Рішення № 21346483, 07.02.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

07 лютого 2012 р. Справа № 2/159/2011/5003

за позовом: Спільного українсько- турецького сільськогосподарського підприємства 21007, м.Вінниця, вул.Фрунзе, 24, 21018, м.Віниця, вул.Пирогова, 23А

до: Фермерського господарства "Кохтюк" 22413, Вінницька область, Калинівський район, с.Мончинці, вул.Зелена,1

про стягнення 523 588,65 грн. заборгованості

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

позивача : ОСОБА_1., ОСОБА_2 - за довіреностями;

відповідача : ОСОБА_3. - за довіреністю;

керівник ФГ "Кохтюк" Кохтюк В.І., викликаний ухвалою суду від 30.01.12 р. в порядку ст.30 ГПК України : не з''явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Спільного українсько - турецького сільськогосподарського підприємства "Ел-Тур" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Фермерського господарства "Кохтюк" про стягнення 523 588,65 грн. заборгованості за надані послуги сільськогосподарського призначення.

Позов мотивовано тим, що при проведенні господарської діяльності в галузі товарного

сільськогосподарського виробництва у Спільного українсько- турецького сільськогосподарського підприємства "ЕЛ-ТУР" у формі ТОВ (далі по тексту - "Позивач") виникли господарські правовідносини із фермерським господарством "Кохтюк" (далі по тексту - "Відповідач").

Протягом 2008р.-2011р. вказаному господарству надавались послуги сільськогосподарського призначення, зокрема, з проведення комплексу польових робіт, утримання ВРХ, послуги з постачання живих тварин, зернових та технічних культур, насіння та іншої сільгосппродукції, мінеральних добрив, проводились авансові платежі за ф'ючерсну поставку продукції виробництва фермерського господарства, проводилась оплата зобов''язань ФГ "Кохтюк" перед третіми особами, а також вчинялись інші господарські операції в межах співробітництва в галузі товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказані господарські дії проводились як на умовах укладених угод так і згідно домовленостей між сторонами на підставі первинних бухгалтерських документів. В той же час, терміни виконання грошових та розрахункових зобов''язань в більшості випадків між сторонами в письмовій формі не затверджувались складанням та підписанням відповідних правочинів.

Згідно усних домовленостей між сторонами, фермерським господарством "Кохтюк" проводились на адресу Спільного українсько-турецького сільськогосподарського підприємства "ЕЛ-ТУР" у формі ТОВ зустрічні поставки сільськогосподарської продукції, яка заліковувалась в погашення поточної заборгованості та здійснювались часткові проплати на банківський рахунок СУТСП "ЕЛ-ТУР" ТОВ.

Позивач належним чином надавав послуги відповідачу, однак, останній в порушення обумовлених договірних відносин припинив виконувати свої зобов''язання, чим наніс майнові збитки позивачу на загальну суму 523 588, 65 грн. (п'ятсот двадцять три тисячі п'ятсот вісімдесят вісім гривень 65 копійок).

27 жовтня 2011 року в Бюлетні Державної реєстрації за № 194(29) було опубліковане оголошення за № 3512 про припинення фермерського господарства "Кохтюк" шляхом приєднання.

Оскільки строк (термін) виконання між сторонами документально не був визначений, 04 листопада 2011 на адресу відповідача (ФГ "Кохтюк") в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України було направлено вимогу від 03.11.2011 р. за № 69 про погашення виниклої заборгованості, однак відповідачем вимогу позивача (СУТСП "ЕЛ-ТУР" ТОВ) залишено без задоволення.

02 грудня 2011 року на адресу позивача від ТОВ "Прилуцьке" (22512, Вінницька область, Липовецький район, с.Нова Прилука, вул.Чапаева, код ЄДРПОУ 36522672) надійшов лист від 25.11.2011 р. за № 24, згідно якого було повідомлено, що зборами Фермерського господарства "Кохтюк" від 12.10.2011 року прийнято рішення про припинення діяльності відповідача у зв''язку з приєднанням майна, майнових і немайнових прав та обов''язків до ТОВ "Прилуцьке", та про те, що для підтвердження суми боргу необхідно надати на ім'я та адресу вказаного ТОВ заяву-вимогу із документами про обґрунтування висуваємих вимог.

