Ухвала суду № 21343092, 06.02.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

УХВАЛА

"06" лютого 2012 р.№ 5017/120/2012 За позовом: Прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

про визнання будівництва обєктів нерухомості самочинним, про знесення самовільно збудованих обєктів нерухомості

Суддя Малярчук І.А.

Представники:

від прокурора: ОСОБА_5., довіреність №1 від 03.01.2012 р.

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 3 від 05.01.2012р.

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №17 від 01.09.2011 р.; ОСОБА_4, довіреність №18 від 30.01.2012 р.

СУТЬ СПОРУ: про визнання будівництва обєктів нерухомості самочинним, про знесення самовільно збудованих обєктів нерухомості

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.01.2012 р. порушено провадження у справі №5017/120/2012 за позовом Прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про визнання будівництва обєктів нерухомості самочинним, про знесення самовільно збудованих обєктів нерухомості.

Так, позовні вимоги прокурором обґрунтовано тим, що 14.05.2011 р. проведено перевірку щодо самовільного будівництва ФОП ОСОБА_1 будівель та споруд на території бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1”, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, якою встановлено, що відповідач в порушення ст.29 Закону України „Про планування і забудову територій”, який діяв на час проведення перевірки, без одержання відповідного дозволу, проектної документації на самовільно зайнятій земельній ділянці здійснене самовільне будівництво обєктів нерухомості, а саме: самовільне будівництво одноповерхового обєкту нерухомості, який відповідно до технічного паспорту від 16.11.2011 р. відповідає літ.Щ, самовільне будівництво триповерхових обєктів нерухомості літ.Г-3 та Е-3, самовільне будівництво споруд №№7,10, самовільне будівництво двоповерхового обєкту нерухомості літ.Ш, Ш-1. Крім того, як зазначив прокурор у позові, приблизно в 30 метрах від узрізу Чорного моря на піску, з боку б/в „ІНФОРМАЦІЯ_1” відповідач самовільно збудував будівлі під літ.Ю, Ю-1, Я, Я-1.

10.01.2012 р. прокурор звернувся до суду із заявою про забезпечення позову вх.№569/2012, також подав до суду пояснення до заяви про забезпечення позову від 06.02.2012 р. за вх.№№3843/2012, 3844/2012, в яких просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом заборони посадовим особам: Одеської обласної державної адміністрації, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області, Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Дальницькій сільській раді Овідіопольського району Одеської області вчиняти дії щодо прийняття в експлуатацію, визнання права власності, погодження проектної документації на самочинно збудовані обєкти, які здійснені відповідачем на території бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1”, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. При цьому, прокурор послався на можливе незаконне прийняття в експлуатацію, визнання права власності, погодження проектно-будівельної, проектно-кошторисної документації, передачею третім особам незаконно збудованої споруди, тому невжиття заходів до забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно із положеннями ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За положеннями ст.67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Про забезпечення позову виноситься ухвала. Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання. Не допускається забезпечення позову шляхом заборони: проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення; надавати емітентом, реєстратором, зберігачем, депозитарієм реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства; участі акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства.

Відповідно до п.1.1. Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/2776 від 12.12.2006 р. „Про деякі питання практики забезпечення позову” заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вищезазначеному Інформаційному листі Вищий господарський суд України дотримується тієї позиції, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/2776 від 12.12.2006 р. „Про деякі питання практики забезпечення позову” адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про Закон України "Про внесення зміни до статті 67 Господарського процесуального кодексу України щодо забезпечення позову" від 21.10.2008 р. №01-8/633, у вирішенні питань, пов'язаних із забезпеченням позову, господарським судам України необхідно враховувати також викладене в таких документах: постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 N9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову".

Так, п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” від 22.12.2006 р. №9 встановлює, що .... при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заявником не підтверджено необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, обставин утруднення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, з огляду на те, що прокурором подано висновки ДАБК в Одеській області, КП „Овідіопольське РБТІ” про відсутність дозволу на будівництво та самовільність будівництва, за умови чого є неможливою державна реєстрація спірних обєктів будівництва, яка, на думку заявника, стане перешкодою для виконання рішення. Також, прокурором заявлено захід до забезпечення позову, не передбачений вище проаналізованими положеннями ст.67 ГПК України. З врахуванням вище зазначеного заява прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню судом не підлягає.

Керуючись ст.ст. 22, 66, 67, 86 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

1.Відмовити прокурору Овідіопольського району в Одеській області у задоволенні заяви про забезпечення позову від 10.01.2012 р. вх.№569/2012.

Суддя Малярчук І.А.