Рішення № 21343565, 06.02.2012, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2012 рокуСправа № 16/5026/111/2012

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Апекс Сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство безпеки "Кречет"

про розірвання договору та стягнення 21 966,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про розірвання укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Апекс Сервіс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Кречет" у спрощений спосіб договору від 31 січня 2011 року та про стягнення збитків в розмірі 21 966,18 грн. з підстав істотного порушення умов договору відповідачем.

У судовому засіданні представник позивача свої позовні вимоги підтримав повністю та просить їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з мотивів відсутності договірних зобов'язань між сторонами взагалі та неможливості належного виконання робіт за договором в зв'язку з технічною неможливістю встановлення вибраного позивачем обладнання та ігнорування відповідачем прохання про вибір іншого устаткування та надання можливості його установити.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що 31 січня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Апекс Сервіс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Кречет" був укладений договір у спрощений спосіб, за умовами якого відповідач зобов'язався виконати роботи по монтажу та наладці системи відеонагляду та контролю доступу, яка (система) складається з десяти позицій, що зазначені в рахунку, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити виконану роботу. Ціна договору (21 966,18 грн.) визначена сторонами за рахунком-фактурою від 31.01.2011 року № СФ-021 (а.с. 10) та включає в себе вартість обладнання і вартість його установки та налагодження.

У відповідності до ч. 1 ст. 181 ГК України, за загальним правилом договори, як дво- чи багатосторонні правочини, викладаються у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З цих підстав суд відхиляє заперечення відповідача про те, що між сторонами не існує договірних відносин, а тому й відсутній об'єкт розірвання договору. Чинне законодавство не містить заборони на розірвання угод, укладених у спрощений спосіб.

Укладений сторонами договір за його правовою природою суд розцінює як договір підряду, що відповідає ст. 837 ЦК України, у відповідності до якої за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відповідності до ст. 839 ЦК підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Таким чином оплата позивачем одним рахунком-фактурою і вартості обладнання і робіт по його установці не суперечить чинному законодавству та не змінює характер укладеного між сторонами договору на відносини купівлі-продажу.

За доводами позивача, відповідач надіслав йому рахунок-фактуру № СФ-021 від 31 січня 2011 року на оплату системи відеонагляду та контролю доступу, яка складається з десяти позицій обладнання та про його монтаж і наладку, в загальному розмірі 21 966,18 грн. з ПДВ (а.с.10). Позивач цю суму оплатив повністю, що підтверджується платіжним дорученням № 2264 від 09 лютого 2011 року (а.с. 11). Дані обставини є доказами укладення господарського договору між сторонами.

Представник відповідача наданим суду поясненням повністю підтвердив і направлення позивачу рахунку-фактури і її оплату в повному розмірі.

За доводами позивача, відповідач свої обов'язки щодо здійснення вказаного монтажу та наладки системи відеонагладу та контролю доступу, не дивлячись на неодноразові вимоги позивача щодо необхідності їх здійснення, не виконав, грошові кошти не повернув, з чого і виник спір.

Позивач просить розірвати укладений між сторонами договір щодо монтажу та наладки системи відеонагляду та контролю доступу і стягнути з відповідача збитки в розмірі 21 966,18 грн. з підстав того, що відповідач не приступив до виконання договору, позивач не отримав вигоди, на яку сподівався за результатами виконання договору і взагалі вже втратив інтерес до подальшого виконання договору відповідачем.

У відповідності до ст. 651,652 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У відповідності до ч. 5 ст.653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Також в силу п. 2 ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Строк виконання робіт по встановленню системи відеонагляду між сторонами документально визначено не було, однак ці роботи відповідач не виконав і у розумний строк після їх оплати, про що говорить ч. 2 ст. 846 ЦК України.

09 вересня 2011 року за вих. № 35 позивач направляв відповідачу вимогу про виконання зобов'язання з проханням в семиденний термін здійснити монтаж та наладку системи відеонагляду та контролю доступу. За цією вимогою (вручена відповідачу 09.09.2011 року) роботи слід було виконати повністю до 16.09.2011 року.

У відповідь на вимогу позивача про виконання робіт відповідач направив лист від 26.09.2011 року про те, що відповідач не відмовляється від виконання договору, але позивач не врахував технічні особливості свого об'єкта і повинен зв'язатися із працівником відповідача для врегулювання технічних та організаційних питань.

За доводами представника позивача, переговори між сторонами тривають довгий час, але відповідач свої обов'язки за угодою не виконує і в той же час кошти не повертає.

10 жовтня 2011 року за вих. № 48 позивач направив відповідачу пропозицію про розірвання договору та повернення коштів (а.с. 16) з проханням надати відповідь у семиденний термін.

В добровільному порядку договір між сторонами не було розірвано, кошти відповідачем не повернуті.