Таким чином, позивач вважає, що фермерське господарство "Кохтюк" намагається уникнути проведення з ним розрахунків по заборгованості, ухиляючись при цьому від добровільної оплати наданих послуг, чим завдає шкоди майновим інтересам товариства, що і спонукало позивача звернутись з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 15.12.11 р. порушено провадження у справі №2/159/2011/5003 з призначеням засідання на 11.01.12 р. та вжито заходи до забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно, що належить Фермерському господарству "Кохтюк" та шляхом заборони державному реєстратору Калинівської районної державної адміністрації проводити будь-які реєстраційні дії, пов'язані із Фермерським господарством "Кохтюк" на термін розгляду справи №2/159/2011/5003 в порядку господарського судочинства.

Ухвалою суду від 11.01.12 року розгляд справи відкладено до 30.01.2012 року в зв'язку з ненаданням сторонами додаткових доказів по справі, які необхідні для вирішення справи по суті.

30.01.2012 року представником відповідача через канцелярію суду було подано клопотання (вх. № канцелярії суду 08-46/1133/12 від 30.01.2012 р.) про призначення судово - бухгалтерської експертизи в звязку з тривалістю господарських відносин між сторонами, значною кількістю проведених операцій та первинних бухгалтерських документів та клопотання (вх. № канцелярії суду 08-46/1131/12 від 30.01.2012 р.) про заміну відповідача у справі - ФГ "Кохтюк" на належного відповідача - ТОВ "Прилуцьке".

Ухвалою суду від 30.01.12 р. подані клопотання відповідача судом відхилено, як такі, що необґрунтовані та непідтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст. 33 ГПК України, та відкладено розгляд справи до 07.02.12 р. Окрім того, за письмовим клопотанням позивача (вх. № канцелярії суду 08-46/1137/12 від 30.01.2012 р.) в порядку ст.30 ГПК України було визнано обов''язкову явку керівника ФГ "Кохтюк" Кохтюка В.І. для дачі пояснень по суті спору.

Представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовільнити з підстав, зазначених в позові.

Представник відповідача вимог ухвал суду від 15.12.11 р., 11.01.12 р., 30.01.12 р. стосовно подачі витребуваних додаткових доказів не виконав, зокрема відзиву на позовну заяву не подав, тричі ухилявся від здійснення з позивачем взаємозвірки розрахунків по виниклій заборгованості, не навів жодного аргументу стосовно невиконання вимог суду щодо надання витребуваних доказів та явки керівника ФГ "Кохтюк" Кохтюка В.І., яка судом визнавалась обов''язковою.

З наданих усних пояснень просив суд в задоволені позову відмовити у зв''язку з безпідставністю звернення позивача з позовом до суду, наголошував, що позивач звернувся до господарства, яке припинило свою господарську діяльність, наполягав на заміні належного відповідача по справі.

Також, як встановлено судом, відповідач подав до суду відзив ( вх. № 08-46/1475/11 від 07.02.2012 р.), однак, зважаючи на те, що судовий розгляд справи №2/159/2011/5003 закінчено об 10 год. 17 хв. згідно протоколу судового засідання від 07.02.2012 року, а відповідач подав до суду письмовий відзив об 10:21 год. згідно відмітки канцелярії господарського суду Вінницької області, після оголошення вступної та резолютивної частини рішення та оголошення судового засідання закритим по справі № 2/159/2011/5003 у відповідності до протоколу судового засідання від 07.02.2012 року, зазначений відзив відповідача судом до уваги не береться.

Крім того, слід зазначити, що ухвалою суду від 12.01.12 р. по справі № 2/1(02-2а)/2012/5003 за зустрічним позовом Фермерського господарства "Кохтюк" до Спільного українсько- турецького сільськогосподарського підприємства "Ел-Тур" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про розірвання договору №002/2009 від 04.01.2009 р. було повернуто заявнику матеріали зустрічного позову з тих підстав, що предметом зустрічного позову є розірвання договору №002/2009 від 04.01.2009 р., а предметом позовної заяви, яка розглядається у справі №2/159/2011/5003 є стягнення 523 588,65 грн. заборгованості, що виникла внаслідок невиконання як укладених угод, так і усних домовленостей між сторонами на підставі первинних бухгалтерських документів.

