Рішення № 21346677, 02.02.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2012 року справа № 5020-781/2011 за позовомПрокурора Нахімовського району м. Севастополя

(99001, м. Севастополь, вул. Робоча, 18)

в інтересах комунального підприємства „Севтеплоенерго”

державиСевастопольської міської Ради

в особі ідентифікаційний код 03358357

(99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 2)

до товариства з обмеженою відповідальністю

„Готельний комплекс „Омега”,

ідентифікаційний код 32629220

(99804, м. Севастополь, с. Кача, вул. Першотравнева, 10)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача,

публічне акціонерне товариство „Морстрой”,

ідентифікаційний код 13792296

(99011, місто Севастополь, вул. Новоросійська, 25/вул. Демидова, 7)

про стягнення заборгованості в сумі 20727,80 грн,

суддя Кравченко В.Є.,

за участю:

представника відповідача ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.01.2012;

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - ОСОБА_2, довіреність № 95/11 від 03.01.2012,

прокурор не зявився,

представник позивача не зявився, -

суть справи:

20.05.2011 прокурор Нахімовського району м. Севастополя в інтересах комунального підприємства “Севтеплоенерго” звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Омега», у якому просив стягнути заборгованість за отримані послуги з теплопостачання з період з листопада 2010 року по березень 2011 року у сумі 20279 грн 65 коп, а також пеню 299 грн 40 коп, інфляційні втрати та 3% річних 57 грн 95 коп, загалом 20727 грн 80 коп.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 509, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статтю 6 Закону України “Про теплопостачання”, статтю 5 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, пункт 6 статті 20, статтю 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, умови договору купівлі-продажу теплової енергії № 1604/У від 11.01.2006, обґрунтовані несвоєчасним проведення відповідачем розрахунків за спожиту теплову енергію.

Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 23.05.2011 (суддя Головко В.О.) порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 07.06.2011.

Ухвалами суду від 07.06.2011 (т. 1 а.с. 36-37), від 14.07.2011 (т. 1 а.с. 66-68), від 25.07.2011 (т. 1 а.с. 114-115) розгляд справи відкладався відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 14.07.2011 (суддя Головко В.О.) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучено закрите акціонерне товариство „Морстрой”, строк вирішення спору продовжений на 15 днів до 04.08.2011, розгляд справи відкладений на 25.07.2011 (т. 1 а.с. 66-68).

Згідно з вимогами статті 2-1 Господарського процесуального кодексу України, на виконання розпорядження керівника апарату господарського суду міста Севастополя від № 42 від 01.08.2011, за наслідком повторного автоматизованого перерозподілу справу передано до провадження судді Кравченко В.Є. (т. 1 а.с. 117).

Ухвалою суду від 01.08.2011 справу прийнято до провадження суддею Кравченко В.Є. (т. 1 а.с. 118-119).

Ухвалами суду від 04.08.2011 (т. 1 а.с. 124-126), від 17.08.2011 (т. 1 а.с. 141-143), від 27.01.2012 (т. 2 а.с. 39-41) розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалами суду від 04.08.2011 (т. 1 а.с. 124-126), від 19.08.2011 (т. 1 а.с. 158-159) в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України, був продовжений строк вирішення справи.

Ухвалою суду від 19.08.2011 по даній справі призначена судова будівельно-технічна експертиза, проведення якої було доручено Севастопольському відділенню Харківського науково-дослідного інститут судових експертиз ім. засл. проф. Бокаріуса М.С. Цією ж ухвалою провадження по даній справі було зупинено до отримання результатів експертизи (т. 1 а.с. 154-157).

Ухвалою суду від 18.01.2012 поновлено провадження у справі, розгляд справи призначений на 27.01.2012 (т. 2 а.с. 8-9).

У судове засідання 02.02.2012, у якому було ухвалено рішення, прокурор не зявився, був повідомлений належним чином про розгляд справи (т. 2 а.с. 41 зворот), про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 18.01.2012 не виконав.

Представник позивача у судове засідання 02.02.2012 не зявився, був повідомлений своєчасно та належним чином, явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважність причин неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 18.01.2012 не виконав.

