Рішення № 21343548, 02.02.2012, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2012 рокуСправа № 04/5026/2714/2011

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Гури І.І., при секретарі Мирошниченко Б.В., за участю представників сторін: позивача - ОСОБА_2 за довіреністю, відповідача - ОСОБА_1 за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитрансбудсервіс", м. Умань Черкаська область про стягнення 57 354,39 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київський річковий порт" звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитрансбудсервіс", у якому позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 48405,72 грн. боргу, 2421,78 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 1408,41 грн. три проценти річних. 5118,41 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10 вересня 2010 року сторони уклали договір поставки №12-61/10, на виконання умов якого позивач поставив відповідачу пісок річковий, однак відповідач в порушення умов договору за товар розрахувався частково.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 08 листопада 2011 року порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, справу призначено до розгляду на 24 листопада 2011 року.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 24.11.2011 року матеріали справи №5021/2765/2011 направлені до господарського суду Черкаської області за підсудністю.

Згідно автоматичного розподілу справ між суддями господарського суду Черкаської області справа розподілена судді Гурі І.І. з присвоєнням їй номеру 04/5026/2714/2011.

Ухвалою судді від 05 грудня 2011 року справа прийнята до провадження, розгляд призначено на 20 грудня 2011 року.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову, додавши документи. У письмових запереченнях проти позову просив суд повністю відмовити позивачу в задоволенні позову, мотивував тим, що: позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по договору поставки №12-61/10 від 10.09.2010 року; згідно даного договору відповідач придбав піску на загальну суму 369833,28 грн., відповідачем були здійснені наступні оплати, що підтверджуються платіжними дорученнями в сумах 28571,43 грн., 28571,43 грн., 50 000,00 грн., 36000,00 грн. (позивач у позовній заяві вказує суму 12180,00 грн. невідомо звідки). Частина боргу між сторонами зарахована за угодою про залік взаємних вимог від 30.09.2010 року, а саме 155 687,50 грн. за поставлене відповідачем позивачу дизельне паливо по видатковій накладній №РН-0000072 від 23.09.2010 року. Також суму заборгованості було зменшено на 46 417,20 грн. згідно листа № 01-29-1128 від 30.11.2010 року. З вище перерахованим позивач погоджується у позовній заяві; однак позивач у позовній заяві жодним чином не згадує угоду про зарахування зустрічних вимог від 31.08.2011 року, згідно якої заборгованість відповідача зменшується на суму 27125,60 грн. за надання транспортних послуг згідно рахунку-фактури № СВ-0000062 від 23.08.2011 року. Отже, провівши прості математичні розрахунки, можна дійти висновку, що жодної заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки №12-61/10 від 10.09.2010 року не існує, навпаки згідно вище вказаного договору відповідач переплатив 2539,88 грн., тому позивач є боржником , а тому даний позов до відповідача є безпідставним.

Ухвалою суду від 20 грудня 2011 року розгляд справи відкладено на 10 січня 2012 року з наданням сторонам часу для проведення звірки взаєморозрахунків, зобов'язано обидві сторони подати акт звірки взаєморозрахунків. Сторони подали акти звірки взаєморозрахунків, підписані у кожного лише однією стороною.

Ухвалою суду від 10 січня 2012 року розгляд справи було відкладено на 19 січня 2012 року, зобов'язано позивача подати докази.

Позивач подав письмові пояснення від 18.01.2012 року з додатками, у яких повідомив, що відповідно до угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.10.2011 року видно, що станом на 31.08.2011 року відповідач визнає за собою заборгованість в розмірі 48405,72 грн., яка заявлена позивачем до стягнення; укладена угода про зарахування зустрічних вимог між сторонами засвідчує те, що сторонами було досягнуто домовленості про те, що 23840,00 грн. з 36000,00 грн. перерахованих на оплату по договору №12-62/10 від 10.09.2010 року (за платіжним дорученням №374 від 10.08.2011 р.) спрямовуються на погашення боргу по договору №8-48/10 від 20.09.2010 року, відповідно до цього зазначений правочин щодо зміни призначення платежу вважається вчиненим в силу статті 205 ЦК України; також вказав, що відповідно до умов угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог сторони досягли згоди щодо зарахування 27125,60 грн., відповідно до чого сума боргу відповідача за Договором складає 21280,12 грн. (48405,72 грн. - 27125,60 грн. = 21280,12 грн.); крім того, зазначив, що вище вказана угода підтверджує домовленість щодо зміни призначення платежу, дана угода підтверджує, що станом на 31.08.2011 року відповідач підтвердив наявність боргу по договору в розмірі 21280,12 грн.; щодо санкцій, позивач зазначив, що відповідач свої обов'язки з оплати не виконав належним чином, тому зобов'язаний оплатити нараховані позивачем пеню, 3% річних та інфляційні.

