Рішення № 21346698, 06.02.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2012 року справа № 5020-1982/2011

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Прокурора Гагарінського району міста Севастополя

(вул. Корчагіна, 16, м. Севастополь, 99014)

в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Перукарня “Ассоль”

(вул. П.Корчагіна, 34, м. Севастополь, 99014)

про стягнення 9710,68 грн.,

за участю представників:

прокурора ОСОБА_1, посвідчення №15 від 17.01.2012;

позивача ОСОБА_2, довіреність б/н від 06.01.2012;

відповідача не зявився;

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Гагарінського району міста Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Перукарня “Ассоль” про стягнення заборгованості у розмірі 9710,68 грн.

Позов обґрунтований неналежним виконанням з боку відповідача умов договору оренди нерухомого майна №12-06 від 09.03.2006 в частині своєчасного внесення орендної плати. Прокурор зазначає, що у відповідача за період з січня по жовтень 2011 року утворилася заборгованість по орендній платі у сумі 5965,88 грн., на яку нараховані пеня у розмірі 368,61 грн., 3% річних у розмірі 74,99 грн. та застосований штраф у розмірі 3301,20 грн.

Ухвалою від 23.12.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Ухвалою від 06.02.2012 в частині стягнення основного боргу за договором оренди нерухомого майна №12-06 від 09.03.2006 в розмірі 5965,88 грн. провадження у справі припинено в порядку пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір про стягнення вказаної суми врегульовано сторонами шляхом оплати зазначеної заборгованості, предмет спору відсутній.

Прокурор в судовому засіданні виклав позовні вимоги, просить суд позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника жодного разу не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. с. 28, 52).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 № 2-7/10608-2008.

Оскільки явка представника відповідача обовязковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, суд вважає за можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

У звязку з викладеним, суд розглядає справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурору, представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 29 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до частини другої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що державні інтереси є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з преамбулою Закону України «Про оренду державного та комунального майна»цей закон покликаний забезпечити підвищення ефективності використання державного та комунального майна шляхом передачі його в оренду фізичним та юридичним особам.

Відповідно до положень частини другої статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»державну політику у сфері оренди щодо майна, яке перебуває в комунальній власності, здійснюють органи місцевого самоврядування.

Недотримання фізичними або юридичними особами положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна»завдає шкоди економічним інтересам держави по розпорядженню державною власністю, не дає можливості у повному обсязі реалізувати завдання у сфері орендних відносин, порушує основи державної політики у сфері ефективного використання комунальною власністю.

Пунктом 2 Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради встановлено, що Фонд є виконавчим органом Севастопольської міської Ради по управлінню майном, яке є комунальною власністю територіальної громади міста Севастополя.

09.03.2006 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Перукарня “Ассоль” (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна №12-06 (далі Договір), відповідно до умов якого, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно вбудовані нежитлові приміщення першого поверху житлової пятиповерхової будівлі, загальною площею 163,10 кв.м, розташоване за адресою: м.Севастополь, вул. П.Корчагіна, 34, яке знаходиться на балансі РЕП-9 (далі обєкт оренди). Обєкт оренди буде використовуватися під розміщення перукарні.

Згідно з пунктами 3.1. 3.3. Договору (в редакції протоколу від 31.05.2007 узгодження змін до Договору) розмір орендної плати визначається у відповідності з рішенням Севастопольської міської Ради №1617 від 13.03.2007 і складає 7614,00 грн. в рік. Орендна плата складає 660,24 грн. за місяць оренди станом на травень 2007 року і перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому.

Пунктом 4.4. Договору встановлено, що Орендар зобовязується своєчасно вносити Орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, повязані з використанням обєкта оренди, у тому числі оплату послуг, які надаються підприємствами комунальної сфери.

Строк дії Договору встановлений до 16.12.2012 (пункт 7.1 Договору в редакції протоколу від 29.12.2010 узгодження змін до Договору).

09.03.2006 між сторонами підписаний акт прийому-передачі орендованого майна (арк. с. 10).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що одна особа (наймодавець) передає або зобовязується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Статтями 10, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обовязок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Відповідач в процесі розгляду справи погасив заборгованість по орендній платі у повному обсязі.

Оскільки відповідач погасив заборгованість по орендній платі вже після звернення позивача до суду з даним позовом, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 368,61 грн., 3% річних в розмірі 74,99 грн. та штраф за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 3301,20 грн.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та штрафу за несвоєчасне внесення орендної плати такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.5. Договору сторони встановили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно чи не в повному обємі, стягується у відповідності до законодавства за весь період заборгованості з урахуванням пені, нарахованої з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Наданий позивачем розрахунок пені перевірений судом та визнаний вірним, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 368,61 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та визнав його вірним, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 74,99 грн. визнав такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Так, пунктом 6.1. Договору сторони встановили, що за невиконання або неналежне виконання зобовязань по договору оренди сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України, у вигляді штрафу в пятикратному розмірі місячної орендної плати.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

У пункті 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні наполягали, що розмір штрафу встановлений відповідно до умов договору оренди нерухомого майна №12-06 від 09.03.2006, є обґрунтованим та адекватним.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 21.11.2011, тобто ще до подання позову до суду, погасив заборгованість по орендній платі в сумі 3000,00 грн., 29.12.2011 в сумі 2965,88 грн.

Враховуючи те, що відповідачем вжиті заходи до виконання зобовязання, добровільно усунуті порушення, заборгованість по орендній платі на даний час відсутня, суд вважає можливим зменшити розмір штрафу до 1000,00 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме, в частині стягнення штрафу в розмірі 1000,00 грн.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки (абзац 4 пункту 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26.12.2011 №18).

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Перукарня “Ассоль” (вул. П.Корчагіна, 34, м. Севастополь, 99014 , код ЄДРПОУ 23449808, відомості про наявні розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) 1443,60 грн., з яких: 368,61 грн. пеня, 74,99 грн. 3% річних, 1000,00 грн. штраф (на р/р місцевого бюджету міста Севастополя №33213870700001 в ГУ ДКСУ в м. Севастополі, МФО 824509, код ЄДРПОУ 38022717, код платежу 22080400).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Перукарня “Ассоль” (вул. П.Корчагіна, 34, м. Севастополь, 99014 , код ЄДРПОУ 23449808, відомості про наявні розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) в дохід Державного бюджету м.Севастополя (р/р №31210206700001 в ГУ ДКСУ у м.Севастополі, одержувач: Державний бюджет м.Севастополя, код ЄДРПОУ 38022717, код бюджетної класифікації: 22030001, МФО 824509) судовий збір в розмірі 1411,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Суддя О.О.Єфременко

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 08.02.2012