Рішення № 21343205, 29.12.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" грудня 2011 р. Справа № 5019/970/11

Суддя Бережнюк В.В., розглянувши заяву Волинського транспортного прокурора про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі № 5019/970/11

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М."

до відповідача 1: Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс"

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Публічне акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

за участю Волинського транспортного прокурора

про стягнення з Відповідача 2 на користь Позивача 3 000 грн. основного боргу; з Відповідача 1 на користь Позивача 789 766 грн. 08 коп. основного боргу, 68 579 грн. 67 коп. інфляційних, 63 029 грн. 82 коп. пені, 20 512 грн. 28 коп. 3% річних.

В засіданні приймали участь:

Від позивача : Дяденчук А.І.

Від відповідача 1 : Богдан А.Ю.

Від відповідача 2: не з'явився

Від прокуратури: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (Відповідач 1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс" ( Відповідач 2) про стягнення з Відповідача 1 на користь Позивача 789 766 грн. 08 коп. основного боргу, 68 579 грн. 67 коп. інфляційних, 108 641 грн. 52 коп. пені, 20 512 грн. 28 коп. 3% річних; про стягнення з Відповідача 2 на користь Позивача 3 000 грн. основного боргу.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 14 липня 2011 року по даній справі позов задоволено з підстав, вказаних у цьому рішенні.

05 жовтня 2011 року постановою Рівненського апеляційного господарського суду рішення господарського суду Рівненської області від 14.07.2011 р. у справі № 5019/970/11 залишено без змін.

Волинський транспортний прокурор звернувся до господарського суду Рівненської області із заявою №1919 вих.11 від 03.11.2011 р. в інтересах держави в особі Державної служби автомобільних доріг України про перегляд рішення господарського суду Рівненської області від 14 липня 2011року за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування вимог заяви Волинський транспортний прокурор зазначає, що підставою для ухвалення рішення від 14.07.2011 р. є Договір поставки продукції від 29.04.2009 р. №2904/3-2009 та додаткова угода до нього від 31.03.2010 р. про продовження строку дії даного договору, які були укладені між ТзОВ "Колор С.І.М.", Дочірнім підприємством "Волинський облавтодор" та ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", котрі, як зазначено в рішенні, в судовому порядку недійсними не визнавались.

Разом з тим, в процесі розгляду даної справи прокурор 06.07.2011 р. звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою про визнання вищевказаного договору поставки і додаткової угоди до нього недійсними.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 14.09.2011 р. у справі №5019/1483/11 за позовом: Волинського транспортного прокурора в інтересах держави в особі відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." та відповідача 2 - Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про визнання договору недійсним в позові відмовлено.

Постановою РАГС від 18.10.2011 р. у даній справі рішення від 14.09.2011 р. скасовано. Позов задоволено частково. Визнано недійсною угоду №2 від 31 березня 2010 року. В решті позову відмовлено. У вказаній постанові РАГС зазначено, що договір поставки продукції від 29.04.2009 р. є неукладеним по причині відсутності в ньому необхідних істотних умов, передбачених діючим законодавством, що передача продукції на суму основного боргу здійснена у квітні-травні 2010 р. не на підставі договору та додаткових угод до нього, а на підставі усних домовленостей шляхом оформлення видаткових накладних на підставі довіреностей на матеріально-відповідальну особу ДП "Волинський облавтодор", що додаткові угоди до договору є незаконними і недійсними як такі, що укладені до неіснуючого договору.

Заявник вважає обставини встановлені вказаною постановою РАГС нововиявленими. Тому просить переглянути рішення господарського суду Рівненської області з урахуванням встановлених вищевказаною постановою РАГС обставин, за результатами перегляду скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 14.07.2011 р. у справі №5019/970/11 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові ТзОВ "Колор С.І.М." до Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (Відповідач 1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс" ( Відповідач 2).