Відповідач подав письмові додаткові заперечення проти позову, у яких

вказав, що повністю не погоджується з даним позовом, оскільки: згідно Договору відповідач придбав пісок на загальну суму 369 833,28 грн., відповідачем були здійснені певні оплати, зокрема платіжним дорученням №374 від 10.08.2011 року, у якому в призначенні платежу вказано: оплата за пісок зг. Дог №12-67/10 від 20.09.10 р. (14929,00) та №12/61/10 від 10.09.10 р. (36000,00), в т.ч. ПДВ 8382,00 (позивач у позовній заяві вказує суму 12180,00 грн. - невідомо звідки; те, що позивач зазначає у судовому засіданні, що вони зарахували даний платіж в погашення боргу по іншому договору між сторонами, то відповідач жодних змін в призначенні платежів не робив і заперечує проти такого зарахування коштів, проти зміни призначення платежу; частину боргу зараховано за угодою про залік взаємних вимог від 30.09.2010 року, а саме 155687,50 грн.; також суму заборгованості було зменшено на 46417,20 грн. згідно листа №01-29-1128 від 30.11.2010 року; у судовому засіданні позивач вказав, що угоди про зарахування зустрічних вимог від 31.08.2011 року у позивача немає ( про що невідомо відповідачу), на вимогу суду дана угода була надіслана представником відповідача, про що суду надані докази, згідно даної угоди заборгованість зменшується на суму 27125,60 грн.; сума 21280,12 грн. вказана у п. 2 вищезазначеної угоди про зарахування зустрічних вимог вказана помилково, без врахування платіжного доручення №374 від 10.08.2011 року, отже провівши математичні розрахунки можна дійти висновку, що заборгованості відповідача перед позивачем не існує, навпаки відповідач переплатив кошти в сумі 2539,88 грн., тому позов є безпідставним.

Ухвалою суду від 19 січня 2012 року відкладено розгляд справи на 02 лютого 2012 року, зобов'язано сторони подати докази, задоволено клопотання представника позивача, продовжено строк розгляду спору до 02 лютого 2012 року включно.

Позивач на виконання вимог ухвали суду від 19.01.2012 року подав письмові пояснення, у яких повідомив, що у своїх запереченнях відповідач стверджує, що позивач не мав права змінювати призначення платежу, зазначене в платіжному дорученні від 10.08.2011 року №374, пославшись на не названу ним постанову НБУ, всупереч якої, на думку відповідача, не був дотриманий позивачем порядок зміни призначення платежу; наведена позиція відповідача є хибною, оскільки Національний банк України є регулятором діяльності банківського сектору економіки відповідно до чого у разі існування постанови, на яку посилається відповідач, вона може виключно регулювати лише взаємовідносини між банком та клієнтом щодо порядку здійснення безготівкових розрахунків, а не відносини між сторонами щодо порядку погашення заборгованості; питання з використання коштів, перерахованих відповідачем як виконання одного договору на виконання іншого договору є правовідносини щодо питання виконання зобов'язань, а не з питань банківських розрахунків, і відповідно вони врегульовані ЦК України; виходячи зі ст. ст. 202, 205 ЦК України, позивач вважає, що укладена між сторонами угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.08.2011 року є тією поведінкою, що засвідчує, що між сторонами було досягнуто домовленості про те, що 23840,00 грн. з 36000,00 грн., перерахованих на оплату по договору №12-61/10 від 10.09.2010 року спрямовуються на погашення боргу по договору №8-48/10 від 20.09.2010 року, відповідно до чого зазначений правочин щодо зміни призначення платежу вважається вчиненим в силу ст. 205 ЦК України; також угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.08.2011 року підтверджує, що станом на 31.08.2011 року відповідач підтвердив наявність боргу по договору 312-61/10 від 10.09.10 р. в розмірі 21280,12 грн. (п. 2 угоди); тому. Враховуючи, що інших платежів та обставин, що могли б призвести до припинення зобов'язання відповідача з оплати не було, даний обов'язок відповідача є чинним.

