як кредитором, та Ансіл Секюрітіз Кампані Лімітед, як довірчим управителем забезпеченням, укладено кредитний договір № бн від 09.10.2009 (далі кредитний договір).

Предметом даного Договору (п. 1.1 кредитного договору) є правовідносини, за якими кредитор (позивач у справі) погодився надати позичальнику (третій особі у справі) кредитну лінію на загальну суму, що дорівнює 3000000 доларів США, з можливістю збільшення до 6000000 доларів США.

Умовами п. 1.2 кредитного договору встановлено, що період кредитування означає період з дати набрання чинності (включно) по дату (включно), яка наступає через 300 днів, починаючи з дати першої вибірки коштів за цим кредитом, але не пізніше 29.07.2010.

Положеннями п. 8.1 кредитного договору зазначено, що ставка, за якою проценти сплачуються за кожною без виключення позикою, дорівнює 1,10% місячних («процентна ставка»). Проценти сплачуються щомісячно за будь-якою несплаченою сумою за період, що минув, на момент обчислення процентів.

Відповідно до п. 6.4 кредитного договору позичальник виплачує кожну позику разом з усіма процентами та іншими сумами, що підлягають оплаті за ними, протягом максимального встановленого строку за кожним траншем або, якщо дана подія настане раніше, до дати остаточного погашення.

На виконання п. 4.2 Кредитного договору кредитор на підставі повідомлень про вибірку Позичальника (третьої особи у справі) від 23.10.2009, 28.10.2009, 03.11.2009, 04.11.2009 та 02.12.2009 відповідно до дебет-нот від 23.10.2009, 28.10.2009, 03.11.2009, 04.11.2009 та 02.12.2009 перерахував кредитні кошти на поточний рахунок позичальника в сумі 2997 422 грн. 49 коп.

На забезпечення виконання зобовязань третьої особи у справі за кредитним договором між Ансіл Інвестмент Кампані Лімітед, як заставодержавцем, та закритим акціонерним товариством «Міловський завод рафінованої олії «Стрілецький степ»(у звязку з набранням чинності Закону України «Про акціонерні товариства»було перейменовано на Приватне акціонерне товариство «Міловський завод рафінованої олії «Стрілецький степ»), як заставодавцем, укладено договір застави від 13.10.2009 № б/н (далі договір застави).

Пунктом 1 договору застави визначено, що застава означає зареєстровану комерційну заставу з найвищим пріоритетом, створену на певній кількості товару, переданого на зберігання власникам складу на користь, в першу чергу кредитора, вільну від будь-яких інших обтяжень, яка по формі та за змістом була попередньо затверджена кредитором.

При цьому, у вказаному пункті вказано, що дефініція «товари»застосовується у значенні статті 1.2 кредитного договору, за яким товар означає експортну продукцію.

Визначення «експортної продукції»надано у п. 1.2 кредитного договору, що означає або насіння соняшника, або макуху соняшника, або соняшникову олію, або ячмінь, або пшеницю фуражну та будь-який інший товар, який може бути погоджено кредиторами та який у будь-який час належить позичальнику або будь-якому учаснику його групи, зберігається та/або переробляється під наглядом виконавця послуг щодо забезпечення відповідно до умов договору щодо забезпечення та є предметом юридично дійсного договору застави або іншого забезпечення на користь фінансуючи сторін на підтвердження виконання зобовязань позивальника перед фінансуючи ми сторонами за документами.

За умовами договору застави володілець складу означає, зокрема, склади та масло екстракційні заводи, що належить заставодавцю.

У кредитному договорі дано визначення «складські обєкти», що означає склади та олійно-екстракційні заводи, що належать позичальнику, а саме: ТОВ «Біловодський елеватор», що знаходиться м. Біловодськ Луганської області, вул. Хорунжого,1; ЗАТ «Троїцький олійнопресовий завод», що знаходиться смт. Троїцьке Луганської області, вул. Радянська, 33; ЗАТ «МЗРО «Стрілецький степ», що знаходиться смт. Мілове Луганської області, провул. Заводський, 3. Порядок звернення стягнення на майно та його реалізації визначений у розділі 5 договору застави. Кредитор може звернути стягнення на права та/або товар у випадку невиконання кредитором будь-якого із невиконання кредитором будь-якого із забезпечених зобовязань за визначенням кредитора на його власний розсуд та/або у випадках, передбачених чинним законодавством. (п. 5.1 договору застави).

Положеннями п. 5.2 договору застави, зокрема, встановлено, що кредитор може звернути стягнення на всі права та/або товар або будь-яку їх частину на свій власний розсуд.

