Рішення № 21346649, 31.01.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2012 року справа № 5020-56/2012 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі

(пл. Повсталих, буд. 6, м. Севастополь, 99008, ідентифікаційний код 20677058)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - Севастопольський професійний художній ліцей

(вул. Адмірала Макарова, 33, м. Севастополь, 99004, ідентифікаційний код 02545123)

про стягнення заборгованості у сумі 1187,46 грн та розірвання договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 1206 від 01.07.2011,

суддя В.Є. Кравченко,

за участю:

представника позивача ОСОБА_2, довіреність № 5 від 23.01.2012;

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - ОСОБА_3, директора, наказ № 559-к від 06.07.2009;

представник відповідача не зявився;

суть справи:

12.01.2012 Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 1187,46 грн. та розірвання договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна № 1206 від 01.07.2011, що належить до державної власності.

Позовні вимоги з посиланням на статті 14, 15, 530, 625, 759, 762, 771, 785, 786 Цивільного кодексу України, статті 230, 232, 285 Господарського кодексу України, статті 10, 18, 19, 26, 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», статтю 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», умови договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 1206 від 01.07.2011, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обовязків щодо сплати орендної плати за період з 01.10.2011 по 30.11.2011 у розмірі 1171,43 грн, а також ненаданням відповідачем документів, що підтверджують страхування обєкта нерухомості.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 12.01.2012 порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 31.01.2012, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, залучений Севастопольський професійний художній ліцей.

У судовому засіданні 31.01.2012 представник позивача підтримав предмет і підстави заявлених позовних вимог, наполягав на їх задоволенні.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, у судовому засіданні 31.01.2012 наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач про час і місце розгляду справи повідомлявся судом своєчасно, належним чином, з дотриманням вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України, за адресою його місця проживання, - АДРЕСА_1, яка відповідає відомостям, що містяться у Спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ( акр.с. 18), однак поштовий конверт разом з повідомленням був повернутий до господарського суду міста Севастополя з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що на вимогу вищезазначеної статті вважається його повідомленням належним чином та не є перешкодою для вирішення справи по суті.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.

Частина третя вказаної статті зобовязує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дотримання принципу вирішення спору упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом втілено у статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” і статті 6 Європейської конвенції з прав людини та є обовязковим для господарського суду при розгляді кожної справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведених норм процесуального закону, на думку суду, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні, справа підлягає розгляду у відсутність відповідача за наявними у справі матеріалами, що узгоджується зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідив наявні у справі матеріали, заслухав пояснення представника позивача, представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2011 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, № 1206 (а.с. 10-13), відповідно до розділу 1 якого орендодавець зобовязався передати, а орендар зобовязався прийняти в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно: одноповерхову будівлю гаража площею - 44,9 кв.м.; вбудовані нежитлові приміщення одноповерхової будівлі складу площею 47,0 кв.м., які розташоване на території Севастопольського професійного художнього ліцею за адресою: вул. Адмірала Макарова, 33, м. Севастополь. Майно перебуває на балансі Севастопольського професійного художнього ліцею (балансоутримувач).

Вартість обєкта нерухомого майна визначена згідно зі звітом про оцінку від 30.09.2010 і становить без урахування ПДВ 83390,00 грн: одноповерхова будівля гаража площею 44,9 кв.м. 40740,00 грн без ПДВ; вбудовані нежитлові приміщення одноповерхової будівлі складу площею 47,0 кв.м. 42 650,00 грн без ПДВ. Майно передається в оренду з метою: одноповерхова будівля гаража площею 44,9 кв.м. майстерня, що здійснює технічне обслуговування та ремонт автомобілів; вбудовані нежитлові приміщення одноповерхової будівлі складу площею 47,0 кв.м. розміщення складу.

Відповідно до пункту 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта прийому-передачі майна. Акт прийому-передачі орендованого державного майна з боку сторони, яка передає майно, підписується як орендодавцем, так і балансоутримувачем майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (пункт 2.2 договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку оренди травень 2011 1185,10 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством пункт 3.2 договору).

Пунктом 3.3 договору передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць розраховується орендарем самостійно, при цьому її розмір визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до пункту 3.6 договору орендна плата перераховується в державний бюджет і балансоутримувачу в співвідношенні 50 % на 50 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, що випливає за звітним. Орендна плата за кожний місяць оренди перераховується в державний бюджет орендарем самостійно у порядку, встановленому даним договором.

Згідно з пунктом 3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Нарахування пені за несвоєчасну або не в повному обсязі перераховану орендну плату припиняється через один рік від дня, коли орендна плата повинна була бути сплачена.

Зобовязання орендаря за сплатою орендної плати забезпечується у вигляді завдатку в розмірі не меншому ніж орендна плата за перший місяць оренди, який вноситься в рахунок плати за останній місяць оренди та становить 1185,10 грн (пункт 3.10 договору).

У пункті 5.8 договору зазначено, що орендар зобовязується протягом місяця після укладення цього договору застрахувати орендоване нерухоме майно не менше, ніж його вартість за звітом про оцінку на користь балансоутримувача, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження обєкта оренди, у порядку, визначеному законодавством, і надати орендодавцю копії страхового полісу і платіжного доручення. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застрахованим.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобовязань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Даний договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 01.07 2011 по 30.06.2014 (пункт 10.1 договору).