Відповідач подав письмові пояснення, у яких вказав, що згідно Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою правління НБУ від 21.01.2004 року № 22, а саме п. 3.8. реквізит "призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи. На підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу; повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України; платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "призначення платежу". Реквізити платіжного доручення № 374 від 10.08.2011 року надають повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів позивачу. Відповідно до п. 2.29 Інструкції платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку; платник може змінити реквізит "призначення платежу" до списання коштів з його рахунку, оформивши нове платіжне доручення. Відповідно до листа НБУ від 09.06.2011 №25-111/1438-7141 після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті "призначення платежу", вирішується між сторонами переказу без участі банку. Тобто, одностороння зміна призначення платежу недопустима; між сторонами питання зміни призначення платежу не оговорювалось, жодних домовленостей (ні усних, ні письмових) не було; позивачем не надано доказів про відповідну домовленість. Угода про зарахування зустрічних вимог від 31.08.2011 року надсилалась позивачу представником відповідача 29.12.2011 року, що підтверджується поштовим чеком та описом вкладення у цінний лист, які були надані суду; сума боргу вказана в п. 1.1. та в п. 2 вищезазначеної угоди. Вказана помилково, без врахування платіжного доручення № 374 від 10.08.2011 року, що підтверджується загальною вартістю придбаного піску по Договору на суму 369833,28 грн. та здійсненими проплатами, підписаними угодами про взаємозалік та листом, а саме: платіжними дорученнями на суму 143142,86 грн., угодою про залік взаємних вимог від 30.09.2010 року на суму 155687,50 грн., листом №01-29-1128 від 30.11.2010 року про зменшення заборгованості на суму 46417.20 грн. та п. 1.1. б) угоди про зарахування зустрічних вимог від 31.08.2011 року на суму 27125,60 грн., і навіть існує переплата по договору на суму 2539,88 грн.

У судовому засіданні:

- представник позивача підтримав позов, дотримувався поданих раніше письмових пояснень;

- представник відповідача заперечив проти позову повністю, подав письмові пояснення, вказав, що борг відсутній, виходячи з суми оплати, що вказана у призначенні платежу у платіжному дорученні №374 від 10.08.2011 року; в угоді від 31.08.2011 року про зарахування зустрічних вимог сума боргу зазначена помилково.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Між публічним акціонерним товариством "Київський річковий порт", (постачальник, позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Сумитрансбудсервіс" (покупець, відповідач у справі) 10 вересня 2010 року укладено договір поставки № 12-61/10 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передавати (поставляти) партіями, а відповідач приймати у власність пісок річковий (далі - товар) у загальній кількості 40 000 тонн (+/-10%), видобутого в Ново-Українському родовищі судном "КИЙ", і оплачувати його на умовах цього договору (п. 1.1.)

Договір містить, зокрема, такі умови:

- поставка товару за цим договором здійснюється на умовах FOB . "Франко-борт, порт відвантаження зазначений (товар передано/завантажено через поручні судна в погодженому місці відвантаження)" згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року. місце відвантаження Ново-Український кар'єр (Київська область обухівський район) (п. 2.1.);

- обов'язок постачальника щодо поставки партії товару покупцеві вважається виконаним з моменту надання у розпорядження (передачі) партії товару покупцю у місці потсавки. Постачальник здійснює навантаження товару на транспорт покупця, покупець здійснює вивезення товару із місця поставки (п.2.4.);

- поставка є завершеною з моменту переходу права власності на товар від постачальника до покупця (п. 2.5.);

- право власності на партію товару від постачальника переходить до покупця з моменту, коли він поставлений відповідно до п. 2.1. даного Договору (п. 2.6.);

- товар постачається по узгодженим між сторонами договірним цінам. Ціна однієї тонни товару становить 12 грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ -2,0 грн. (п. 3.1.);

- загальна орієнтовна вартість товару на момент укладення даного договору складає - 480 000 грн. 00 коп.. в тому числі ПДВ - 80 000 грн. 00 коп. (п. 3.2.);

- покупець здійснює оплату в порядку 100% передоплати за кожну партію товару, що постачатиметься, на підставі рахунку-фактури постачальника, якщо інше не встановлено додатковими угодами до цього договору. рахунок-фактура на оплату виставляється відповідно до заявки покупця (п. 3.3.);

- оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Платежі за цим договором є здійсненими з моменту надходження повної суми платежу по кожній партії товару на поточний рахунок постачальника (п. 5.4.);

- за прострочення розрахунків за кожну поставлену партію товару згідно п. 3.3. даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки національного банку України, діючої в період заборгованості, за кожен день прострочки (включаючи день оплати)( п. 4.2.);

