Рішення № 21345030, 23.11.2011, Смолянинівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Куйбишевський районний суд м. Донецька)

Справа № 2-1863/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.11.2011 рокумісто Донецьк

Куйбишевський районний суд міста Донецька у складі:

головуючого: судді Васильевої Н.П.,

при секретарі Молчановій С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в місті Донецьку цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на його користь заборгованість за кредитним договором в сумі 7896,53 доларів США в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на дату постановлення рішення суду та звернути стягнення на предмет іпотеки, що забезпечує виконання зобов,язань ОСОБА_3 за договором про надання споживчого кредиту номер 5-ТТ№670-ИТ від 13 березня 2006 року, а саме на житловий будинок з надвірними побудовами загальною площею 48,7 кв. метрів житловою площею 27,6 кв. метрів,розташованого за адресою:АДРЕСА_1що є власністю ОСОБА_3 шляхом надання банку права здійснити продаж вищевказаного майна з публічних торгів в рахунок погашення заборгованості в розмірі 7896,53 доларів США за кредитним договором номер 5-ТТ № 670-ИД від 13 березня 2006 року. Крім того, позивач просив судові витрати віднести на відповідачів солідарно. Позивач посилався на слідуюче: 13 березня 2006 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір

Про надання споживчого кредиту номер 5-ТТ№ 670-ИТ та було надано кредит в сумі 7000.00 доларів США на строк з 13 березня 2006 року до 13 березня 2013 року зі сплатою відсотків за використання кредиту в розмірі 13% річних. За умовами вказаного договору ОСОБА_1 зобов,язався щомісячно сплачувати кредит в терміни, що встановлені графіком погашення кредиту, а також сплачувати відсотки з 01 по 10 число кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані Банком проценти. ОСОБА_1 належним чином не виконує зобов,язання за вказаним кредитним договором. Таким чином, станом на 13 липня 2011 року загальна сума простроченої заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором, що підлягає поверненню, складає 6309,88 доларів США, що еквівалентно сумі 50298,58, з яких: заборгованість за кредитом складає 2581,22 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 20575,94 гривні, заборгованість за відсотками за користування кредитом 3728,66 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 29722,64 гривні. Крім того, відповідно до умов договору у випадках порушення термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов,язань, передбачених Кредитним договором, зокрема термінів повернення кредиту та/або термінів сплати процентів, Банк має право вимагати від відповідача і сплатити пеню в розрахунку 0,2 відсотка від суми зазначеної заборгованості, розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Станом на 13 липня 2011 року загальний розмір нарахованої пені за Кредитним договором складає 1586,65 доларів США, що еквівалентно 12647,83 гривень. Пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом складає 970,13 доларів США або 7733,29 гривень; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом складає 616,52 долара США або 4914,54 гривень. З метою забезпечення виконання зобов,язань за Кредитним договором 13 березня 2006 року було укладено договір поруки між банком та ОСОБА_2 номер 5-ТТ№670-ИД/П. Відповідно до вимог вказаного договору ОСОБА_2 зобов,язалась відповідати перед Банком за Кредитним договором, укладеним між Банком та ОСОБА_1 в тому ж обсязі, що ї перший відповідач. Також з метою забезпечення виконання зобов,язань за Кредитним договором був укладений договір іпотеки нерухомого майна з майновим поручителем ОСОБА_3, відповідно до якого останній передає в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що належить йому на праві власності. Згідно умов вказаного договору майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов,язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. Позивач посилається на вимоги закону, а саме ст. 554 ЦК України, відповідно до якої у випадку порушення боржником зобов,язання, забезпеченого порукою боржник і поручитель відповідають перед боржником солідарно .У відповідності до ст. 553 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов,язання боржником. У відповідності до вимог ст. 589 ЦК України при невиконанні зобов,язань, забезпечених заставою, застоводержатель набуває права стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свої вимоги, визначені на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки. Відповідно до положень Закону України «Про іпотеку» ОСОБА_3 є майновим поручителем, який відповідає перед позивачем за невиконання або неналежне виконання ОСОБА_1 своїх зобов,язань за Кредитним договором. У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до судового засідання не з,явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином, будь-яких заяв від них до суду не надійшло. Суд вважає їх неявку до судового засідання з неповажних причин. Відповідач ОСОБА_3 до судового засідання не з,явився, просив розглядати справу без нього, за участю його представника.

Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, посилаючись на слідуюче: позивач приховує обставини, які підтверджують, що договірні правовідносини між Банком та ОСОБА_3 були фактично розірвані в 2007 році. Договір іпотеки від 13 березня 2006 року зазнав суттєвих змін і втрачає своє значення згідно рішення Куйбишевського районного суду міста Донецька від 26 жовтня 2007 року, оскільки саме цим рішенням зі ОСОБА_3, як і інших боржників за кредитним договором солідарно було стягнуто суму заборгованості за кредитним договором. Таким чином, позивач через завуальований позов и судове рішення змінив істотні умови договору іпотеки і зобов,язав ОСОБА_3 відповідати особистими грошима, а не предметом іпотеки, зазначеними в договорі. ОСОБА_3 ні за Законом України «Про іпотеку», ні за договором не міг відповідати грошима, а тільки через звернення стягнення на предмет іпотеки. Тільки зміна його статусу, припинення його стану як майнового поручителя, на чому фактично і наполягав позивач у своєму позові, давала можливість позивачу отримати грошові кошти через звернення до виконання судового рішення. Рішення суду набрало чинності та було виконано. Відновлення стану майнового поручителя законодавство не встановило. Суд своїм рішенням підтвердив факт того, що Банк 28 квітня 2007 року змінив стан ОСОБА_3 як майнового поручителя шляхом завуальованого позову про стягнення грошових коштів з ОСОБА_3 замість накладення стягнення на предмет іпотеки. Фактично договір іпотеки був розірваний у судовому порядку. По суті договір іпотеки між Банком та ОСОБА_3 на день розгляду вказаної справи у правовому полі не існує, звернення Банку до суду відносно майна ОСОБА_3 в даний час є шахрайством. За своїм змістом правовідносини, що виникають на підставі договору іпотеки відрізняються від договору поруки істотними умовами, в тому числі і обсягом відповідальності. Якщо поручитель відповідає всім своїм майном, то майновий поручитель відповідає лише заставленим майном. Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов,язання, а також у разі зміни зобов,язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Крім того, стягнення зі ОСОБА_3 спочатку особистих грошових коштів, а потім ще й звернення стягнення на предмет іпотеки завдає йому значно більших майнових затрат, ані ж йому було гарантовано чинним законодавством. В теперішній час покладання на ОСОБА_3 продовження виконання основного зобов.язання за кредитним договором та договору іпотеки порушує співвідношення його майнових прав і завдає йому великої шкоди. Позивач застосував до ОСОБА_3 інші не передбачені угодою стягнення, що порушило його права та причинило йому майнову шкоду. Відповідно до чинного законодавств, майновий поручитель несе відповідальність перед іпотеко держателем за невиконання боржником основного зобов,язання виключно в межах вартості предмета іпотеки, Шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Між тим інвентаризаційна оцінка житлового будинку АДРЕСА_1 складає 10739,00 гривень. Позивач стягнув зі ОСОБА_3 51751,16 гривень та ще подав позов на суму 63803,96 гривень. ОСОБА_3 категорично не згоден з ціною предмету іпотеки в сумі 91712.00 гривень, оскільки Банком вказана ціна без погодження з експертом та в порушення норм діючого законодавства. Крім того, позивач відмовляється у законний спосіб визнати розірваним договір іпотеки, не визнає припинення свого права іпотеки та права на утримання під іпотечним обтяженням належного майна ОСОБА_3 та ухиляється від здійснення дій, пов,язаних з анулюванням записів про наявність іпотечного обтяження. Більш того, позивач у позові просить стягнути борг за кредитним договором та одночасно просить звернути стягнення на предмет іпотеки, фактично здійснити стягнення у подвійному розмірі. Крім того, позивачем також проведені неправильно розрахунки, які він надав у своїх довідках. Згідно рішення суду від 26 жовтня 2007 року суми заборгованості були стягнуті у встановлених пропорціях за позовною заявою. Між тим, позивач після отримання у 2011 році заборгованості від ОСОБА_3 розкидав її на рахунки не за рішенням суду, а в порушення його і таким чином іще раз своїми маніпуляціями збільшив надуману заборгованість. Таким чином, банк не виконав рішення суду і розрахунки представлені останнім до суду є неправдивими. Більш того, Банк подав позов до суду про стягнення кредиту та інших виплат у повному обсязі. Стягнення усієї суми кредиту, а не стягнення просроченої суми заборгованості, є суттєвим принципом договірних кредитних правовідносин та підставою для його розірвання. При достроковому стягненні всієї суми кредиту та відсотків, договір є фактично вичерпаним, оскільки наступають інші правовідносини, кредитні правовідносини припиняються і переходять у площину виконання судового рішення, а у боржника виникає нове зобов,язання з виконання судового рішення. З цього часу може біти задіяна ст. 625 ЦК України, але в межах встановлених законодавчих норм.

Суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню з слідуючих підстав: 13 березня 2006 року між Акціонерним комерційним іноваційним банком «УкрСиббанк» / теперПублічне Акціонерне Товариство «УкрСиббанк» / та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту номер 5-ТТ№670-ИД, відповідно до якого ОСОБА_1 був наданий кредит в іноземній валюті в сумі 7000.00 доларів США на строк з 13 березня 2006 року по 13 березня 2013 року зі сплатою відсотків за використання кредитом в розмірі 13% річних. З метою забезпечення виконання зобов,язань за Кредитним договором 13 березня 2006 року між Банком та відповідачкою ОСОБА_5 було укладено договір поруки номер 5-ТТ№670-ИТ/П , відповідно до якого остання зобов,язалась відповідати перед Банком по зобов,язанням за Кредитним договором в тому ж обсязі, що і Кредитор, зокрема, за повернення суми заборгованості за тілом кредиту, відсотками за користування кредитом, сплати пені та інших штрафних санкцій, встановлених Кредитним договором. Крім того, з метою забезпечення виконання зобов,язань за Кредитним договором 13 березня 2006 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки нерухомого майна, відповідно до якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотеко держателю нерухоме майно домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 власником якого він є на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 29 грудня 2005 року П,ятою Донецькою державною нотаріальною конторою за реєстровими номером 2-3274, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 29 грудня 2005 року номер 1097865, про що П,ятою Донецькою державною нотаріальною конторою 29 грудня 2005 року виданий відповідний витяг с Державного реєстру правочинів номер 1988553. Предмет іпотеки зареєстрований в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 30 січня 2006 року КП «Бюро технічної інвентаризації міста Донецька», реєстраційний номер 13449813, номер запису 54398 в книзі номер 195, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно номер 96988138 від 30 січня 2006 року. Як вбачається з вказаного договору сторони без проведення дослідження об,єкту іпотеки експертом прийшли до згоди про вартість предмету іпотеки, яка становить 91712.00 гривень.