Відповідно до пункту 10.6 договору чинність договору може припинитися достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.

На час розгляду справи даний договір є дійсним.

Як вбачається з акту прийому-передачі орендованого майна від 01.07.2011 балансоутримувач передав, а орендар прийняв з 11.07.2011 в термінове платне користування наступний обєкт оренди: нерухоме майно - одноповерхову будівлю гаража площею - 44,9 кв.м. майстерню, що здійснює технічне обслуговування та ремонт автомобілів; вбудовані нежитлові приміщення одноповерхової будівлі складу площею 47,0 кв.м. розміщення складу. Майно розташоване за адресою: вул. Адмірала Макарова, 33, м. Севастополь, та перебуває на балансі Севастопольського професійного художнього ліцею. Зазначений акт підписаний сторонами 01.07.2011 (а.с. 13 зворот).

Крім того, 01.07.2011 сторонами підписаний розрахунок плати за перший місяць оренди нерухомого державного майна, розмір якої становить 1185,10 грн (а.с. 14).

Таким чином, передавши майно відповідачеві за актом прийому-передачі від 01.07.2011, позивач виконав свої зобовязання за договором у повному обсязі, надав відповідачеві обєкт оренди. Проте, орендар фізична особа-підприємець ОСОБА_1, у порушення умов вищевказаного договору, свої зобовязання щодо своєчасного та повного внесення орендної плати за період з 01.10.2011 по 30.11.2011 не виконав, у звязку з чим за орендарем утворилась заборгованість по орендній платі, з врахуванням передбаченого корегування, перед позивачем у розмірі 1171,43 грн.

Крім того, у порушення пункту 5.8 умов даного договору орендар не надав орендодавцю документи, що підтверджують страхування обєкта оренди.

З метою досудового врегулювання спору 28.10.2011 позивачем на адресу відповідача за вих. № 11-03-03463 надіслана вимога про розірвання договору та повернення майна балансоутримувачу (а.с. 15, 36,37), проте ані відповіді на вимогу, ані сплати заборгованості за договором, ані документів, що підтверджують страхування обєкту оренди позивач не отримав, що і стало причиною його звернення до суду із даним позовом.

Оцінюючи пояснення учасників судового розгляду, надані в судовому засіданні, наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Як встановлено судом, між сторонами був укладений договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 1206 від 01.07.2011 який став підставою виникнення у відповідача зобовязань щодо оплати отриманого в строкове оплатне користування майна (арк.с. 10-13).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач припустився порушення умов договору стосовно повного та своєчасного внесення орендної плати, у звязку з чим за період з 01.10.2011 по 30.11.2011 у нього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 1171,43 грн.

Частиною 1 статті 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення спірної суми заборгованості по орендній платі обєкта оренди відповідачем суду не надано.

Отже, аналізуючи сукупність встановлених обставин, вищенаведені приписи матеріального закону, судом встановлений факт порушення відповідачем зобовязання щодо повної та своєчасної оплати орендної плати за договором оренди № 1206 від 01.07.2011 на загальну суму 1171,43 грн. У звязку з чим, вимоги позову щодо стягнення заборгованості по орендній платі є обґрунтованими і підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем суми заборгованості з орендної плати, Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми заборгованості з орендної плати за період з 16.11.2011 по 27.12.2011 у розмірі -13,44 грн та пені за прострочення виконання зобов'язання у розмірі - 2,59 грн згідно з наданим розрахунком (а.с. 8-9).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Задовольняючи позов в частині стягнення 3 % річних у сумі 13,44 грн, суд дійшов висновку, що ця частина позовних вимог узгоджується з вищенаведеною нормою Закону та підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Задовольняючи вимоги позову щодо стягнення пені, суд виходив з положень частини 2 статті 193 Господарського кодексу України та аналогічних положень статті 611 Цивільного кодексу України, у відповідності до яких, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. А також з того, що стягнення пені також обумовлено сторонами у пунктах 3.6, 3.7 спірного договору оренди.

Обставини прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо внесення орендної плати встановлені судом та підтверджується матеріалами справи, суд дійшов до висновку, що нарахування позивачем пені в сумі 2,59 грн за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання є правомірним, вимога про її стягнення узгоджується з приписами статей 549, 611 Цивільного кодексу України, 216, 217, 193, 230 Господарського кодексу України, відповідає умовам пунктів 3.6,3.7 спірного договору оренди, тому підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги щодо розірвання спірного договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 1206 від 01.07.2011 та зобовязання відповідача повернути Севастопольському професійному художньому ліцею, як балансоутримувачу, обєкт оренди, суд виходив з наступних мотивів.

Статті 15 та 16 Цивільного кодексу України надають кожній особі право на захист її цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому захист цивільних прав та інтересів здійснюється судом.

Відповідно до пункту 6 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 02.04.1994 № 02-5/225 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності" державні та комунальні підприємства мають право звертатися з позовом про усунення будь-яких порушень свого права.