В судовому засіданні 02.02.2012 представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, просив у позові відмовити, наполягав на закінченні розгляду справи у даному судовому засіданні. У відзиві на позов, поданому у судовому засіданні 21.06.2011 (т. 1 а.с. 45) зазначив, що в жовтні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю “Омега” було фактично відключено від системи централізованого опалення, у звязку з чим не отримувало послуг позивача за період листопад 2010 року березень 2011 року, тому відсутні законні підстави для стягнення їх вартості.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, у судовому засіданні 02.02.2012 просив вирішити спір на розсуд суду.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.

Частина третя вказаної статті зобовязує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дотримання принципу вирішення спору упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом втілено у статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” і статті 6 Європейської конвенції з прав людини та є обовязковим для господарського суду при розгляді кожної справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведених норм процесуального закону, на думку суду, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, строк вирішення спору закінчується 02.02.2012, поважні підстави для відкладення розгляду справи та його продовження відсутні, тому справа підлягає розгляду у відсутність прокурора та представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Дослідив наявні у справі матеріали, заслухав пояснення представника відповідача, представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

11 січня 2006 року між комунальним підприємством «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Омега» було укладено договір № 1604/У купівлі-продажу теплової енергії при наявності вузлу обліку( а.с. 12-16, т.1)

У відповідності до пункту 1.1 цього договору Продавець (далі - КП «Севтеплоенерго») зобовязався надати теплову енергію до межі балансової та експлуатаційної відповідальності своєчасно та відповідної якості, а Покупець (далі -ТОВ «ГК «Омега») зобовязався прийняти і оплатити отриману теплову енергію за встановленим тарифом.

Пунктом 2.1 Договору сторонами обумовлено тарифи на теплову енергію. Облік теплової енергії здійснюються вузлом обліку. Дані про прибори обліку теплової енергії зазначаються у Додатку №1 до договору, який є невідємною частиною договору.

Згідно з пунктом 3.4 Договору Покупець щодобово записує показання приладів обліку в Журнал обліку теплової енергії, та у відповідності до пункту 5.2.7 Договору щомісячно в строк до 20-го числа кожного місяця зобовязаний надавати такий Журнал для перевірки Продавцю. У протилежному випадку розрахунок спожитої теплової енергії здійснюється у відповідності до пункту 3.5 Договору, згідно з яким на період періодичної перевірки приладів обліку розрахунок спожитої енергії проводиться на підставі середньомісячного показника приладів обліку за минулий опалювальний сезон.

З посиланням на договір купівлі - продажу теплової енергії на договір № 1604/У від 11.06.2006 позивачем були виставлені відповідачу рахунки за поставлену теплову енергію, з вказівкою про споживання теплової енергії у відповідності до показань вузлу (приладу) обліку (а.с. 17-20, т.1), а саме:

№ 1604/У від 24.11.2010 р (за листопада 2010 року) на суму 2339 грн 63 коп.;

№ 1604/У від 22.12.2010 р (за грудень 2010 року) на суму 5150 грн 35 коп.;

№ 1604/У від 20.01.2011 р (за січень 2011 року) на суму 6806 грн 89 коп.;

№ 1604/У від 18.02.2011 р (за лютий 2011 року) на суму 5982 грн 78 коп.;

Доказів фактичного отримання цих рахунків ТОВ «ГК «Омега»суду позивачем не надано.

Згідно з пунктом 4.2 Договору сплата теплової енергії та гарячої води за наявності вузлу обліку здійснюється згідно показань таких приборів у відповідності до пунктів 10-13 «Правил надання послуг з централізованого опалення, холодного та гарячого водопостачання та водовідведення», та на підставі двостороннього акту з показаннями вузлу обліку. Відмова від підписання акту не звільняє Покупця від сплати теплової енергії у встановленому порядку.

На виконання ухвал суду від 23.05.2011 та від 07.06.2011 сторонами було складено акт звірки взаємних розрахунків станом на 20.06.2011, у відповідності до якого відповідач не визнав наявність боргу через відсутність фактичного споживання послуг централізованого опалення, тоді як позивач зазначив наявність заборгованості відповідача в розмірі 28972, 79 грн. (а.с.51, т.1).