Відповідно до п. 5.3 договору застави якщо прямо не вимагається законодавством України, кредитор не зобовязаний звертатися до судів або будь-яких інших органів державної влади для звернення стягнення на заставу, але він завжди матиме право на звернення стягнення на заставу, на його власний розсуд, шляхом звернення до суду.

До Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено реєстраційний запис № 9148081 від 14.10.2009 на підставі договору застави від 13.10.2009 № б/н, укладеному між Ансіл Інвестмент Кампані Лімітед та закритим акціонерним товариством «Мілоський завод рафінованої олії «Стрілецький степ».

Загальна сума заборгованості позичальника за кредитом становить 3923 220 доларів США 47 центів, що складається з: заборгованості за кредитом 2997422 доларів США 49 центів;

заборгованості з комісії за організацію кредитування 30000 доларів США 00 центів;

заборгованості з комісії за структурування 60000 доларів США 00 центів;

заборгованості з нарахованих процентів 63556 доларів США 66 центів та підтверджується матеріалами справи.

На день подачі позову до суду заборгованість не сплачена. Відповідних доказів ані третя особа, ані відповідач у справі суду не надали.

У звязку з викладеним, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та порушених законом інтересів, в якому просить суд звернути стягнення на предмет застави соняшникову олію, соняшникове насіння, соняшниковий жмих, ячмінь та пшеницю фуражну, що належить відповідачу та знаходиться на складах ТОВ «Біловодський елеватор»(м. Біловодськ Луганської області, вул. Хорунжого,1), ЗАТ «Троїцький олійнопресовий завод»(смт. Троїцьке Луганської області, вул. Радянська, 33), ЗАТ «МЗРО «Стрілецький степ»(смт. Мілове Луганської області, провул. Заводський, 3), на загальну суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 3923220,47 доларів США, що становить еквівалент у гривнях 31321815 грн. 00 коп.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Предметом застави відповідно до ст. 576 Цивільного кодексу України може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Згідно із ч. 1 ст. 4 «Про заставу»предметом застави можуть бути майно та майнові права.

Частиною 2 вказаної статті предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.

Предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про заставу»).

За ч. 1 статті 12 Закону України «Про заставу»у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

Відповідно до правил ст. 7 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»у правочині, на підставі якого або у зв'язку з яким виникає обтяження, повинен визначатись опис предмета обтяження. У разі відсутності опису предмета обтяження чи якщо існуючий опис не дозволяє ідентифікувати предмет обтяження, таке обтяження є недійсним.

Якщо предметом обтяження є окремий об'єкт, його опис надається за індивідуальними ознаками. Якщо предметом обтяження є сукупність об'єктів рухомого майна, його опис також може надаватися за родовими ознаками. В обох випадках опис предмета обтяження повинен дозволяти ідентифікувати рухоме майно як предмет обтяження.

Опис предмета обтяження за родовими ознаками може, зокрема, вказувати на:

1) усі існуючі та майбутні активи рухомого майна або окремого виду рухомого майна певної особи;

2) усі або окрему частину товарно-матеріальних цінностей суб'єкта господарської діяльності;

3) дебіторську заборгованість суб'єкта господарської діяльності.

За приписами ст. 40 Закону України «Про заставу»предметом застави товарів в обороті або у переробці можуть бути сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція тощо.

При заставі товарів в обороті або у переробці реалізовані заставодавцем товари перестають бути предметом застави з моменту їх вручення набувачу або транспортній організації для відправлення набувачу або передачі на пошту для пересилки набувачу, а набуті заставодавцем товари, передбачені в договорі застави, стають предметом застави з моменту виникнення на них права власності.

Статтею 41 Закону України «Про заставу»встановлено, що договір застави товарів у обороті або в переробці повинен індивідуалізувати предмет застави шляхом зазначення знаходження товарів у володінні заставодавця чи їх розташування в певному цеху, складі, іншому приміщенні або іншим способом, достатнім для ідентифікації сукупності рухомих речей як предмета застави.

За правилами ч. 1 ст. 584 Цивільного кодексу України у договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.

Частиною другою вказаної статті опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).

Аналогічна норма передбачену в частині 2 ст. 12 Закону України «Про заставу».

При цьому, в статті 43 Закону України «Про заставу»зазначено, що у разі відчуження заставлених товарів заставодавець зобов'язаний замінити їх іншими товарами такої ж або більшої вартості. Зменшення вартості замінених товарів допускається тільки у випадках, коли це здійснено за домовленістю сторін щодо погашення частки початкової заборгованості.

Згідно до ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у звязку із предявленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється згідно ст. 590 Цивільного кодексу України за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. За положеннями ст. 19 Закону України «Про заставу»за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про заставу»заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду (ч. 6 ст. 20 Закону України «Про заставу»).

Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором (ч. 7 ст. 20 Закону України «Про заставу»).

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про заставу»реалізація заставленого майна провадиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором, а державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності, - виключно з аукціонів (публічних торгів).

Так, відповідно до приписів ст. 20 Закону України «Про заставу» у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань заставодержатель вправі задовольнити свої вимоги за зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст.ст. 43, 33 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів належного виконання зобовязань третьої особи за кредитним договором не надав.

Виходячи з викладених підстав, оцінивши доводи сторін та надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в частині звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Щодо визначення способу реалізації предмету застави шляхом його продажу на публічних торгах з початковою ціною на насіння соняшника 2947 грн. 00 коп. за тонну без ПДВ, соняшникову олію 7699 грн. 00 коп. за тонну без ПДВ, макуху соняшника 911 грн. 00 коп. за тонну без ПДВ, пшеницю фуражну 1300 грн. 00 коп. за тонну без ПДВ, слід зазначити наступне. Відповідно до приписів ч. 2 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:

1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;

2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;

3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;

5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;

6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про заставу»реалізація заставленого майна провадиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором, а державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності, - виключно з аукціонів (публічних торгів).

Частиною 2 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»передбачено, що якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.

Так, реалізація предмету застави має проводитися шляхом його продажу на публічних торгах.

Щодо визначення початкової ціни продажу предмету застави, то позивачем до матеріалів справи надано звіт Українсько-чеського спільного підприємства «Адаміл»про надання консультації щодо визначення середньої ринкової вартості предмета застави, а саме: насіння соняшника, макухи соняшника, соняшникової олії, ячменю, пшениці фуражної станом на січень 2012 року.

Відповідно до висновків вказаного звіту станом на січень 2012 року середня ринкова вартість насіння соняшника становить 2947 грн. 00 коп. за тонну без ПДВ, середня ринкова вартість соняшникової олії становить 7 699 грн. 00 коп. за тонну без ПДВ, середня ринкова вартість макухи соняшника становить 903 грн. 00 коп. за тонну без ПДВ, середня ринкова вартість ячменю становить 1 364 грн. 00 коп. за тонну без ПДВ, середня ринкова вартість пшениці фуражної становить 1 300 грн. 00 коп. за тонну без ПДВ.

У даному контексті Верховний суд України в розділі ІІ Узагальнень судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 роки), від 07.10.2010 зазначив наступне.

В одних випадках в якості ціни позову береться початкова вартість, яка зазначена у договорі, в інших - встановлена вартість предмета іпотеки на час розгляду справи при видачі витягу із державного реєстру. При вирішенні цих питань суди мають виходити з того, що ціна предмета застави встановлюється в самому договорі. Якщо при розгляді справи сторони з такою оцінкою погоджуються, то в суду немає підстав її не приймати до уваги, оскільки вона є умовою договору. Якщо між сторонами виникає спір щодо такої оцінки, то в залежності від того, яка сторона її оспорює, вона зобов'язана України довести інший його розмір, зокрема клопотання про призначення та проведення відповідної судової експертизи.

Оскільки відповідачем розмір початкової ціни продажу у ході розгляду справи не оспорювався, суд визначає її виходячи з висновку субєкта оціночної діяльності, наданого позивачем.

Виходячи з наведеного, в даному рішенні суд визначає спосіб реалізації предмета застави шляхом проведення прилюдних торгів та встановлює початкову ціну реалізації насіння соняшника 2947 грн. 00 коп. за тонну без ПДВ, соняшникової олії 7699 грн. 00 коп. за тонну без ПДВ, макухи соняшника 911 грн. 00 коп. за тонну без ПДВ, пшениці фуражної 1300 грн. 00 коп. за тонну без ПДВ. Виходячи з викладених підстав, оцінивши доводи сторін та надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача у складі: 3195 доларів США 49 центів державного мита, а також 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зайве сплачене державне мито у сумі 104 долари США 51 центів, перераховане платіжним документом від 20.04.2011 № А 284010 підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При цьому, враховуючи необхідність вирішення питання про направлення цього рішення позивачу та третій особі у справі, в порядку, визначеному Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах ( Гаага, 1965 р.), слід зазначити наступне.

Позивач та третя особа у справі є учасниками судового процесу, які в установленому Господарським процесуальним кодексом України та міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, повинні бути повідомлені господарським судом про час та місце наступного судового розгляду справи.

Згідно із Законом України «Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах»від 19.10.2000 № 2052-ІІІ (далі за текстом Конвенція) Україна приєдналася до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, укладеної 15.11.1965 в м. Гаага, із зазначеними у Законі заявами та застереженнями.