Частиною 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Порядок розірвання господарських договорів визначений статтею 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

З вказаною правовою нормою кореспондуються положення статті 11 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором. Підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання договору, відповідають на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства і організації не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.

Як встановлено судом, позивачем було дотримано встановлений порядок, так 28.10.2011 останнім на адресу відповідача за вих. № 11-03-03463 була надіслана пропозиція (претензія) про розірвання договору та повернення обєкта оренди балансоутримувачу (а.с. 15, 36,37), проте ані відповіді на претензію, ані сплати заборгованості за договором, ані документів, що підтверджують страхування обєкту оренди Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі одержано не було.

Разом з тим, чинне законодавство не передбачає будь-яких санкцій за недодержання підприємством (організацією) відповідного порядку розірвання господарського договору.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 09.07.2002 № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів № 1-2/2002) зазначає наступне.

Із змісту частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.

Право на судовий захист передбачено й іншими статтями Конституції України. Зокрема, частина четверта статті 13 Конституції України, встановлює обов'язок держави забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, в тому числі у судовому порядку. До таких суб'єктів належать, зокрема, юридичні особи та інші суб'єкти господарських відносин. Тобто можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Верховним Судом України, з посиланням на вказане рішення Конституційного Суду України, також зазначено, що недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (постанова Верховного Суду України суду від 17.06.2008 № 8/32пд).

Судом під час розгляду справи й зясування обґрунтованості підстав заявленого позову було також встановлено, що відповідачем суттєво порушені умови спірного договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна від 01.07.2011 в частині повного та своєчасного внесення орендної плати.

Другою підставою для дострокового розірвання договору у судовому порядку встановлені обставини порушення орендарем умов пункту 5.8 договору щодо зобовязання застрахувати орендоване нерухоме майно не менш ніж на його вартість за звітом про оцінку на користь балансоутримувача і надати орендодавцю копії страхового полісу і платіжного доручення. Оцінюючи істотність даного порушення спірного договору, суд виходив з положень статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до якої страхування орендарем взятого ним в оренду майна також віднесено до істотних умов.

Враховуючи встановлену сукупність обставин справи і положення вищенаведених норм закону, вимоги позивача про розірвання договору оренди є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо решти вимог про повернення обєкта оренди.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору. Частинами 2, 3 статті 653 Цивільного кодексу України також передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Частиною 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з частиною 1 статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Пунктом 5.10 спірного договору встановлений обов'язок орендаря повернути булансоутримувачу майно при припиненні дії договору.

У пункті 10.8 договору оренди також встановлений обовязок орендаря у разі припинення або розірвання договору повернути майно балансоутримувачу протягом 15 календарних днів. Майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі. Обовязок щодо складання акта прийому-передачі про повернення майна покладається на орендаря (пункт 10.9 договору).

Обраний позивачем спосіб захисту відповідає статтям 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України, вимоги позову знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню в силу вищенаведених норм чинного законодавства та умов договору оренди (найму).

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на судовий збір в сумі 2359,50 грн, понесені позивачем, підлягають покладенню на відповідача

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України, у засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про складення повного рішення 06.02.2012.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 75, 82 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (99008, м. Севастополь, пл. Повсталих, 6, на р/р 31114093700008, ОКПО 24035606, в ГУ ДКУ м. Севастополь, МФО 824509, одержувач державний бюджет Нахімовського району) заборгованість за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, № 1206 від 01.07.2011 в сумі 1187,46 грн (одна тисяча сто вісімдесят сім грн. сорок шість коп.), яка складається з: суми боргу з орендної плати 1171,43 грн, пені 13,44 грн та 3 % річних 2,59 грн.

3.Розірвати договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, № 1206 від 01.07.2011 - одноповерхову будівлю гаража площею - 44,9 кв.м.; вбудовані нежитлові приміщення одноповерхової будівлі складу площею 47,0 кв.м., які розташовані за адресою: вул. Адмірала Макарова, 33, м. Севастополь, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (99008, м. Севастополь, пл. Повсталих, 6, на р/р 31114093700008, ОКПО 24035606, в ГУ ДКУ м. Севастополь, МФО 824509, одержувач державний бюджет Нахімовського району) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1).

4.Зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) повернути Севастопольському професійному художньому ліцею (99004, м. Севастополь, вул. Адмірала Макарова, 33, ЄДРПОУ- 02545123) державне окремо визначене нерухоме майно: одноповерхову будівлю гаража площею - 44,9 кв.м.; вбудовані нежитлові приміщення одноповерхової будівлі складу площею 47,0 кв.м., які розташовані на території Севастопольського професійного художнього ліцею за адресою: вул. Адмірала Макарова, 33, м. Севастополь, шляхом підписання акту прийому-передачі.

5.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1)на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (99008, м. Севастополь, пл. Повсталих, 6, на р/р 35215009000006, ОКПО 20677058, в ГУ ДКУ м. Севастополь, МФО 824509) судовий збір в сумі 2359,50 грн(дві тисячі триста пятдесят девять грн. пятдесят коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили. Суддя В.Є. Кравченко

Повний текст рішення, відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України, складено 06.02.2012.