Постанова № 2134353, 04.02.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04.02.2008 р.                                                                                                     № 7/181

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: Арсірій Р.О. (головуючий), Добрянської Я.І., Пилипенко О.Є., при секретарі судового засідання Ісіковій О.Г., розглянувши позовну заяву і додані до неї документи

Закритого акціонерного товариства Енергогенеруюча Компанія "Укр-Кан Пауер"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі звеликими платниками податків

пропро визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Представники:

від позивачаМельник Є.О. –представник за довіреністю

від відповідачаШевчук О.М., Гурін В.О., Шаліна С.І. –представники за довіреністю Справа розглядається відповідно до постанови Верховного Суду України з урахуванням наданих вказівок.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків від 20.02.2006 № 0000761604/2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем правомірно застосовано нульову ставку оподаткування податком на додану вартість в результаті здійснення експортного продажу товару, також віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість сплаченого у складі ціни придбаного товару, а тому відповідач безпідставно застосував адміністративно-господарські санкції.

Ухвалою кружного адміністративного суду міста Києва справу було прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 21.11.2007 о 14:30.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, про правомірність прийняття оскаржуваних рішень, оскільки проведеною перевіркою встановлено, що позивачем в порушення пп. 6.1.1 п.6.1 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість” було занижено податок на додану вартість у березні 2003 у зв’язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого у складі ціни придбаного товару.

Відповідач наполягає на неналежному підтвердженні позивачем експортної операції, оскільки у пред’явлених вантажно-митних деклараціях містяться недостовірні відомості про одержувача товару, а тому обґрунтованим є донарахування податку на додану вартість у розмірі 4961974, 00 грн. та застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 2480987, 00 грн..

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення операцій зі склом оптичним БК-10 за період з 01.01.2003 по 31.03.2003. За результатами перевірки складено Акт № 464/16-4/21661022 від 25.08.2005 (далі - Акт перевірки).

На підставі вказаного акту відповідач податковим повідомленням-рішенням від 25.08.2005 № 0000451604/0 визначив суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 9923 948 грн. (в тому числі 4961 974 грн. –основного платежу, 4961974грн. –штрафних санкції).

За результатами адміністративного оскарження прийнятого повідомлення-рішення відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення № 0000761604/2 від 08.12.2005 та № 0000761604/2 від 20.02.2006, якими визначену суму штрафних санкцій було зменшено та загалом донараховано податкових зобов’язань в розмірі 7442961 грн. (4 961974 грн. –основного платежу, 2480987 грн. –штрафних санкцій, застосованих на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”).

Вищезазначені повідомлення-рішення обґрунтовані наявністю порушень податкового законодавства, які виявлені під час перевірки та зафіксовані у висновках Акту перевірки.

Згідно наданих для перевірки документів позивач придбав у ТОВ “Агроконтракт”(код 31071202) оптичне скло по ціні 24,08 грн. (24, 23 грн.), за 1 куб. см. на загальну суму 42600016, 80 грн.

Згідно наданих для перевірки звітів комісіонера від 05.03.2003, 28.03.2003, 25.04.2005 ТОВ “Агротон” придбаний товар реалізовано фірмі “Cascade business company LLC”.

Перевірка позивача була проведена з урахуванням отриманої відповідачем наступної інформації стосовно операцій з оптичним склом, а саме:

- в листі Державної податкової адміністрації України № 15070/7/26-56/7 від 29.09.2003 зазначено, що за наявною інформацією американська компанія “Cascade business company LLC” за вказаною адресою не знаходиться, не звітує про свою діяльність в США і не має федерального ідентифікаційного номера платника податків. В податковій службі штату Делавар відсутня будь-яка інформація щодо контрактів, інвойсів, банківських рахунків або діяльності фірми. Податкові органи США визнають зазначену компанію, як фірму “прикриття”, яка не займається господарською діяльністю в США і не має бізнес-адреси в цій країні.

У зв’язку із наведеним, підтвердити фактичне переміщення товару через митний кордон України неможливо, через відсутність нерезидента “Cascade business company LLC”, і тому відповідачем зроблено висновок, що операції, здійснені за угодами з таким нерезидентом, не можуть вважатися експортом товарів, а тому позивач неправомірно скористався 0% ставкою з ПДВ у березні 2003 року.

З наявних у справі матеріалах вбачається наступне.

Позивачем згідно договорів № 29/01/03 від 29.01.2003, № 26/02 від 26.02.2003, № 27/03 від 27.03.2003, укладених з ТОВ “Агроконтракт”, було придбано товар (скло оптичне БК-10) згідно специфікацій.

На виконання договору від 29.01.2003 ТОВ “Агроконтракт” було виписано позивачу податкові накладні № 1 від 29.01.2003, № 10 від 31.01.2003, отримано товар за видатковими накладними № АК-0000001 від 29.01.2003, № АК-0000010 від 31.01.2003. та актами прийому передачі на загальну суму 14999191, 20 грн. (в тому числі ПДВ 2499865,20 грн.).

Виконання договору від 26.02.2003р. підтверджується податковою накладною № 12 від 26.02.2003, за видатковою накладною № АК-0000012 від 26.02.2003 та актом приймання-передачі від 26.02.2003 відпущено товару на загальну суму 14400321, 60 грн. (в тому числі ПДВ 2400053, 60 грн.).

За договором від 27.03.2003 поставлено товару на загальну суму 13200504 грн. (в тому числі ПДВ 2200084 грн.), ТОВ “Агроконтракт” виписано податкову накладну № 21 від 27.03.2003, товар отримано за видатковою накладною № АК –0000021 від 27.03.2003.

Позивачем здійснено розрахунок з ТОВ “Агроконтракт” за отриманий товар у повному обсязі та сплачено податок на додану вартість у складі ціни придбання товару, про що свідчать платіжні доручення, копії яких наявні у матеріалах справи та відповідна виписка з банківського рахунку, якою підтверджено списання коштів в рахунок оплати товару.

Вказаний товар в тій же кількості позивач експортував відповідно до укладених договорів комісії № 29-200 від 29.01.2003, № 26-02-03 від 26.02.2003, № 27к від 27.03.2003 з ТОВ “Агротон”. Згідно звітів комісіонера від 05.03.2003, 28.03.2003, у березні 2003 року реалізовано оптичного скла на загальну суму 24809869, 32 грн. (за договором № 29-200 вивезено товару на суму 12622002, 53 грн., за договором № 26-02-03 –на суму 12187866,79 грн.).

Копії документів, що підтверджують транспортування та зберігання придбаного товару містяться в матеріалах справи у належним чином засвідчених копіях. Зокрема, перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними № 649934 від 04.03.2003, № 008701 від 21.03.2003, № 663027 від 22.04.2003, актами прийому-передачі товару від 29.01.2003 та 31.01.2003 підтверджується зберігання товару згідно укладеного договору відповідального зберігання № Х-29 від 29.01.2003.

Товар вивезений за межі митної території України на підставі укладеного зовнішньоекономічного контракту № 38 від 14.02.2003р. з нерезидентом - компанією “Cascade business company LLC”. Факт вивозу товару підтверджується належним чином оформленими вантажними митними деклараціями.

За своєю правовою природою поставка позивачем товару за межі митного кордону України є експортною операцією як виду зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ст. 377 Господарського кодексу України зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном, зазначеним у частині першій статті 139 цього Кодексу, та/або робочою силою.

Зовнішньоекономічна діяльність провадиться на принципах свободи її суб'єктів добровільно вступати у зовнішньоекономічні відносини, здійснювати їх у будь-яких формах, не заборонених законом, та рівності перед законом усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Загальні умови та порядок здійснення зовнішньоекономічної діяльності суб'єктами господарювання визначаються цим Кодексом, законом про зовнішньоекономічну діяльність та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 379 Господарського кодексу України усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право на здійснення будь-яких видів зовнішньоекономічної діяльності і зовнішньоекономічних операцій, якщо інше не встановлено законом.

Види зовнішньоекономічної діяльності, перелік зовнішньоекономічних операцій, що здійснюються на території України, умови та порядок їх здійснення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, а також перелік товарів (робіт, послуг), заборонених для експорту та імпорту, визначаються законом.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»під експортом (експорт товарів) розуміється продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. При цьому термін реекспорт (реекспорт товарів) означає продаж іноземним суб'єктам господарської діяльності та вивезення за межі України товарів, що були раніше імпортовані на територію України.

У відповідності до Інструкції “Про порядок заповнення вантажної митної декларації”, затвердженої наказом Державної митної служби України № 307 від 09.07.1997р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.09.1997р. за № 443/2247 (із змінами та доповненнями) у графі 8 наводяться відомості про одержувача - нерезидента, на адресу якого повинен бути доставлений товар згідно із зовнішньоекономічним договором (контрактом) або іншим документом, який підтверджує наміри сторін.

У правому верхньому кутку зазначається літерний код альфа-2 країни місцезнаходження (місця проживання) одержувача відповідно до Класифікації держав світу.

Якщо нерезидент, на адресу якого повинен бути доставлений товар, є стороною зовнішньоекономічного договору (контракту), то відповідно до такого договору (контракту) зазначається найменування юридичної особи та її місцезнаходження або прізвище, ім'я фізичної особи та її місце проживання.

Якщо нерезидент, на адресу якого повинен бути доставлений товар, не є стороною зовнішньоекономічного договору (контракту), то в графі зазначається найменування (прізвище, ім'я) та місцезнаходження (місце проживання) одержувача та вчиняється запис "Див. доп.", а в доповненні наводяться відомості про нерезидента, що є стороною зовнішньоекономічного договору (контракту).

Вантажно митні декларації надані позивачем мають особисту номерну печатку інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару, напрямок переміщення предметів (експорт), найменування митного органу, в зоні якого розташовано пункт пропуску на митному кордоні.

Як вбачається з наявної у справі копії вантажно-митної декларації, графа 8 містить найменування одержувача - “Cascade business company LLC”, 8130 S.W. Beaverton-Hillsdale HWY, Portland OR97225, США, а також запис «Див. на звороті», оскільки одержувач-нерезидент не є стороною зовнішньоекономічного контракту.

Таким чином, зазначене свідчить, що вимоги щодо порядку заповнення вантажно-митної декларації під час здійснення позивачем експортної операції були дотримані.

Крім того, підтвердженням факту вивезення товару, отриманого позивачем за договорами № 29/01/03 від 29.01.2003, № 26/02 від 26.02.2003, № 27/03 від 27.03.2003 є лист Північної регіональної митниці від 10.04.2006 № 1-38/04-2394, з якого вбачається, що товар, задекларований у вказаних експортних ВМД вивезено в повному обсязі за межі митної території України 17.03.2003 –за ВМД № 12500/3/360336, № 12500/3/360337, № 12500/3/360338, № 12500/3/360339, № 12500/3/360340, № 12500/3/360341, № 12500/3/360342, № 12500/3/360343, № 12500/3/360344, № 12500/3/360345 від 04.03.2003.

В постанові Верховного Суду України від 12.06.2007 зазначено, що у графі 8 ВМД має бути зазначена реально існуюча юридична чи фізична особа, яка є одержувачем товару; належно оформленою вантажно-митну декларацію можна вважати тоді, коли заповнені відповідно до Інструкції усі графи і зазначена в них інформація є достовірною. Відповідач, посилаючись на отриману від податкових органів США інформацію, стверджував, що вказана у вантажній митній декларації юридична особа за зазначеною в графі 8 адресою не знаходиться, а також не існує (а.с. 164, 165), у зв’язку з цим йому слід було провести відповідну перевірку наявності ознак злочину в діях осіб, які заповнювали вантажну митну декларацію. Враховуючи викладене, Верховний Суд України, скасувавши ухвалені по даній справі судові рішення та направляючи справу на новий розгляд, зобов’язав суд з’ясувати зазначені обставини.

Під час нового розгляду справи Окружним адміністративним судом міста Києва були враховані вказівки Верховного Суду України.

Разом з тим, під час нового розгляду справи відповідачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що компанія - “Cascade business company LLC”, не існує та що це фірма "прикриття", а також рішень суду чи будь-яких інших уповноважених законодавством США органів про притягнення до відповідальності будь-кого з осіб за створення фіктивної фірми.

Відповідно до Митного кодексу України безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України. Митним органом в Україні - є митниця. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу, яким є митниця.

Відповідно до п. 3.1 Положення "Про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митні призначення", затвердженого Державною митної служби України від 08.12.98 № 771 для здійснення контролю за доставкою вантажів, що вивозяться з митної території України та перемішується з метою експорту використовується вантажна митна декларація (ВМД). У разі виявлення порушення митних правил, про таке порушення заводиться справа у відповідності до Положення.

Відповідач не надав суду доказів виявлення факту порушення митних правил, доказів притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб, які здійснювали митне оформлення скла оптичного та заповнювали ВМД.

Загальновідомим є той факт, про те що зареєстрована компанія LLC в штаті Делавар США сплачує податки тільки по доходам отриманим на території США. Таким чином сам по собі факт відсутності реєстрації компанії в податкових органах країни реєстрації не робить її посадових осіб порушниками податкового законодавства, не підтверджує злочинних намірів. У той же час учасники процесу не позбавлені можливості надати переконливі докази зворотного (у тому числі і за допомогою суду).

Судом встановлено, що за експортований товар позивачем здійснено розрахунок з ТОВ “Агроконтракт” та сплачено податок на додану вартість у складі ціни придбання товару, про що свідчать платіжні доручення, копії яких містяться в матеріалах справи.

Сума ПДВ в розмірі 7100002, 80 грн. включена позивачем до складу податкового кредиту в першому кварталі 2003 року.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 7.4.5 Закону України „Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Таким чином, відповідно до вимог Закону України “Про податок на додану вартість”, Наказу Державної податкової адміністрації України “Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення від 30.05.1997, факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість засвідчує податкова накладна.

Податкова накладна має містити необхідні реквізити, що зазначені у пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Придбання позивачем у ТОВ “Агроконтракт” скла оптичного на загальну суму відповідно до договорів № 29/01/03 від 29.01.2003, № 26/02 від 26.02.2003, № 27/03 від 27.03.2003 підтверджується податковими накладними № 1 від 29.01.2003, № 10 від 31.01.2003, № 12 від 26.02.2003, № 21 від 27.03.2003.

Відповідачем не надано суду доказів визнання недійсними в установленому порядку договорів № 29/01/03 від 29.01.2003, № 26/02 від 26.02.2003, № 27/03 від 27.03.2003.

Згідно відповіді та належним чином засвідчених копій документів, що надані відповідачем, встановлено, що ТОВ “Агроконтракт” знаходиться на податковому обліку в Іванківській міжрайонній державній податковій інспекції та є платником податку на додану вартість. У період здійснення господарських відносин із позивачем ТОВ “Агроконтракт” звітувало до органів податкової служби вчасно та з відповідними показниками діяльності (облікова картка про сплату податку на додану вартість у матеріалах справи). За таких обставин, відсутні підстави стверджувати, що сума податку за виданими податковими накладними № 1 від 29.01.2003, № 10 від 31.01.2003, № 12 від 26.02.2003, № 21 від 27.03.2003 не задекларована чи не сплачена до бюджету, належні докази щодо встановлення такого факту суду не надані.

          Оскільки податкові накладні № 1 від 29.01.2003, № 10 від 31.01.2003, № 12 від 26.02.2003, № 21 від 27.03.2003 видані в порядку встановленому законодавством, то позивачем правомірно включено до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені ним у ціні придбаного товару за укладеними договорами з ТОВ “Агроконтракт”.

          Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що встановлені відповідачем під час перевірки обставини, які стали підставою для застосування до позивача штрафних санкцій, не відповідають дійсним обставинам справи, а відтак оскаржувані позивачем рішення є такими, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства.

          Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч.2 ст.19 Конституції України.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб’єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов’язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об’єктивно, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Закритого акціонерного товариства „Енергогенеруюча компанія „Дартеплоцентраль” задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.03.2003 р. № 0000451604/0, від 08.12.2005 № 0000761604/1, від 20.02.2006 №0000761604/2.

Судові витрати присудити з державного бюджету на користь Закритого акціонерного товариства „Енергогенеруюча компанія „Дартеплоцентраль”.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата складення та підписання повного тексту постанови –21березня 2008 року.

                    Головуючий суддя Р.О. Арсірій

                    Судді Я.І. Добрянська

                               О.Є. Пилипенко