Виходячи з наведеного, суд приходить до думки про зловживання відповідачем своїми процесуальними правами та уникнення виконання свого обов''язку згідно укладених домовленостей між сторонами, тим самим порушуючи норми ч. 2 ст. 22 ГПК України, згідно якої сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повного та всебічного розгляду справи, а тому за вказаних обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 114 Господарського кодексу України фермерське господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції. Відносини, пов'язані із створенням та діяльністю фермерських господарств, регулюються цим Кодексом, а також законом про фермерське господарство, іншими законами.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі по тексту- "ЦК України") цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповіднодо до припису ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, беручи до уваги зміст укладених домовленостей між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, дії сторін суд дійшов висновку про те, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обовязки, аналогічні зобовязанням за договором про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Свої зобов"язання згідно укладених домовленостей позивач виконав належним чином, що підтверджується видатковими накладними, підписаними та скріпленими печатками сторін актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), банківськими виписками та звітами касирів за період з 22.04.2008 р. по 19.10.11 р., які знаходяться в матеріалах справи.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище, позивачем заявлено відповідачу претензію з вимогою погасити заборгованість, яка залишилась без належного реагування.

В порушення норм закону відповідач не виконав свого обов'язку щодо повного розрахунку з позивачем за надані послуги після отримання вимоги № 69 від 03.11.2011 року, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 523 588,65 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи на момент її розгляду доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на вказану суму.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відносини, які виникли між сторонами, є майновими відносинами, заснованими на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, тобто цивільними відносинами, суд відзначає, що після прийняття послуг у відповідача, як замовника, виникли безумовні зобовязання виконання умов обумовленого договору та оплати виконаних робіт, при цьому чинним законодавством, а саме ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

В силу приписів ч. 1 ст. 107 ЦК України кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов'язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов'язання, або забезпечення виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.

Посилання відповідача на те, що ФГ "Кохтюк" не може бути стороною по справі, оскільки припинило свою діяльність, як юридична особа та наразі здійснює реорганізацію шляхом приєднаня майна, майнових і немайнових прав і обов''язків до ТОВ "Прилуцьке", на думку суду не може слугувати підставою для відмови в позові виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 21 ГПК сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

З наданих пояснень представника відповідача та рішення засновника ФГ "Кохтюк" №2 від 12.10.11 р. встановлено, що на підприємстві на день слухання справи (07.02.12 р.) утворена ліквідаційна комісія, яка здійснює свої повноваження згідно приписів п.4 вказаного рішення.

Ліквідаційна комісія по своїй суті не має статусу ні юридичної, ні фізичної особи, ані державного чи іншого органу, а тому не може бути стороною (і взагалі учасником) судового процесу й виступати в ньому від власного імені.

Однак, за приписом частини третьої статті 105 Цивільного кодексу України з моменту призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи, і названа комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина п'ята статті 111 названого Кодексу) .

Частиною сьомою статті 59 Господарського кодексу України також передбачено, що суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності, а такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу.

Як вбачається зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців за електронним запитом від 30.01.12 р. № 12892044 Фермерське господарство "Кохтюк" (ідентифікаційний код юр.особи 35054971) перебуває в стані припинення підприємницької діяльності.

У разі ж злиття, поділу, приєднання підприємств момент переходу майна та відповідних прав і обов'язків до нових підприємств визначається, якщо інше не передбачено законом чи постановою про реорганізацію, днем підписання передаточного або розподільного акта чи балансу (частина друга статті 37 Цивільного кодексу України, і тому може не співпадати у часі з моментом здійснення реорганізації підприємства, тобто виключення його з державного реєстру.

Якщо в розподільному акті (балансі) відображено лише розподіл майна, а дані про розподіл кредиторської і дебіторської заборгованості відсутні, розподіл заборгованості за наявності спору здійснюється між новоутвореними підприємствами пропорційно вартості отриманого ними майна.

Нові підприємства, до яких в результаті реорганізації перейшли майнові зобов'язання, несуть за ними матеріальну відповідальність і у випадку, якщо прийняте ними майно не покриває вимог кредиторів у межах, визначених установчими документами про реорганізацію правопопередника.

Вирішуючи питання про правонаступництво, потрібно мати на увазі, що запис в установчих документах про правонаступництво має істотне значення для визнання правонаступництва. Однак суттєве значення мають також фактично здійснені організаційно-економічні перетворення, з якими чинне законодавство пов'язує перехід майнових прав та обов'язків, а саме: рішення власника (власників), підписання передаточного або розподільного акта чи балансу.

Отже, у разі виникнення питань, пов'язаних з правонаступництвом, слід здійснювати аналіз документів, що стосуються переходу прав і обов'язків на майно (майнові права) чи його відповідну частину.

Правонаступник повинен довести факт правонаступництва, подавши, зокрема, документи, які підтверджують припинення існування реорганізованого підприємства і створення у зв'язку з цим нового (або нових).

Враховуючи наведене вище суд приходить до висновку про те, що Фермерське господарство "Кохтюк" може бути відповідачем по справі № 2/159/2011/5003, оскільки на день винесення рішення по справі не було внесено до єдиного державного реєстру запису про його припинення, окрім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази підпису, складання та затвердження ліквідаційного балансу зборами фермерського господарства відповідно до вимог господарського судочинства.

Відтак у період роботи ліквідаційної комісії господарство, яке ліквідується, не втрачає статусу юридичної особи і отже ФГ "Кохтюк" може бути учасником процесу на загальних підставах.

Таку правову позицію викладено і в абзаці другому пункту 21 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 № 02-5/334 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств".

Аналогічної правової позиції дотримується ВГСУ і в п.2 інформаційного листа № 01-8/973 від 14.12.2007 р. "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права".

Таким чином, підприємство чи організація до дня внесення до єдиного державного реєстру запису про його припинення не позбавлено права брати участь в судовому процесі.

Відповідні процесуальні документи (заяви, скарги, відзиви тощо) підписуються особами, повноваження яких визначено законодавством або установчими документами; зокрема, такою особою може бути й голова ліквідаційної комісії.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем за надані послуги підтверджується матеріалами справи, відповідачем в порядку ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу фактично не спростовані заявлені позивачем позовні вимоги будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на держмито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 105, 202, 205, 509, 525, 526, 527, 530, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Кохтюк" (Вінницька область, Калинівський район, с.Мончинці, вул.Зелена, 1, код ЄДРПОУ 35054971) на користь Спільного українсько- турецького сільськогосподарського підприємства "Ел-Тур" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (21007, м.Вінниця, вул.Фрунзе, 24, код ЄДРПОУ 31255378) 523 588,65 грн. заборгованості та 10 471,77 грн. судового збору.

3. Скасувати вжиті ухвалою суду від 15.12.11 р. заходи до забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно, що належить Фермерському господарству "Кохтюк" (вулиця Зелена, 1, село Мончинці Калинівського району Вінницької області, 22413, код ЄДРПОУ 35054971, рахунок №2600678851 в АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" в м. Києві МФО 38085) та шляхом заборони державному реєстратору Калинівської районної державної адміністрації проводити будь-які реєстраційні дії, пов'язані із Фермерським господарством "Кохтюк" (адреса місцезнаходження: вулиця Зелена, 1, село Мончинці Калинівського району Вінницької області, 22413, код ЄДРПОУ 35054971) та вносити до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців будь-які відомості, пов'язані із фермерським господарством "Кохтюк" (адреса місцезнаходження: вулиця Зелена, 1, село Мончинці Калинівського району Вінницької області, 22413, код ЄДРПОУ 35054971).

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Ухвалу суду направити сторонам, державному реєстратору Калинівської районної державної адміністрації та ВДВС Калинівського РУЮ рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Мельник П.А.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано

відповідно до вимог ст.84 ГПК України 10 лютого 2012 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу 21007, м.Вінниця, вул.Фрунзе, 24, 21018, м.Віниця, вул.Пирогова, 23А

4 - відповідачу 22413, Вінницька область, Калинівський район, с.Мончинці, вул.Зелена, 1

5- державному реєстратору Калинівської районної державної адміністрації;

6- ВДВС Калинівського РУЮ.