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." - подав письмовий відзив від 01.12.2011 р. на заяву прокурора №1919 вих.11 від 03.11.2011 р., у якому зазначає, що вимоги заяви про перегляд рішення суду від 14.07.2011 р. за нововиявленими обставинами, про скасування даного рішення та прийняття нового рішення, яким в позові ТзОВ "Колор С.І.М." відмовити, є необґрунтованими з підстав, що викладені у письмовому відзиві від 01.12.201 р. Зокрема, зазначає, що сума основного боргу відповідача-1 перед позивачем підтверджується матеріалами справи, та неодноразово визнавалася представником відповідача-1 у судових засіданнях. Крім того вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою на постанову РАГС від 18.10.2011 р. у справі №5019/1483/11.

Відповідач-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фенікс" - заперечень щодо заяви прокурора №1919 вих.11 від 03.11.2011 р. про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Рівненської області від 14 липня 2011 року у справі №5019/970/11 суду не подав.

Під час розгляду заяви про перегляд рішення від 14.07.2011 р. за нововиявленими обставинами через канцелярію суду позивачем було подано клопотання від 23.11.2011 р. про зупинення розгляду заяви прокурора №1919 вих.11 від 03.11.2011 р. у зв'язку з тим, що ТзОВ "Колор С.І.М." звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою на постанову РАГС від 18.10.2011 р. у справі №5019/1483/11. Тому позивач просив зупинити провадження по розгляду заяви прокурора про перегляд рішення від 14.07.2011 р. за нововиявленими обставинами до прийняття судом касаційної інстанції процесуального документу за результатами розгляду касаційної скарги на вказану вище постанову РАГС.

Судом дане клопотання позивача відхилене як необґрунтоване, оскільки звернення ТзОВ "Колор С.І.М." до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою на постанову РАГС від 18.10.2011 р. у справі №5019/1483/11 у даному випадку не перешкоджає розгляду по суті заяви прокурора №1919 вих.11 від 03.11.2011 р. про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 14.07.2011 р.

Крім того, слід зазначити, що ухвалою ВГСУ від 05.12.2011 р. у справі №5019/1483/11 касаційну скаргу ТОВ "Колор С.І.М" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.10.2011 у справі № 5019/1483/11 повернуто скаржнику.

У судове засідання 29.12.2011 р. представники органу прокуратури, відповідача-2 та третьої особи не з’явилися. Судом вжито необхідних заходів для належного повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними у справі поштовими повідомленнями (том 3 арк.с. 15-21).

Відповідно до ч. 4 ст. 114 ГПК України неявка заявника та інших осіб, які беруть участь у справі, не є перешкодою для розгляду заяви.

У судовому засіданні 29.12.2011 р. представник відповідача-1 підтримав заяву прокурора про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 14.07.2011 р. Просить скасувати дане рішення та прийняття нове рішення, яким в позові ТзОВ "Колор С.І.М." відмовити.

Представник позивача надав пояснення, які співпадають з позицією, що викладена у письмовому відзиві від 01.12.2011 р. на заяву прокурора №1919 вих.11 від 03.11.2011 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників ТзОВ "Колор С.І.М." та ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", повно та об'єктивно оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що рішення господарського суду Рівненської області від 14.07.2011 р. слід скасувати частково та прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково. При цьому суд виходив з такого.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." звернулось до господарського суду з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості у сумі 789 766 грн. 08 коп., інфляційних - 68 579 грн. 67 коп., пені - 108 641 грн. 52 коп., 3 % річних - 20 512 грн. 28 коп. та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс" про стягнення заборгованості в сумі 3 000 грн. 00 коп.

У процесі вирішення спору змінив вимоги і просив: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фенікс”на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КОЛОР С.І.М.”суму основного боргу 3000,00 гривень; стягнути з Дочірнього підприємства “Волинський облавтодор”відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КОЛОР С.І.М.”суму основного боргу 789766,08 гривень; стягнути з Дочірнього підприємства “Волинський облавтодор”відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КОЛОР С.І.М.”суму інфляційних нарахувань в розмірі - 68579,67 грн.; стягнути з Дочірнього підприємства “Волинський облавтодор”відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КОЛОР С.І.М.”суму пені в розмірі 63029,82 грн.; стягнути з Дочірнього підприємства “Волинський облавтодор”відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КОЛОР С.І.М.”суму 3% річних в розмірі 20512,28 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем-1 не виконано умови договору поставки №2904/3-2009 від 29 квітня 2009 року в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару. Крім того, позивач покликався на договір поруки №б/н від 29 травня 2009 року, укладений між ТзОВ "Колор С.І.М." та ТзОВ "Фенікс".

