Рішення № 21370203, 07.02.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

07.02.2012Справа №5002-15/1571.2-2011 (попередній номер справи: №5002-23/1571.1-2011, №2-21/9784-2008)

За позовом Прокурора м. Ялта (вул. Кірова, 18, м. Ялта, АР Крим, 98600) в інтересах держави в особі:

1.Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель АР Крим (вул. Кечкеметська, буд. 114, м. Сімферополь, АР Крим, 95000)

2.Державного підприємства «Лівадія» (вул. Виноградна, буд. 2, смт Лівадія, м. Ялта, АР Крим, 98600)

До відповідачів:

1.Ялтинської міської ради (пл. Радянська, 1, м. Ялта, АР Крим, 98600)

2.Приватного підприємства «АБМ» (вул. Яна Торвацького, 5, м. Ялта, АР Крим, 98600)

Про визнання недійсним рішення та договору оренди

Суддя Іщенко І.А.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Прокурор Тітков К.С., посвідчення №11146

Від позивачів не з'явився

Від відповідача 1 не з'явився

Від відповідача 2 ОСОБА_1, представник, довіреність №107 від 06.12.2011

Обставини справи: Прокурор м. Ялта в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель АР Крим та Державного підприємства «Лівадія» звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Ялтинської міської ради та Приватного підприємства «АБМ», в якому просить суд визнати недійсним рішення 26-ї сесії 4-го скликання Ялтинської міської ради №282 від 11.01.2005 та визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,03 га, кадастровий номер 0111900000:01:016:016:0036 укладений 28.04.2005 між відповідачами (реєстраційний номер 040502100124 від 07.11.2005).

Рішенням господарського суду АР Крим від 15.06.2009, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.08.2009 та постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2009 у справі 2-21/9784-2008, у задоволенні позову прокурора відмовлено.

Постановою Верховного Суду України від 20.12.2010 заяву Генерального прокурора України задоволено, постанову Вищого господарського суду України від 22.12.2009 у справі №2-21/9784-2008 скасовано, а справу передано на новий касаційний розгляд.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2011 касаційну скаргу Першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим задоволено частково, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.08.2009 та рішення господарського суду АР Крим від 15.06.2009 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.05.2011, залишеною без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.07.2011, провадження у справі №5002-23/1571.1-2011 припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.10.2011 по справі №5002-23/1571.1-2011 касаційну скаргу заступника прокурора м. Ялти задоволено, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.07.2011 та ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.05.2011 по справі №5002-23/1571.1-2011 скасовано, справу направлено до господарського суду АР Крим.

Протоколом розподілу справ автоматизованою системою документообігу господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.11.2011 справа розподілена на суддю господарського суду Автономної Республіки Крим Чонгову С.І. та привласнено справі новий номер 5002-21/1571.2-2011.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду АР Крим №102 від 25.11.2011 призначено повторний автоматичний розподіл справи №5002-21/1571.2-2011 у звязку з участю судді Чонгової С.І. у 2009 році у розгляді даної справи за попереднім номером №2-21/9784-2008.

Протоколом розподілу справ автоматизованою системою документообігу господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.11.2011 справа розподілена на суддю господарського суду Автономної Республіки Крим Іщенко І.А. та привласнено справі номер 5002-15/1571.2-2011.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.11.2011 справу прийнято до провадження судді Іщенко І.А.

Представник відповідача Ялтинської міської ради до судового засідання не з'явився, надіслав до суду клопотання, в якому проти задоволення позову заперечує та просить суд розглянути справу без його участі.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та прокурора, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крим, в інтересах якої прокурором подано позов у даній справі, на момент нового розгляду справи втратила повноваження здійснювати державний контроль з охорони та використання земель у зв'язку з тим, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України №901 від 26.08.2009 втратило чинність Положення про Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель, затверджене постановою КМУ №1958 від 25.12.2002, а інспекцію вирішено ліквідувати.

Однак, суд бере до уваги, що Прокурором міста Ялти заявлено позов в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крим та Державного підприємства «Лівадія», а відповідно до статті 23 Господарського процесуального кодексу України, кожний з позивачів або відповідачів щодо іншої сторони виступає в судовому процесі самостійно.

На підставі рішення Ялтинської міськради народних депутатів від 09.12.1999 №39 радгоспу-заводу «Лівадія» видано Державний акт серії ІІ-КМ №002302 на право постійного користування землею площею 118,43 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 26.12.2005 №757 «Про перейменування державних підприємств», державне підприємство радгосп-завод «Лівадія» перейменоване в Державне підприємство «Лівадія», яке є правонаступником його майнових прав та обовязків відповідно до статуту Державного підприємства «Лівадія» засноване на державній власності та підпорядковане Міністерству аграрної політики України.

