Рішення № 21362961, 10.02.2012, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-4317/2011 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2011 рокум. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Горейко М.Д.

секретаряАббасової В.Р., Карпенко І.В.,

за участю позивачки ОСОБА_1 та її представника по договору про надання юридичної допомоги від 22.07.2010 року ОСОБА_2, представника відповідача по довіреності від 15.08.2011 року №1-11-17692 ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк “Надра” про стягнення процентів за договором строкового банківського вкладу, штрафних санкцій, комісійних та судових витрат, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася в суд з позовом до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк “Надра” про стягнення коштів за договором №378924 строкового банківського вкладу (депозиту) “Мій вибір” від 14.04.2008 року в сумі 63 046 грн. 80 коп. та судових витрат, мотивуючи тим, що 14.04.2008 року між відповідачем та нею було укладено договір №378924 строкового банківського вкладу (депозиту) “Мій вибір”, за яким позивачка внесла на депозитний рахунок 49 500 грн. терміном на 12 місяців під 15,2% річних. 27.04.2009 року між ними укладено додаткову угоду №1 до вищевказаного договору, якою встановлена дата повернення кредиту 27.01.2010 року та змінена процентна ставка по вкладу на 14,9% річних. Нараховані проценти за період з 14.04.2008 року по 27.04.2009 року банк їй виплатив, а нараховані проценти за період з 27.04.2009 року по 27.01.2010 року в сумі 5 556 грн. 89 коп. залишились не виплаченими, як і банківський вклад. Після закінчення строку виконання договору вона неодноразово зверталась до відповідача про повернення їй коштів, на що отримувала обіцянки. На письмове її звернення банк також не відреагував. Станом на день її звернення з позовом в суд загальна сума заборгованості банку перед нею становить 63 046 грн. 80 коп., з яких: 55 072 грн. депозитні кошті і проценти за користування коштами по день виконання договору 27.01.2010 року, 5 463 грн.14 коп. проценти за користування депозитними коштами за період з 28.01.2010 року по 01.09.2010 року, 1 542,01 грн. інфляційні втрати, 969 грн. 65 коп. становлять 3% річних.

В процесі розгляду справи позивачка зменшила позовні вимоги та просила стягнути з відповідача 23 567 грн. 53 коп., посилаючись на те, що за час розгляду справи судом відповідач виплатив їй 49 500 грн. строкового банківського вкладу (депозиту) та 5 556 грн. 89 коп. відсотків за користування вкладом, нарахованих з 27.04.2009 р. по 27.01.2010 р. Однак, внаслідок неналежного виконання умов договору невиплаченими залишилися відсотки за користування депозитом за період з 28.01.2010 року по 13.10.2011 року в сумі 12276 грн., 1% комісійних в сумі 551 грн. 46 коп., які були зняті банком при видачі їй депозитних коштів, інфляційні втрати, яких вона зазнала у звязку з несвоєчасним поверненням банківського вкладу та виплатою не в повному обсязі процентів за користування депозитними коштами становлять 7 930 грн. 34 коп. і 3 % річних в сумі 2 809 грн. 73 коп.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти позову в частині стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, мотивуючи тим, що це є деліктні відносини, які не передбачені договором банківського вкладу і до таких договорів не застосовуються. Про це говорить практика Верховного Суду України від 14.02.2010 року. Крім того, основна сума банківського вкладу виплачена позивачці, а вчасно банк не повернув вклад, оскільки в банку діяла тимчасова адміністрація з метою його фінансового оздоровлення.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонам виник з приводу порушення права вкладника на належне виконання умов договору строкового банківського вкладу, внаслідок чого вкладник позивається про відновлення порушеного права шляхом стягнення заборгованості за депозитним договором.

В судовому засіданні встановлено, що 14 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та відповідачем Відкритим акціонерним товариством комерційний банк “Надра” укладено договір №378924 строкового банківського вкладу (депозиту) “Мій вибір” (а.с. 6-7), за яким позивачка внесла на депозитний рахунок 49 500 грн. терміном на 12 місяців. Пунктом 2.3. договору встановлена процентна ставка по вкладу в розмірі 15,2% річних.

27 квітня 2009 року між сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору строкового банківського вкладу “Мій вибір” №378924 від 14.04.2008 року, пунктом 1 якої визначено дату повернення кредиту 27.01.2010 року, а пунктом 2 процентна ставка по вкладу встановлена в розмірі 14,9% річних.