Відповідач, не погоджуючись з позовом, зазначає, що згідно з договором № 70 від 10.09.2010 та акту виконаних робіт № 2 від 10.10.2010 належні йому приміщення, розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Гер. Бреста, 53-А, були відключені від системи централізованого опалення. Згідно з додатком до акту прийому виконаних послуг від 10.10.2010 під час виконання договору № 70 від 10.09.2010 були виконані наступні види робот: демонтаж труб і радіаторів системи централізованого опалення; ізоляція прохідних труб системи опалення; вивезення труб опалення; газозварення; пломбування заглушками РО-1 труб опалення.

18 серпня 2011 року на вимогу суду було здійснено обстеження приміщень відповідача на предмет цілісності системи опалення, про що було складено відповідний комісійний акт. Згідно наданого суду акту комісією у складі представників позивача, відповідача та третьої особи були обстежені усі приміщення готелю «Амелі», які займає відповідач, розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Гер. Бреста, 53-А. В зазначених приміщеннях відсутні радіатори, в коридорі труба опалення не заізольована, в інших приміщеннях труби опалення зашити гіпсокартоном, доступу к стоякам не має, труби не заізольовані. В акті міститься відмітка про те, що для реєстрації відключення потрібна ізоляція труб опалення. Акт підписаний учасниками обстеження без зауважень ( а.с. 146, т.1).

У відповідності до письмових пояснень, наданих представником позивача, 18 серпня 2011 року було здійснено обстеження приміщень відповідача, під час якого було зафіксовано, що фактично радіатори системи централізованого опалення в цих приміщеннях відсутні, трубопроводи частково зашити гіпсокартоном, але не заізольовані. Відключення від системи централізованого опалення здійснене з порушенням встановленого порядку, без відома позивача. Станом на 18.08.2011 система централізованого опалення у відповідача присутня, тому послуги опалення за заявлений в позові період ним отримувались ( а. с. 144, т.1).

Згідно пояснень представника відповідача та наданого до матеріалів справи наказу № 11-х/11 від 01.06.2011( а.с. 33, т.2), у період часу з червня 2011 року до початку опалювального сезону у восени 2011 року в приміщеннях готелю «Амелі» (м. Севастополь, вул. Гер. Бресту, 53-А) проводилися профілактичні роботи на інженерних мережах готельного комплексу, під час здійснення яких було тимчасово демонтовано ізоляцію з прохідних труб теплопостачання строком до початку опалювального сезону 2011 року. Саме проведенням таких профілактичних робіт й обґрунтовується відсутність ізоляції на трубах станом на 18 серпня 2011 року під час обстеження приміщень представниками позивача і третьої особи, та наявність ізоляції під час обстеження приміщень експертом у листопаді 2011 року.

Представник третьої особи під час розгляду справи зазначив, що заборгованості за спожиту теплову енергію перед позивачем не має, питання обґрунтованість предявлення вимог саме до ТОВ «ГК «Омега»залишає на розгляд суду у відповідності до норм чинного законодавства.

В межах розгляду справи, в порядку статті 41 Господарського процесуального кодексу України, судом призначалась судова будівельна-технічна експертиза, проведення якої доручалось Севастопольському відділенню Харківського науково-дослідного інститут судових експертиз ім. засл. проф. Бокаріуса М.С.

У відповідності до висновку експерта № 799 від 23.12.2011(а.с. 2-6, т.2):

- приміщення ТОВ «Готельний комплекс «Омега»(готель «Амели»), розташовані в м. Севастополі по вул. Гер.Бресту, 53-А відключені фактично від системи централізованого опалення;

- візуальним обстеженням встановити період відключення не уявляється за можливе. Згідно наданих експерту документів відключення відбулося в жовтні 2010 р;

- на дату проведення експертом обстеження (09.11.2011 р) відключення готелю «Амелі» (м. Севастополь, вул. Гер. Бресту, 53-А) від системи централізованого опалення призвело до повного зупинення доступу теплової енергії до всіх його приміщень;

- не можливо визначити чи відповідає здійснене відключення технічним вимогам, проте всі приміщення готелю «Амелі»(м. Севастополь, вул. Гер. Бресту, 53-А) відключені фактично від системи централізованого опалення, при цьому виконані роботи по теплоізоляції мереж теплопостачання, демонтажу труб та радіаторів теплопостачання, заглушені мережі теплопостачання.