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу пісок річковий на загальну суму 369833,28 грн., що підтверджується видатковими накладними від 16.09.2010 року № 916005 на суму 28571,43 грн., від 17.09.2010 року №917013 на суму 28571,43 грн., від 27.09.2010 року № 927006 на суму 50172,57 грн., від 27.09.2010 року № 927011 на суму 32628,57 грн., від 28.09.2010 року № 928007 на суму 84000,00 грн., від 30.09.2010 року № 930018 на суму 115401,60 грн., від 30.09.2010 року № 930031 на суму 19506,00 грн., від 04 жовтня 2010 року № 1004008 на суму 10981,68 грн. та рахунками на оплату від 14.09.2010 року № 914016 на суму 28571,43, від 14.09.2010 року № 914006 на суму 28571,43, від 27.09.2010 року № 927029 на суму 50172,57 грн., від 27.09.2010 року № 927034 на суму 32628,57 грн., від 28.09.2010 року № 928025 на суму 84000,00 грн., від 30.09.2010 року № 930006 на суму 115401,60 грн., від 30.09.2010 року № 930012 на суму 19506,00 грн., від 04.10.2010 року № 1004005 на суму 12225,12 грн.

Відповідачем були здійснені такі оплати: 14.09.2010 року в сумі 28571,43 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1395 від 14 вересня 2010 року на суму 28571,43 грн., призначення платежу - оплата за пісок зг. рах. №914006 від 14.09.10 р. (дог. №12/61/10 від 10.09.10р.) та підтверджується банківською випискою; 17.09.2010 року в сумі 28571,43 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 449 від 17 вересня 2010 року на суму 28571,.43 грн., призначення платежу: оплата за пісок зг. рах. №914016 від 14.09.10р. та підтверджується банківською випискою; 02.11.2010 року в сумі 50000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 502 від 02 листопада 2010 року на суму 50000,00 грн.. призначення платежу: оплата за пісок зг. дог. №12-61/10 від 10.09.10 р. та підтверджується банківською випискою; 10.08.2011 року в сумі 36000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 374 від 10 серпня 2011 року на суму 50292,00 грн., призначення платежу: оплата за пісок зг. дог. №12-67/10 від 20.09.10р. (14292,00) та №12-61/10 від 10.09.10р. (36000,00).

Відповідач звернувся до позивача з листом № 29/10/10-1 від 29 жовтня 2010 року, у якому повідомив, що у вересні 2010 року придбав на рейді Б у позивача 7000 тон піску річкового, у звязку з тим, що в нашого замовника ДП «Київське обласне дорожнє управління»виникли фінансові ускладнення, відповідач вимушений відмовитися від матеріалу, не вивезеного з складу позивача, в кількості 3868,10 тон на загальну суму 46417,20 грн. та послуги по його транспортуванню до рейду Б на суму 77362,00 грн.

Позивач у листі-відповіді від 30.11.2010 року №01-29-1128 повідомив, що ним відкореговано у бухгалтерському обліку пісок річковий (згідно накладної на повернення № 2 від 31.10.2010 р.) та відповідно зроблено коригування акту здачу-прийняття виконаних робіт (надання послуг) №928008 від 28.09.2010р. з послуг по перевезенню піску на суму 77362 грн.

30 вересня 2010 року ТОВ "Сумитрансбудсервіс" (відповідач у справі, "Підприємство №1" за даною угодою) та ВАТ "Київський річковий порт" (позивач у справі, "Підприємство № 2" за даною угодою), уклали угоду про залік взаємних вимог, про наступне:

- згідно видаткової накладної № РН-0000072 від 23 вересня 2010 р. існує заборгованість в сумі 155687,50 грн. "Підприємство № 2" є боржником. "Підприємство № 1" є кредитором ( п. 1.1.);

- згідно договору поставки № 12-61/10 від 10 вересня 2010 р. існує заборгованість в сумі 301708,74 грн. "Підприємство № 1" є боржником. "Підприємство № 2" є кредитором (п. 1.2.);

- розмір взаємних вимог, які погашаються за вищезазначеними договорами у відповідності із ст. 601 Цивільного кодексу України як зустрічні однорідні вимоги складає 155687,50 грн. (п. 1.3.)