Рішенням господарського суду Рівненської області від 14 липня 2011 року задоволено позов ТзОВ "Колор С.І.М.", стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фенікс”на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КОЛОР С.І.М.”суму основного боргу 3000,00 гривень, 30,00 грн. державного мита 0,74 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з Дочірнього підприємства “Волинський облавтодор”Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КОЛОР С.І.М.”суму основного боргу 789766,08 грн., суму інфляційних нарахувань в розмірі 68579,67 грн., суму пені в розмірі 63029,82 грн., суму річних в розмірі 20512,28 грн., 9418,97 грн. держмита, 235,26 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Вказане вище рішення мотивоване тим, що поставка товару проведена на підставі Договору поставки №2904/3-2009 від 29.04.09 р. Згідно п.11.1 зазначений договір діяв до 31.12.09 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. До того ж 31.03.10 р. укладена Додаткова угода №2 про продовження строку дії Договору. Договір та Додаткова угода недійсними в судовому порядку не визнавались. Також між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поруки №б/н від 29 травня 2009 року з метою забезпечення виконання зобов'язань по укладеному договору поставки №2904/3-2009 від 29.04.2009 р.

Відповідно до ст. 112 ГПК України, Господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Згідно ст. 113 ГПК України судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. При цьому заява про перегляд судового рішення господарського суду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням господарського суду законної сили.

У відповідності до п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

З поданої Волинським транспортним прокурором заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та доданих до неї документів вбачається наявність матеріально-правових фактів, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Так, рішенням господарського суду Рівненської області від 14.09.2011 р. у справі №5019/1483/11 за позовом Волинського транспортного прокурора в інтересах держави в особі відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." та відповідача 2 - Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про визнання договору недійсним в позові відмовлено.

У подальшому постановою РАГС від 18.10.2011 р. у даній справі рішення від 14.09.2011 р. скасовано. Позов задоволено частково. Визнано недійсною угоду №2 від 31 березня 2010 року. В решті позову відмовлено.

У вказаній постанові РАГС зазначено, що договір поставки продукції від 29.04.2009 р. є неукладеним по причині відсутності в ньому необхідних істотних умов, передбачених діючим законодавством, що передача продукції на суму основного боргу здійснена у квітні-травні 2010 р. не на підставі договору та додаткових угод до нього, а на підставі усних домовленостей шляхом оформлення видаткових накладних на підставі довіреностей на матеріально-відповідальну особу ДП "Волинський облавтодор", що додаткові угоди до договору є незаконними і недійсними як такі, що укладені до неіснуючого договору.

Ухвалою ВГСУ від 05.12.2011 р. у справі №5019/1483/11 касаційну скаргу ТОВ "Колор С.І.М" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.10.2011 у справі № 5019/1483/11 повернуто скаржнику.

Постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 18.10.2011 у справі №5019/1483/11 набрала законної сили і на даний момент є чинною.

Судові рішення, відповідно до ст. 124 Конституції України, ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими на всій території України. Дана норма акумулюється в ст. 115 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, встановлення у постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 18.10.2011 у справі № 5019/1483/11 того факту, що у Договорі поставки №2904/3-2009 від 29.04.2009 р. відсутні необхідні істотні умови, передбачені діючим законодавством, що передача продукції на суму основного боргу здійснена у квітні-травні 2010 р. не на підставі договору та додаткових угод до нього, а на підставі усних домовленостей шляхом оформлення видаткових накладних на підставі довіреностей на матеріально-відповідальну особу ДП "Волинський облавтодор", що додаткові угоди до договору є незаконними і недійсними як такі, що укладені до неіснуючого договору, має преюдиційне значення у вирішенні даного спору у справі №5019/970/11.