Частиною вказаної земельної ділянки в м. Ялті, на перехресті вулиці Кірова та Південнобережного шосе (на південному схилі), розпорядилась Ялтинська міська рада, яка рішенням від 11.01.2005 №282 «Про затвердження проекту землеустрою та передачі в оренду ПП «АБМ» земельної ділянки для будівництва та обслуговування придорожнього кафе з земель, які знаходяться у віданні Ялтинської міської ради» затвердила проект землеустрою з відведення земельної ділянки ПП «АБМ» для будівництва та обслуговування придорожнього кафе та вирішила передати зазначену земельну ділянку в оренду.

28.04.2005 між Ялтинською міськрадою (орендодавцем) та ПП «АБМ» (орендарем) укладено договір оренди вищезазначеної спірної земельної ділянки площею 0,03 га.

Статтею 84 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) було визначено правовий режим земель державної власності та визначено органи, через які держава набуває і реалізовує свої права на ці землі. Такими органами було визначено Кабінет Міністрів України, Раду міністрів АР Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські, районні державні адміністрації, державні органи приватизації відповідно до закону (частина друга цієї статті).

Конституційний Суд України рішенням від 22.09.2005 №5-рп/2005 визнав неконституційним положення пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо зобовязання переоформити право постійного користування земельною ділянкою.

При цьому Конституційний Суд України вказав на те, що юридичні особи на цій підставі не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою.

Оскільки, згідно зі статтею 22 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990), чинного на час отримання радгоспом-заводом «Лівадія» державного акту на право постійного користування землею, виникнення права на користування землею було повязано з моментом видачі документа, що посвідчує таке право і не залежало від факту його реєстрації, ДП «Лівадія» не втратило раніше наданого права постійного користування земельною ділянкою, а тому Ялтинська міськрада не була уповноваженим згідно з частиною другою статті 84 Земельного кодексу України органом на розпорядження спірною земельною ділянкою.

Таким чином, судом встановлено, що під час прийняття рішення №282 Ялтинська міська рада не мала повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, а тому не могла передавати її в оренду Приватному підприємству «АБМ», у звязку з чим, суд вважає позовні вимоги про визнання недійсним рішення 26-ї сесії 4-го скликання Ялтинської міської ради №282 від 11.01.2005 обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, прокурор просить суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки (реєстраційний номер 040502100124 від 07.11.2005).

Відповідно до пункту 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Згідно частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, оскільки Ялтинська міська рада не мала права передавати в оренду земельну ділянку з числа земель державної власності, які перебували в користуванні третьої особи по справі, то відповідно, спірний договір укладений між відповідачами про передачу в оренду земельної ділянки підлягає визнанню недійсним.

Встановлений судом факт недійсності спірного договору, тягне його припинення на майбутнє, оскільки не можливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою.

Аналогічна позиція викладена у пункті 2.29 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин».

Посилання Приватного підприємства «АБМ» про наявність на спірній орендованій ділянці належного йому нерухомого майна судом до уваги не приймаються, оскільки, дане майно було зареєстроване лише в 2011 році на підставі рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради №739 від 14.07.2011, а з моменту отримання державного акту серії ІІ-КМ №002302, який видано на підставі рішення Ялтинської міськради народних депутатів від 09.12.1999 №39, лише позивач мав право користуватися землею площею 118,43 га., оскільки, згідно пункту 1 статті 375 Цивільного кодексу України, лише власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Документально підтверджених відомостей, які б спростували висновок суду сторонами не представлено.

З матеріалів справи вбачається, що Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крим як юридична особа не значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

01.11.2011 набрав чинності Закон України «Про судовий збір», відповідно до якого, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Судові витрати покладаються на відповідачів відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про судовий збір».

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним рішення 26-ї сесії 4-го скликання Ялтинської міської ради №282 від 11.01.2005 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду Приватному підприємству «АБМ» земельної ділянки для будівництва та обслуговування придорожнього кафе, із земель котрі знаходяться у ведені Ялтинської міської ради».

3.Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,03 га, кадастровий номер 0111900000:01:016:016:0036 укладений 28.04.2005 між Ялтинською міською радою (пл. Радянська, 1, м. Ялта, АР Крим, 98600) та Приватним підприємством «АБМ» (вул. Яна Торвацького, 5, м. Ялта, АР Крим, 98600), реєстраційний номер 040502100124 від 07.11.2005.

4.Стягнути з Ялтинської міської ради (пл. Радянська, 1, м. Ялта, АР Крим, 98600) в дохід Державного бюджету м. Сімферополя (призначення платежу: судовий збір 0349968, одержувач: Державний бюджет м. Сімферополя 22030001, р/р 31216206700002, ЄДРПОУ 38040558, МФО 824026 в ГУ ДКУ в АРК) 1073,00 грн. судового збору.

5.Стягнути з Приватного підприємства «АБМ» (вул. Яна Торвацького, 5, м. Ялта, АР Крим, 98600) в дохід Державного бюджету м. Сімферополя (призначення платежу: судовий збір 0349968, одержувач: Державний бюджет м. Сімферополя 22030001, р/р 31216206700002, ЄДРПОУ 38040558, МФО 824026 в ГУ ДКУ в АРК) 1073,00 грн. судового збору.

6.Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 09.02.2012.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримІщенко І.А.