Дослідив наявні матеріали справи, заслухав пояснення учасників судового процесу, здійснив оцінку наданих сторонами доказів у їх сукупності, суд не знаходить підстав для задоволення позову, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина перша статті 175 Господарського кодексу України).

Договір № 1604/У купівлі-продажу теплової енергії при наявності вузлу обліку, на підставі якого позивач вимагає стягнути спірну суму заборгованості, є господарським договором, однак за специфікою свого предмету має певні особливості, притаманні договору енергопостачання.

Так, згідно пункту 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до частин 1,2 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Крім того, взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі теплової енергії між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії також регулюються Законом України “Про теплопостачання”, Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 року за №1198 (далі Правила), які чинні на території України.

Постачання теплової енергії та гарячої води за змістом пункту 1 частини першої статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є одним із видів комунальних послуг. Відповідно до частини 6 статті 26 цього Закону у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про теплопостачання»споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. У відповідності до статті 19 частини шостої цього ж Закону споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Дотримання Правил є обовязковими під час виконання договорів даного виду. Згідно Правил розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на підставі показників вузла обліку, а у разі відсутності приладів обліку обсяг спожитої теплової енергії визначається розрахунковим способом відповідно до договірного теплового навантаження (пункт 1, 2 Правил).

При укладенні договору сторонами були узгодженні його умови та взято на себе певні зобовязання.

За приписами статей 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Прокурор Нахімовського району міста Севастополя, посилаючись на норми зобовязального права, зокрема, статті 193 Господарського кодексу України, 509, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі КП «Севтеплоенерго» СМР підставою позову зазначає обставини фактичного договірного споживання у спірний період відповідачем теплової енергії через мережу централізованого опалення та обовязок останнього сплатити її вартість з врахуванням індексу інфляції, 3% річних та пені.

Суд здійснює розгляд справи в межах заявлених позовних вимог, згідно заявлених підстав та предмету.

За загальним правилом позовом у процесуальному сенсі є звернення особи до суду з вимогою про захист своїх прав та законних інтересів, який складається з двох елементів: предмету та підстави позову.

Предметом позову є матеріально - правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і впливати з певних матеріально - правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що складають позов, зокрема факти матеріально - правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Предмет і підстава позову сприяють зясуванню наявності необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права та обовязку.

Підставою позову прокурор вказує обставини фактичного споживання відповідачем теплової енергії через мережу централізованого опалення. При цьому, позивачем не оскаржені період відключення відповідача від системи централізованого опалення та інші обставини такого відключення, зазначається лише про порушення нормативних приписів щодо порядку такого відключення.

Однак предметом предявленого позову є матеріально - правова вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості, а ні розірвання договору та інше.

Статтями 4-2 та 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до частини третьої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до положень статей 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості.

Вирішуючи питання щодо доказів, суд враховує інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Належними доказами вважаються фактичні дані, які спроможні довести інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості та не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінюючи обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги про стягнення спірної суми заборгованості та докази, що складають предмет доказування, а також наведені відповідачем в обґрунтування заперечень на позов, судом зясовано наступне.

Системний аналіз норм договору № 1604/У від 11.01.2006, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання» дозволяє суду дійти висновку про те, що постачання теплової енергії споживачу здійснюється виключно на підставі договору, споживач зобовязаний оплатити лише фактично отриману кількість теплової енергії належної якості, при дотриманні умов укладеного договору щодо порядку обліку і фіксування розміру спожитої теплової енергії в обумовленій договором формі.

Плата за теплову енергію при наявності вузла обліку теплової енергії і гарячої води, згідно розділу 4 договору, здійснюється тільки на підставі двостороннього акту з показаннями вузла обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до даного договору позивачем були виставлені відповідачу рахунки за поставлену теплову енергію, з вказівкою про споживання теплової енергії у відповідності до показань вузлу обліку.