Отже, у даному спорі між сторонами у справі №5019/970/11 підтверджується той факт, що передача продукції позивачем відповідачу-1 була здійснена у квітні-травні 2010 р. на підставі усних домовленостей шляхом оформлення видаткових накладних № РН-0000085 від 21 квітня 2010 року та № РН-0000137 від 14 травня 2010 року на підставі довіреностей на матеріально-відповідальну особу №70 від 21.04.2010 р. та №87 від 13.05.2010 р. (том 1 арк.с. 13-16).

Матеріалами справи підтверджується, що заборгованість Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." за поставлений товар згідно вказаних вище видаткових накладних, з урахуванням часткової проплати, становить 792 766 грн. 08 коп.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." надало Дочірньому підприємству “Волинський облавтодор”відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”претензію №175 від 15 березня 2011 року про перерахування у 7-ми денний боргу за поставлений товар у розмірі 792 766 грн. 08 коп. (том 2 арк.с. 147).

Відповідач-1 надав позивачу відповідь на претензію №258 від 28.03.2011 р., у якій вказав, що заборгованість виникла у зв'язку з відсутністю належного бюджетного фінансування дорожньої галузі Волині. Борг буде погашено після надходження відповідної суми коштів на рахунок ДП “Волинський облавтодор”ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України”(том 2 арк.с. 148).

Позивач, у зв'язку з простроченням відповідачем-1 виконання зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару, нарахував Дочірньому підприємству “Волинський облавтодор”відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”суму інфляційних нарахувань в розмірі - 68579,67 грн. за період червень 2010 р. - березень 2011 р., суму пені в розмірі 63029,82 грн. за період з 16.06.2010 р. по 28.04.2011 р., суму 3% річних в розмірі 20512,28 грн. за період з 16.06.2010 р. по 28.04.2011 р.

Судовим рішенням встановлено факт, що договір поставки продукції від 29.04.2009 р. №2904/3-2009 є неукладеним по причині відсутності в ньому необхідних істотних умов, однак відповідач-1 отримав товар та підписав товарно-розпорядчі документи на нього –накладні, а отримавши пропозицію оплатити вартість товару –виконав її частково. Отже, фактично між сторонами існують позадоговірні відносини купівлі-продажу та були здійснені позадоговірні поставки товарів.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що за умовами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тобто вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення у зобов’язання строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача-1 інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає слідуюче.

Для застосування передбачених ст.625 ЦК України санкцій обов'язковою умовою є факт прострочення боржником виконання грошового обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечувалося присутніми у засіданні представниками позивача та відповідача-1, сторонами у накладних не визначений строк виконання грошового зобов'язання відповідача-1 щодо оплати поставленого товару за період квітень-травень 2010 року.

Однак у справі міститься претензія від 15.03.2011 р. №174. Протягом 7 днів відповідач-1 повинен був добровільно оплатити залишок боргу в сумі 792 766 грн. 08 коп., що ним не було зроблено. Таким чином, днем початку прострочення виконання боржником грошового обов'язку є 23 березня 2011 року. Саме з цього моменту позивач повинен був нарахувати відповідачу інфляційні втрати та 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Отже, суд прийшов до висновку, що заявлені позивачем інфляційні втрати та 3% річних підлягають задоволенню частково за період 23.03.2011 р. - 28.04.2011 р., розмір яких за підрахунками суду складає : 10 305 грн. 96 коп. - інфляційних втрат та 2 410 грн. 88 коп. - 3% річних. В частині стягнення решти суми інфляційних - 58 273 грн. 71 коп. та 3% річних - 18 101 грн. 40 коп. - в позові слід відмовити за безпідставністю.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 пені за несвоєчасну оплату вартості товару слід вказати таке.

Статтями 610, 611 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

З огляду на прострочення сплати відповідачем-1 вартості поставленого товару, позивач просить стягнути з ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" суму пені 63 029 грн. 82 коп. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 16.06.2010 р. по 28.04.2011 р..

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, ч. 4 ст. 231 ГК України розмір пені встановлюється договором або законом. Проте матеріалами справи підтверджується, що судовим рішенням встановлено факт, що договір поставки продукції від 29.04.2009 р. №2904/3-2009 є неукладеним по причині відсутності в ньому необхідних істотних умов. Крім того законом не визначено в даному випадку стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

За таких обставин у суду відсутні правові підстави задовольняти позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-1 пені в сумі 63 029 грн. 82 коп.