Статтею 5 Конвенції визначено, що Центральний Орган запитуваної Держави власноручно вручає документ або забезпечує його вручення відповідним органом:

a) у спосіб, визначений його внутрішнім правом для вручення документів, складених в цій державі, особам, що перебувають на її території, або

b) в особливий спосіб, обумовлений запитуючим органом, якщо такий спосіб не є несумісним з законами запитуваної Держави.

З урахуванням положень пункту (b) частини першої цієї статті документ може завжди бути вручений шляхом безпосередньої доставки одержувачу, який приймає його добровільно.

Якщо документ має бути вручений відповідно до частини першої цієї статті, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної Держави.

Частина прохання, яка відповідає формуляру, доданому до цієї Конвенції, що містить короткий виклад суті документу, що підлягає врученню, вручається разом з документом.

У звязку з вищевикладеним, слід зобовязати представника позивача негайно після отримання цього рішення суду та прохань про вручення за кордоном судових або позасудових документів здійснити їх офіційний переклад (в проханні слід перекладати тільки необхідні графи) та вирішити питання щодо їх направлення Белфард Холдинг ЛТД та Ансіл Інвестмент Кампані Лімітед.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Ансіл Інвестмент Кампані Лімітед до Приватного акціонерного товариства «Міловський завод рафінованої олії «Стрілецький степ»за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Белфард Холдинг ЛТД про звернення стягнення на майно задовольнити повністю.

2. Звернути стягнення на предмет застави за договором від 13.10.2009 № б/н, а саме соняшникову олію, соняшникове насіння, соняшниковий жмих, ячмінь та пшеницю фуражну, що належить Приватному акціонерному товариству «Міловський завод рафінованої олії «Стрілецький степ»(смт. Мілове Луганської області, провул. Заводський, б. 3, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 25365406) та знаходиться на складах: ТОВ «Біловодський елеватор»(м. Біловодськ Луганської області, вул. Хорунжого,1), ЗАТ «Троїцький олійнопресовий завод»(смт. Троїцьке Луганської області, вул. Радянська, 33), ЗАТ «МЗРО «Стрілецький степ»(смт. Мілове Луганської області, провул. Заводський, 3), на загальну суму заборгованості Белфард Холдинг ЛТД (Швейцарія, м. Женева, 3 рю дю Монблан) за кредитним договором у розмірі 3923220,47 доларів США (еквівалент у гривнях 31321815 грн. 00 коп.), що складається з: заборгованості за кредитом 2997422 доларів США 49 центів, заборгованості з комісії за організацію кредитування 30000 доларів США 00 центів, заборгованості з комісії за структурування 60000 доларів США 00 центів та заборгованості з нарахованих процентів 63556 доларів США 66 центів, на користь Ансіл Інвестмент Кампані Лімітед (Кайманові острови, о. Великий Кайман, Джордж Таун, Мері Стріт, а/с 908GT) шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною реалізації насіння соняшника 2947 грн. 00 коп. за тонну без ПДВ, соняшникової олії 7699 грн. 00 коп. за тонну без ПДВ, макухи соняшника 911 грн. 00 коп. за тонну без ПДВ та пшениці фуражної 1300 грн. 00 коп. за тонну без ПДВ. 3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міловський завод рафінованої олії «Стрілецький степ»(смт. Мілове Луганської області, провул. Заводський, б. 3, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 25365406) на користь Ансіл Інвестмент Кампані Лімітед (Кайманові острови, о. Великий Кайман, Джордж Таун, Мері Стріт, а/с 908GT): витрати зі сплати державного мита у сумі 3195 доларів США 49 центів та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. Наказ видати. 4. Повернути Ансіл Інвестмент Кампані Лімітед (Кайманові острови, о. Великий Кайман, Джордж Таун, Мері Стріт, а/с 908GT): зайво сплачене за платіжним документом від 20.04.2011 № А284010 державне мито у сумі 104 долари США 51 цент. Підставою для повернення сплаченого державного мита є дане рішення, підписане суддею та скріплене печаткою суду. 5. Зобовязати представника позивача негайно після отримання цього рішення суду та прохань про вручення за кордоном судових або позасудових документів здійснити їх офіційний переклад (в проханні слід перекладати тільки необхідні графи) та вирішити питання щодо їх направлення Белфард Холдинг ЛТД та Ансіл Інвестмент Кампані Лімітед; докази перекладу та надіслання вказаних документів позивачу та третій особі подати до суду.

В судовому засіданні 09.02.2012 було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено та підписано 13.02.2012.

Судді Є.Ю. Пономаренко

Т.М.Мінська

О.С.Фонова