Як встановлено судом, з посиланням саме на договір № 1604/У від 11.06.2006 позивачем були виставлені відповідачу рахунки за поставлену теплову енергію (а.с. 17-20, т.1), а саме:

- № 1604/Увід 24.11.2010 (за листопада 2010 року) на суму 2339,63 грн, за 3,660 ГКал; - № 1604/У від 22.12.2010 (за грудень 2010 року) на суму 5150, 35 грн, за 8,056 ГКал; - № 1604/У від 20.01.2011 (за січень 2011 року) на суму 6806, 89 грн, за 10,648 ГКал; - № 1604/У від 18.02.2011 (за лютий 2011 року) на суму 5982, 78 грн., за 9,359 ГКал; Суду не було надано доказів отримання споживачем (відповідачем) цих рахунків та двостороннього акту з показаннями вузла обліку. У той же час різні щомісячні показання приладів обліку, відображені в рахунках, свідчать про наявність показань таких приладів у позивача, та розрахунок вартості теплової енергії здійснено останнім саме згідно показань приладів обліку за відсутністю здійснення сторонами у відповідності до пункту 5.2.7 Договору щомісячної перевірки Журнал обліку теплової енергії. Серед іншого суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 4.2 Договору № 1604/У від 11.01.2006, укладеного між позивачем та відповідачем, оплата теплової енергії здійснюється покупцем (відповідачем) на підставі двостороннього акту з показаннями вузлу (приладу) обліку. Таких актів під час розгляду справи або пояснень з приводу їх відсутності прокурором або позивачем суду не надано.

У звязку з чим суд позбавлений можливості переконатися в обґрунтованості виставленого обсягу спожитої енергії і правильності проведених позивачем розрахунків.

Крім того, згідно з Додатком № 1 до зазначеного договору споживачами теплової енергії на обєкті, розташованому за адресою: м. Севастополь, вул. Героїв Бреста, б. 53 -А вказані дві юридичні особи, а саме, товариство з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Омега»і публічне акціонерне товариство «Морстрой».

Проте, позивачем не надано суду переконливих доказів того, що тільки за наслідком споживання відповідачем послуги, наданої КП «Севтеплоенерго»СМР, виникла саме спірна сума заборгованості, згідно з тарифами, встановленими у розділі 2 договору. Враховуючи викладене, твердження позивача щодо оплати відповідачем теплової енергії , незалежно від факту її отримання є необґрунтованим.

В акті від 18.08.2011, складеним за участі представників позивача, вказано, що лише здійснення ізоляції труб теплопостачання є підставою для наступної реєстрації відключення. Отже суд приходить до висновку, що шляхом складення акту від 18.08.2011 підтверджено фактичне відключення відповідача від мереж централізованого опалення, але таке відключення не зареєстроване через відсутність ізоляції труб.

З висновку експерта № 799 від 23.12.2011 вбачається відповідь щодо фактичного відключення відповідача від системи централізованого опалення, та що таке відключення призвело до повного зупинення доступу теплової енергії до усіх приміщень відповідача. Серед іншого експертом зазначено, що труби мають ізоляцію.

На підтвердження періоду відключення відповідачем надано до суду договір підряду № 70 від 10.09.2010 р, акт здачі-прийомки виконаних робіт № 2 від 10.10.2010 р, додаток до цього акту. В якості пояснення тимчасової відсутності ізоляції на трубах опалення станом на 18.08.2011 представником відповідача надано копію наказу № 11-х/11 від 01.06.2011.

Прокурором або позивачем ці доводи або документи не спростовані, доказів протилежного суду не надано.

Вимог про розірвання договору з підстав порушення споживачем його умов та застосування правових наслідків припинення договірних відносин не предявлялось.

За таких обставин, оцінивши надані докази, їх належність та допустимість до предмету спору, вислухавши зауваження представника відповідача, думку третьої особи, суд вважає, що у супереч вищенаведеним нормам позивач не довів суду переконливих підстав для задоволення вимоги про стягнення з відповідача 20727,80 грн заборгованості за спожиту теплову енергію, тому у задоволенні позову слід відмовити за його необґрунтованістю.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 4-2, 4-3, 4-5, 22, 27, 33, 44, 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові прокурора Нахімовського району міста Севастополя в інтересах держави в особі комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради до товариства з обмеженою відповідальністю „Готельний комплекс „Омега” про стягнення заборгованості у сумі 20727,80 грн відмовити.

Суддя В.Є. Кравченко

Повний текст рішення, відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України, складено 07.02.2012.