31 серпня 2011 року ПАТ "Київський річковий порт" (позивач у справі, "Сторона-1" за угодою) та ТОВ "Сумитрансбудсервіс" (відповідач у справі, "Сторона-2" за угодою) уклали угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог про таке:

- Сторона-1 і Сторона-2, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України про залік частини таких зустрічних однорідних вимог, що випливають з нижчевказаних даних, у яких Сторона-1 і Сторона-2 є сторонами (п. 1);

П. 1.1. За договором та рахунками-фактурами:

а) за договором № 12-61/10 від 10.09.10р. на поставку піску річкового між ВАТ "Київський річковий порт" та ТОВ "Сумитрансбудсервіс", Стороною-1 виставлено рахунок-фактуру за відвантажений річковий пісок № 0093006 від 30.09.10р. - 115401 грн. 60 коп., частина неоплаченої суми 48405 грн. 72 коп. (115401,60 - 66995,88). Сторона -1 є кредитором, Сторона-2 є боржником при виконанні грошового зобов'язання на суму 48 405 грн. 72 коп., в т. ч. ПДВ 8067 грн. 62 коп.;

б) Стороною-2 виставлено наступний рахунок-фактуру за транспортні послуги: №СФ-0000062 від 23.08.2011р. - 27125 грн. 60 коп. Сторона-2 є кредитором, а Сторона-1 є боржником при виконанні грошового зобов'язання по сплаті вищевказаного рахунку-фактури на суму 27125 грн. 60 коп., в т.ч. ПДВ 4520 грн. 93 коп. Розмір взаємних вимог, які погашаються згідно цієї угоди, становить 27 125 грн. 60 коп.;

П. 2. З моменту набрання чинності цієї угоди, борг Сторони-2 перед Стороною-1 за договором № 12-61/10 від 10.09.10 р. становить 21 280 грн. 12 коп., у т.ч. ПДВ 3546 грн. 69 коп., шляхом зменшення суми боргу Сторони-2 перед Стороною-1 (48405 грн. 72 коп. - 27125 грн. 60 коп.) по договору, зазначеному в п.п.1 а) цієї угоди, а Сторона -1 не є зобов'язаною перед Стороною-2 по рахунку-фактурі, зазначеному в п.п. 1.1. б) цієї угоди.

П. 5 Ця угода набирає чинності з моменту її підписання Сторонами та її скріплення печатками сторін.

Отже, загальна сума коштів - оплата відповідача позивачу по Договору поставки № 12-61/10 від 10 вересня 2010 року становить 372373,16 грн. (28571,43 грн. + 28571,43 грн. + 50000,00 грн. + 36000,00 грн. + 46417,20 грн. + 155687,50 грн. + 27125,60 грн.)

25 липня 2011 року за вих. №01-29-826 позивач направив відповідачу претензію, що підтверджується описом вкладення та чеком Укрпошти від 26.07.2011.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Сторони спірних правовідносин є субєктами господарювання, зобовязання, що виникли між ними, суд вважає господарськими договірними у сфері господарсько-торговельної діяльності. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, купівлі-продажу, міни (бартеру) та іншими.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні умови виконання господарських зобовязань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки.

Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З вищенаведених матеріалів справи вбачається, що зобовязання відповідача з оплати за товар є виконаним, оскільки на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу пісок річковий на загальну суму 369833,28 грн., а відповідач оплатив 372373,16 грн.

Щодо доводів позивача про те, що угода від 31.08.2011 року про зарахування зустрічних однорідних вимог підтверджує домовленість між сторонами щодо зміни призначення платежу позивачем по платіжному дорученні № 374 від 10 серпня 2011 року, і дана угода підтверджує, що станом на 31.08.2011 року відповідач підтвердив наявність боргу по договору в розмірі 21280,12 грн., суд вважає, що позивач неправомірно та безпідставно змінив призначення платежу, а щодо того, що дана угода від 31.08.2011 року фіксує наявність боргу відповідача в сумі 21280,12 грн., суд вважає, що не можна у встановленні суми боргу керуватися лише даними даної угоди від 31.08.2011 року, оскільки вона не відображає всі бухгалтерські операції між сторонами, між якими, як визнали сторони, були ще й інші відносини. а відображає тільки відносини щодо даного договору.

Згідно п. 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976 реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Відповідач у платіжному дорученні № 374 від 10 серпня 2011 року визначив призначення платежу і не змінював його.

Отже, суд вважає не підлягаючою до задоволення вимогу позивача про стягнення з відповідача основного боргу за товар у зв'язку з відсутністю боргу.

Щодо позовних вимог про стягнення пені, трьох процентів річних, інфляційних суд виходить з наступного.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У п. 4.2. договору сторони визначили, що при за прострочення розрахунків за кожну поставлену партію товару згідно п. 3.3. даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки національного банку України, діючої в період заборгованості, за кожен день прострочки (включаючи день оплати).

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає не підлягаючим до задоволення нараховані позивачем пеню, три проценти річних, інфляційні з зазначеної позивачем суми боргу за вказаний ним період, у зв'язку з відмовою у задоволенні заяви в частині стягнення основного боргу.

Керуючись ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У позові відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

СуддяІ.І. Гура

Повне рішення складено 06 лютого 2012 року.