Суд вважає, що спір виник через неправомірні дії відповідача по справі, який будучи виконавцем робіт, повинен був ще до часу виставлення рахунку позивачу на оплату обладнання та робіт, проаналізувати їх обсяг, характер необхідного обладнання, місце його установки згідно вимог позивача та в розумні терміни приступити до виконання робіт, або взагалі відмовити позивачу у наданні своїх послуг (і не брати кошти), знаючи, що обране позивачем обладнання неможливо буде змонтувати в його приміщеннях. В даному ж випадку, для виправдання затримки початку монтажних робіт, відповідач зайняв позицію звинувачення позивача у тому, що він вибрав непідходяще обладнання, яке неможливо встановити, хоча сам же і виставив рахунок на оплату його придбання та монтажу.

У відповідності до положень ст. 847,848 ЦК України, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити замовника:

1) про недоброякісність або непридатність матеріалу, одержаного від замовника;

2) про те, що додержання вказівок замовника загрожує якості або придатності результату роботи;

3) про наявність інших обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи.

і у випадку, якщо замовник, незважаючи на своєчасне попередження з боку підрядника, у відповідний строк не замінить недоброякісний або непридатний матеріал, не змінить вказівок про спосіб виконання роботи або не усуне інших обставин, що загрожують якості або придатності результату роботи, підрядник має право відмовитися від договору підряду та має право на відшкодування збитків.

Доказів про вчинення таких дій відповідачем у справу не надано, від виконання договору сам відповідач, як підрядник, в установленому порядку не відмовився.

Крім того, непідходящість оплаченого позивачем обладнання для його приміщення і попередження про це позивача відповідачем належним чином жодними доказами не підтверджена, крім доводів представника відповідача у судовому засіданні.

Таким чином суд вважає, що відповідач без поважних причин не приступив до виконання робіт по установці та налагодженню системи відеоспостереження ні у нормально необхідний строк, ні за вимогою позивача, а тому позивача дійсно було позбавлено того, на що він сподівався за результатами оплати обладнання та робіт по його монтажу.

З цих підстав суд вважає, що позивач довів своє право на розірвання договору між сторонами. Чинне законодавство не забороняє розривати договори, укладені у спрощений спосіб. За загальним правилом, зобов'язання припиняється його належним виконанням (ст. 599 ЦК). Таких доказів припинення зобов'язання на час розгляду справи відповідач суду не надав, а

тому предмет розірвання існує.

Суд також відхиляє заперечення представника відповідача про ненадання позивачем належного розрахунку позовних вимог, оскільки сума позовних вимог складається із вартості обладнання та установки і налагодження системи відеонагляду, яка вказана у рахунку-фактурі № СФ-021 від 31.01.2011 року і не потребує додаткових розрахунків.

Позивач просить стягнути з відповідача також і 21 966,18 грн., сплачених відповідачу, в якості збитків. Дані вимоги підлягають до задоволення, виходячи з такого:

Як вказано вище, у відповідності до ч. 2 ст. 852 ЦК, за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків, замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Суд не погоджується із доводами представника відповідача про те, що позивач не довів, що стягувані ним 21 966,18 грн. коштів є збитками, виходячи з такого:

Позивач правомірно скористався конкретним способом захисту свого права, яке передбачено спеціальними нормами, що регулюють відносини сторін про підряд. Як вказано вище, ч. 2 ст. 852 ЦК України передбачає, що за наявності істотних недоліків у роботі потерпіла сторона має право на розірвання договору і на стягнення (саме) збитків.

У відповідності до ст. 22 ЦК України збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Суд вважає, що якщо позивач перерахував кошти відповідачу і не отримав на них замовленої послуги, то ці кошти є втратами позивача і для відновлення свого порушеного права, позивачу необхідно ці кошти повернути. За таких обставин виникла ситуація свідчить про завдання збитків позивачу та повністю відповідає визначенню ст. 22 ЦК України.

Доказів про те, що позивачу слід відшкодовувати збитки у меншому розмірі ніж він просить, відповідач суду не надав і цього не доводить.

На підставі викладеного, суд вважає, що зібраними у справі доказами позивач довів своє право на розірвання договору між сторонами про установку та налагодження системи відеонагляду та право на стягнення збитків у повному розмірі сплаченої відповідачу суми коштів - 21 966,18 грн.

За правилами ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Пропозиція суду про примирення сторонами одностайно не підтримана.

На підставі статті 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню і 2 682,50 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст. 49,82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати укладений у спрощений спосіб між ТОВ "Апекс Сервіс" та ТОВ "Агентство безпеки "Кречет" договір від 31.01.2011 року.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство безпеки "Кречет" (ідентифікаційний код 36157598, м. Черкаси, вул. Ільїна, 353 кв.7) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Апекс Сервіс" (ідентифікаційний код 35848632, м. Черкаси, вул. Університетська, 33 оф. 52) -- 21 966,18 грн. збитків та 2 682,50 грн. судового збору.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Суддя Н.М. Спаських

Повний текст рішення підписано 07 лютого 2012 року.