Окрім цього, не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс" - 3000 грн. 00 коп. основного боргу, так як вказану суму позивач просить стягнути покликаючись на укладений між ТзОВ "Колор С.І.М." та ТзОВ "Фенікс" договір поруки №б/н від 29 травня 2009 року.

Слід зауважити, що статтею 546 Цивільного кодексу України визначено, що порука є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Підстави припинення поруки визначені у статті 559 ЦКУ. Так, зокрема, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. При цьому обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що оскільки договір поруки №б/н від 29.05.2009 р. був підписаний між позивачем та відповідачем-2 з метою забезпечення виконання зобов'язань по укладеному між ТзОВ "Колор С.І.М.", ДП "Волинський облавтодор" та ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" договору поставки №2904/3-2009 від 29.04.2009 р., а останній, як вже зазначалося вище, визнаний судом неукладеним, тому у даному випадку припиняється також дія договору поруки №б/н від 29.05.2009 р., який був укладений на забезпечення основного договору.

Відповідно до ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В свою чергу господарський суд, керуючись положеннями статті 43 Господарського процесуального кодексу України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В силу статей 43, 47, 33, 38 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Таким чином, господарський суд Рівненської області дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." до відповідача-1 Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" є правомірними, ґрунтуються на законі, підтверджені належними та допустимими доказами, не спростовані відповідачем-1, а відтак підлягають задоволенню частково в частині стягнення з останнього 792 766 грн. 08 коп. основного боргу за поставлений товар, 10 305 грн. 96 коп. - інфляційних втрат та 2 410 грн. 88 коп. - 3% річних, всього в загальній сумі - 805 482 грн. 92 коп. В задоволенні решти позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України на відповідача-1 покладаються судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір пропорції задоволених вимог проти заявлених складає 85,25 %.

Отже, заяву Волинського транспортного прокурора №1919 вих.11 від 03.11.2011 р. про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Рівненської області від 14 липня 2011 року у справі №5019/970/11 слід задоволити частково, а вказане рішення суду - скасувати частково та задоволити позов ТзОВ "Колор С.І.М." частково.

Окрім цього, суд зазначає, що 01.11.2011 року набрав чинності Закон України "Про судовий збір". Відповідно до ст.1 вказаного закону судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Згідно ст. 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Зокрема, за подання до господарського суду заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору встановлюється в розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Відтак, враховуючи ту обставину, що органи прокуратури вказаним вище Законом звільнені від сплати судового збору, тому з відповідача-1 Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" слід стягнути до державного бюджету України судовий збір за розгляд поданої прокурором заяви про перегляд судового рішення від 14.07.2011 р. за нововиявленими обставинами в сумі 8 054 грн. 83 коп., який обчислений у розмірі 50% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, виходячи з оспорюваної суми.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 112-114 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Волинського транспортного прокурора №1919 вих.11 від 03.11.2011 р. про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Рівненської області від 14 липня 2011 року у справі №5019/970/11 задоволити частково

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 14 липня 2011 року у справі №5019/970/11 скасувати частково.

3. Позов задоволити частково. Стягнути з відповідача-1 Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" (43001, м.Луцьк, вул.Ковельська,41, код ЄДРПОУ 31994540) відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." (35312, Рівненська область, Рівненський район, смт.Клевань-2, вул.Центральна,38, код ЄДРПОУ 31299514) - 792 766 грн. 08 коп. основного боргу за поставлений товар, 10 305 грн. 96 коп. - інфляційних втрат, 2 410 грн. 88 коп. - 3% річних, 8 054 грн. 83 коп. держмита, 201 грн. 19 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволенні решти позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." відмовити.

5. Стягнути з відповідача-1 Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" (43001, м.Луцьк, вул.Ковельська,41, код ЄДРПОУ 31994540) відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в доход державного бюджету України судовий збір в сумі 8 054 грн. 83 коп. за розгляд поданої Волинським транспортним прокурором заяви про перегляд судового рішення від 14.07.2011 р. за нововиявленими обставинами. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Бережнюк В.В.

повний текст рішення підписаний суддею "03" січня 2012 року