Після отримання суми за Кредитним договором ОСОБА_1 та порушень умов договору, які мали місце з боку позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 в 2007 році позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з позичальника ОСОБА_1, поручителя ОСОБА_2 та майнового поручителя за договором іпотеки ОСОБА_3 солідарно достроково суму за кредитним договором, проценти за користування кредитом та пеню. Рішенням Куйбишевського районного суду міста Донецька від 26 жовтня 2007 року, яке постановлено у порядку ст.ст. 224-226 ЦПК України / заочний розгляд справи/, позовні вимоги Банку були задоволені в повному обсязі та з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було стягнуто солідарно на користь Банку достроково заборгованість за кредитним договором номер 5-ТТ№670-ИД від 13 березня 2006 року, в тому числі відсотки за користування кредитом за підвищеною ставкою 47% річних, пені та судові ви трати. На час постановлення судом рішення інших вимог Банку до відповідачів не існувало та не було пред,явлено, що вбачається зі змісту рішення суду. Вказане рішення набуло чинності 07 листопада 2007 року, після чого у Банка виникло право пред,явлення виконавчого листа на виконання рішення суду. Але позивачем виконавчі листи були пред,явлені з порушення вимог Закону «Про виконавче провадження», листи надіслані до ДВС іншого району, де ОСОБА_3 не мешкав, і лише 27 травня 2011 року у встановлений законом термін ОСОБА_3 виконав рішення суду, сплативши стягнуту судом суму в повному обсязі. Таким чином, ОСОБА_3 виконав свої зобов,язання перед Банком в повному обсязі. Пояснення представника відповідача про те, що ОСОБА_3 не знав про існування позовної заяви та рішення суду підтверджено рішенням суду за заочним розглядом справи.

Доводи представника позивача про те, що вони не порушили вимоги Закону, що на час постановлення судом рішення Кредитний договір розірвано не було, що після постановлення рішення відсотки за користування кредитом та пені продовжують нараховуватись, оскільки після рішення суду сума не була погашена суд до уваги не приймає, оскільки ці вимоги не засновані на законі. Крім того, сам позивач незаконно створив умови для нарахування додаткових сум, а саме: про рішення суду відповідачам не було відомо; сума боргу з відсотками та пенею на час постановлення рішення в повному обсязі покривала всі борги за вказаним Кредитним договором, тим паче, що відсотки були стягнуті за підвищеною ставкою замість 13% - 47%, що вбачається з рішення суду. Відповідач ОСОБА_3 у встановлений Законом строк погасив суму, стягнуту за рішенням суду в повному обсязі. Доводи представника позивача про те, що Кредитний договір є нерозірваний та продовжує діяти навіть після стягнення судом суми є надуманими, оскільки під час виконання рішення суду Законом України «Про виконавче провадження», як і Кримінальним кодексом України передбачені заходи та відповідальність за навмисне невиконання рішення суду. Таких обставин судом не встановлено, будь-яких заходів щодо невиконання рішення суду боржниками державним виконавцем застосовано не було. Пред,являючи позовні вимоги в даному судовому засіданні, позивач взагалі скрив від суду той факт, що в 2007 році вже постановлялось судом рішення за вказаним Кредитним договором та сума в повному обсязі була стягнута. Своєчасно рішення не було виконано з ціллю уникнення нарахування додаткових відсотків, які передбачені Кредитним договором за заявою представника позивача, саме з вини позивача, оскільки хоча виконавчий лист і був направлений на виконання, але минув певний час, крім того, виконавчі листи первісно були надіслані позивачем в ДВС іншого району, вини відповідачів в несвоєчасному виконанні рішення суду не встановлено. За умовами Кредитного договору не передбачено нарахування процентів, пені та інших штрафних санкцій після стягнення суми за рішенням суду, не передбачено таке і іншим діючим законодавством. Таким чином, підстав для задоволення позовних вимог позивача немає.

На підставі ст.ст. 526, 530, 553, 554, 589, 610, 625 ЦК України, керуючись ст.ст. 213-215, 209 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог Публічного Акціонерного товариства «Укрсіббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми, звернення стягнення на предмет іпотеки, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів після його проголошення. Особами, які не були присутні при проголошенні рішення в той же строк з дня отримання його копії.

Рішення суду набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набуває чинності після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: