Рішення № 21343273, 26.01.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2012 року справа № 5020-1864/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Янюк О.С.,

за участю представників:

позивача не зявився;

відповідача ОСОБА_1.(довіреність від 23.01.2012 №11)

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Стікс-Україна»

(04107, м. Київ, вул. Підгірна/Татарська, 3/7)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус-Інвест»

(99029, м.Севастополь, пр-т Ген.Острякова, 89, кв. 19)

(99038, м. Севастополь, пр. Жовтневої революції, 38/12)

про стягнення 2735,66 грн,

ВСТАНОВИВ:

18.11.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю «Стікс-Україна»(далі ТОВ «Стікс-Україна», позивач) звернулося до господарського суду м. Севастополя (далі суд) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус-Інвест»(далі ТОВ «Тонус-Інвест», відповідач) про стягнення 15259,33 грн. Позивач обґрунтовує позовні вимоги ст.ст. 526, 530, 625 Цивільного кодексу України та зазначає, що відповідач порушив умови договори поставки від 27.05.2010 № 24/05-10, зокрема, невчасно та не в повному обсязі останній здійснив оплату поставленого товару.

Ухвалою суду від 23.11.2011 порушено провадження у справі та у порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобовязано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору. Черговий розгляд справи призначений на 26.01.2012.

24.01.2012 від представника позивача на адресу суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій зокрема просить стягнути з відповідача 2 735,66грн, з яких: 83,33 грн основний борг, 1225,90 грн інфляційних витрат, 462,87 грн 3% річних, 963,56 грн пені, а також 1 411,50 судового збору та 3 840,00 грн витрат на правову допомогу (а.с. 136). На підставі ст.22 ГПК України зазначена заява прийнята судом до розгляду. Крім того, представник позивача надіслав суду заяву з проханням розглянути зазначену справу за його відсутності (а.с. 135)

Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. У зв'язку з наведеним, суд вирішив задовольнити заявлене клопотання представника позивача та розглянути дану справу за його відсутності за наявними у справі матеріалами.

Під час судового засідання представник відповідача заперечив проти стягнення з нього нарахованої позивачем суми інфляційних збитків у розмірі 1 225,90 грн, іншу частину позовних вимог визнав. Крім того, у судовому засіданні 26.01.2012 надав суду докази погашення суми основної заборгованості у розмірі 83,33 грн, у зв'язку з чим ухвалою суду від 26.01.2012 провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості було припинено.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача, судом встановлені наступні обставини.

27.05.2010 між ТОВ «Стікс-Україна»(продавець) та ТОВ «Тонус Інвест»(покупець) укладено договір №24/05-10 (далі Договір), за яким продавець (позивач) зобовязався передавати у власність, а покупець (відповідач) зобов'язувався прийняти та оплатити продукцію «Стікс-Натуркосметікс»(Австрія) (п.3.1 Договору).

Асортимент кожної окремо поставленої партії товару, кількість та ціна, а також відомості про товар, підлягаючий поставці визначається додатками до Договору, специфікаціями, податковими накладними, які є невідємною частиною Договору (п. 3.2 Договору).

Згідно з п.6.3 Договору під датою поставки слід розуміти дата передачі товару та належним чином оформлених та підписаних документів (товарної накладної, податкової накладної). Покупець сплачує товар у кількості та за цінами відповідно накладних та рахунків-фактур (п. 7.1 Договору).

Відповідно до п.7.4 Договору оплата за поставлений постачальником (продавцем) товар здійснюється по мірі його реалізації покупцем. Покупець формує звіт про фактично реалізований товар кожні 30 календарних днів, починаючи з дати першої поставки. Розрахунок з постачальником за товар здійснюється на підставі даного звіту протягом слідуючих 5 календарних днів шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 6-ті місяців з дати укладання Договору. За закінченням 6-ті місяців покупець повертає нереалізований товар продавцю. За весь товар, який поставляється починаючи з 7-го місяця розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 30 календарних днів з дати поставки. Сторони зобовязані не рідше одного раза у місяць здійснювати звірку розрахунків за Договором.

При порушенні покупцем строків оплати товару, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочки (п. 8.1 Договору).

Договір діє до 31.12.2010 (п.12.1 Договору).

Так, на виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачеві товар за період з 19.07.2010 по 05.10.2010 на загальну суму 21 286,09 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи: видаткова накладна від 12.08.2010 № 0003247 на суму 1154,30 грн (а.с. 40); видаткова накладна від 12.08.2010 № 0003245 на суму 538,40 грн (а.с. 41); видаткова накладна від 12.08.2010 № 0003248 на суму 538,40 грн (а.с. 42); видаткова накладна від 13.09.2010 № 0003621 на суму 2947,38 грн (а.с. 44); видаткова накладна від 05.10.2010 № 0003916 на суму 1806,90 грн (а.с. 45); видаткова накладна від 05.10.2010 № 0003918 на суму 676,61 грн (а.с. 46).

Покупець частково розрахувався за поставлений товар, а саме: 22.02.2011 перерахував продавцю 100,00 грн, 03.03.2011 100,00 грн, 28.03.2011 500,00 грн, 10.06.2011 200,00 грн, 12.07.2011 200,00 грн. 28.07.2011 500,00 грн, а разом на суму 1 600,00 грн (відповідно до акту звірки за 01.01.2010 23.08.2011 (а.с. 13, 70)).

Крім того, покупцем було повернуто товар на суму 7079,09 грн, про що свідчить відповідна накладна від 01.04.2011 ВН № 000470 (а.с. 140). Таким чином, сума заборгованості покупця перед продавцем склала 12 607,00 грн (21 286,09 грн 1 600,00 грн 7 079,09 грн = 12 607,00 грн).

За прострочення сплати заборгованості за Договором позивачем відповідачу було нараховано пеню у розмірі 963,56 грн, інфляційні збитки у розмірі 1225,90 грн та 3% річних у розмірі 462,87 грн.

27.09.2011 продавцем на адресу покупця була надіслана претензія за вих.№02-02/257 з вимогою погасити існуючу заборгованість (а.с. 15-17), проте зазначена претензія залишена покупцем без задоволення.

Наведене і стало підставою звернення позивача із даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі ГК України) (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Як встановлено судом, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

Із наведеною нормою узгоджується ч.1 ст.265 ГК України, згідно з якою, за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст.526,625 ЦК України зобовязання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься у ст. 193 ГК України.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

У силу ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Із матеріалів справи вбачається, що у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх обовязків за Договором у нього утворилась заборгованість у розмірі розмірі 83,33 грн, яка під час судового розгляду спору була сплачена, а в цій частині провадження у справі було припинено.

У звязку з неналежним виконанням зобовязань за Договором, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 1 225,90 грн та 3 % річних у сумі 462,87 грн.

Нарахування інфляційних є виключним правом кредитора і здійснюється за весь час прострочення, за умови встановленого факту наявності прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, суд визнав його помилковим, оскільки слід виключити з розрахунку інфляційних витрат, наданого позивачем (а.с. 14, 79-80) періоди прострочення заборгованості, в яких кількість днів прострочення складає менш 15 днів. У решті розрахунок інфляційних витрат, зроблений позивачем суд вважає вірним. Аналогічна позиція викладена у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»).

Таким чином, сума інфляційних витрат, яка нарахована позивачем у розмір 1 225,90 грн підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 136,51 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних (а.с.14, 78-79), суд визнав його частково вірним, з наступних підстав. Так, період нарахування 3% річних слід починати з 29.11.2010, а не з 28.11.2010, оскільки 6-місячний термін виконання зобов'язання (відповідно до п. 7.4 Договору) закінчився 28.11.2010 включно (27.11.2010 вихідний день). Таким чином, період з 29.11.2010 по 21.02.2011 складає 86 днів (замість заявлених до розрахунку 87 днів) та 3% річних дорівнює 150,46 грн (21 286,09грн*3*86/365/100 =150,46 грн). У решті наданий позивачем розрахунок процентів річних судом визнаний вірним. Отже, заявлена позивачем сума 3% річних (462,87 грн), з урахуванням перерахованого судом періоду, підлягає задоволенню частково у сумі 461,12 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 963,56 грн, суд зазначає наступне.

У силу ч.2 ст. 20 ГК України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 610, ч.3 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 ЦК України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановлено судом, обчислюючи розмір пені, позивачем не враховані положення законодавства, що підлягає застосуванню відносно спірних правовідносин, а саме, ч. 6 ст.232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь пеню в сумі 963,56 грн за період з 20.05.2011 по 28.07.2011. Застосування позивачем даного періоду нарахування пені суд визнав необґрунтованим, оскільки зобовязання у відповідача виникло з 29.11.2010 (по закінченню 6-місячного строку з дати укладання договору, відповідно до п.7.4 Договору). Отже, періодом нарахування пені слід вважати з 29.11.2010 по 29.05.2011. У звязку з чим суд наводить власний розрахунок пені:

з 29.11.2010 по 22.02.2011 (сума боргу 21286,09 грн) = 768,34 грн;

з 22.02.2011 по 02.03.2011 (сума боргу 21186,09 грн) = 80,97 грн;

з 03.03.2011 по 27.03.2011 (сума боргу 21086,09 грн) = 223,86 грн;

з 28.03.2011 по 31.03.2011 (сума боргу 20586.09 грн) = 34,97 грн;

з 01.04.2011 по 29.05.2011 (сума боргу 13507,00 грн) = 338,42 грн;

Разом 1445,56 грн.

Таким чином, розмір пені за період з 29.11.2010 по 29.05.2011 складає 1445,56 грн, проте, відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Оскільки зазначеного клопотання не надходило, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у заявленій сумі 963,56 грн підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 3 840,00 грн, з цього приводу суд зазначає наступне.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому ст. 44, 48 ГПК України (у редакції, що діяла на час звернення до суду) та Законом України «Про адвокатуру», відповідно до ст.12 якого, оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Таким чином, приписами даної правової норми визначено, що судові витрати щодо відповідної справи складаються, зокрема, з оплати послуг адвоката, який здійснює юридичний супровід відповідної справи в господарському суді, а отже саме з тих витрат які необхідні для розгляду справи у господарському суді.

Як встановлено судом, на підтвердження оплати послуг адвоката позивачем надано договір від 14.09.2011 № 201/31, укладений між адвокатським обєднанням «Адвокатська фірма «Александров та партнери»(Фірма) та ТОВ «Стікс-Україна»(Клієнт) , свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 3508/10 на ім'я Слободян Д.Б. та виписку по особовому рахунку АО «Адвокатська фірма «Александров та партнери»станом на 14.09.2011 (а.с. 18-20).

При цьому, у п. 1.1 вказаного договору від 14.09.2011 № 201/31 предметом договору визначено зобовязання Фірми надати правову (юридичну) допомогу Клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором у справі про стягнення боргу з мережі аптек Тонус та Тонус+, в той час як стороною (відповідачем) у даній справі є товариство з обмеженою відповідальністю «Тонус Інвест».

Таким чином, позивачем не надано доказів того, що витрати за зазначеним договором є необхідними саме для розгляду даної справи у господарському суді і наскільки обгрунтовані ці витрати з розглядом даної справи.

Крім того, відповідно до п.2.2 договору від 14.09.2011 № 201/31 доручення вважається виконаним з моменту виконання дій, передбачених пп.1.1, 1.2 даного договору. В підтвердження виконання доручення Фірмою перед Клієнтом , на протязі 3 днів з моменту здійснення дій, передбачених п.1.1 та 1.2 договору, складається акт прийняття правової допомоги. В разі відмови Клієнта від підписання акту та відсутності письмового обґрунтування цієї відмови Фірма залишає за собою право складання одностороннього акту.

Проте, зазначеного акта суду надано не було, в той час як за приписами ст.ст. 33-34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача щодо відшкодування витрат на оплату послуг адвоката.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст.49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 116, 117 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус-Інвест» (ідентифікаційний код 36127301, 99029, м.Севастополь, пр-т Ген.Острякова, 89, кв. 19; 99038, м. Севастополь, пр. Жовтневої революції, 38/12; з будь-якого рахунку) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стікс-Україна»(ідентифікаційний код 35134517; 04107, м. Київ, вул. Підгірна/Татарська, 3/7; на будь-який рахунок) 2561,19 грн (дві тисячі пятсот шістдесят одна грн 19 коп.), з яких: 1136,51 грн інфляційні збитки, 461,12 грн 3% річних, 963,56 грн пені.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя підпис О.С. Янюк

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

31.01.2012.