Після закінчення строку депозиту відповідач не виконав умови укладеного договору щодо повернення депозитних коштів та процентів за користування депозитними коштами. Тільки після звернення позивачки в суд з даною позовною заявою протягом двох днів 12.10. і 13.10.2011 року відповідачем виплачено їй суму депозиту та нараховані проценти по день виконання договору 27.01.2010 року, що визнано сторонами та підтверджується чеками ВАТ КБ “Надра” (а.с.58).

Відповідно до ст. 1058 Цивільного Кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад) (ч. 1 ст. 1060 ЦК України). Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються всі нараховані до цього моменту проценти (ч.ч. 1, 5 ст. 1061 ЦК України).

Звідси слідує, що в день повернення відповідачем вкладу позивачці у нього виник обовязок виплатити їй проценти на вклад, нараховані до дня повернення вкладу, а саме з 28.01.2010 року до 12.10.2011 року. Доводи представника відповідача про те, що відповідно до Постанов Правління Національного банку України у відповідача була призначена тимчасова адміністрація з метою його фінансового оздоровлення строком з 10.02.2009 року, але не більше ніж до 12.08.2011 року, тому банк несвоєчасно повернув депозит позивачці, а наявність такої поважної причини є підставою для відмови у виплаті позивачці процентів на вклад з часу закінчення строку повернення депозиту, встановленого договором, 27.01.2010 року і до дня фактичного повернення кредиту 13.10.2011 року, судом розцінюються критично. Адже за загальними правилами ст. 536 ЦК України сплата процентів за користування чужими грошовими коштами є прямим обов'язком боржника. Користування чужими грошима це не тільки зобов'язання, основним предметом яких є надання грошових коштів у тимчасове використання (позика, кредит, банківський вклад тощо), але і випадки прострочення сплати грошей за будь-якими оплатними зобов'язаннями. Виключення із даного правила, тобто звільнення боржника від сплати процентів за користування чужими грошовими коштами, може бути встановлено тільки договором між фізичними особами. Звідки й слідує, що юридичні особи не можуть бути звільнені від цього обов'язку.

Позивачкою в позові наведено розрахунок заборгованої відповідачем суми процентів за вказаний період, що становить 12 276 грн. Відповідач не надав суду розрахунку, який би спростовував проведений позивачкою розрахунок заборгованості процентів на депозитний вклад останньої за період з 28.01.2010 року по 13.10.2011 року, а тому саме в такому розмірі підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення з відповідача невиплачених процентів.

Також представником відповідача не наведено доказів наявності у відповідача правових підстав для стягнення 1% від суми депозитних коштів при поверненні їх вкладнику. За таких обставин суд дійшов висновку про підставність позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 551 грн. 46 коп. 1% комісійних, які були стягнуті з неї відповідачем за видачу коштів.

При вирішенні позовних вимог про стягнення з відповідача індексу інфляції за весь час прострочення виконання зобовязання та 3% річних від простроченої суми суд виходить з наступного.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, враховуючи характер спірних правовідносин, права та обовязки сторін за укладеним договором строкового банківського вкладу, які врегульовуються, як уже зазначалось вище, главою 72 ЦК України, суд дійшов висновку, що до регулювання правовідносин сторін не слід застосовувати загальні положення про зобовязання, а саме: сплата боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, 3% річних від простроченої суми, а тому в цій частині позовних вимог позивачці слід відмовити.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи, до яких входять витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та витрати на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Понесення позивачкою витрат, повязаних з розглядом справи, підтверджено квитанцією Приватбанку про оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. (а.с.10), та квитанцією №000656 від 09.08.2010 року про оплату 3000 грн. за надання правової допомоги (а.с. 14). З урахуванням наведеного з відповідача підлягають відшкодуванню позивачці понесені нею витрати, повязані з розглядом справи. Також відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути в дохід державного бюджету 678 грн. 99 коп. судового збору.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 16, 20, 1058, 1060, 1061 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 79 ч. 1, 3; 88 ч. 1, ч.3 ЦПК України, керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк “Надра” про стягнення процентів за договором строкового банківського вкладу, штрафних санкцій, комісійних та судових витрат задоволити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства комерційний банк “Надра”, місцезнаходження якого: вул. Артема, 15 в м. Києві, МФО 336871, код ЄДРПОУ 26214767, в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 12276 грн. заборгованості по процентах за договором №378924 строкового банківського вкладу (депозиту) “Мій вибір” від 14.04.2008 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк “Надра” та ОСОБА_1, один відсоток комісійних за видачу коштів в розмірі 551 грн. 46 коп., 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 3000 грн. витрат за надання правової допомоги та в дохід державного бюджету 678 грн. 99 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Івано-Франківський міський суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяГорейко М.Д.